Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №727/1338/23 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 вересня 2026 року м. Чернівці справа № 727/1338/23

провадження №22-ц/822/1085/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.

секретар Черновська А.К.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 березня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинська Ніна Валеріївна, про розірвання договору довічного утримання,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинська Н.В., про розірвання договору довічного утримання.

Позов обґрунтовано наступним. 19 березня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали з ОСОБА_1 договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н.В. за реєстровим номером 615.

Договір був укладений у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 в останні роки тяжко хворів через похилий вік, а ОСОБА_4 був тяжко хворий на невиліковну хворобу та потребував постійного догляду сторонньої людини в домашніх умовах.

Відповідно до пункту 1.2 договору відчужувані передають у власність набувача, а набувач отримує у власність належну відчужувачам на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та обтяжень 2311034073101, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувачів утриманням та доглядом довічно на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчування, одягом, необхідною допомогою, не включаючи медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами, за спільною згодою, у розмірі 1000 грн на місяць.

Умовами договору (пункт 2.2) сторони визначили, що утримання (догляд) визначається у вигляді: надання побутових послуг (лагодження одягу та взуття, прасування та прання білизни, надання перукарських послуг, вологе прибирання квартири, в якій проживають відчужувані, виконання різних видів ремонтних робіт (ремонт побутової та аудіо-, відеотехніки, поточний ремонт квартири); щотижневе забезпечення відчужувачів продуктами харчування шляхом організації їх доставки за місцем їх проживання; забезпечення приготування щоденного калорійного харчування; забезпечення постійним цілодобовим доглядом; забезпечення надання відчужувачам медичної допомоги удома лікарями загального профілю, а також лікарями-спеціалістами (діагностичне обстеження, процедури, маніпуляції, консультування, уколи, масаж та інше).

За змістом пункту 3.2 договору набувач зобов`язаний у встановлені строки та в обсязі, передбаченому договором, надавати відчужувачам матеріальне забезпечення та здійснювати догляд відповідно до умов цього договору. Набувач зобов`язаний здійснити поховання відчужувачів у випадку їх смерті.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але ОСОБА_1 не було здійснено належній дій та покриття витрат на поховання, всі ці витрати були понесені ОСОБА_3 в сумі 53500 грн.

Після смерті ОСОБА_4 відповідач повністю припинила договірні відносини шляхом повного невиконання умов договору, самоусунулась від виконання своїх обов`язків за договором, жодних дій по догляду не вчиняла.

Натомість утримання (догляд) за відчужувачами здійснювали сусіди, працівники Вінницького благодійного єврейського центру «Хесед-Емуна» (Турбота і віра), які також допомагали сплачувати комунальні платежі.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив розірвати договір довічного утримання від 19 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 615.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 жовтня 2025 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , залучено в якості його правонаступника ОСОБА_2 , до розгляду справи.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 березня 2026 року позов ОСОБА_2 , який є правонаступником ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинська Н.В., про розірвання договору довічного утримання задоволено.

Розірвано договір довічного утримання від 19 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 615.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1073,60грн. судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 березня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 , який є правонаступником ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинська Н.В., про розірвання договору довічного утримання.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду є незаконним та винесеним із порушенням норм матеріального права.

Під час розгляду справи у суді, ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач ОСОБА_3 помер. Вказує на те, що суд першої інстанції з 16.08.2024 року до 02.10.2025 року приймав та розглядав заяви, клопотання від ОСОБА_2 , який не був учасником справи не мав визначеного процесуального статусу, а також не був залучений до участі у справі у встановленому законом порядку.

ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Душинської Н.В. після смерті ОСОБА_3 подав, однак свідоцтво про прийняття спадщини йому не видавалося, а отже спадщину він не прийняв, тому вважаємо, що він не може бути залученим у даній справі як процесуальний правонаступник.

Посилається на те, що відповідач належним чином виконувала обов`язки за договором, протягом всього часу систематично здійснювала догляд за позивачем та його сином ОСОБА_4 , забезпечувала продуктами харчування, готувала щоденно калорійну їжу, готувала святкові вечері на честь днів народжень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прала та прасувала білизну, здійснювала вологе прибирання квартири, забезпечувала надання відчужувачам медичної допомоги не тільки удома, а й у різних медичних закладах.

Так, 11 жовтня 2021 року разом з ОСОБА_4 їздила до м.Кропивницького, де він проходив медичне обстеження та консультувався у Медичному центрі «Tomo Clinik», супроводжувала ОСОБА_4 до медичних закладів у м.Вінниці та м.Чернівці.

У зв`язку із хворобою ОСОБА_4 йому надавалася й інша допомога, ніж передбачено договором, що зумовлювало більшої вартості ніж 1000 грн.

ОСОБА_4 був задоволений допомогою, жодних намірів розірвати договір у нього не було.

Відповідач здійснювала всі дії, пов`язані із організацією поховання ОСОБА_4 , 12 вересня 2022 року отримала у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка №3» лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , придбала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 речі, необхідні для поховання, послуги транспортування на суму 22000 грн, уклала договір на організацію та проведення поховання із ритуальною службою Міське комунальне підприємства «Спецкомбінат», оплатила вказані послуги згідно рахунку-замовлення-акту №725417 у сумі 3400,95грн., замовила поминальний обід у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та оплатила згідно рахунку від 14 вересня 2022 року в сумі 7700 грн.

Вважає, що ОСОБА_3 не може звертатись із вимогою про розірвання договору в частині сина ОСОБА_4 , оскільки договір в цій частині припинений 12 вересня 2022 року, тобто у день його смерті.

Зазначає, що вона не самоусунулась від виконання обов`язків за договором, а саме ОСОБА_3 після смерті сина ОСОБА_4 поступово почав відмовлятися від послуг з незрозумілих підстав, а 27 жовтня 2022 року попросив повернути йому ключі та більше не приходити.

Нею 15 березня 2023 року було здійснено грошовий переказ ОСОБА_3 у розмірі 5000 грн., тобто щомісячний грошовий еквівалент з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено що 19 березня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали з ОСОБА_1 договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н.В. за реєстровим номером 615.

Відповідно до пункту 1.2 договору відчужувані передають у власність набувача, а набувач отримує у власність належну відчужувачам на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та обтяжень 2311034073101, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувачів утриманням та доглядом довічно на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчування, одягом, необхідною допомогою, не включаючи медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами, за спільною згодою, у розмірі 1000 грн на місяць.

На підставі пункту 2.2 договору утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді: надання побутових послуг (лагодження одягу та взуття, прасування та прання білизни, надання перукарських послуг, вологе прибирання квартири, в якій проживають відчужувані, виконання різних видів ремонтних робіт (ремонт побутової та аудіо-, відеотехніки, поточний ремонт квартири); забезпечення відчужувачів житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі; щотижневе забезпечення відчужувачів продуктами харчування шляхом організації їх доставки за місцем їх проживання; забезпечення приготування щоденного калорійного харчування;

забезпечення постійним цілодобовим доглядом; забезпечення надання відчужувачам медичної допомоги удома лікарями загального профілю, а також лікарями-спеціалістами (діагностичне обстеження, процедури, маніпуляції, консультування, уколи, масаж та інше).

Згідно із пунктом 2.3 договору у випадку виникнення в майбутньому потреби забезпечення відчужувачів іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужувані самостійно, на свій розсуд, несуть всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого цим договором, згідно обумовлених сум.

Відповідно до пункту 2.4 договору відчужувані засвідчують, що визначене сторонами грошове утримання є достатнім для підтримання повноцінного та якісного життєвого рівня відчужувачів та не потребуватимуть подальшого перегляду сторонами умов договору.

Сторони домовились, що послуги з утримання (догляду) можуть надаватися як особисто набувачем, так і третіми особами за його рахунок (пункт 2.5 договору).

За змістом пункту 3.2 договору набувач зобов`язаний у встановлені строки та в обсязі, передбаченому договором, надавати відчужувачам матеріальне забезпечення та здійснювати догляд відповідно до умов цього договору. Набувач зобов`язаний здійснити поховання відчужувачів у випадку їх смерті.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що цей договір може бути розірваний за рішенням суду, на вимогу відчужувачів у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, на вимогу набувача.

Цей договір припиняється зі смертю відчужувачів.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 13 вересня 2022 року серія НОМЕР_1 .

Додано до матеріалів справи консультативний висновок спеціаліста Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Томотерапії» (м. Кропивницький) пацієнта ОСОБА_4 .

Ритуальною службою Міським комунальним підприємством «Спецкомбінат» таГлива Н.С. укладено договір на організацію та проведення поховання від 13 вересня 2022 року, за яким договір про облаштування місця поховання, продаж ритуальних товарів для поховання ОСОБА_4 вартістю 3400,95 грн.

На підставі рахунку-замовлення-акту Міського комунального підприємства «Спецкомбінат» від 13 вересня 2022 року №25417 замовником ОСОБА_1 оплачено ритуальні послуги щодо ОСОБА_4 13 вересня 2022 року в сумі 3400,95 грн.

Згідно із товарним чеком фізичної особи підприємця ОСОБА_6 від 12 вересня 2022 року №1327 ОСОБА_1 придбано товари для поховання, одяг, отримано послуги з транспортування, зберігання тіла на суму 22000 грн.

За квитанцією АТ «Ощадбанк» від 15 березня 2023 року ОСОБА_7 здійснено переказ ОСОБА_3 матеріальної допомоги за договором довічного утримання з жовтня 2022 року по березень 2023 року в сумі 5000 грн.

Єврейським Благодійним центром Хесед Емуна-Вінниця з ОСОБА_3 укладено договір про надання безоплатного обслуговування у програмі «Догляд на дому» від 02 жовтня 2017 року.

На підставі пункту 1.1 договору фонд зобов`язується надавати клієнту послуги у кількості і обсязі часу у відповідності з наданим до договору графіку обслуговування (індивідуальним планом по догляду додаток 2).

За змістом повідомлення Вінницького благодійного єврейського центру «Хесед Емуна» (Турбота і віра) від 13 лютого 2023 року №05 Вінницький благодійний єврейський центр «Хесед Емуна» (Турбота і віра) здійснює догляд (патронажне обслуговування) щодо ОСОБА_3 з 02 жовтня 2017 року по цей час.

Здійснює догляд щодо ОСОБА_3 на цей час патронажний працівник ОСОБА_8 .

Догляд щодо ОСОБА_4 не здійснювався.

ОСОБА_1 працювала у Вінницькому благодійному єврейському центрі «Хесед Емуна» (Турбота і віра) на посаді соціального робітника з 02 жовтня 2017 року по 27 червня 2018 року.

Відповідно до індивідуального плану роботи по догляду робітника ОСОБА_9 щодо клієнта ОСОБА_3 за адресою квартира АДРЕСА_1 виконуються роботи з прання, одягання, харчування, прибирання (кімната, санвузол, кухня), купівлі та виконання доручення, приготування їжі (сніданок, обід, вечеря), купання, особиста гігієна.

ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинської Н.В. заяву 19 серпня 2024 року №123 про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За повідомленням приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинської Н.В. від 05 червня 2025 року №89/01-16 за заявою ОСОБА_10 19 серпня 2024 року відкрито спадкову справу №52/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 жовтня 2025 року залучено в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання з участю третьої особи приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Душинської Н.В.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, її представника, представника позивача, ознайомившись із доводами апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що тривалість невиконання ОСОБА_1 договору між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 довічного утримання (догляду) від 19 березня 2021 року, порушення істотної умови з надання ОСОБА_3 побутових послуг (лагодження одягу та взуття, прасування та прання білизни, надання перукарських послуг, вологе прибирання квартири, в якій проживають відчужувані, виконання різних видів ремонтних робіт (ремонт побутової та аудіо-, відеотехніки, поточний ремонт квартири); щотижневе забезпечення відчужувачів продуктами харчування шляхом організації їх доставки за місцем їх проживання; забезпечення приготування щоденного калорійного харчування; забезпечення постійним цілодобовим доглядом, протягом з жовтня 2022 року по березень 2023 року є підставою для розірвання договору.

Колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений з неповним з`ясуванням всіх обставин даної справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України)

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).

Положення частини першої статті 755 ЦК України не містять визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому, вирішуючи зазначене питання, суд має враховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.

Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що підставою для розірвання договору довічного утримання на вимогу відчужувача є невиконання (неналежне виконання) набувачем тих обов`язків, які безпосередньо передбачені договором.

Отже, відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов.

Встановлено, що 19 березня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали з ОСОБА_1 договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н.В. за реєстровим номером 615.

