Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №175/3711/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1854/26 Справа № 175/3711/26 Суддя у 1-й інстанції - Качаленко Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Берзінь С.Л. розглянувши апеляційну скаргу захисника Берзінь С.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 18.01.2026 о 22:45 по проспекту Незалежності, 57 в м. Краматорськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SEAT Alhambra, нз НОМЕР_3 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія із застосуванням приладу газоаналізатора Alkotest 7510, результат огляду 0,86‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також із ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Берзінь С.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Апелянт стверджує про відсутність належних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки на наявному у справі відеозаписі безпосередньо не зафіксовано рух автомобіля під його керуванням. Посилання суду на висловлювання ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими захисник вважає порушенням гарантованого ст. 63 Конституції України права особи не свідчити проти себе, зазначаючи, що під час судового розгляду ОСОБА_1 відмовився від раніше наданих пояснень та заперечував факт керування транспортним засобом. Крім того, сторона захисту вказує на непридатність протоколу про адміністративне правопорушення для використання як доказу, оскільки його текст, на переконання апелянта, є нечитабельним. При цьому захисник вважає, що зміст протоколу фактично був встановлений судом за допомогою картки обліку адміністративного правопорушення, яка не може підміняти протокол та, за доводами скарги, також не відповідає вимогам до належного процесуального документа. Окремо захисник посилається на порушення порядку здійснення відеофіксації. Зазначає, що долучений до справи файл «export-22asv.mp4» складається із семи окремих відеофрагментів, зафіксованих двома нагрудними відеореєстраторами, між якими наявні часові проміжки без відеозапису. На переконання апелянта, це свідчить про недотримання вимоги щодо безперервності відеозйомки та унеможливлює використання такого запису як належного й допустимого доказу. Захисник також звертає увагу, що на відеозаписі не зафіксовано безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Також в апеляційній скарзі порушується питання законності зупинки транспортного засобу. Захисник зазначає, що на відеозаписі поліцейськими не повідомлено конкретної причини зупинки автомобіля, а матеріали справи, на його думку, не містять доказів існування передбачених законом підстав для такої зупинки. У зв`язку із цим апелянт ставить під сумнів і правомірність подальших дій поліцейських щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. За наведених обставин захисник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, визнав установленими обставини, які не підтверджуються належними та допустимими доказами, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим просить скасувати постанову та закрити провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку захисника, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Берзіня С.Л. задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Такий висновок ґрунтується, зокрема, на протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569607 від 18 січня 2026 року, матеріалах відеофіксації, роздруківці результату огляду за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 із результатом 0,86 ‰ та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому як чек газоаналізатора, так і акт огляду містять підпис ОСОБА_1 про згоду з результатом проведеного огляду.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються безпосередньо матеріалами відеофіксації.

Так, із відеозапису вбачається, що працівники поліції на службовому автомобілі рухаються за автомобілем SEAT Alhambra, державний номерний знак НОМЕР_3 , із увімкненими проблисковими маячками, однак зазначений автомобіль на вимогу поліцейських одразу не зупиняється. Після його зупинки ОСОБА_1 намагається швидко залишити автомобіль та відійти від місця зупинки, чому працівники поліції перешкоджають.

Наведені обставини у своїй сукупності безпосередньо підтверджують факт руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а тому твердження сторони захисту про те, що останній транспортним засобом не керував, не відповідають фактичним обставинам, зафіксованим технічними засобами.

У зв`язку з цим апеляційний суд відхиляє і доводи захисника про порушення ст. 63 Конституції України у зв`язку з урахуванням судом пояснень ОСОБА_1 , наданих під час спілкування з працівниками поліції. Факт керування транспортним засобом підтверджується не лише висловлюваннями ОСОБА_1 , а передусім безпосередньо відеозаписом розвитку подій та іншими матеріалами справи. Тому подальша відмова ОСОБА_1 від раніше наданих пояснень та заперечення ним факту керування не спростовують об`єктивно зафіксованих обставин.

Не є обґрунтованими й доводи апеляційної скарги про неможливість використання протоколу про адміністративне правопорушення як доказу через його нібито нечитабельність. Апеляційним судом встановлено, що наявний у матеріалах справи протокол дозволяє прочитати його зміст та встановити відомості про особу, щодо якої він складений, дату, час, місце та суть інкримінованого правопорушення, його правову кваліфікацію та інші істотні обставини. Технічні недоліки якості відображення окремих частин документа не перешкоджають сприйняттю його змісту та не позбавляють цей документ доказового значення.

Більше того, посилання захисника на п. 9 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, є помилковим. Вказана Інструкція прямо не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а наведений апелянтом п. 9 розділу IV регламентує вимоги до бланка постанови у справі про адміністративне правопорушення, а не до протоколу. Оформлення матеріалів щодо правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, регулюється Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.

Щодо картки обліку адміністративного правопорушення, то вона не була єдиним або визначальним доказом винуватості ОСОБА_1 . Зміст обставин правопорушення встановлюється з протоколу та підтверджується іншими доказами, зокрема відеозаписом, актом огляду та результатом застосування газоаналізатора. Тому доводи про недоліки картки обліку не спростовують сукупності доказів та не впливають на правильність висновків суду.

Апеляційний суд також не знаходить підстав для визнання неналежним чи недопустимим долученого до матеріалів справи відеозапису.

Інструкція, затверджена наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачає ведення відеозйомки портативним відеореєстратором безперервно під час виконання відповідних службових обов`язків. Сам факт того, що наданий до суду відеофайл сформований із кількох послідовних, не свідчить про монтаж із викривленням змісту подій, фальсифікацію запису чи недостовірність зафіксованих на ньому обставин.

Наявні відеофрагменти дозволяють ідентифікувати учасників події, транспортний засіб, простежити істотні обставини його зупинки, спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення адміністративних матеріалів. Зміст відеозапису узгоджується з іншими доказами у справі та не містить таких суперечностей, які ставили б під сумнів достовірність зафіксованих обставин.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта щодо незаконності зупинки транспортного засобу.

Як убачається з відеозапису, події відбувалися під час дії комендантської години. Працівники поліції рухалися за автомобілем SEAT Alhambra із включеними проблисковими маячками, намагаючись його зупинити. Після зупинки автомобіля ОСОБА_1 намагався швидко залишити місце, однак працівники поліції перешкодили йому це зробити та повідомили, що він перебуває на вулиці під час комендантської години.

На час події у Краматорську комендантська година діяла з 21:00 до 05:00, а подія мала місце близько 22:45, тобто безпосередньо в період установлених обмежень.

Відповідно до п.п. 5–7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» під час воєнного стану допускається запровадження комендантської години, обмеження свободи пересування та руху транспортних засобів, а також перевірка документів і, за необхідності, огляд транспортних засобів. Порядок здійснення заходів під час комендантської години передбачає контроль за її дотриманням патрулями та надає їм повноваження перевіряти документи, транспортні засоби та обмежувати їх рух.

Крім того, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає право поліцейського зупиняти транспортний засіб, зокрема у разі прийняття уповноваженим органом рішення про обмеження чи заборону руху транспортних засобів, а ст. 31 цього Закону відносить зупинення транспортного засобу та перевірку документів до превентивних поліцейських заходів.

Таким чином, рух транспортного засобу в період дії комендантської години сам по собі надавав працівникам поліції правові підстави для його зупинки та перевірки водія. Крім того, обставини, зафіксовані на відеозаписі, спростовують твердження апелянта про те, що причина зупинки ОСОБА_1 взагалі не повідомлялася.

Після зупинки транспортного засобу під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти відповідний огляд. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 7510, результат якого становив 0,86 ‰. Із результатом огляду ОСОБА_1 погодився, що підтвердив власними підписами у роздруківці тесту та акті огляду, заперечень щодо результату огляду чи вимоги провести огляд у закладі охорони здоров`я не висловлював. Ці обставини встановлені судом першої інстанції на підставі досліджених матеріалів.

Вимоги ст. 266 КУпАП передбачають проведення поліцейським огляду водія із застосуванням спеціального технічного засобу та технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису підлягають долученню до протоколу. У цій справі процедура проведення огляду зафіксована на відео, а його результат підтверджений відповідними письмовими матеріалами.

Посилання сторони захисту на те, що під час спілкування працівником поліції не було повідомлено наявність у ОСОБА_1 запаху алкоголю, не спростовує висновків суду щодо перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, оскільки йому інкримінується не перебування з ознаками сп`яніння, а керування транспортним засобом у підтвердженому стані алкогольного сп`яніння. Такий стан був встановлений у передбаченому законом порядку за результатами проведеного огляду із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 7510, який показав 0,86 ‰, із результатом якого ОСОБА_1 погодився.

Таким чином, досліджені у справі докази є взаємоузгодженими та у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом SEAT Alhambra у стані алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, належно досліджених судом першої інстанції, однак не містять обставин, які спростовували б установлені судом факти або свідчили про істотні порушення порядку отримання доказів.

Підстав для висновку про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення та закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року апеляційний суд не вбачає, а апеляційна скарга захисника Берзіня С.Л. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Берзінь С.Л. залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя