Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №712/8341/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/8341/26

Провадження № 2/712/4611/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петруніна Вікторія Віталіївна, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування м. Черкаси, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування м. Черкаси, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 квітня 2019 року між сторонами було зареєстровано шлюб, у якому народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2021 року у справі № 712/12096/20 шлюб між сторонами розірвано.

Після припинення шлюбних відносин батьки дитини проживають окремо. Як зазначає позивачка, малолітній ОСОБА_3 із народження проживав разом із нею та перебував під її безпосереднім піклуванням. Після виїзду за межі України вони проживали у м. Модена Італійської Республіки, де дитина навчалася у місцевому закладі освіти. Батько дитини проживає у м. Гданськ Республіки Польща.

Звертаючись до суду, позивачка зазначала, що батьки дитини фактично проживають у різних державах, у зв`язку із чим питання щодо місця проживання малолітнього сина потребує юридичного врегулювання. Вказувала, що саме вона тривалий час здійснювала повсякденний догляд за дитиною, забезпечувала її утримання, виховання та навчання, у зв`язку з чим визначення місця проживання сина разом із нею відповідатиме його інтересам.

Під час розгляду справи фактичні обставини щодо місця перебування позивачки та дитини змінилися.

У письмових поясненнях, наданих органу опіки та піклування, ОСОБА_1 повідомила, що після звернення до суду уклала шлюб та переїхала на проживання до Швейцарської Конфедерації, де наразі проживає та зареєстрована і де народила дитину. Малолітній ОСОБА_3 тимчасово залишився в Італійській Республіці разом із її матір`ю - бабусею дитини.

Позивачка пояснила, що має намір надалі проживати разом із сином у Швейцарській Конфедерації. За її твердженням, для оформлення права дитини на проживання у цій державі їй необхідно надати рішення суду про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із нею. У зв`язку із цим дитина на час розгляду справи продовжує перебувати з бабусею в Італійській Республіці. Просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.06.2025 року відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження.

Відповідач - ОСОБА_2 позовні вимоги визнав. У поданій до суду письмовій заяві зазначив, що не заперечує проти визначення місця проживання сина разом із матір`ю та просив позов задовольнити.

Крім того, у письмових поясненнях, наданих службі у справах дітей, відповідач повідомив, що проживає у Республіці Польща, тоді як малолітній ОСОБА_3 наразі перебуває в Італійській Республіці разом із бабусею. ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на подальше проживання сина разом із матір`ю у Швейцарській Конфедерації та просив розглянути відповідне питання органом опіки та піклування без його особистої участі.

Органом опіки та піклування м. Черкаси повідомлено про неможливість підготовки висновку (вих. №17640/18248-01-21 від 28.09.2026 року) щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 . Зі змісту наданих суду матеріалів вбачається, що під час підготовки питання до розгляду Комісією з питань захисту прав дитини орган опіки та піклування встановив перебування обох батьків та дитини за межами України. Черкаський міський центр соціальних служб також повідомив, що батьки дитини наразі перебувають за межами України, тоді як відповідні соціальні послуги надаються Центром у межах Черкаської територіальної громади. Працівники служби у справах дітей зверталися до батьків із пропозицією надати документи, необхідні для вирішення питання щодо місця проживання дитини. Батьки надали письмові пояснення, однак запитуваних документів у повному обсязі не надали. Орган опіки та піклування зазначив, що у зв`язку з перебуванням членів сім`ї за межами України його працівники були позбавлені можливості безпосередньо обстежити умови проживання дитини та кожного з батьків, поспілкуватися з ними і малолітнім ОСОБА_3 , з`ясувати характер взаємовідносин дитини з кожним із батьків, її особисту прихильність та інші обставини, які зазвичай підлягають дослідженню під час вирішення питання про місце проживання дитини. Окремо орган опіки та піклування звернув увагу на те, що позивачкою не надано документів, які б підтверджували факт відмови компетентних органів Швейцарської Конфедерації у наданні малолітньому ОСОБА_3 дозволу на проживання. З огляду на неможливість всебічного з`ясування зазначених обставин та недостатність отриманих документів орган опіки та піклування дійшов висновку про неможливість на цей час підготувати висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Петруніна В.В. позов підтримала, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у письмових поясненнях, скерованих на адресу суду, позов визнав у повному обсязі та підтвердив згоду на проживання дитини з матір`ю виходячи з дотриманням забезпечення найкращих інтересів дитини, які полягають в тому, що будь-які дії, рішення та нормативні акти щодо дитини мають ставити її благополуччя на перше місце.

Представник Органу опіки та піклування м.Черкаси Зубалій Н.А. підтримала доводи, викладені у висновку №17640/18248-01-21 від 28.09.2026 року про неможливість проведення обстеження умов проживання, та зазначила, що підготувати висновок про визначення місця проживання дитини наразі неможливо. Батьки фізично на зв`язок не виходили, тому працівники служби були позбавлені можливості безпосередньо поспілкуватися з ними і малолітнім ОСОБА_3 , з`ясувати характер взаємовідносин дитини з кожним із батьків, умови його проживання.

Ухвалою Сосніського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2026 року закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам як окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 27 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, у якому народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2021 року у справі № 712/12096/20 шлюб між сторонами розірвано.

Після припинення шлюбних відносин батьки дитини проживають окремо.

Як вбачається із позовної заяви та наданих суду доказів, малолітній ОСОБА_3 тривалий час проживав разом із матір`ю. Після виїзду за межі України мати разом із сином проживала в м. Модена Італійської Республіки, де дитина навчалася у місцевому закладі освіти.

Після звернення до суду фактичні обставини змінилися. ОСОБА_1 уклала шлюб та переїхала на постійне проживання до Швейцарської Конфедерації, де наразі проживає та зареєстрована і де народила дитину. Малолітній ОСОБА_3 залишився в Італійській Республіці разом із бабусею.

Батько дитини ОСОБА_2 проживає у Республіці Польща.

Відповідач подав до суду письмову заяву, в якій позов визнав та зазначив, що не заперечує проти визначення місця проживання сина разом із матір`ю.

Аналогічну позицію сторони висловили органу опіки та піклування. У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що має намір проживати разом із сином у Швейцарській Конфедерації, тоді як ОСОБА_2 вказав, що син має проживати разом із матір`ю у Швейцарії, на що він надає згоду.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків матері і батька щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.Згідно із частинами першою та другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення такого питання беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, законодавство не встановлює переваги одного з батьків залежно від його статі, а визначальним критерієм при вирішенні питання щодо місця проживання дитини є її найкращі інтереси.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, які бажають проживати з дитиною або брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, що стосуються справи.

При цьому висновок органу опіки та піклування не має для суду наперед установленої сили та оцінюється у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції передбачає необхідність забезпечення того, щоб дитина не розлучалася зі своїми батьками всупереч їх бажанню, крім випадків, коли компетентні органи відповідно до закону встановлюють, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Конвенція про права дитини також ґрунтується на визнанні загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, причому основним предметом їх турботи мають бути найкращі інтереси дитини.

Положення міжнародного права, таким чином, орієнтують суд не на формальне визначення переваг одного з батьків, а на встановлення такого способу організації життя дитини, який максимально забезпечуватиме її стабільність, сімейні зв`язки, виховання та розвиток.

Відповідні принципи закріплені й у Декларації прав дитини, прийнятій резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року.

Згідно із принципом 2 Декларації дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально в умовах свободи і гідності; при прийнятті відповідних рішень основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Принципом 6 Декларації проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку своєї особистості потребує любові та розуміння і має, якщо це можливо, зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Відповідно до принципу 7 Декларації найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту та виховання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки.

Водночас, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якого принцип 6 Декларації прав дитини не встановлює безумовної презумпції на користь матері. При визначенні місця проживання дитини першочергового значення набуває забезпечення її найкращих інтересів, а мати і батько мають рівні права щодо дитини.

Такий підхід узгоджується зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантовано право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Отже, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, а тому першочерговому встановленню та врахуванню підлягають саме інтереси дитини.

Орган опіки та піклування м. Черкаси повідомив суд про неможливість підготовки висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 .

Як вбачається зі змісту повідомлення, така позиція зумовлена не встановленням обставин, які свідчили б про недоцільність проживання дитини з матір`ю, а об`єктивною неможливістю органу опіки та піклування провести повне обстеження.

Батьки та дитина перебувають за межами України; працівники служби не мали можливості відвідати дитину за місцем її фактичного перебування, обстежити умови проживання батьків, безпосередньо поспілкуватися з ними та дитиною, встановити характер їх взаємовідносин та отримати повний обсяг документів, які зазвичай використовуються під час підготовки відповідного висновку.

Таким чином, орган опіки та піклування не надав негативного висновку щодо проживання дитини з матір`ю, а лише констатував недостатність відомостей для формування власного висновку.

За таких обставин неможливість органу опіки та піклування підготувати висновок з об`єктивних причин не перешкоджає суду вирішити спір за наявними у справі доказами, самостійно перевіривши, чи відповідає обраний спосіб визначення місця проживання дитини її найкращим інтересам.

Суд враховує, що у зв`язку з проживанням позивачки за межами України ані орган опіки та піклування, ані суд не мали об`єктивної можливості безпосередньо обстежити конкретні житлово-побутові умови її проживання у Швейцарській Конфедерації.

Матеріали справи також не дають достатніх підстав для детальної оцінки конкретного житла, в якому дитина проживатиме після переїзду до матері.

Разом із тим, зазначена обставина сама по собі не унеможливлює вирішення заявленої вимоги.

Предметом розгляду цієї справи є визначення того, з ким із батьків має проживати малолітня дитина, а не визначення конкретної адреси її проживання за кордоном чи здійснення попередньої оцінки відповідності житла матері вимогам законодавства іншої держави.

Суд також не вирішує питання щодо наявності у малолітнього ОСОБА_3 правових підстав для отримання дозволу на проживання у Швейцарській Конфедерації, порядку оформлення такого дозволу або достатності документів, поданих компетентним органам цієї держави.

Такі питання виходять за межі предмета цього судового розгляду та належать до компетенції відповідних органів держави майбутнього перебування дитини.

При цьому, відсутність у матеріалах справи письмового рішення компетентного органу Швейцарської Конфедерації про відмову у наданні дитині дозволу на проживання не є самостійною підставою для відмови у позові.

Пояснення матері та її представника в судовому засіданні щодо необхідності судового рішення для оформлення проживання сина у Швейцарії суд оцінює лише як обставину, яка пояснює практичну необхідність юридичного врегулювання місця проживання дитини, проте не встановлює факту відмови іноземного органу та не робить висновків щодо майбутнього рішення компетентних органів Швейцарської Конфедерації.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей про наявність обставин, які унеможливлювали б проживання ОСОБА_3 разом із матір`ю, свідчили б про неналежне виконання нею батьківських обов`язків або створення нею загрози життю, здоров`ю чи розвитку дитини.

Суд окремо враховує, що ОСОБА_2 визнав позов та не заперечує проти проживання сина разом із матір`ю.

Разом із тим, сама по собі відсутність активного конфлікту між батьками не звільняє суд від необхідності з`ясувати, чи існує у конкретних правовідносинах питання, яке потребує судового врегулювання, та чи забезпечить рішення суду ефективний, а не абстрактний захист права або інтересу.

Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 звернув увагу, що фактичне проживання дитини з одним із батьків і відсутність заперечень іншого з батьків самі по собі не свідчать про порушення права того з батьків, із ким дитина вже проживає, а тому в такій ситуації необхідно встановлювати наявність реального неврегульованого питання.

