Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №939/525/26 — Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/525/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 863904603, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора R8E6J94R. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 800,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, шляхом перерахування грошових коштів на її банківську карту. На підставі договору факторингу № 28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», додаткових угод, якими продовжено строк дії договору, та реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до вказаного договору, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 158 310,72 грн. Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на день звернення до суду з вказаним позовом становить 158 310,72 грн і складається із: 19 535,50 грн – заборгованість по тілу кредиту, 138 775,22 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 863904603 від 08 серпня 2020 року в розмірі 158 310,72 грн і судові витрати.

За ухвалою суду від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

17 квітня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому остання позовні вимоги не визнала, вважала їх безпідставними і необґрунтованими. Вказала, що між нею та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено договір позики № 863904603 від 08 серпня 2020 року, відповідно до якого вона отримала кредит на загальну суму 19 800,00 грн, строком кредитування 30 днів, зі сплатою процентів. Вважала, що відсотки позивачем нараховані поза межами строку кредитування. Позивач не надав доказів того, що вона ( ОСОБА_1 ) ініціювала процедуру продовження строку кредитування, оновлених графіків розрахунків та зміну дати повернення всієї суми позики. Додані позивачем до позову додаткові угоди до вказаного договору про продовження строку кредитування, вона не підписувала. Відповідно до умов договору загальна сума заборгованості має становити 22 447,40 грн, з яких: 19 800,00 грн – загальна сума кредиту, 2 647,40 грн – загальна сума нарахованих відсотків. До позовної заяви позивачем долучено розрахунок, з якого вбачається, що вона сплатила заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 47 725,00 грн, що на 25 277,60 грн більше, ніж визначено графіком розрахунків, а тому вона не має жодних фінансових зобов`язань перед позивачем.

17 квітня 2026 року до суду від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» - Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит на суму 19 800,00 грн, строком на 30 днів. Однак відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконала, а тому скаржник вправі вимагати від відповідача повернення отриманих кредитних коштів і процентів за неправомірне користування, що передбачено ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими продовжено строк кредитування. Тобто, виходячи з умов договору, нараховані відсотки поза межами строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 863904603, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора R8E6J94R, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10 800,00 грн, строком на 30 днів від дати отримання кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитом за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,61% від суми кредиту за кожен день користування ним; у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом.

Відповідно до копій платіжних доручень, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило ОСОБА_1 переказ коштів згідно договору № 863904603 від 08 серпня 2020 року в загальному розмірі 19 800,00 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 863904603 станом на 05 травня 2022 року ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» грошові кошти в загальному розмірі 47 725,00 грн.

На підставі договору факторингу № 28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року, додаткової угоди № 31 від 31 грудня 2022 року, додаткової угоди № 32 від 31 грудня 2023 року, якими було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року, а також реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до вказаного договору, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 863904603 у розмірі 158 310,72 грн, що складається із: 19 535,50 грн – заборгованість по основному боргу, 138 775,22 грн – заборгованість по відсоткам (а.с. 31-40).

У рахунок погашення заборгованості за договором № 863904603 від 08 серпня 2020 року на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» ОСОБА_1 грошові кошти не сплатила, що підтверджується розрахунком заборгованості.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишилися без змін. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 158 310,72 грн, яка складається із: 19 535,50 грн – заборгованість по основному боргу, 138 775,22 грн – заборгованість по відсоткам.

На підставі договору факторингу № 11/07/25-Е, укладеного 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс», і реєстру боржників до вказаного договору, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 863904603 від 08 серпня 2020 року на загальну суму 158 310,72 грн, яка складається із: 19 535,50 грн – заборгованість по основному боргу, 138 775,22 грн – заборгованість по відсоткам.

Згідно з випискою з особового рахунку за договором № 863904603, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26 грудня 2025 року включно становить 158 310,72 грн, яка складається із: 19 535,50 грн – прострочене тіло, 138 775,22 грн – прострочені відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З огляду на те, що факт підписання сторонами договору № 863904603 від 08 серпня 2020 року та отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 19 800,00 грн не спростований, а тому суд вважає вказаний договір укладеним і що між сторонами досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» і відповідачем договору № 863904603 від 08 серпня 2020 року дана фінансова установа надала позичальнику кредит, а остання зобов`язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі у визначений договором строк до 07 вересня 2020 року.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом матеріали справи не містять.

При цьому суд не може взяти до уваги додані до позову додаткові угоди, як на підтвердження продовження строку кредитування, оскільки такі не підписані електронним підписом позичальника. Позивачем не надано доказів підписання відповідачем вказаних додаткових угод.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, є неправомірною поведінкою, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

В цьому випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування – 30 днів, тобто до 07 вересня 2020 року.

Згідно з випискою з особового рахунку за договором № 863904603, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26 грудня 2025 року включно становить 158 310,72 грн, яка складається із: 19 535,50 грн – прострочене тіло, 138 775,22 грн – прострочені відсотки.

Досліджена виписка з особового рахунку, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування позикою включає періоди, які виходять за межі строку кредитування (30 днів, до 07 вересня 2020 року), а тому є безпідставною.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач повинна була сплатити кредитору відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 10 098,00 грн (19 800,00 грн х 1,70 % х 30 днів).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 863904603 станом на 05 травня 2022 року ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» грошові кошти в загальному розмірі 47 725,00 грн.

Отже, відповідачем у повному обсязі сплачено відповідно до умов договору № 863904603 від 08 серпня 2020 року тіло кредиту у розмірі 19 800,00 грн та відсотки за користування кредитом у розмірі 10 098,00 грн.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що заборгованість є повністю погашеною відповідачем, у зв`язку з чим вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 07 вересня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО