Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №363/6177/24 — Вишгородський районний суд Київської області

03.09.2026 Справа № 363/6177/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Рудюка О.Д.,

за участю

секретаря судового засідання Воронюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних,

встановив:

ОСОБА_1 , через представника – адвоката Баховського М.М. звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з даним позовом, про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в загальному розмірі 198 002,59грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 2021 році ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 256 062,40 грн. та судові витрати. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24.07.2024 року у задоволенні позову відмовлено.

11.11.2024 року постановою Київського апеляційного суду по справі № 363/2324/21 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Баховського М.М. на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.07.2024 року задоволено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.07.2024 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 256 062,40 грн. Отже, постанова суду набрала законної сили 11.11.2024 року.

Рішенням апеляційної інстанції встановлено, що згідно виписки від 13.01.2021 року, долученої до позовної заяви, за період з 10.01.2017 року по 31.12.2020 року по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритого у АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», позивачем, з 26.04.2018 року по 20.07.2020 року здійснено переказ коштів на загальну суму – 256 062,40 грн. з банківських карток НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , через додаток «Приват24» одержувач ОСОБА_2 .

Станом на день звернення з даною позовною заявою відповідач не виконав в добровільному порядку постанову Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року по справі № 363/2324/21, тобто, кошти позивачу в розмірі 256 062,40 грн. не повернуті.

Неправомірною поведінкою відповідача, яка полягає в несплаті позивачу 256 062,40грн. набутих відповідачем без достатньої правової підстави, які були сплачені позивачем на рахунок відповідача за період з 26.04.2018 року по 20.07.2020 року.

Основна сума заборгованості за період з 20.07.2020 року по 27.11.2024 року складає 256 062,40 грн.

Період прострочення грошового зобов`язання відповідача перед позивачем з 20.08.2020 року по 27.11.2024 року.

Отже, за таких обставин та з урахуванням положення статті 625 ЦК України, позивач просить стягненню на його користь з відповідача 164 497,00 грн. інфляційних втрат та 33 505,59 грн. 3% річних, а всього на загальну суму 198 002,59 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Шубочкіної Т.В.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.01.2025 року відкрите провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

18.11.2025 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних до набрання законної сили судового рішення Київського апеляційного суду у справі № 363/2324/21 за заявою ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення коштів набутих без достатньо правової підстави.

09.03.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, призначивши її до розгляду зі стадії, на якій його було зупинено.

09.04.2026 року відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з звільненням з посади судді ОСОБА_5 . Відповідно до Рішення Зборів суддів № 1 від 30.03.2026 року та розпорядження керівника апарату суду № 2 від 09.04.2026 року щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Справу № 363/6177/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних передано до розгляду судді Рудюку О.Д.

Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 17.04.2026 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, прийняти до свого провадження та здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

15.06.2026 року ухвалою суду закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, від представника позивача надійшла до суду заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій також зазначає, що позовні вимоги підтримають.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представником відповідача до суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, крім того просить в позові відмовити.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24.07.2024 року в цивільній справі № 363/2324/21 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів набутих без достатньо правової підстави відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_6 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.07.2024 року задоволено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.07.2024 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 256 062,40грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 129-1 Конституції України - суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною 1 та 2 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в позові зазначив, що загальна сума не виконаного відповідачем судового рішення у справі № 363/2324/21 (постанова Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року) складає 256 062,40 грн. за період з 20.08.2020 року до дня подачі позову до Вишгородського районного суду Київської області – 27.11.2024 року. Інфляційні нарахування на суму боргу (256 062,40грн.), згідно зі статті 625 ЦК України складають 164 497,00грн., 3% річних згідно зі статті 625 ЦК України, складають 33 505,59грн. Таким чином, загальна сума з відсотків річних та інфляційних витрат за невиконання складає 198 002,59грн.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат стягувача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2023 року у справі № 686/7081/21 зробила наступні висновки:

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Таким чином, вирішуючи питання, чи застосовуються положення частини другої статті 625 ЦК України до правовідносин, які виникають внаслідок несвоєчасного виконання підтвердженого рішенням суду грошового зобов`язання особи з відшкодування завданої нею шкоди, зробила такі висновки, суд зазначає наступне, що у разі порушення боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь кредитора коштів, стаття 625 ЦК України встановлює ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з боржника 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Наявність судового рішення, яке не було виконано, є підставою для застосування статті 625 ЦК України, у відповідності до якої позивач має право на отримання гарантій належного виконання рішення суду.

Із наданого суду розрахунку заборгованості загальна сума три відсотків річних та інфляційних витрат за невиконання рішення суду у справі № 363/2324/21.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач має право на стягнення із відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних у заявленому розмірі.

Отже, оскільки суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог, то на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені останнім судових витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 16, 625 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 81, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат у розмірі 164 497,00грн., 3% річних у розмірі 33 505,59грн. витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 584,03грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).

Повний текст судового рішення складено 08.09.2026 року.

Суддя О.Д. Рудюк