Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №726/2558/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2558/26

Провадження №2/726/769/26

Категорія 69

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., за участі секретаря судового засідання Попович Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій вказує, що з 15.02.2010 року сторони перебували у шлюбі.

В шлюбі у сторін народилось двоє дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 02.09.2022 року шлюб між сторонами було розірвано.

В даний час сторони проживають окремо. Спільні діти сторін проживають разом з позивачем. Зазначає, що відповідач у достатній мірі не виконує свої обов`язки по матеріальному утриманню дитини. Разом із тим позивач вирішила, що спільний син сторін перебуватиме на її утриманні, а за утримання доньки відповідатиме батько.

Вважає, що відповідач повинен брати участь у матеріальному забезпеченні доньки, а тому просить суд, постановити рішення, яким стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 8000,00 гривень на дитину щомісячно до її повноліття.

У відзиві відповідач вказує, що він надає відповідачу грошові кошти на утримання обох дітей, зокрема до 2026 року у сумі по 4000,00 гривень на кожного. Однак в даний час його матеріальний стан погіршився та він не може надавати допомогу у такому розмірі. Крім того, в даний час він має нову сім`ю та дитину від другого шлюбу, яка народилась у 2026 році, що зменшує його фінансові спроможності. Крім того, позивач також одружена. Вона та її чоловік мають високий дохід. Враховуючи викладене, не заперечує щодо стягнення із нього аліментів у розмірі 2500,00 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві, проти частково заперечила проти задоволення позову, вказала про готовність відповідача сплачувати аліменти у розмірі 2500,00 гривень на місяць.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі із 15.02.2010 року. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 02.09.2022 року шлюб між сторонами було розірвано.

В шлюбі у сторін народилось двоє дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 13.04.2017 року та НОМЕР_2 .

Встановлено, що неповнолітні діти сторін проживають разом із позивачкою, про що сторони не заперечують.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно вимог ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Позивач стверджує, що ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем, серед видів діяльності якого: 86.23 Стоматологічна практика та 46.90 Наспеціалізована оптова торгівля, доводячи це інформацією із відкритих джерел, які містяться у мережі Інтернет. У свою чергу відповідач визнає такі обставини, підтверджуючи їх витягом з реєстру платників єдиного податку № 26710 від 13.07.2026 року.

Як встановлено із витягу з єдиного державного реєстру речових прав № 441362322 від 28.08.2025 року, № 5006003210116 від 03.07.2026 року та витягу з єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ від 30.06.2026 року, у власності відповідача ОСОБА_2 квартира по АДРЕСА_1 , площею 378,1 кв.м., земельна ділянка площею 0,126 га та автомобіль «Мерседес-Бенс», 1984 року випуску.

Відтак позивач наголошує, що відповідач є здоровою працездатною особою, яка отримує дохід, має у власності майна, а тому має можливість сплачувати аліменти у розмірі 8000,00 гривень на дитину.

У свою чергу відповідач посилається на ту обставину, що 07.03.2024 року він уклав шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджує копією актового запису про шлюб № 222, сформованого у застосунку «Дія».

Від цього шлюбу у відповідача є малолітня дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.04.2026 року.

Позивач стверджує, що у добровільному порядку надавав матеріальну допомогу дітям, на підтвердження чого додає копії платіжних інструнцій за 2024-2026 роки. Із них встановлено, що відповідач дійсно переказував грошові кошти на утримання обох дітей. Встановлено, що з 01.09.2024 року по 18.07.2026 року відповідач переказав 106 000,00 гривень, що становить у середньому 4818,00 гривень на місяць.

Також встановлено, що позивач, 02.09.2023 року уклала шлюб із ОСОБА_7 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 02.09.2023 року.

Позивач вказує, що дохід нової сім`ї позивачки за 2025 рік склав близько 662 449,00 гривень. Такі відомості встановлено із декларації ОСОБА_7 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що є інформацією із відкритих джерел, які містяться у мережі Інтернет.

Крім того, ОСОБА_7 декларує, що у позивача наявні готівкові кошти у розмірі 25 000,00 доларів США. Також вона є співвласником двох житлових будинків та земельної ділянки.

Оцінюючи посилання сторін, суд вважає за необхідне вказати про таке.

Позивач зазначає, що нею прийнято рішення про те, що неповнолітній син сторін залишиться на її повному матеріальному утриманні, а за фінансове утримання доньки відповідатиме відповідач, а тому розмір аліментів повинен складати 8000,00 гривень.

Із такими доводами суд погодитись не може. Так, відповідно до ч. 6 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Частиною 2 статті 54 СК України визначено, що усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Статтею 141СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 9 встановлено, що батьки дитини можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Частиною1-3 статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, сімейні правовідносини, що виникають з приводу виконання батьками обов`язку утримувати дітей визначаються виключно за домовленістю між ними, а за відсутності такої домовленості – у судовому порядку. Отже, коли позивач стверджує, що нею було прийнято одноосібне рішення про те, що одну із неповнолітніх дітей буде утримувати виключно батько, таке твердження не грунтується на Законі та порушує принцип спільності участі батьків у житті дитини.

Варто наголосити, що обов`язок батьків щодо утримання дітей є рівним та не може бути в односторонньому порядку розподілений одним із батьків між собою та іншим з батьків. Визначення того, що один із батьків нестиме витрати на утримання однієї дитини, а інший – іншої, можливе лише за взаємною домовленістю між ними, яка відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав та інтересів дітей.

Саме по собі проживання дітей з різними батьками, їх фактичне утримання одним із них або рішення одного з батьків самостійно не здійснювати стягнення аліментів на одну з дітей не припиняє та не змінює встановленого законом обов`язку іншого з батьків брати участь в її утриманні.

Отже, посилання позивача на те, що нею самостійно прийнято рішення утримувати сина, а відповідач має нести витрати на утримання доньки, не може бути визнано належною правовою підставою для покладення такого обов`язку виключно на відповідача. Такий підхід суперечив би закріпленому сімейним законодавством принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей.

У свою чергу суд, керуючись принципом диспозитивності (за яким він розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи) виходить із того, що користуючись своїм процесуальним правом, позивач предявила одну матеріально-правову вимогу – про стягнення аліментів на утримання однієї дитини (спільної доньки сторін). Незважаючи на обовязок батька брати участь в утриманні і іншої дитини, таке питання перед судом поставлено не було, а отже вирішенню не підлягає.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача про погіршення його матеріального стану порівняно із 2025 роком, укладення нового шлюбу та народження ще однієї дитини, суд вважає за необхідне вказати, що факт народження у відповідача дитини у наступному шлюбі сам по собі не свідчить про погіршення його матеріального становища та не зумовлює необхідності зменшення розміру призначуваних аліментів. Для врахування цієї обставини як підстави для визначення меншого розміру аліментів необхідним є встановлення її реального, а не теоретичного впливу на матеріальну спроможність платника належним чином виконувати обов`язок щодо утримання дитини.

При цьому відповідач має довести не лише сам факт наявності іншої дитини, а й конкретні обставини, які свідчать про об`єктивне зменшення його можливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі, зокрема з урахуванням його доходів, майнового стану, фактичних витрат на утримання інших осіб та інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, за відсутності належних і допустимих доказів того, що утримання іншої дитини призвело до реального та істотного зниження матеріальної спроможності відповідача, сам по собі цей факт не може бути покладений в основу висновку про необхідність призначення аліментів у меншому розмірі.

Таким чином, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд виходить із необхідності забезпечення належного рівня утримання дитини з урахуванням її віку, потреб, матеріального становища обох батьків та інших обставин, що мають істотне значення.

Суд бере до уваги, що відповідач є працездатною особою, отримує дохід, має у власності нерухоме та рухоме майно, а також у період з вересня 2024 року по липень 2026 року добровільно здійснював грошові перекази на утримання обох дітей, що свідчить про фактичне виконання ним обов`язку щодо їх матеріального забезпечення. Водночас належних і достатніх доказів того, що його матеріальний стан істотно погіршився та об`єктивно перешкоджає сплаті аліментів у більшому розмірі, ніж він пропонує, суду не надано.

Водночас суд не вбачає достатніх підстав і для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 8000 грн щомісячно. Позивачем не доведено, що фактичні потреби дитини, її стан здоров`я, матеріальне становище сторін чи інші обставини, передбачені статтею 182 СК України, зумовлюють необхідність встановлення аліментів саме у заявленому розмірі.

При визначенні розміру аліментів суд також враховує, що відповідно до положень статті 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. З огляду на встановлені у справі обставини суд вважає, що саме такий розмір у цьому випадку забезпечуватиме необхідний баланс між потребами дитини та матеріальними можливостями обох батьків.

При цьому суд враховує, що обов`язок з утримання дитини покладається на обох батьків, а тому визначення розміру аліментів має здійснюватися з урахуванням того, що матеріальне забезпечення дитини не може бути покладено виключно на одного з них. Факт проживання дитини разом із позивачкою та здійснення нею повсякденного догляду за дитиною не звільняє іншого з батьків від обов`язку брати участь у її утриманні, однак і не означає, що весь необхідний обсяг витрат має бути компенсований виключно за рахунок аліментів.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, вважаючи обґрунтованим визначити розмір аліментів на утримання дитини у розмірі мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, що, відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік» становить 3 512, 00 гривень щомісячно.

Саме такий розмір, на переконання суду, є достатнім та співмірним із встановленими у справі обставинами, відповідає вимогам статей 180, 182, 184 СК України, забезпечує належну участь відповідача в утриманні дитини та водночас не покладає на нього надмірного фінансового тягаря з огляду на його сімейний і майновий стан.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 54, 141, 180, 181, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 76, 80, 89, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання якого зареєстровано по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання якої зареєстровано по АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 512,00 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня звернення до суду, а саме 03.07.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні інших вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання якого зареєстровано по АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 584,40 гривень.

Судовий збір у розмірі 746,80 гривень компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Головуючий суддя С. В. Мілінчук