Однак фактичні обставини цієї справи є іншими.

На час вирішення справи малолітній ОСОБА_3 не проживає з жодним із батьків. Мати проживає у Швейцарській Конфедерації, батько - у Республіці Польща, тоді як дитина фактично перебуває разом із бабусею в Італійській Республіці.

При цьому, обидва батьки послідовно зазначають, що постійне проживання дитини надалі має бути організоване разом із матір`ю.

Таким чином, судове рішення у цій справі не зводиться до декларативного підтвердження фактичного стану, який уже існує. Навпаки, на момент розгляду справи фактичне місце перебування дитини не відповідає тому способу її подальшого проживання, який батьки визначили для неї.

У правовідносинах наразі відсутня невизначеність щодо юридичного встановлення особи з батьків, разом із якою має проживати малолітня дитина, водночас фактичне перебування ОСОБА_3 з бабусею носить тимчасовий характер.

Тому, визнання відповідачем позову суд оцінює не як доказ відсутності конфлікту між батьками, а як один із доказів того, що обидва батьки однаково визначають бажаний та прийнятний для дитини спосіб її подальшого проживання.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суд виходить із конкретних обставин її життя.

Малолітній ОСОБА_3 з раннього віку тривалий час проживав разом із матір`ю, яка здійснювала його повсякденний догляд та виховання. Після виїзду за межі України він також проживав разом із матір`ю в Італійській Республіці та відвідував там заклад освіти.

Матеріали справи не містять доказів неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків або існування інших обставин, які відповідно до статті 161 СК України перешкоджали б визначенню місця проживання сина разом із нею.

Батько дитини не наполягає на проживанні ОСОБА_3 разом із ним, а, навпаки, прямо підтримує проживання сина з матір`ю.

Теперішнє перебування дитини разом із бабусею в Італійській Республіці, відповідно до узгоджених пояснень батьків, є тимчасовим та пов`язане з організацією подальшого спільного проживання ОСОБА_3 з матір`ю.

Таким чином, визначення місця проживання дитини з матір`ю спрямоване не на розлучення дитини зі звичним для неї сімейним середовищем, а на відновлення її спільного проживання з одним із батьків, із яким вона тривалий час фактично проживала і який здійснював її безпосереднє виховання.

Суд не встановив обставин, які давали б підстави вважати, що такий спосіб визначення місця проживання суперечить інтересам малолітнього ОСОБА_3 .

Водночас, визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не припиняє і не обмежує батьківських прав ОСОБА_2 , у тому числі його права на особисте спілкування із сином, участь у його вихованні, утриманні та вирішенні істотних питань життя дитини.

Суд також враховує право дитини бути вислуханою, гарантоване статтею 171 СК України.

Разом із тим, з огляду на вік ОСОБА_3 , його фактичне перебування за межами України, характер спору, відсутність між батьками конфлікту щодо особи, з якою дитина має проживати, а також відсутність відомостей про те, що запропонований батьками варіант суперечить інтересам дитини, неможливість безпосереднього заслуховування дитини у цій справі не перешкоджає її вирішенню.

Сукупність встановлених обставин дає суду підстави вважати, що визначення місця проживання ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 сприятиме відновленню їх спільного проживання, забезпечить правову визначеність щодо особи з батьків, з якою має проживати дитина, та відповідатиме її найкращим інтересам.

Отже, з урахуванням віку дитини, характеру її сталих сімейних зв`язків, попереднього тривалого проживання разом із матір`ю, позиції обох батьків, відсутності встановлених обставин, які перешкоджали б проживанню ОСОБА_3 з матір`ю, та виходячи насамперед із необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, суд доходить висновку про задоволення позову.

Місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід визначити разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 15, 20, 29 ЦК України, ст.ст. 141, 160, 161, 180-183, 191 СК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування м. Черкаси, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 08.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян