Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №953/3713/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 953/3713/24

Провадження № 22-ц/818/478/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року, ухвалене суддею Шаренко С.Л., -

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінило найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» обґрунтовує тим, що 16.01.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір № 3510109 про надання споживчого кредиту, сума кредиту складала 15000 гр. Кредитний Договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020 року, розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Строк кредиту складає 30 днів. Дата повернення кредиту 17.03.2021 року. Строк кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах п.1.4. Договору. Позивач за умовами договору свої зобов`язання виконав, в повному обсязі, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Відповідно до п.1.5 Договору процентна ставка знижена та становить 0,57% в день. 15.02.2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2565 гр. В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п.4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів, до 17.03.2021 року, з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 17.03.2021 року відповідач свої зобов`язання не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв`язку із чим, на підставі п. 4.3. Договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 13.09.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «Українські фінансові операції», як фактором, було укладено Договір факторингу № 13/09/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступив право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електрону пошту 0661905391х@gmail.com.

24.04.2024 року між ТОВ «Українські фінансові операції», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна»», як фактором укладено Договір факторингу №24-04/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Договором ТОВ «Українські фінансові операції» повідомило відповідача шляхом направлення на електрону пошту 0661905391х@gmail.com.

Неналежне виконання відповідачем договору призвело до заборгованості перед фінансовою установою. Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 49 199 гр., з яких: 15000 гр. - тіло кредиту, 34199 гр. - нараховані проценти. Позивач вказав, що боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні втрати склали 2958,97 гр., три проценти річних склали 1019,03 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 49 199 (сорок дев`ять сто дев`яносто дев`ять) гривень, а також, інфляційні втрати у розмірі 2958 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 97 копійок, та три відсотки річних у розмірі 1019 (одна тисяча дев`ятнадцять) гривень, 03 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в розмірі 2422, 40 гривень.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у рішенні суду першої інстанції без належної правової оцінки визнано факт укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №3510109 від 16.01.2021 року. З матеріалів справи видно, що використовувався лише один одноразовий ідентифікатор (М160381), який нібито застосували і для підписання кредитного договору, і для паспорта кредиту. Водночас відсутні будь які технічні дані, які підтверджували б прив`язку цього ідентифікатора саме до ОСОБА_1 . Зазначає, що у вказаних правовідносинах відсутні підстави вважати, що при укладенні договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» дотримався вимог законодавства про повідомлення споживача щодо умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими кредитодавець. Враховуючи, що нібито договірні відносини були укладені шляхом приєднання до договору, тобто за допомогою публічної оферти, яка не передбачає індивідуального погодження умов, слід окремо наголосити, що в такому випадку на Позивача покладається обов`язок довести факт вчинення Відповідачем конкретних дій, спрямованих на акцепт цієї оферти. Однак Позивачем не надано жодних технічних підтверджень того, що саме ОСОБА_1 здійснив такі дії. Зазначає, що нарахування відсотків відбувалося не лише за період користування кредитом, а й за додаткові 90 днів автопролонгації, яка не була ініційована споживачем. При цьому позивач не надав доказів того, що боржник був попереджений про таке подовження строку дії договору або погодився з цими умовами в письмовій формі. Така автоматична пролонгація на невизначений строк суперечить ст. 627 ЦК України, яка передбачає, що сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. В автоматичному продовженні договору без волевиявлення однієї із сторін відсутній консенсус, що є суттєвим порушенням загальних засад цивільного права. У договорі № 3510109 про надання споживчого кредиту відсутнє будь-яке положення, яке б надавало Споживачу можливість вжити активних заходів для зупинення автоматичної пролонгації, окрім як сплати кредиту. Належних та допустимих доказів пролонгації за ініціативою ОСОБА_1 кредитного договору № 3510109 від 16.01.2021 матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім пропозиції (оферти) позичальника про це. У зв`язку з цим, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за період з 15.02.2021 по 15.06.2021 включно у розмірі 34199, 00 грн. відсутні. Ще одним істотним порушенням, на яке не звернув увагу суд першої інстанції, є неналежне повідомлення боржника про заміну кредитора. Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ухвалив стягнути з відповідача також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. Проте таке рішення є необґрунтованим і неспівмірним із фактичним обсягом виконаної роботи представником позивача, та не відповідає принципам справедливості й рівності сторін у процесі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, отже, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, тому такі вимоги є часткового обгрунтованими, а саме у розмірі 5 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.01.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір № 3510109 про надання споживчого кредиту (а.с. 21-24).

Зазначений договір укладено відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

За умови п.1.2 кредитного договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 гр (п. 1.3. Кредитного договору).

Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту (17.03.2021 року) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.4. Кредитного договору).

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконано та надало йому кредит в сумі 15000,00 гр., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 65).

Відповідно до п.п. 1.5., 2 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується : у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору. Знижена процентна ставка становить 0,57% в день.

15.02.2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2565 гр. В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п.4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів, до 17.03.2021 року, з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

У матеріалах справи наявна копія Паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом, з якого вбачається, що відповідач був повідомлений про всі умови кредитування, валютою кредиту, процентною ставкою, умовами повернення кредиту та іншими важливими правовими аспектами (а.с. 26-27).

Відповідач станом на 17.03.2021 року не виконав своїх зобов`язань перед кредитором, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв`язку з чим, керуючись п. 4.3 Кредитного договору кредитний договір автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 35-41) ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 3510109 про надання споживчого кредиту у розмірі 49199 гр., яка складається з: - сума кредиту - 15000 гр., - сума процентів за користування кредитом - 34199 гр.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першоїстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 1статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис",за умовивикористання засобуелектронного цифровогопідпису усімасторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи Договір № 3510109 про надання ОСОБА_1 споживчого кредиту ТОВ «Авентус Україна» підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора « М160381», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернетмагазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». Тому підписання ОСОБА_1 шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р., «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 р. у справі №922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до пункту 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Колегія суддів також зазначає, що Додатком №1 до вказаного договору погоджено графік платежів та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, реквізити для оплати. Вказаний додаток також містить підпис одноразового індентифікатора М 160381, 16.01.2022, накладений відповідачем ОСОБА_1 ..

Пунктом 3.1 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору (п. 2.4 договору).

ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за укладеним договором, надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15000 грн., що підтверджується копією довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №2347 від 18.01.2023 про перерахування споживачу кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 16.01.2021 о 14:34 год., транзакція у системі EasyPay №902002076.

Отже, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не спростовано обставини щодо факту укладення нею зі сторони позичальника Договору №3510109 від 16.01.2021, факту належності йому платіжної картки № НОМЕР_1 та факту отримання ним в межах Договору №3510109 від 16.01.2021кредитних коштів в розмірі 15000 грн. від ТОВ «Авентус Україна» через платіжного провайдера ТОВ «ФК «Контрактовий Дім».

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до договору №087/20П про надання послуг з переказу платежів від 08.07.2020 ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та ТОВ «Авентус Україна» останнє доручає для ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за відповідну плату здійснювати платежі з використанням реєстру виплат на користь отримувачів.

Отже, довідка платіжного провайдера ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» №2347 від 18.01.2023 з врахуванням пункту 2.1. кредитного договору є достатнім письмовим доказом виконання ТОВ «Авентус Україна» зобов`язань по Договору №3510109 від 16.01.2021 щодо надання для ОСОБА_1 15000 грн. кредиту.

У пункті 4.3.1 договору №3510109 сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Якщо споживач ініціював пролонгацію строку кредиту у порядку, визначеному підпунктами 4.2.1 - 4.2.4 пункту 4.2 Договору шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше нарахованих або несплачених на дату платежу процентів та не повідомив товариство про те, що він не бажає продовжувати строк користування кредитом у способи, визначені абзацами другим, третім підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Договору, строк кредитування продовжується на кількість днів, визначену в пункті 1.4 Договору - 30 днів. У випадку наявності заборгованості за кредитом на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту) та за відсутності пролонгації за ініціативою споживача на наступні 30 днів, відбувається автопролонгація згідно підпункту 4.3.1 пункту 4.3 Договору і строк кредиту продовжується кожен раз на кожен наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, і у такому випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Таким чином, для продовження строку кредитування на наступні 30 календарних днів споживач має вчинити дії щодо сплати нарахованих процентів на дату платежу або строк кредитування продовжується за домовленістю сторін на кожен наступний календарний день після закінчення строку кредиту, але не більше, ніж на 90 календарних днів поспіль, внаслідок продовження користування кредитом споживачем.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 15.02.2021, здійснив погашення нарахованих відсотків на суму 2565 грн. У зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п.4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів, до 17.03.2021 року, з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

Відповідач станом на 17.03.2021 року не виконав своїх зобов`язань перед кредитором, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв`язку з чим, керуючись п. 4.3 Кредитного договору кредитний договір автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ТОВ «Авентус Україна» здійснювало нарахування відсотків до 15.06.2021, після вказаної дати нарахування по кредитному договору відсутні.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором № 3510109 у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 49199 грн., яка складається з: кредиту - 15000 грн., процентів за користування кредитом - 34199 грн.

Аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною його умовами, що свідчить про правомірність їх нарахування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості у загальному розмірі 49199 грн., яка складається з: кредиту - 15000 грн., процентів за користування кредитом - 34199 грн.

Крім того, ст. 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

13.09.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», як фактором, укладено договір факторингу № 13/09/2021, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором (а.с. 76-80).

Згідно із Актом прийому-передачі реєстрів боржників до договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 80, зворотній бік).

Відповідно до реєстру боржників від 13.09.2021 року ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 49199, 00 гр. (а.с.34).

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача, шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення (а.с. 33).

24.04.2024 року між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»», як фактором, укладено договір факторингу № 24-04/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором (а.с. 61-64).

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1000681070010062201 від 10.12.2024 року.

Згідно із Актом прийому-передачі реєстрів боржників до договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 64, зворотній бік).

Відповідно до реєстру боржників від 24.04.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а.с. 73).

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» повідомило відповідача, шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення (а.с. 31), отже доводи відповідача про його неповідомлення про заміну кредитора, не заслуговують на увагу.

Крім того, згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

Доказів виконання договірних зобов`язань ОСОБА_1 перед первісним кредитором матеріали справи не містять.

Окрім цього, внаслідок неналежного виконання взятого на себе зобов`язання з повернення коштів, ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати в розмірі 2958,97 гр. (з липня 2021 року по лютий 2022 року (до 23.02.2022 р.)) та 3% річних в розмірі 1019,03 гр. (з 16.06.2021 по 23.02.2022), посилаючись на умови договору та загальні норми цивільного права.

У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язання за кредитним договором, то він має нести цивільно-правову відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України, та сплатити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» інфляційні втрати в розмірі 2958,97 гр. (з липня 2021 року по лютий 2022 року (до 23.02.2022 р.)) та 3% річних в розмірі 1019,03 гр. (з 16.06.2021 по 23.02.2022).

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, для подання даної позовної заяви позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Городніщевої Є.О., з якою було укладено Договір про надання правової допомоги 28.03.2024 № 28/03-2024 (а.с. 74-75).

Звіт про надання правничої (правової) допомоги згідно Договору №28/03-2024 від 28.03.2024, з якого вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал»» прийняв від авдвоката Городніщевої Є.О. наступну правову допомогу:

1. збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №3510109;

2. складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №3510109;

3. подання до Київського районного суду м. Харкова позовної заяви в інтересах клієнта (а.с. 30).

Також в матеріалах справи містить рахунок на оплату №2847-29/04-2024 від 29.04.2024 року на суму 10 000 гр. (а.с. 32)

Із врахуванням наведеного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію значимості таких дій у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст.367,368,374ч.1 п.1,375,381,382,383,384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна