Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №909/114/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/114/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Манюка П.Т., Рима Т.Я.,

секретар судового засідання Слободянюк В.С.,

за участю представників

від позивача Дмитрук О.І.,

від відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 09.06.2026 (вх.№01-05/1861/26 від 10.06.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 (суддя Горпинюк І.Є.)

у справі №909/114/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН"

до відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про стягнення 797017,46 грн,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" (далі – ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – Військова частина) про стягнення 797017,46 грн боргу за спожиту електричну енергію.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2902400 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2024 в частині оплати за спожиту електричну енергію.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 02.04.2026 у справі №909/114/26 позов ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" задовольнив, стягнув з Військової частини 797017,46 грн заборгованості за спожиту електроенергію та 9564,21 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 2902400 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2024 в сумі 797017,46 грн на час прийняття рішення у цій справі не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та фактично визнається відповідачем (ч. 1 ст. 75 ГПК України). Відсутність у особи необхідних коштів або взяття нею зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань чи з перевищенням повноважень, не звільняє її від обов`язку виконати господарські зобов`язання. Відтак сама по собі відсутність бюджетного фінансування, на що посилався відповідач, не може бути підставою для його звільнення від оплати за спожиту електричну енергію. Факт звернення відповідача до позивача щодо реструктуризації заборгованості на підставі п. 5.28 договору також не спростовує позовних вимог, оскільки таке звернення щодо реструктуризації боргу на три місяці мало місце у березні 2025 року, а позов заявлено у січні 2026 року, тобто значно пізніше, ніж мав закінчитись строк реструктуризації боргу, про який просив відповідач.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/114/26, Військова частина подала до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 09.06.2026, у якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" відмовити у повному обсязі; судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покласти на позивача.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував положення договору №2902400 від 31.12.2024, зокрема п. 5.1 та додатку №3, якими визначено граничні обсяги постачання. Відповідач зауважив, що у перші місяці дії договору було спожито електроенергії більше, ніж передбачено п. 5.1 цього договору, а саме на суму 1618822,45 грн. Постачання понад визначені обсяги без належного погодження виходить за межі договірних зобов`язань, що не може автоматично покладати на відповідача обов`язок оплати за спожиту електричну енергію у повному обсязі. Позивач проігнорував виконання відповідачем положення п. 5.28 договору щодо проведення реструктуризації та відмовив у реструктуризації боргу, так як, на його думку, договір було вичерпано в частині фінансових розрахунків та обсягів споживання електричної енергії; не врахував особливий статус юридичної особи відповідача, факт фінансування відповідача з Державного бюджету України та виконання ним заходів захисту Батьківщини під час збройної агресії російської федерації проти України. Суд першої інстанції також відхилив ті обставини, що відповідач є суб`єктом, який фінансується з Державного бюджету України та виконує завдання із забезпечення оборони держави, не врахувавши принцип пропорційності та суспільну значимість функцій відповідача.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" у відзиві від 23.06.2026 просить залишити апеляційну скаргу Військової частини без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, судові витрати покласти на скаржника.

Позивач посилається на те, що факт звернення відповідача з вимогою щодо реструктуризації заборгованості на підставі п. 5.28 договору №2902400 від 31.12.2024 не спростовує позовних вимог і не може розглядатися як підстава для скасування рішення суду. Між сторонами існує спір з приводу оплати заборгованості у розмірі 797017,46 грн за спожиту відповідачем електроенергію протягом січня-березня 2025 року, яка виникла внаслідок перевищення відповідачем замовленого згідно договору №2902400 від 31.12.2024 обсягу споживання. Саме відповідач повинен стежити за споживанням під час виконання договору про закупівлю на постачання електричної енергії і за потреби завчасно планувати та здійснювати закупівлі/процедури закупівель на понадпланові обсяги, які не були передбачені договором про закупівлю.

Позивач наголошує на тому, що відповідач погодив та підписав акт звірки взаємних розрахунків за договором №2902400 від 31.12.2024, чим визнав наявність заборгованості у розмірі 797017,46 грн. Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за спожиту електричну енергію. Заперечення відповідачем позовних вимог та подання ним апеляційної скарги, на переконання позивача, є порушенням принципу заборони суперечливої поведінки.

Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

23.04.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.04.2026 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/114/26.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.05.2026 у справі №909/114/26 повернув апеляційну скаргу заявнику на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 ГПК України.

10.06.2026 до Західного апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 09.06.2026, у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/114/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" відмовити у повному обсязі.

Разом із цією скаргою Військова частина подала заяву від 09.06.2026 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду у справі №909/114/26, посилаючись на неможливість своєчасної сплати судового збору при поданні апеляційної скарги від 22.04.2026 (вх.№01-05/1234/26 від 23.04.2026), що було зумовлено існуванням об`єктивних причин (спрямуванням коштів на забезпечення виконання бойових розпоряджень та завдань з оплати відряджень військовослужбовців, які відбувають в зону проведення бойових дій) і унеможливило виконання процесуального обов`язку у встановлений строк.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2026, апеляційну скаргу Військової частини від 09.06.2026 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.

Ухвалою від 15.06.2026 колегія суддів поновила Військовій частині строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/114/26 та зупинила дію вказаного рішення, відкрила апеляційне провадження та призначила розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 16.07.2026.

22.06.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи №909/114/26.

Ухвалою від 16.07.2026 колегія суддів відклала розгляд справи №909/114/26 на 27.08.2026.

Відповідач уповноваженого представника у засідання суду апеляційної інстанції не направляв, хоча про дату, час та місце їх проведення був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів Військової частини та її представника; про причини неявки представника відповідач не повідомив.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів, з огляду на ч. 12 ст. 270 ГПК України, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у засіданні 27.08.2026 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

27.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини цієї постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" (далі також - позивач, постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - відповідач, споживач) укладено договір №2902400 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).

Додатки до договору: заява - приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №2902400 від 31.12.2024 (додаток №1); комерційна пропозиція (додаток №2); договірні обсяги постачання електричної енергії (додаток №3); розрахунок ціни договору (додаток №4).

Згідно з п. 1.1 договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

Постачальник зобов`язується у визначені договором строки надати послуги, а саме електричну енергію, згідно коду ДК 021:2015 09310000-5 - Електрична енергія, КЕКВ 2273, а споживач зобов`язується прийняти і оплатити послугу за рахунок коштів загального фонду (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору, очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 102439 кВт/год та визначені у додатку №3 до договору.

Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби замовника в електроенергії (п. 2.3 договору).

За положеннями з п. 3.1 договору, початком постачання електричної енергії є дата, зазначена в заяві-приєднанні, що є додатком № 1 до цього договору, але не раніше дати зміни постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням Адміністратора комерційного обліку.

Згідно із заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №2902400, початок постачання визначено з 01 січня 2025 року.

У п. 3.3. договору передбачено, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.

У розділі 5 договору визначені ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії. Зокрема, відповідно до п. 5.1 договору, ціна цього договору становить 1042150,05 грн з ПДВ.

До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами (п. 5.2. договору).

Ціна за одиницю товару, спожитого в розрахунковому періоді, визначається, формується та розраховується після завершення кожного розрахункового періоду відповідно до порядку, визначеного в додатку №2 до договору (п. 5.8 договору).

Відповідно до п. 5.16 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, протягом якого споживачу здійснювалось постачання електричної енергії.

Згідно з п. 5.17 договору, оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника за умови надання постачальником протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даними комерційного обліку, акта приймання-передачі та рахунку, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіційному сайті постачальника: https://www.pret.org.ua/.

За змістом п. п. 5.18 - 5.20 договору, оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Вартість спожитого товару за розрахунковий період визначається як добуток ціни за одиницю товару, визначеної та розрахованої відповідно до додатку №2 до цього договору та обсягу спожитого протягом розрахункового періоду товару. Фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті про прийняття-передання. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання товару споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. п. 5.21 - 5.22 договору, по закінченні розрахункового періоду, протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даними комерційного обліку постачальник зобов`язаний надати для підписання споживачу акт приймання-передачі товару, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіційному сайті постачальника: https://www.pret.org.ua/. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 робочих днів, або дати вмотивовану відмову від підписання такого акта у цей же строк. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта приймання-передачі товару у встановлений строк, такий акт вважається підписаним споживачем.

Розділами 6-7 договору встановлені права та обов`язки сторін, серед яких, зокрема: обов`язок постачальника забезпечувати належну якість постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору (пп. 7.2.1 договору) та кореспондуючий йому обов`язок споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пп. 6.2.1 договору).

Згідно з п. 9.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2025 (включно), а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 14.1 договору).

Договір №2902400 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2024 із додатками до нього підписаний уповноваженими представниками сторін шляхом проставлення власноручних підписів та скріплений печатками.

У додатках до договору сторонами погоджено очікувані договірні обсяги закупівлі електроенергії, порядок визначення та зміни ціни постачання електричної енергії, повідомлення про термін поставки, інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами існує спір з приводу оплати заборгованості у розмірі 797017,46 грн за спожиту відповідачем електроенергію протягом січня-березня 2025 року, яка виникла внаслідок перевищення відповідачем замовленого згідно договору №2902400 від 31.12.2024 обсягу споживання.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивач на виконання п. 5.10 договору сформував та надіслав в електронному вигляді для оплати відповідачу рахунки на оплату, а саме: №6051002400250319 від 05.04.2025, №6051002400250219 від 05.03.2025, №6051002400250119 від 05.02.2025 та акти про використану електричну енергію.

Загальна вартість спожитої відповідачем протягом січня-березня 2025 року електричної енергії становить 1905933,49 грн.

У свою чергу відповідач, в порушення умов пп. 6.2.1 договору, не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання щодо забезпечення своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії згідно з умовами договору. Разом із цим відповідач погодив та підписав акт звірки взаємних розрахунків за договором №2902400 від 31.12.2024, яким підтвердив наявну заборгованість у розмірі 797017,46 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу про оплату заборгованості за спожиту електроенергію. З відповіді відповідача від 16.07.2025 №50/241/11/1-1314-2025 вбачається фактичне визнання ним заборгованості в сумі 797017,46 грн, при цьому зазначено, що така виникла у зв`язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що для вирішення питання щодо заборгованості надсилав позивачу лист від 17.03.2025 №50/41-1570, у якому просив реструктуризувати борг в сумі 797017,43 грн на три місяці відповідно до п. 5.28 договору, який виник у зв`язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку Військової частини, що виділяються ГУ НП України, а відтак і неможливістю провести повну оплату за надані послуги.

Таким чином суд першої інстанції встановив, що відповідач визнав наведені обставини, однак в порушення умов договору №2902400 від 31.12.2024 своїх зобов`язань не виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію перед позивачем у розмірі 797017,46 грн. Доказів протилежного відповідач до матеріалів справи не надав.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та дотримання норм процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Суд першої інстанції вірно встановив, що за своїм правовим змістом укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 714 ГПК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 1.1.2 ПРРЕЕ, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії визначено у розділі IV ПРРЕЕ. Зокрема, згідно з п. п. 4.1 ПРРЕЕ, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи (п. 4.2 ПРРЕЕ).

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п. 4.3 ПРРЕЕ).

Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку (п. 4.4 ПРРЕЕ).

Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку (п. 4.7 ПРРЕЕ).

Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п. 4.8 ПРРЕЕ).

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п. 4.12 ПРРЕЕ).

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13 ПРРЕЕ).

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 ПРРЕЕ).

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19 ПРРЕЕ).

Оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу (п. 4.21 ПРРЕЕ).

У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою укладають договір про реструктуризацію заборгованості та оформлюють графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. Такий договір укладається відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за основним договором. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії (п. 4.24 ПРРЕЕ).

Спірні питання, які виникають між відповідними учасниками роздрібного ринку щодо проведення розрахунків за електричну енергію, надані послуги оператора системи чи постачальника послуг комерційного обліку, вирішуються сторонами укладених договорів в установленому законодавством порядку, у тому числі шляхом переговорів або в судовому порядку (п. 4.35 ПРРЕЕ).

У ході розгляду справи №909/114/26 суд першої інстанції встановив, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за спірним договором постачання електричної енергії споживачу. Натомість відповідач, в порушення умов договору, не здійснив розрахунок за спожиту електричну енергію у спірний період, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 797017,46 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акти про використану електричну енергію разом із рахунками на оплату електроенергії за спірний період були надіслані позивачем відповідачу за його місцезнаходженням: вул. Чорновола, 161, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76005, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.05.2026, списком згрупованих відправлень №3014 та фіскальним чеком від 02.05.2026 (а. с. 10-11). У той же час у матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про незгоду відповідача на момент отримання спірних послуг постачання електроенергії з обсягом, кількістю та якістю таких послуг або вимоги відповідача щодо припинення/обмеження постачання у частині непогодженого обсягу, та докази мотивованої відмови відповідача від підписання актів.

За наведених обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у відповідача виникло зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до наданих позивачем актів.

Посилання відповідача в судовому процесі на перевищення договірних обсягів постачання електроенергії, спожитої протягом січня-березня 2025 року, є необгрунтованим та не відповідає його попередній поведінці у договірних правовідносинах.

Більше того, у матеріалах справи міститься акт звірки, підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками їх юридичних осіб, про те, що станом на 31.10.2025 у Військової частини НОМЕР_1 існує заборгованість перед ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" за постачання електричної енергії у розмірі 797017,46 грн (а. с. 17), що відповідач не заперечив і не спростував. Доказів існування між сторонами правовідносин за іншими договорами матеріали справи не містять.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 21.12.2020 у справі №916/499/20, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акта звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Про фактичне визнання відповідачем заборгованості за договором свідчить і його звернення до позивача з вимогою про реструктуризацію боргу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна зі сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає помилковими і підставно відхиленими місцевим господарським судом посилання відповідача як на підставу для відмови у позові на те, що він є суб`єктом, який у своїй діяльності фінансується з державного бюджету та виконує завдання із забезпечення оборони держави.

Укладаючи договір, що є підставою позову, сторони чітко, на власний розсуд, погодили умови проведення розрахунків за послуги і не ставили їх в залежність від інших обставин, при цьому спірний правочин за своїми умовами не передбачає проведення відповідачем розрахунків лише за наявності відповідного фінансування. При цьому відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за спожиту електричну енергію. Укладаючи договір 31.12.2024 №2902400, відповідач також не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України.

Безпідставними і такими, що не спростовують обґрунтованість позовних вимог, є також доводи відповідача щодо реструктуризації заборгованості на підставі п. 5.28 договору. Сам факт звернення відповідача з такою пропозицією не припиняє та не змінює його договірні зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію. Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач звернувся до позивача з пропозицією щодо реструктуризації заборгованості у березні 2025 року строком на три місяці, при цьому позов подано лише у січні 2026 року, тобто після спливу значного проміжку часу після закінчення строку, на який відповідач просив реструктуризувати борг. Отже доводи відповідача у цій частині не спростовують ані факту наявності заборгованості перед позивачем, ані її розміру, ані правомірності заявлених позивачем вимог станом на момент звернення до суду.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Зважаючи на встановлені вище обставини справи, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що фактичне визнання відповідачем у досудовому порядку наявності заборгованості та обов`язку щодо її сплати свідчить про недобросовісність подальшого заперечення цих обставин. Зокрема, заперечення, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, суперечать його попередній поведінці, не узгоджуються з принципами добросовісності та правової визначеності й негативно впливають на стабільність правовідносин між сторонами.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає нормам процесуального та матеріального права, фактичним обставинам та доказам у справі.

Доводи скаржника по суті спору, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, у більшій мірі дублюють доводи відзиву на позовну заяву і зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених вище обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Військової частини від 09.06.2026 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/114/26 - без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

У силу приписів ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Правову допомогу ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" під час апеляційного розгляду справи №909/114/26 надавав адвокат Дмитрук О.І., повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії АТ №1127468 від 29.01.2026.

У відзиві на апеляційну скаргу від 23.06.2026 викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, на суму 25000,00 грн та зазначено, що докази понесених витрат на професійну правову допомогу будуть подані в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

Так, 16.07.2026 до апеляційного суду надійшло клопотання позивача від 16.07.2026 про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копії договору про надання професійної правової допомоги №2026/5 від 01.01.2026 та копії акта приймання-передачі послуг від 09.07.2026 за цим договором.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

З матеріалів справи вбачається, що між "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" (клієнт) та адвокатом Дмитруком О.І. укладено договір про надання професійної правової допомоги №2026/5 від 01.01.2026 (далі – договір №2026/5 від 01.01.2026).

Повноваження адвоката для виконання цього договору викладені у п. 1.2.

Відповідно до п. 4.1 договору №2026/5 від 01.01.2026, представництво та захист прав та законних інтересів клієнта, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського та кримінального провадження, пов`язаного з діяльністю клієнта, відповідно до умов цього договору, здійснюється на платній основі.

Пунктом 4.2 договору №2026/5 від 01.01.2026 передбачено, що остаточна сума даного договору буде визначена сторонами на підставі погоджених та підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, враховуючи складність справи, фактично витрачений час, винагороду за досягнення бажаного результату та інші істотні обставини.

Оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує адвокату кошти згідно суми, обумовленої в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3 договору №2026/5 від 01.01.2026). Додаткові витрати, понесені адвокатом, у зв`язку з виконанням зобов`язань за цим договором, відшкодовуються клієнтом додатково (п. 4.4 договору №2026/5 від 01.01.2026).

Між ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" та адвокатом Дмитруком О.І. укладено акт приймання-передачі послуг від 09.07.2026 про те, що адвокат надав, а клієнт отримав професійну правничу допомогу зі здійснення захисту, представництва, інших видів правничої допомоги, а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/114/26. Вартість наданих послуг складає 8000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав доказів чи розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та (або) нерозумність заявленого позивачем розміру витрат на оплату адвокатських послуг та (або) про неналежність послуг адвоката Дмитрука О.І. до цієї справи, що у свою чергу слугувало б підставою для зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Матеріали справи таких доказів не містять.

Загальне правило розподілу інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, визначене у ч. 4 ст. 129 ГПК України, якою передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №676/4395/20).

Враховуючи вищевикладене та висновок апеляційного суду щодо залишення апеляційної скарги Військової частини без задоволення, дослідивши надані представником ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" документи для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо таких витрат, колегія суддів дійшла висновку, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом даної справи в сумі 8000,00 грн, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, є обґрунтованими і співмірними з виконаною адвокатом роботою в суді апеляційної інстанції, а відтак підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 09.06.2026 (вх.№01-05/1861/26 від 10.06.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/114/26 залишити без змін.

3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" (вул. Надрічна, буд. 6, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76019, код ЄДРПОУ 44907279) 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Матеріали справи №909/114/26 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.09.2026.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Рим Т.Я.