Відповідно до пункту 1.2 договору відчужувані передають у власність набувача, а набувач отримує у власність належну відчужувачам на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та обтяжень 2311034073101, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувачів утриманням та доглядом довічно на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчування, одягом, необхідною допомогою, не включаючи медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами, за спільною згодою, у розмірі 1000 грн на місяць.

На підставі пункту 2.2 договору утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді:

-надання побутових послуг (лагодження одягу та взуття, прасування та прання білизни, надання перукарських послуг, вологе прибирання квартири, в якій проживають відчужувані, виконання різних видів ремонтних робіт (ремонт побутової та аудіо-, відеотехніки, поточний ремонт квартири);

-забезпечення відчужувачів житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі;

-щотижневе забезпечення відчужувачів продуктами харчування шляхом організації їх доставки за місцем їх проживання;

-забезпечення приготування щоденного калорійного харчування;

-забезпечення постійним цілодобовим доглядом;

-забезпечення надання відчужувачам медичної допомоги удома лікарями загального профілю, а також лікарями-спеціалістами (діагностичне обстеження, процедури, маніпуляції, консультування, уколи, масаж та інше).

Згідно із пунктом 2.3 договору у випадку виникнення в майбутньому потреби забезпечення відчужувачів іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужувані самостійно, на свій розсуд, несуть всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого цим договором, згідно обумовлених сум.

Відповідно до пункту 2.4 договору відчужувані засвідчують, що визначене сторонами грошове утримання є достатнім для підтримання повноцінного та якісного життєвого рівня відчужувачів та не потребуватимуть подальшого перегляду сторонами умов договору.

Сторони домовились, що послуги з утримання (догляду) можуть надаватися як особисто набувачем, так і третіми особами за його рахунок (пункт 2.5 договору).

За змістом пункту 3.2 договору набувач зобов`язаний у встановлені строки та в обсязі, передбаченому договором, надавати відчужувачам матеріальне забезпечення та здійснювати догляд відповідно до умов цього договору. Набувач зобов`язаний здійснити поховання відчужувачів у випадку їх смерті.

Пунктом 6.1, 6.2 договору передбачено, що цей договір може бути розірваний за рішенням суду, на вимогу відчужувачів у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, на вимогу набувача.

Пункт 6.2 договору передбачає, що цей договір припиняється зі смертю відчужувачів.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджено свідоцтвом про його смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 13 вересня 2022 року серія НОМЕР_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що ритуальною службою Міським комунальним підприємством «Спецкомбінат» та ОСОБА_11 укладено договір на організацію та проведення поховання від 13 вересня 2022 року, за яким договір про облаштування місця поховання, продаж ритуальних товарів для поховання ОСОБА_4 вартістю 3400,95 грн. На підставі рахунку-замовлення-акту Міського комунального підприємства «Спецкомбінат» від 13 вересня 2022 року №25417 замовником ОСОБА_1 оплачено ритуальні послуги щодо ОСОБА_4 13 вересня 2022 року в сумі 3400,95 грн. Згідно із товарним чеком фізичної особи підприємця ОСОБА_6 від 12 вересня 2022 року №1327 ОСОБА_1 придбано товари для поховання, одяг, отримано послуги з транспортування, зберігання тіла на суму 22000 грн.

Відповідно до частини другої статті 755 ЦК України договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача.

За життя відчужувач ОСОБА_4 не заявляв про неналежне виконання набувачем умов укладеного договору та не звертався до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання. Його права за оспорюваним договором мають особистий характер та внаслідок його смерті припинився договір довічного утримання в частині 1/2 частки квартири, яка належала ОСОБА_4 , а тому відсутні підстави для задоволення позову про розірвання договору в цій частині.

Отже, після смерті ОСОБА_4 договір довічного утримання припинив свою дію, а позивач не є стороною оспорюваного договору, тому правові підстави для розірвання договору, який припинив свою дію, відсутні. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі № 279/3625/22 (провадження № 61-8096св23) та від 03 липня 2024 року у справі № 185/1900/20 (провадження № 61-1840св24).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване під час укладення договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване під час укладення договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та в постановах Верховного Суду від 19 березня 2025 року в справі № 761/16002/22, від 09 грудня 2020 року в справі № 199/3846/19.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.

За змістом статей 76–80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах першій–третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Досліджуючи надані сторонами докази, встановлено, що ОСОБА_1 забезпечено відчужувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі АДРЕСА_1 .

Яке вбачається з матеріалів справи, між Єврейським Благодійним центром Хесед Емуна-Вінниця та ОСОБА_3 02 жовтня 2017 року укладено договір про надання безоплатного обслуговування у програмі «Догляд на дому».

На підставі пункту 1.1 договору фонд зобов`язується надавати клієнту послуги у кількості і обсязі часу у відповідності з наданим до договору графіку обслуговування (індивідуальним планом по догляду додаток 2).

За змістом повідомлення Вінницького благодійного єврейського центру «Хесед Емуна» (Турбота і віра) від 13 лютого 2023 року №05 Вінницький благодійний єврейський центр «Хесед Емуна» (Турбота і віра) здійснює догляд (патронажне обслуговування) щодо ОСОБА_3 з 02 жовтня 2017 року по цей час. Догляд щодо ОСОБА_4 не здійснювався. Відповідно до індивідуального плану роботи по догляду робітника ОСОБА_9 щодо клієнта ОСОБА_3 за адресою квартира АДРЕСА_1 виконуються роботи з прання, одягання, харчування, прибирання (кімната, санвузол, кухня), купівлі та виконання доручень, приготування їжі (сніданок, обід, вечеря), купання, особистої гігієни.

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 отримував безкоштовну допомогу від Вінницького благодійного єврейського центру «Хесед Емуна» (Турбота і віра) щодо свого утримання протягом дії договору між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 довічного утримання (догляду) від 19 березня 2021 року.

Однак, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що при наявності вже укладеного 02 жовтня 2017 року між Єврейським Благодійним центром Хесед Емуна-Вінниця та ОСОБА_3 договору про надання безоплатного обслуговування у програмі «Догляд на дому», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ще додатково укладають з відповідачем договір довічного утримання (догляду) від 19 березня 2021 року.

На думку колегії суддів зазначена обставина жодним чином не свідчить про не виконання чи неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов договору довічного утримання, а навпаки підтверджує те, що відчужувачі потребували додаткової турботи та мали бажання укласти договір довічного утримання саме з відповідачем ОСОБА_1 , яку вони добре знали.

Суд першої інстанції, зазначив, що обставини невиконання ОСОБА_1 зобов`язання з надання ОСОБА_3 утримання (догляду) у вигляді: надання побутових послуг (лагодження одягу та взуття, прасування та прання білизни, надання перукарських послуг, вологе прибирання квартири, в якій проживають відчужувані, виконання різних видів ремонтних робіт (ремонт побутової та аудіо-, відеотехніки, поточний ремонт квартири); щотижневе забезпечення відчужувачів продуктами харчування шляхом організації їх доставки за місцем їх проживання; забезпечення приготування щоденного калорійного харчування; забезпечення постійним цілодобовим доглядом, підтверджуються показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Так в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що знає родину ОСОБА_14 , так як вона у них працювала як патронатна сестра. Їй відомо, що родина ОСОБА_14 взяла ОСОБА_1 для опіки над ними, а потім знає, що вони не були нею не задоволені, сказали, що вона їх не влаштовує, бо вона рідко приходить ввечері на пару годин. Вона у них була з 9 ранку до 17 години вечора, готувала їжу, прибирала, купляла продукти. Вона 6,5 років доглядала за ОСОБА_15 . А ОСОБА_1 протягом дня до них не приходила. Продукти ОСОБА_1 не купляла та не готувала, адже це робила вона. По суботах також вона приходила до Маламудів. Підтвердила, що інколи до родини ОСОБА_14 приходив чоловік ОСОБА_16 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що з позивачем є сусідами. Бачила, що відповідач навідує родину позивача. Їй відомо, що саме ОСОБА_17 ходила в магазин, купувала продукти, прибирала у родині ОСОБА_14 . Бачила, що ОСОБА_18 була у позивача вдома, бігала пару раз для них в аптеку щось купляти. Їй ОСОБА_19 скаржився на ОСОБА_20 , казав, що вона не виконує обов`язків та хотів її замінити. Маламуд ОСОБА_21 хотів розірвати договір довічного утримання з ОСОБА_1 . Він також був не задоволений ОСОБА_1 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що знає відповідачку ОСОБА_1 . Щодо укладення договору довічного утримання їй нічого не відомо. ОСОБА_22 бачила інколи у родині ОСОБА_14 , остання приносила їм воду, відвідувала. Чи робила вона це щодня, їй не відомо, адже, бачила її через день. Хто займався похороном ОСОБА_23 їй не відомо, на похоронах ОСОБА_1 бачила.

Покази цих свідків, на думку колегії суддів не дають підстав для висновку про не належне виконання ОСОБА_1 зобов`язання за договором довічного утримання.

Однак, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги наступне.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила, що з ОСОБА_1 знайомі по роботі, знає її як порядну людину та знає її чоловіка. Їй відомо, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 був укладений договір довічного утримання. Зі слів ОСОБА_25 знає, що вона добросовісно виконувала умови договору, купувала харчі, прибирала, готувала, відвідувала їх щодня. Вона часто разом з ОСОБА_1 купувала продукти родині ОСОБА_14 . ОСОБА_25 за свої гроші купувала родині ОСОБА_14 продукти.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснив, що знайомий з ОСОБА_1 майже 20 років. Відомо, що ОСОБА_25 брала роботу у родині ОСОБА_14 . Знає, що вона займалася похоронами ОСОБА_27 , він їй допомагав, возив на машині. Йому відомо, що вона постійно була у них зайнята, тому він рідко її бачив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснив, що відповідач ОСОБА_1 є його дружиною. ОСОБА_1 працювала в благодійного єврейського центру «Хесед Емуна» та доглядала за ОСОБА_3 та ОСОБА_29 три роки. Потім ОСОБА_1 пішла з центру та через деякий час їй подзвонив ОСОБА_3 та запросив її до нього працювати, зазначивши, що мають надію лише на неї та не знають хто їх поховає. ОСОБА_1 погодилась та сказала, що не може їх лишити. ОСОБА_1 уклала договір довічного утримання та виконувала обов`язки добросовісно. Окрім того, вона допомогла з оформленням документів на квартиру. Зазначив, що не лише ОСОБА_30 доглядала, годувала, купувала харчі тощо, а і він допомагав. Він чинив бойлер та допомагав ОСОБА_1 також доглядати за ОСОБА_3 та ОСОБА_29 , коли вона не мала можливості з ними сидіти. З ОСОБА_29 ОСОБА_1 їздила до м. Крапівницький та м. Вінниця з питань здоров`я ОСОБА_29 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що сама ОСОБА_1 у відзиві на позов, під час судового розгляду зазначила про не здійснення утримання та догляду за ОСОБА_3 з жовтня 2022 року внаслідок не бажання ОСОБА_3 прийняти виконання таких дій, вимагання повернути ключі від квартири. Та зробив висновок, що ОСОБА_1 визнано обставини не здійснення утримання та догляду щодо ОСОБА_3 з жовтня 2022 року до звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання.

Однак, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що саме ОСОБА_3 в жовтні 2022 року став ініціатором відмови від отримання послуг за договором та наполягав повернути ключі від квартири. Отже позивач сам відмовився від будь-яких контактів із відповідачкою, двері квартири не відчиняв та заявляв, що її послуг не потребує.

В той же час ОСОБА_1 від виконання договору не відмовлялась. 15 березня 2023 року здійснила переказ ОСОБА_3 матеріальної допомоги за договором довічного утримання за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року в сумі 5000 грн.

Обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження, а відповідач, у свою чергу, довела,

що з її сторони порушень істотних умов договору довічного утримання не відбулося й підтвердила свої наміри на належне виконання умов договору.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 квітня 2025 року в справі № 727/11571/23, провадження № 61-10341св24.

Суд першої інстанцій не звернув увагу на зазначене і дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Враховуючи всі обставини справи, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову та розірвання договору довічного утримання від 19 березня 2021 року, оскільки позивач не довів, що відповідачка свідомо ухилялася від виконання покладених на неї обов`язків за договором довічного утримання, не виконувала його, або виконувала не належним чином, а відповідачка зі свого боку заявлені позивачем доводи спростувала.

За таких обставин, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове, про відмову в позові.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1610,40грн. на відшкодування понесених нею витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом першої інстанції неповно встановлені всі обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні нового судового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 , який є правонаступником ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинська Ніна Валеріївна, про розірвання договору довічного утримання від 19 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Ніною Валеріївною та зареєстрованого в реєстрі за номером 615, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1610,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді І.Б. Перепелюк М.І. Кулянда

І.М. Литвинюк