Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №533/210/26 — Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа №533/210/26

Провадження № 2/533/261/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами спрощеного позовного провадження)

08 вересня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді – Оксенюк М. М.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ),

відповідача – ОСОБА_3 ,

представник відповідача – ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ)

секретаря судового засідання – Шуліки Л. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на розвиток та лікування дитини,

УСТАНОВИВ

11 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на розвиток та лікування дитини у розмірі 6000,00 грн.

На обґрунтування позову позивачкою зазначено, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ухиляється від сплати аліментів, добровільної матеріальної допомоги не надає.

Позивачка у позові зазначила, що окрім регулярних витрат на утримання дитини вимушена нести додаткові витрати пов`язані зі стоматологічним лікуванням дитини. За медичними показаннями дитини потребує ортопедичного лікування зубів, яке є тривалим у часі, потребує систематичних відвідувань стоматолога та значних фінансових витрат на консультації, діагностику, виготовлення та встановлення ортопедичних конструкцій. Згідно з розрахунком вартості лікування становить 73530,00 грн.

Також, позивачка у позові зазначила, що дитина має проблеми зі здоров`ям, що вимагають постійного медичного контролю та систематичного лікування, зокрема встановлено діагнози: сколіоз та плоскостопість, у зв`язку з чим вимушена регулярно оплачувати консультації лікарів-спеціалістів, проходження лікувально-профілактичних та реабілітаційних процедур, заняття лікувальною фізкультурою, проходження реабілітаційного санаторного лікування, а також придбання спеціальних ортопедичних засобів, а отже в середньому додатково витрачає від 5000,00 до 7000,00 грн.

Окрім цього, позивачка у позові зазначила, що з метою всебічного інтелектуального розвитку дитини та підвищення рівня її освіти дитина вивчає польську іноземну мову, у зв`язку з чим несе додаткові витрати щомісячно у розмірі 2800,00 грн.

Крім того, позивачка у позові зазначила, що дитина відвідує ІТ-школу, де отримує додаткові знання та практичні навички у сфері інформаційних технологій, у зв`язку з чим несе додаткові витрати у рік у розмірі 29160,00 грн.

Також, позивачка у позові заначила, що несе додаткові витрати на проїзд дитини до місця навчання, лікування та реабілітаційних заходів, які по`вязані з регулярним відвідуванням занять, медичних закладів та спеціалізованих установ, у зв`язку з чим несе витрати у відповідні періоди у розмірі 700,00 грн.

Відповідач добровільно не приймає участі у додаткових витратах на утримання дитини, які щомісячно складаються у загальному розмірі 12000,00 грн, тому позивач прохає стягнути їх з відповідача у сумі 6000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ухвали суду справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Розгляд справи в судовому засіданні за клопотанням сторін неодноразово відкладався.

12.06.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Пасюк В.В. направив відзив, з якого вбачається, що відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки заявлені позивачкою витрати не є додатковими витратами у розумінні ст.185 СК України. Позивачкою не доведено наявності особливих обставин, з якими закон пов`язує обов`язок батьків брати участь у таких витратах, так як витрати не були з ним погоджені та не доведені належними і допустимими доказами. Зокрема, відповідач заперечує проти віднесення до додаткових витрат вартості путівок на санаторно-курортне лікування у 2017, 2019 роках, придбаного для сина одягу, витрат на лікування, оплату витрат, пов`язаних із навчанням у приватних учбових закладах. Крім того, відповідач повідомляє суд про наявність на його утриманні двох інших дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, малолітня донька відповідача ОСОБА_8 має статус дитини з інвалідністю та потребує значних матеріальних коштів на лікування. Сімейний та матеріальний стан відповідача не дає йому можливості сплачувати додаткові витрати на сина ОСОБА_9 . За можливостю відповідач зазначає, що він добровільно надає допомогу у випадку наявності такої фінансової можливості та звернення позивачки про таке (а.с.100-103).

Протокольною ухвалою суду від 07.07.2026 задоволено клопотання представника відповідача щодо продовження строку для подання відзиву на позовну заяву позивача.

07.07.2026 позивач направила до суду відповідь на відзив, з якої вбачається, що позивач у телефонному режимі та при особистій зустрічі неодноразово зверталася до відповідача з приводу необхідності участі у додаткових витрат на дитину, які пов`язані з навчанням та отриманням медичної допомоги. Відповідачу достеменно відомо, що дитина потребує постійного медичного лікування та санаторно-курортного лікування. Просила відповідача добровільно прийняти участь у додаткових витратах на дитину, а тому твердження відповідача, що він не був повідомлений про необхідність несення додаткових витрат є неправдивими, необґрунтованими та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи.

Також, позивач у відповіді на відзив зазначила, що матеріальний стан відповідача та наявність на утриманні інших малолітніх дітей не є підставою для звільнення відповідача від участі у додаткових витрат на дитину або відмови у задоволенні позову, тому позов підлягає до задоволенню у повному обсязі.

06.07.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Пасюк В.В. направив заперечення на відповідь на відзив, з яких вбачається, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки твердження позивачки щодо додаткових витрат на утримання дитини, які пов`язані з лікуванням та відвідуванням санаторно-курортного лікування є голослівними, так як позовна заява та додані документи не містять жодного обґрунтування необхідності санаторно-курортного

лікування дитини, немає доказів лікарського направлення на таке лікування, немає доказів вартості санаторно-курортного лікування та тим більше дев`ятирічної давності. Окрім цього, позивачка не надала жодних доказів, а саме узгодження із відповідачем необхідності навчання дитини у приватних учбових закладах. Позивач не надала доказів фінансової можливості відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Зачепіло З.Я. про долучення доказів до матеріалів справи від 13.08.2026 (а.с. 194-201), оскільки дане клопотання подано в порушення вимоги ч.2 ст 183 ЦПК України, а саме до клопотання не надано доказів надіслання (надання) відповідачу відповідної копії клопотання та письмових документів.

Окрім цього, судом відмовляючи у задоволенні клопотанні вищезазначеного адвоката встановлено, що повноваження адвоката Зачепіло З.Я. відповідно до її повідомлення від 08.06.2026 припинено (а.с. 99).

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Бахмат О.А. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача адвокат Пасюк В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина проживає з матір`ю (а.с.8).

Судовим наказом Козельщинського районного суду Полтавської області від 10.01.2018 з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 .

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів виданого Горішньоплавнівським ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області, що станом на 01.12.2025 року відповідач має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 55551,88 грн (а.с.9).

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного Кодексу України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Частина 1 статті 185 СК України закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і

позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до даної норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий батько зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які

повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017р. у справі № 6-1489цс17.

В постанові Верховного Суду від 05.07.2018р. у справі № 750/9883/16-ц зазначається, що стаття 185 СК України містить в собі приблизний перелік особливих обставин. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких обставин відноситься до компетенції суду і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, а також у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17 (провадження № 61-14849св19), від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18).

Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі N 183/1679/17 (провадження N 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі N 756/4947/17-ц (провадження N 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі N 521/16268/18 (провадження N 61-20458 св 19).

Щодо підстав для стягнення додаткових витрат у зв`язку з навчанням дитини, а саме вивчення польської мови в «Школі іноземних мов YES shool», навчання за курсом «Комп`ютерна графіка та дизайн ШС» в ТОВ «Сучасна освіта Кременчук», встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів цивільного позову неповнолітній ОСОБА_5 з 16.09.2025 року вивчає польську іноземну мову, у зв`язку з чим позивачка понесла додаткові витрати одноразово на придбання навчальних матеріалів у розмірі 600,00 грн та щомісячно несе додаткові витрати у розмірі 2800,00 грн (а.с. 32-34,39,43).

Суд звертає увагу на те, що позивачкою не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких платних додаткових занять як вивчення польської мови.

Окрім цього, позивачем не доведено необхідність вивчення дитиною іноземної мови тобто не доведено особливі здібності (необхідності) дитини вивчення саме польської мови.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що в розумінні статті 185 СК України витрати які пов`язані з вивченням іноземної мови та понесені позивачкою не можуть вважатися як витрати на розвиток особливих здібностей неповнолітньої дитини, оскільки такі витрати не були викликані особливими обставинами або особливою схильністю дитини до вивченням польської мови, а отже понесення таких витрат є добровільним волевиявленням позивачки.

Тому, у задоволенні позову в частині вимоги позивачки про стягнення з відповідача додаткових витрат на поглиблене вивчення польської мови дитиною суд відмовляє.

Крім того, судом встановлено, що починаючи з 2025 року дитина відвідує ІТ-школу, де отримує додаткові знання та практичні навички у сфері інформаційних технологій, а з 2026 року продовжує навчання тобто отримує освіту як учень 10 та 11 класу у зв`язку з чим позивачка понесла додаткові витрати, а саме щодо оплати навчання дитини за період навчання у 2025 – 2026 році у розмірі 29160,00 грн та додаткові витрати щодо оплати навчання дитини за перший семестр 2026 року у розмірі 64152,00 грн (а.с.35-39, 65-69).

Суд звертає увагу на те, що позивачкою не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною ІТ-школи, де отримує додаткові знання та практичні навички у сфері інформаційних технологій на платній основі як учень 10 та 11 класу.

Отже, суд не погоджується з доводами позивачки щодо необхідності врахування витрат, пов`язаних із навчанням дитини ІТ-школі та продовження отримання на платній основі освіти як учень 10 та 11 класу, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність особливих обставин, передбачених статтею 185 Сімейного кодексу України, що зумовлювали б виникнення додаткових витрат на дитину. Крім того, позивачкою не доведено існування особливих обставин, які зумовили платне навчання та мотиви вибору освітнього закладу. Також, дитина є неповнолітньою, а витрати на її навчання, розвиток, забезпечення необхідними навчальними матеріалами та інші звичайні витрати, пов`язані з її утриманням, охоплюються обов`язком батьків щодо утримання дітей та повинні покриватися за рахунок аліментів, що стягуються з відповідача. Сам по собі факт навчання дитини у приватному закладі освіти та відвідування будь-яких додаткових занять не свідчить про наявність особливих обставин, які є підставою для стягнення додаткових витрат на дитину в розумінні статті 185 Сімейного кодексу України.

Тому, у задоволенні позову в частині вимоги позивачки про стягнення з відповідача додаткових витрат на навчання щодо навчання в ІТ-школі та продовження отримання на платній основі освіти як учень 10 та 11 класу суд відмовляє.

Зазначений висновок суду щодо витрат які пов`язані з вивчення іноземнеої мови та навчання дитини ІТ-школі та продовження отримання на платній основі освіти як учень 10 та 11 класу узгоджується із висновком, який викладений Верховним Судом у постанові від 26.08.2020 року у справі № 336/1488/19, де зазначено, що до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Щодо підстав для стягнення додаткових витрат у зв`язку з проїздом дитини до місця навчання (а.с.41-42), харчуванням (а.с. 11), придбання лікарських засобів, лікування та реабілітаційних заходів, які по`вязані з регулярним відвідуванням занять, медичних закладів та спеціалізованих установ, встановлено наступне.

Позивачем не доведено що дитина має хронічне захворювання, інвалідність або потребує регулярного медичного нагляду. Окрім цього, звичайний щоденний проїзд до загальноосвітньої школи та придбання одягу за загальним правилом охоплюється аліментами.

Тому, у задоволенні позову в частині вимоги позивачки про стягнення з відповідача додаткових витрат у зв`язку проїздом дитини до місця навчання, лікування та реабілітаційних заходів, які по`вязані з регулярним відвідуванням занять, медичних закладів та спеціалізованих установ у розмірі 700,00 грн, суд відмовляє.

Щодо підстав для стягнення додаткових витрат у зв`язку зі стоматологічним лікуванням дитини, а також систематичного лікування хронічних захворювань дитини, встановлено наступне.

З наявних у справі доказів вбачається, що дитині у 2023 році постановлено діагноз С-подібний сколіоз грудного та поперекового відділу хребта, МФБС плечового поясу, двобічна плоскостопість 3 ступеня.

У 2025 році дитина проходила обстеження у «Vista-Dental» і їй призначалося необхідне ортодонтичне лікування вартістю відповідно до плану лікування у розмірі 73530,00 грн (а.с.14-15,26).

Факт понесення позивачкою витрат на ортодонтичне лікування дитини підтверджується поданими до суду квитанціями, фіскальними чеками та актами виконаних робіт, у яких зазначено вид наданих медичних послуг, період їх надання та осіб, яким такі послуги надавалися. Сукупність цих доказів дає підстави для висновку про реальність та необхідність понесених витрат.

Суд звертає увагу на те, що позивач не ставить вимогу щодо стягнення витрат, які вже понесені у зв`язку з ортодонтичним лікуванням та систематичного лікування хронічних захворювань дитини, а ставиться вимога щодо стягнення витрат, які будуть понесені в майбутньому зокрема щодо щомісячного ортодичного лікування дитини у середньому розмірі 1000,00 грн. та витрат у зв`язку з придбанням що сезонно ортопедичних устілок для дитини вартістю 450,00 грн (а.с.24).

Отже, судом встановлено, що у позивачки, з якою проживає дитина, наявні особливі обставини у додаткових витратах, зумовлених проблемами із здоров`ям, а саме із щомісячним ортодонтичним лікуванням та щодо придбанням сезонно ортопедичних устілок для дитини.

Надані позивачкою докази підтверджують лише проходження дитиною щомісячного ортодонтичного лікування, тобто періодичних обстежень та необхідністю придбання сезонно ортопедичних устілок для дитини, а отже на думку суду доводять існування особливих обставин у розумінні ст. 185 СК України, які виходять за межі звичайних витрат на утримання дитини та зумовлюють обов`язок іншого з батьків (відповідача) нести додаткові витрати.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність необхідності у проведенні вищезазначеного лікування, а також у придбанні сезонно ортопедичних устілок, про надмірність їх вартості. Також відповідач не заявив клопотань щодо визначення іншого розміру або способу участі у додаткових витратах на дітей.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в

таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Отже, ураховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення додаткових витрат підлягають задоволенню частково, а саме починаючи з дня звернення до суду з позовом 11.03.2026 року у сумі 725,00 грн (1000+450 / 2), щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Приймаючи до уваги, що позивач при подачі до суду позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, та враховуючи положення ст.141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-13,76-84,258-273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на розвиток та лікування дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з дня звернення до суду з позовом 11.03.2026 року у сумі 725,00 грн, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Оксенюк