Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №357/11148/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11148/26

1-кп/357/1056/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому підготовчому судовому засіданні, угоду про визнання винуватості від 07 вересня 2026 року, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12026116030000204 від 26 травня 2026 року, стосовно:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Галі Республіка Грузія, громадянин Республіки Грузія, з середньою освітою, одружений, пенсіонер, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358 КК України, установив таке.

Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.

ОСОБА_8 обвинувачувався у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, за таких фактичних обставин.

Згідно з приміткою до ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 08.05.1993 № 340 (далі -Положення), особи допускаються до керування транспортними засобами занаявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керуваннятранспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальнийстатус у частині підтвердження права його власникана керуваннятранспортними засобами.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844«Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знаку України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» затверджено форму, реквізити та спосіб виготовлення посвідчення водія.

Проте, у порушення вищевказаних норм законодавства, ОСОБА_8 вирішив стати на злочинний шлях та вчинив кримінальне правопорушення затаких обставин.

У листопаді 2025 року в ОСОБА_4 виник злочиннийумисел, спрямований на виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія, з метою його подальшого використання та для пред`явлення за вимогою.

У листопаді 2025 року ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у невстановленому місці, діючи умисно, протиправно, з метоюпідробленняпосвідчення водія та подальшого його використання, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій щодо вчинення підроблення посвідчення водія, розуміючи, що процедура отримання посвідчення водія передбачає проходження медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до навчальних планів і програм та складання теоретичного і практичного іспитів екзаменаційній комісії в територіальному сервісному центріМВС, вступив у злочинну змову з невстановленою особою, при невстановленихобставинах, щодо виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на підроблення посвідчення водія, ОСОБА_8 , в листопаді 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, за попередньою змовою із вказаною невстановленою досудовим розслідуванням особою, безпосередньо виконав частину об`єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов`язаного із підробленням офіційних документів надавши (повідомивши) цій особі, використовуючи мобільний телефон, свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документу, а також, свою фотокартку та зразок свого підпису, які у подальшому використано під час виготовлення посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 .

У подальшому, невстановленою досудовим розслідуванням особою, за попередньою змовою з ОСОБА_10 у невстановлений досудовим розслідуванням час, у один з днів, у листопаді 2025 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, у невстановленому місці, із застосуванням друкуючого пристрою із термосублімаційним способом друку, виготовлено завідомо для останнього підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія на ім`я ОСОБА_9 серії НОМЕР_1 , видане17.11.2025 ТСЦ 8042, оскільки бланк документа не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 17.11.2025 на ім`я іншої особи.

Надалі, в листопаді 2025 року у відділенні № 2 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. О. Гончара, 20, вказану посилку з підробленим посвідченням водія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 отримано та оплачено в розмірі 20 000 грн.

Крім того, ОСОБА_8 обвинувачувався у використанні завідомо підробленого документу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення – кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за таких фактичних обставин.

26.05.2026 о 09:27 год. ОСОБА_8 , будучи учасником дорожнього руху як водій транспортного засобу, а саме: автомобіля марки«Mercedes-Benz», моделі «Vito» реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухаючись по автодорозі Н-02 с. Фурси, поблизу міста Біла Церква Київської області, був зупинений поліцейськими ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районіУПП в Київській області ДПП. При цьому, під час перевірки документів, виконуючи законну вимогу працівника поліції щодо надання йому документів, які підтверджують право на керування транспортним засобом, а саме:автомобілем, достовірно знаючи, що дане посвідчення водія є завідомо підробленим офіційним документом, усвідомлюючи свої протиправні дії, діючи умисно, з метою створити перед працівникам поліції видимість наявності у нього дійсного посвідчення водія, яке дає право на керування транспортним засобом (автомобілем), надав для, перевірки працівникам поліції завідомо підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 17.11.2025 видане ТЦ 8042, яке не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів,знаходяться в офіційному обігу на території України, тобто використав його.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.

Згідно з угодою про визнання винуватості, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень та їх правовою кваліфікацією за ч. 3, 4 cт. 358 КК України.

Сторони угоди про визнання винуватості погодились, що обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття, а обставини, які обтяжують покарання – відсутні.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення і зобов`язався беззастережно визнати винуватість в обсязі обвинувачення у судовому засіданні.

В угоді про визнання винуватості сторони погодились, що ОСОБА_4 слід призначити покарання:

-за ч. 3 ст. 358 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

-за ч. 4 ст. 358 КК України, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок;

Одночасно, сторони угоди про визнання винуватості погодились, що ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Крім цього, сторони угоди про визнання винуватості визначили, що ОСОБА_11 слід звільнити від відбування покарання, із застосуванням ст. 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладенням обов`язків визначених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Сторони засвідчили, що їм відомі наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України є нетяжким злочином.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України є кримінальним проступком.

Отже, у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 може бути укладена угода про визнання винуватості.

Суд вважає, що угода про визнання винуватості містить усі необхідні відомості, які передбачені ст. 472 КПК України.

Суд переконався, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, наслідком обіцянок тощо та обвинуваченому роз`яснені наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України.

ОСОБА_8 беззаперечно визнав свою винуватість в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також засвідчив, що він цілком розуміє що: має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд зазначає, що угода про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України та закону, адже дії ОСОБА_4 кваліфіковані правильно.

Погоджене в угоді про визнання покарання відповідає вимогам Загальної та Особливої частин КК України, з огляду на ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про його особу, зазначені у вступній частині вироку, а також враховуючи те, що він за місцем проживання зарекомендував себе позитивно та медичну допомогу у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не отримує.

Суд вважає, що правила статті 70 КК України сторонами угоди про визнання винуватості застосовані правильно.

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості відповідає інтересам суспільства, які полягають в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що її умови не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_8 виконав взяті на себе зобов`язання, а саме повністю визнав свою винуватість.

Фактичних обставин, які свідчать про відсутність підстав для визнання винуватості, судом не установлено.

Отже, суд вважає, що наявні умови для її затвердження.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, ??у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Отже, суд призначає узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, оскільки сторони угоди про визнання винуватості узгодили обвинуваченому ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання, суд вважає за можливе застосувати до нього положення ч. 2 ст. 75 КК України та, з огляду на установлені дані про його особу, ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, його позитивну характеристику за місцем проживання, суд вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покласти на нього обов`язки, визначені в п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

У ході судового розгляду установлено, що речовим доказом визнаний: бланк посвідчення серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Вказане питання вирішується судом за правилами частини дев`ятої статті 100 КПК України, а саме: ... (7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Отож, бланк посвідчення серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що визнаний речовим доказом, необхідно залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вказаний висновок відповідає позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленій в постанові від 06 жовтня 2025 року (справа ЄУН 462/1067/25).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо обвинувачено декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

Судом установлено, що в ході кримінального провадження понесені витрати на залучення експерта в розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 (шістнадцять) копійок (висновок експерта від 28 травня 2026 року № СЕ-19/111-26/29205-ДД).

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отож, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути витрати на залучення експерта в розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 (шістнадцять) копійок.

Підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу судом не установлено.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 377, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

затвердити угоду про визнання винуватості від 07 вересня 2026 року, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання (штраф) більш суворим (позбавлення волі), визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Згідно із ч. 2 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Установити ОСОБА_7 іспитовий строк тривалістю на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_12 виконувати такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з 07 вересня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 (шістнадцять) копійок.

Речовий доказ: бланк посвідчення серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України вручити учасникам судового провадження копію повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_13

Київської області