Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №375/1249/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1249/26

Провадження № 1-кп/375/126/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111250000125, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Рокитне Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, раніше судимого вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 5 лютого 2026 року за частиною 4 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та на підставі статті 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки, вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 25 червня 2026 року за частиною 4 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 5 (п`ять) місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 357, частиною 1 статті 162 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (поза межами суду),

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним

ОСОБА_3 будучи раніше судимим, а саме 5 лютого 2026 року Рокитнянським районним судом Київської області за частиною 4 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років та на підставі статті 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком 2 роки на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий майновий злочин за наступних обставин:

15 травня 2026 року близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_3 проходив повз подвір`я приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 та помітив, що вхідні двері до будинку відчинені, а власниця будинку ОСОБА_6 , знаходиться за будинком поряд з господарським приміщенням й займається по господарству. В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на проникнення до будинку з метою вчинення крадіжки.

В подальшому 15 травня 2026 року близько 20 годин 32 хвилин, ОСОБА_3 , через хвіртку проник на територію приватного подвір`я будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а потім через відчинені вхідні двері проник до середини будинку та в одній з кімнат помітив мобільний телефон марки Samsung Galaxy А3, 16Gb та мобільний телефон марки IPhone 8, 128 Gb, в цей час в нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено та діє по теперішній час, переконавшись у тому, що його дії залишаються непоміченими ОСОБА_6 , а також іншими сторонніми особами, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, взяв мобільний телефон Samsung Galaxy АЗ, 16Gb вартістю 1533,00 грн, мобільний телефон марки IPhone 8, 128 Gb, вартістю 3866,67 грн, які перебували у власності ОСОБА_6 після чого поклав їх до кишень власного одягу та залишив даний будинок, а саме пішов в напрямку центру села Запруддя Білоцерківського району Київської області, довівши свій злочинний умисел до кінця, залишивши дані речі собі.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 5399 гривні 67 копійок.

Отже, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений частиною 4 статті 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

Окрім цього, ОСОБА_3 перебуваючи в одній із кімнат будинку за адресою: АДРЕСА_3 в шкіряному рюкзаку помітив банківську карту AT «ПриватБанк» з № НОМЕР_1 , що обладнана технологією безконтактної оплати, та яка, відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про інформацію», статей 1 і 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» та ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відповідає визначенню поняття «офіційний документ» та є його різновидом володільцем якої є ОСОБА_6 . Після виявлення зазначеної банківської карти, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на її викрадення.

Реалізуючи раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на незаконне викрадення платіжної банківської картки, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає та те, шо ОСОБА_6 була відсутня у будинку, діючи з корисливого мотиву, направленого на незаконне збагачення за рахунок чужого майна здійснив крадіжку належній останній платіжної банківської картки AT «ПриватБанк» з № НОМЕР_1 , обладнаної технологією безконтактного банківського розрахунку, на якій знаходились грошові кошти, що належать потерпілій з метою подальшого використання банківської картки для розрахунку у торгових мережах.

Після цього ОСОБА_3 місце вчинення кримінального правопорушення залишив, утримуючи при собі вищевказаний офіційний документ та розпорядився нею на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений частиною 1 статті 357 КК України, а саме викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.

Крім того, 22 травня 2026 року близько 20 год ОСОБА_3 , перебував по АДРЕСА_2 . В цей час в нього виник протиправний умисел на незаконне проникнення до житла яке йому не належить, а саме до приміщення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який є власністю ОСОБА_7 та перебуває у користуванні її сестри ОСОБА_8 , оскільки достовірно знав, що власниця володіння тривалий час відсутня.

22 травня 2026 року близько 20 години реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись виниклим умислом на незаконне проникнення до домоволодіння ОСОБА_7 , діючи умисно і протиправно, без згоди потерпілої, грубо порушуючи вимоги положення статті 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла та не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, користуючись тим, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, через відкриту хвірточку зайшов на територію домоволодіння по АДРЕСА_2 , таким чином незаконно проник на його територію, яка огороджена суцільним парканом.

Перебуваючи на території подвір`я домоволодіння, переконавшись у відсутності власників, ОСОБА_3 підійшов до вхідних дверей приміщення будинку, які на той час були відчинені.

Після цього ОСОБА_3 через вхідні двері проник до приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вчинивши таким чином незаконне проникнення до житла особи.

Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений частиною 1 статті 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла особи.

Крім того, 23 травня 2026 року близько 20 години ОСОБА_3 , перебував по АДРЕСА_2 . В цей час в нього виник протиправний умисел на незаконне проникнення до житла яке йому не належить, а саме до приміщення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який є власністю ОСОБА_9 та перебуває у її користуванні, оскільки достовірно знав, що власниця володіння тривалий час відсутня.

23 травня 2026 року близько 20 години реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись виниклим умислом на незаконне проникнення до домоволодіння ОСОБА_9 , діючи умисно і протиправно, без згоди потерпілої, грубо порушуючи вимоги положення статті 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла та не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, користуючись тим, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, через відкриту хвірточку зайшов на територію домоволодіння по АДРЕСА_2 , таким чином незаконно проник на його територію, яка огороджена суцільним парканом.

Перебуваючи на території подвір`я домоволодіння, переконавшись у відсутності власників, ОСОБА_3 підійшов до віконної рами приміщення будинку, зняв скляну шибку, звільнивши таким чином собі прохід до середини приміщення будинку.

Після цього ОСОБА_3 через вікно проник до приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вчинивши таким чином незаконне проникнення до житла особи.

Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений частиною 1 статті 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла особи.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом

Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та надав показання, що 15 травня 2026 року близько 20 години 30 зайшов через хвіртку на територію приватного подвір`я будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а потім через вхідні двері проник до середини будинку, там в одній з кімнат помітив мобільний телефон марки Samsung Galaxy А3 та мобільний телефон марки IPhone 8, які забрав собі та поклав до кишені, також в шкіряному рюкзаку помітив банківську карту AT «ПриватБанк» з № НОМЕР_1 , яку теж забрав собі після чого покинув будинок. 22 травня 2026 року через вхідні двері проник до приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а 23 травня 2026 року через вікно проник до приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того ОСОБА_3 пояснив, що зрозумів помилковість свого вчинку, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що його підзахисний розкаявся, визнав обставини, як і надав викривальні покази відносно себе на стадії досудового розслідування у вчиненні злочину, просив врахувати пом`якшуючі обставини та застосувати мінімальну міру покарання, яку можливо в даному кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_3 винуватим та призначити покарання за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років і 7 місяців, за частиною 1 статті 357 КК України у виді штрафу, за частиною 1 статті 162 КК України у виді штрафу, за частиною 1 статті 162 КК України у виді штрафу та призначити покарання на підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 7 місяців. На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 5 лютого 2026 року, більш суровим покаранням, призначеним за цим вироком, призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років 7 місяців позбавлення волі. На підставі частини 4 статті 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років 8 місяців позбавлення волі.

При цьому прокурор зазначила, що обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, надали до суду письмові заяви, в яких просили провести судовий розгляд без їх участі.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про день та час проведення судового розгляду.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор, захисник та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому, суд роз`яснив учасникам судового розгляду положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень: за частиною 4 статті 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно; за частиною 1 статті 357 КК України, а саме викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів; за частиною 1 статті 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла особи та незаконне проникнення до житла особи.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку та зазначив, що сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі статтею 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до статті 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Мотиви призначення покарання

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, котрі згідно статті 12 КК України відносяться за частиною 4 статті 185 КК України до тяжкого злочину, за частиною 1 статті 162 КК України та частиною 1 статті 357 КК України до кримінальних проступків, особу винного, що є раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення проти власності, після постановлення вироку 5 лютого 2026 року в період іспитового строку на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність, стан його здоров`я, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, також суд бере до уваги відношення обвинуваченого до скоєного, обставини вчинених кримінальних правопорушень і вважає, що йому має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень в умовах ізоляції від суспільства в межах санкцій відповідних статей Кримінального кодексу України - у виді відповідно позбавлення волі та штрафу.

У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень статті 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статтею 69, 69-1 КК України, не встановлено.

Враховуючи форму вини ОСОБА_3 , його особу, мотиви вчинення кримінальних правопорушень, їх кількість та наслідки, суд вважає, що покарання ОСОБА_3 слід призначити за сукупністю вчинених ним кримінальних правопорушень за цим вироком на підставі частини 1 статті 70 КК України. Після чого призначається покарання за сукупністю вироків, оскільки ОСОБА_3 засуджений вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 5 лютого 2026 року до позбавлення волі на строк 5 років із встановленням іспитового строку 2 роки, після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нові кримінальні правопорушення за цим вироком. Далі, призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі частини 4 статті 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком на підставі статті 71 КК України та вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання:

- за частиною 4 статті 185 КК України у виді 5 років 7 місяців позбавлення волі;

- за частиною 1 статті 357 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- за частиною 1 статті 162 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- за частиною 1 статті 162 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`ять) років 7 (сім) місяців позбавлення волі.

На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом поглинання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 5 лютого 2026 року, більш суровим покаранням, призначеним за цим вироком на підставі частини 1 статті 70 КК України, призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`ять) років 7 (сім) місяців позбавлення волі.

На підставі частини 4 статті 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком на підставі статті 71 КК України та вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`ять) років 8 (вісім) місяців позбавлення волі.

Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Суд враховує, що стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. А отже, до набрання вироком законної сили, відповідно до вимог статті 377 КПК Україна, вказаний запобіжний захід слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Також слід урахувати, що ухвалою слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 28 травня 2026 року до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято ОСОБА_3 під варту в залі суду і останній перебуває під вартою саме з 28 травня 2026 року.

А отже, відповідно до статті 72 КК України слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 28 травня 2026 року до набрання вироком законної сили, виходячи з того, що відповідно до частини 5 статті 72 КК України одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, а строк покарання слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтями 7, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 357, частиною 1 статті 162 КК України, та призначити йому покарання:

за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 7 (сім) місяців;

за частиною 1 статті 357 КК України - у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок;

за частиною 1 статті 162 КК України - у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок;

за частиною 1 статті 162 КК України - у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 7 (сім) місяців.

На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом поглинання, невідбутої частини покарання, призначеного вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 5 лютого 2026 року, більш суровим покаранням, призначеним за цим вироком на підставі частини 1 статті 70 КК України, призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`ять) років 7 (сім) місяців позбавлення волі.

На підставі частини 4 статті 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком на підставі статті 71 КК України та вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`ять) років 8 (вісім) місяців позбавлення волі.

Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 28 травня 2026 року до набрання вироком законної сили, виходячи з того, що відповідно до частини 5 статті 72 КК України одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 в вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_3 - рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Речові докази: 2 змиви речовини із поверхні ручки міжкімнатних дверей, змив речовини із поверхні гаманця, які поміщено до паперових конвертів коричневого кольору, сліди папілярних ліній, що перекопійовано на 1 липку стрічку-скотч, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, після набрання вироком законної сили - знищити;

мобільний телефон марки «Iphone 8», білого кольору в чорному чохлі - залишити в розпорядженні потерпілої ОСОБА_10 , мобільний телефон «Samsung Galaxy 3» чорного кольору, який поміщено до спец.пакету NPU 5707347, банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яку поміщено до спец.пакету NPU 5707345 та які знаходяться в камері зберігання речових доказів ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - повернути потерпілій ОСОБА_10 .

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження в порядку визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_11