Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №615/426/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 615/426/25

провадження № 22-ц/818/1749/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» на рішення Валківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року, постановлене суддею Логвіновим А.О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Валківський молочний завод»), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь: - заробітну плату та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у розмірі 1 008,00 грн; - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10 836,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона у період з 17 серпня 2015 року по 18 серпня 2015 року працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод». У день звільнення, 18 серпня 2015 року, з нею не було проведено розрахунок, їй не виплачено заробітну плату, а також грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, яка передбачена для працівників, які мають дітей. 12 лютого 2025 року вона звернулась до відповідача із запитом, у якому просила надати довідку (розрахунковий лист), де відобразити детальний розрахунок заробітної плати; надати письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні; повідомити про виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку. У відповідь на вказаний запит відповідачем повідомлено, що при звільненні у серпні 2015 року з позивачем повністю проведено розрахунок та надано усі запитувані розрахунки. Щодо виплати компенсації, відповідачем зазначено, що підстав для нарахування їй компенсації за відпустку не було. Позивач вважає, що діями відповідача порушено її право на належну оплату праці, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, яка передбачена для жінки, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 00 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позову – відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 93 (дев`яносто три) грн 89 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вирішити питання щодо судових витрат.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на те, що скаржник не нараховував позивачу компенсацію за додаткову відпустку, через відсутність необхідних підстав для такого нарахування, а саме не повідомлення з боку Позивачки про право на таку відпустку, ненадання Позивачкою належних документів, які підтверджують право на таку відпустку, а саме в першу чергу не надання свідоцтв про народження дітей. Так, протягом 2 днів, які позивачка працювала на підприємстві, ані при працевлаштуванні, ані при звільненні, позивачка не повідомляла скаржника про наявність обставин які підтверджують право позивачки на додаткову відпустку та відповідно на компенсацію при звільненні. Разом з тим, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, нараховується підприємством у випадку повідомлення з боку працівника про відповідні обставини та при наданні підприємству відповідних підтверджуючих документів, в першу чергу свідоцтв про народження дітей. Отже, позивачка під час працевлаштування у скаржника не надала інформації про те, що має двох дітей і бажає скористатись додатковою відпусткою. Крім того, така відпустка надається раз на рік, працівник у свою чергу за своїм бажанням може використати таку відпустку протягом року, а може і не використовувати, а за бажанням використати у іншого роботодавця. Факт наявності у паспорті Позивачки інформації про дітей не є належним доказом. Як вбачається із 7 сторінки паспорту позивачки, міститься інформація написана від руки про наявність в неї двох дітей. При цьому, ані дати коли така інформація була внесена, ані органу, який вніс таку інформацію не зазначено. Таким чином, на даний час відсутні докази, що на момент працевлаштування позивачки до скаржника, у позивачки містилась інформації у її паспорті стосовно наявності в неї дітей, як і відсутні докази того, що позивачка повідомляла скаржника про наявність у неї дітей. Отже, висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення зі скаржника на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка передбачена для жінки, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, у розмірі 840 грн 00 коп., а й відповідно щодо стягнення зі скаржника на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 840 грн 00 коп. є безпідставними та необґрунтованими. Акцентує увагу на тому, що позивачка звернулась до суду із позовною заявою після спливу 9 років та 6 місяців після звільнення. На час звільнення позивачки діяла норма закону, яка передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (стаття 233 КЗпП в редакції від 07.08.2015 року). Звертає увагу, що зміни до КЗпП України в частині строку позовної давності були внесені Законом України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022.Таким чином,наразі КЗпП України встановлено тримісячний строк позовної давності у спорах щодо виплати усіх належних працівникові сум при звільненні, який починає свій перебіг з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Наголошує на тому, що позивачкою був пропущений строк звернення із позовною заявою до суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Рішення суду оскарується в частині стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка передбачена для жінки, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, у розмірі 840 грн. та в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 840 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не виплачено ОСОБА_1 при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, яка передбачена для жінки, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначив, що позивач відпрацювала у відповідача всього два дні, отже вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 840,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що маються записи у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та також підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (а.с. 6 - 8, 15 зворот – 16).

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_4 , з 01 жовтня 2008 року ОСОБА_1 працювала в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» та 20 листопада 2014 року була звільнена з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП (а.с. 12).

У період з 02 грудня 2014 року по 16 серпня 2015 року ОСОБА_1 здійснювалась виплата допомоги по безробіттю (а..с 12).

17 серпня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду менеджера зі збуту до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» (а.с. 12 зворот).

18 серпня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП (а.с. 12 зворот).

Відповідно до даних про нараховану заробітну плату з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, за серпень 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» здійснено нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за два дні у розмірі 168,00 грн (а.с. 15), що також підтверджується Індивідуальними відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 13 березня 2015 року (а.с. 26).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2015 року по грудень 2015 року від 27 жовтня 2015 року, за 1 – 3 квартали 2015 року ОСОБА_1 отримувала допомогу від Валківського РЦЗ, у третьому кварталі 2015 року отримала заробітну плату від Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» у розмірі 168,00 грн. Відомості про інші доходи за період з січня 2015 року по грудень 2015 року відсутні.

12 лютого 2025 року ОСОБА_1 направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» запит на інформацію (а.с. 17), у якому просила надати:

довідку (розрахунковий лист) де відобразити детальний розрахунок виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 17.08.2015 по18.08.2015;

засвідчені копії наступних документів: заяви про прийняття на роботу ОСОБА_1 ; письмовий трудовий договір укладений між ОСОБА_1 та роботодавцем; особовий листок з обліку кадрів; наказів (або витягів з них) № 66-А/К від 17.08.2015 та № 67-Б/К від 18.08.2015;

письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми ОСОБА_1 при звільненні, відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України;

довідку, в якій відобразити кількість діб невикористаних ОСОБА_1 за 2015 рік додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, передбаченої ст. 19 Законом України «Про відпустки», оскільки на день звільнення ОСОБА_1 мала двох неповнолітніх дітей віком до 15 років;

довідку в якій відобразити розмір середньої заробітної плати та розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , обчислення яких здійснити відповідно до постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»;

надати інформацію чи виплачена ОСОБА_1 компенсація за 10 календарних днів невикористаної за 2015 рік додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, передбачено ст. 19 Законом України «Про відпустки» - додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, оскільки на день звільнення ОСОБА_1 мала двох неповнолітніх дітей віком до 15 років.

12 лютого 2025 року ОСОБА_1 направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» заяву (а.с. 19-20), у якій вона просила:

здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 10 днів невикористаної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи у розмірі 840,00 грн;

здійснити виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час порушення строків виплати належних звільненому працівнику сум.

У вказаному листі ОСОБА_1 зазначає, що виходячи з середньоденного заробітку, отриманої нею за два дні роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» (168/2 = 84,00), грошова компенсація за 10 днів невикористаної додаткової відпустки становить 840,00 грн (84,00 х 10 = 840).

Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» № 11 від 11 березня 2025 року, адресованого ОСОБА_1 , при звільненні у серпні 2015 року останній були надані усі необхідні документи. Сума нарахованої заробітної плати за два дні відповідає інформації, що міститься у довідці Пенсійного фонду України. При працевлаштуванні та при звільнені ОСОБА_1 не повідомляла підприємство про наявність у неї обставин, які підтверджують її право на додаткову відпустку. Окрім того, нею не було надано довідки від попередніх роботодавців про те, що нею не використовувалась така відпустка, а також підтвердження того, що інший з батьків не скористався такою відпусткою у поточному році. З огляду на викладене, підстав для виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку не було. З приводу заяви ОСОБА_1 щодо виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку за час порушення строків виплати належних працівнику сум, повідомлено, що останньої не подавались відповідні документи, які підтверджують її право на отримання компенсації, тому підстав для її виплати не має (а.с. 22-24).

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» № 19 від 02 вересня 2025 року, адресованого ОСОБА_1 , виплата ОСОБА_1 заробітної плати здійснювалась за видатковим касовим ордером, строки зберігання якого сплинули (а.с. 4).

Частиною другою ст. 8 Конституції України встановлено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Стаття 4 ЦПК України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка передбачена для жінки, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, колегія суддів зазначає.

Позивач стверджує, що вона мала право на додаткову соціальну відпустку згідно зі ст. 19 Закону України «Про відпустки» за 10 днів у розмірі 1008 грн.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Згідно з ч.7 ст.20 Закону України «Про відпустки», додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно - правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних відпусток (стаття 4 Закону України «Про відпустки»), а тому надається повною тривалістю протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не повідомляла відповідача, роботодавця ТОВ «Валківський молочний завод», що має право на додаткову соціальну відпустку та не повідомляла про бажання скористатися правом на додаткову відпустку.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що маються записи у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та також підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .

Соціальна відпустка надається лише за умови, що інший із батьків дітей у поточному календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку.

Мінекономіки листом від 10.08.2021 р. № 4712-06/40797-07 зазначило, що роботодавцю може бути надано будь-який належним чином оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дітей не надавалася така соціальна відпустка. Тож рішення про надання зазначеної соціальної відпустки ухвалює роботодавець самостійно.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд від 21 грудня 2020 року у справі №520/2226/19 визначено, що для підтвердження права на соціальну відпустку роботодавцю має бути пред`явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується підстави для отримання відпустки. Верховний Суд звертає увагу, що обов`язок оформлення таких документів лягає на працівника, а не на роботодавця.

ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б підтверджували повідомлення нею роботодавця під час роботи у ТОВ «Валківський молочний завод» про наявність у неї двох дітей до 15 років, доказів надання нею відповідачу інформації про те, що таку додаткову відпустку не використав батько дітей, доказів звернення до роботодавця із заявами про надання їй додаткової відпустки як одному з батьків, що має двоє дітей віком до 15 років, дитину з інвалідністю, а також доказів на підтвердження відмови роботодавця у наданні такої додаткової відпустки.

Роботодавець не може на свій розсуд визначити вид та підстави соціальної відпустки та встановити час її використання.

Позивач ОСОБА_4 звернулася до відповідача 12.02.2025 року із заявою про компенсацію за невикористану соціальну відпустку, визначену ст. 19 Законом України «Про відпустки». В підтвердження свого права, позивачем були надані копія паспорту, ідентифікаційного коду та трудової книжки позивача, попії свідоцтв про народження двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З приводу даної заяви про компенсацію за невикористану соціальну відпустку, слід зазначити, що вона подана відповідачу майже через 10 років, після звільнення, за час перебування у трудових відносинах позивач не виявляла бажання скористатися правом соціальної відпустки та не надавала відповідних документів та заяв на розгляд роботодавця.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що стороною позивача не доведено про те, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані 10 днів додаткової соціальної відпустки, передбаченої ст.19 Закону України «Про відпустки», оскільки позивач не ініціював свого права на дану відпустку під час перебування у трудових відносинах.

З приводу позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід також відмовити, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про компенсацію за невикористані 10 днів додаткової соціальної відпустки, а тому вказані позовні вимоги є передчасними та безпідставними.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині задоволених позовних вимог із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстаснції не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1ч.1 ст.376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» - задовольнити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року – скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валківський молочний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна