Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №294/2178/23 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 1-кп/294/124/26

справа № 294/2178/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023065470000094 від 17.09.2023 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чуднів Чуднівського району Житомирської області, з спеціальною професійною освітою, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

16.09.2023 близько 20 год 19 хв поряд з квартирою АДРЕСА_2 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла суперечка.

В цей час, день та місці та за вказаних обставин у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_5 застосував аерозольний балончик з дратівливою речовиною "Кобра 1-Н", який раніше придбав у мережі інтернет шляхом розпилювання балончика, а саме дратівливої речовини балончика, в область очей ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_5 пішов до свого помешкання, проте одразу ж повернувся та, продовжуючи свої протиправні дії, знову шляхом розпилювання з вищевказаного балончика розпилив дратівливу речовину в очі ОСОБА_7 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку ІІ ступеня слизової оболонки обох очей.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

ІІ. Позиції учасників судового провадження

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений 16.10.2023.

Під час судового розгляду прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення, зазначивши, що докази на підтвердження винуватості останнього отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, висновку експерта, показаннях потерпілого та свідків, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.

У судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, призначивши йому покарання, у виді двох років обмеження волі.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням не визнав, будучи допитаним в судовому засіданні пояснив, що у вересні 2023 року потерпілий ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_8 у під`їзді почали сваритись з його матір`ю, він почув їх крики і взяв перцевий балончик на всякий випадок, бо чув, що сваряться декілька людей з його матір`ю. Відносини між ним та потерпілим до цього були неприязні. Коли він підійшов до порогу своєї квартири, його мати зайшла в квартиру, однак вони не зачиняли двері квартири. ОСОБА_9 агресивно налаштований підійшов до порогу його квартири впритул на відстань витягнутої руки до нього (після уточнення в ході відповіді на запитання ствердив, що потерпілий, можливо, зробив крок до порогу його квартири), після чого він скористався балончиком на одну секунду, після чого відразу зачинився у себе в квартирі. У подальшому потерпілий та його дружина виключили через щиток світло в його квартирі, його мати вийшла включити світло, за матір`ю змушений був вийти він. До нього підбігла дружина потерпілого ОСОБА_8 та почала його обзивати, потім обзивати його матір, провокуючи конфлікт, після чого він обізвав ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_9 побіг до своєї квартири, взяв табуретку і мовчки почав бігти до нього з табуреткою. Він відходив назад і вдруге розпилив балончик, зайшовши в свою квартиру. ОСОБА_9 переступив поріг його квартири, тримаючи в одній руці табурет, а іншою махнув. Про необхідність залишити поріг квартири він не просив потерпілого. У цей час дружина потерпілого крикнула «не нада», після чого ОСОБА_9 розвернувся та пішов до себе в квартиру. У цей час його мати перебувала у під`їзді. ОСОБА_9 , повертаючись до себе, штовхнув його матір, після чого та впала. Про використання балончика він не попереджав, оскільки суть використання балончика зводиться до неочікуваності, по — іншому він би відвернувся та нічого б не вийшло. Після того, коли усе сталось, його мати йому розказала, що ОСОБА_9 шарпав її за одяг, коли вона намагалась виключити світло. Працівники поліції, які приїхали на виклик, ігнорували його слова про напад з табуретом. Якби вони його перевірили, то помітили би, що він був вкритий розчином з балончика.

У судових дебатах ОСОБА_5 просив визнати його невинуватим в умисному нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки він діяв у стані необхідної оборони.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просив виправдати ОСОБА_5 , стверджуючи, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом умисний характер дій обвинуваченого, спрямованих на завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні надав показання, що до інциденту перебував у нейтральних відносинах з обвинуваченим. Приблизно восени 2023 року у них в під`їзді перестало горіти світло. Так як на весь під`їзд була лише одна лампочка, він відремонтував світло для безпечності пересування у під`їзді. Його дружина ОСОБА_8 повідомила йому, що хтось виключив у під`їзді світло. Коли він пересвідчився у вічко дверей, що світло дійсно вимкнуто, відкрив двері та увімкнув лампочку. Через деякий час почув, що знову хтось вимкнув світло у під`їзді. Коли він повторно увімкнув лампочку, через вічко дверей почав дивитись, хто грається світлом. Коли виходить ОСОБА_10 , мати обвинуваченого, та вимкнула знову світло. Він відразу вийшов та почав запитувати у неї, чому вона так робить, на що та відповіла, що їй світло не потрібне та горіти не буде. Припускає, що ОСОБА_10 була у стані алкогольного сп`яніння. Між ними почалась словесна суперечка з приводу світла. Коли вийшов з квартири обвинувачений, наказав матері зайти в квартиру, забравши її за руку до квартири, закривши двері. Через приблизно тридцять секунд у під`їзд вийшов обвинувачений з квартири та із словами нецензурної лайки бризнув йому балончиком в лице та знову сховався до себе в квартиру. Вийшла дружина потерпілого ОСОБА_8 та почала з`ясовувати ситуацію, коли обвинувачений відкрив двері своєї квартири та з порогу повторно почав розпилювати балончик. Після чого потерпілий зайшов в квартиру, хотів вмитись, однак дружина застерегла, що не можна вмиватись, після чого він вийшов на вулицю та викликав поліцію. Поліція також викликала екстрену медичну допомогу, після чого його госпіталізували. На лікарняному він пробув чотири дні. З табуреткою на обвинуваченого не біг. Після інциденту з потерпілим ніякого примирення не відбулось. Зауважив, що зла на обвинуваченого не тримає, однак бажає, щоб він поніс хоча б якесь покарання.

В судових дебатах потерпілий повідомив суд, що усе сказав, що вважав за потрібне, під час його допиту.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження.

Так, свідок ОСОБА_11 , яка є матір`ю обвинуваченого, суду надала показання, що ввечері поверталась додому, а в коридорі горіло світло під час періоду світломаскування у воєнний час. Вона виключила світло, а сусід ОСОБА_9 вийшов та включив його і так було кілька разів. Коли вона втретє вийшла на коридор вимкнути світло, то ОСОБА_9 вискочив та схопив її за одяг, відштовхнувши у стіну, після чого вони почали сваритись. Сварку почув її син ОСОБА_12 , вийшов на поріг квартири та почав з`ясовувати у ОСОБА_9 , чому він ображає його матір. ОСОБА_9 кинувся на ОСОБА_12 бігти, однак ОСОБА_12 з порога один раз приснув на ОСОБА_9 балончиком, після чого він відскочив. Вона зайшла в квартиру та вони замкнулися. В вічко дверей побачила як ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_9 , зі щитка вимкнула їм в квартирі світло, вочевидь, таким чином виманюючи їх з квартири. Вона вийшла увімкнути світло, а ОСОБА_8 почала її та ОСОБА_12 обзивати, після чого ОСОБА_9 почав вибігати зі своєї квартири з табуреткою. Вони з ОСОБА_12 почали відходити назад та син вдруге розпилив у ОСОБА_9 балончиком. Раніше відносини між ними були не дуже приязні, після інциденту взагалі не вітаються. ОСОБА_9 її не вдарив, однак штовхнув, а після двох розприскувань балончика вдруге штовхнув, що вона впала. До лікаря вона не зверталась. Чи викрикував ОСОБА_9 погрози, не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_13 , яка є дружиною потерпілого ОСОБА_7 , надала показання, що як правило вдень знаходяться в селі та приїжджають додому увечері. В вересні 2023 року вони приїхали додому, почали займатись своїми справами, коли вона почула, що в коридорі відчинились двері сусідньої квартири. Вона підійшла до вічка дверей та побачила як сусідка ОСОБА_10 виключила світло в коридорі. Вона сказала чоловіку, який вийшов в коридор та включив світло. Сусідка знову виключила світло. ОСОБА_9 знову вийшов та включив світло, після чого почав чекати біля вхідних дверей. ОСОБА_10 знову вийшла виключати світло, однак ОСОБА_9 вийшов та запитав у неї, навіщо вона виключає світло, на що остання почала виражатись нецензурною лайкою та між ними почалась словесна суперечка. У цей час вона перебувала на кухні. Почула, коли вийшов обвинувачений ОСОБА_12 і почав кричати, щоб ОСОБА_10 зайшла в квартиру. Коли вона підійшла ззаду до ОСОБА_9 , побачила, що ОСОБА_12 з порогу своєї квартири витягнув руку та бризнув ОСОБА_9 в обличчя балончиком, після чого закрив двері своєї квартири. Через деякий час ОСОБА_12 вийшов з квартири та повторно розпилив ОСОБА_9 в очі. Вони вийшли на вулицю та сусіди їм допомогли викликати поліцію. Колись у них були добрі стосунки, однак в подальшому зіпсувались. Щоб ОСОБА_9 штовхав ОСОБА_10 , вона не бачила. До дверей обвинуваченого ОСОБА_9 не підходив. Про застосування балончика ОСОБА_12 нікого не попереджав. ОСОБА_8 в квартирі ОСОБА_12 ніхто не вимикав. Ніякого відеозапису вона не здійснювала.

Свідок ОСОБА_14 суду надала показання, що працює лікарем — офтальмологом, проводила огляд потерпілого ОСОБА_7 , однак не пам`ятає, коли саме. Зі слів хворого, сусід з газового балончика бризнув йому в око. Вона його оглянула, був встановлений діагноз «хімічний опік слизової» і призначено амбулаторне лікування, потреб у направленні в стаціонар не було. Лікування такого роду травм проходить в межах дести днів, однак все залежить від стану здоров`я пацієнта, ступеня опіку інших індивідуальних особливостей.

Окрім того, судом досліджено:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023065470000094, відповідно до якого 17.09.2023 о 10 год. 48 хв. внесено відомості про те, що 16.09.2023 близько 20 години 19 хвилин поряд з квартирою АДРЕСА_2 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла суперечка. В цей час, день та місці та за вказаних обставин у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Реалізуючи свій умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_5 застосував балончик аерозольний з дратівливою речовиною "Кобра 1-Н", який раніше придбав у мережі інтернет,шляхом розпилювання балончика, а саме дратівливої речовини балончика, в область очей ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_5 пішов до свого помешкання,проте одразу ж повернувся та продовжуючи свої протиправні дії, знову шляхом розпилювання з вищевказаного балончика розпилив дратівливу речовину в очі ОСОБА_7 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку ІІ ступеня слизової оболонки обох очей. Своїми умисними діями, які виразились в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 2 ст. 125 КК України;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 16.09.2023, згідно з яким ОСОБА_7 повідомив, що 16.09.2023 близько 20 години 15 хвилин сусідка відключила світло у під`їзді вийшовши увімкнути світло. В той час вийшла сусідка та виникла словесна розмова. Вийшов син ОСОБА_5 словесними нецензурами та відразу розпилив сльозоточивий газ в обличчя;

- рапорт інспектрора — чергового ВП №5 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 17.09.2023 про те, що 16.09.2023 о 20 год 19 хв надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 16.09.2023 о 20 год 19 хв за адресою: АДРЕСА_3 заявник ОСОБА_7 повідомив, що щойно сусід ОСОБА_5 розпилив йому в обличчя перцевим балончиком;

- протокол огляду місця події від 17.09.2023, в ході якого ОСОБА_7 вказав рукою на місце, де було йому завдано тілесних ушкоджень в область очей, виприснувши з балончика невідому речовину в очі;

- виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 16.09.2023, згідно якої ОСОБА_7 16.09.2023 о 21 год. 00 хв. доставлений машиною швидкої допомоги зі скаргами на різі в очах. Зі слів сусід бризнув з балончика в очі. При огляді встановлено: очі подразнені, слизові гіперемовані, на слизові обох очей поодиночні пухирці, очне дно в нормі;

- протокол проведення слідчого експерименту від 22.09.2023, за участі свідка ОСОБА_13 , яка за допомогою статиста показала, на якій відстані (більше як відстань витягнутої руки) по відношенню до потерпілого ОСОБА_7 знаходився ОСОБА_5 у момент спричинення йому тілесних ушкоджень та як виприснув в очі невідому речовину з балончика;

- протокол проведення слідчого експерименту від 22.09.2023, за участі потерпілого ОСОБА_7 , який за допомогою статиста показав на якій відстані по відношенню до потерпілого ОСОБА_7 знаходився ОСОБА_5 у момент спричинення йому тілесних ушкоджень (відстань більша, ніж на витягнуту руку), та як виприснув в очі невідому речовину з балончика, від якої у нього почали пекти очі. Після цього ОСОБА_5 пішов до своєї квартири, однак через хвилину знову вийшов з квартири та знову з балончика приснув йому в очі якусь речовину, після чого знову пішов до своєї квартири;

- висновок судово — медичної експертизи №271 від 27.09.2023, відповідно до якого у ОСОБА_7 , 1967 року народження, виявлено слідуючі тілесні ушкодження — у вигляді хімічного опіку ІІ ступеня слизової обох очей, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися від дії хімічної речовини. Враховуючи дані медичної документації, обставини справи, дані тілесні ушкодження утворилися 16.09.2023 і було здійснено не менше 2-х прикладань травмуючого фактору.? ?Виявлені тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок розприскування речовини дратівливої дії.? ?Потерпілий ОСОБА_7 в момент отримання тілесних ушкоджень міг перебувати в вертикальному положенні, та був повернутий до нападника обличчям.? ?Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися в терміни та за обставин, вказаних в постанові.? ?Механізм утворення тілесних ушкоджень встановлений при проведенні судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_7 може відповідати механізму, на який вказує потерпілий під час проведення слідчих дій за його участю.? ?Механізм утворення тілесних ушкоджень встановлений при проведенні судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_7 , може відповідати механізму, на який вказує свідок ОСОБА_13 під час проведення слідчих дій з її участю;

- протокол огляду місця події від 25.09.2023, відповідно до якого ОСОБА_5 повідомив, де та яким саме перцевим балончиком спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 . Балончик аерозольний «Кобра 1Н», який добровільно видав ОСОБА_5 , вилучено до ВП №5 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області;

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.10.2023, за участі обвинуваченого ОСОБА_5 , який повідомив, що про конфлікт, який розгорівся на сходовій клітці між потерпілим ОСОБА_7 та його матір`ю, почув через двері своєї квартири, що його обурило. Він пішов до своєї кімнати, звідки взяв перцевий балончик «Кобра — 1Н», підійшов до дверей квартири, відкрив їх, на площадці побачив свою матір та ОСОБА_7 з дружиною ОСОБА_8 , взяв матір за руку та забрав до своєї квартири, закрив двері, після чого розвернувся та вийшов на площадку, підняв на рівень очей ОСОБА_7 балончик з дратівливою речовиною та з відстані 30 — 40 см виприснув речовину в очі ОСОБА_15 , після чого зайшов до квартири. У подальшому в квартирі пропало світло, він зрозумів, що його виключили сусіди, коли вийшов на площадку, то побачив ОСОБА_7 , який стояв та тримався за очі, а поблизу стояла його дружина ОСОБА_8 , які почали обзивати його та його матір. ОСОБА_7 пішов до своєї квартири, звідки виніс табурет. Подумавши, що ОСОБА_7 хоче спричинити йому тілесні ушкодження табуретом, він знову з відстані 30 — 40 см виприснув з балончика дратівливу речовину в очі ОСОБА_7 , від чого той закричав та почав скаржитись на біль в очах, пішов до своєї квартири та зачинив за собою двері.

Зазначені вище докази не викликають сумнівів щодо їх достовірності та у своїй сукупності, вцілому, відповідають фактичним обставинам справи.

Дані, які характеризують особу обвинуваченого, відображені в інформації щодо судимостей, характеристиці, довідці з місця проживання та консультаційних висновках лікарів - спеціалістів.

IV. Оцінка доводів сторін та висновки суду

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Так, спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 безпосередньо від дій обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується висновком судово — медичної експертизи №271 від 27.09.2023, відповідно до якого саме не менше два розприскування хімічної речовини в очі потерпілому спричинили хімічний опік ІІ ступеня слизової обох очей ОСОБА_7 , локалізація та механізм нанесення тілесних ушкоджень підтверджується протоколами слідчих експериментів, проведених за участі свідка, потерпілого та обвинуваченого, а також іншими доказами, які узгоджуються між собою.

Щодо тверджень сторони захисту, що обвинувачений перебував у стані необхідної оборони, не мав умислу на спричинення будь-яких ушкоджень, а лише захищався, тому має бути виправданий за висунутим обвинуваченням, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення, що кожний має право захищати своє життя і здоров?я, життя і здоров?я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 Конституції України) Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Так, необхідна оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання або за наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється. Для з?ясування цього необхідно врахувати поведінку нападаючого, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають підстави особі, яка захищається, сприймати загрозу як реальну.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 з приводу того, що він захищався від дій потерпілого ОСОБА_7 , який агресивно налаштований підійшов до порогу його квартири впритул на відстань витягнутої руки до нього, у зв`язку з чим він був змушений скористатися перцевим балончиком на одну секунду, суд оцінює критично, оскільки дії потерпілого, які полягали лише у наближенні до вхідних дверей квартири ОСОБА_5 , самі собою не складали та не створювали реальної, безпосередньої загрози для життя чи здоров`я обвинуваченого або його матері, яка перебувала у цей час всередині квартири. Перебуваючи безпосередньо на порозі власного житла, обвинувачений ОСОБА_5 , на переконання суду, знаходився у безпечних умовах та мав об`єктивну можливість безперешкодно й негайно усунути виниклий конфлікт між ним та потерпілим шляхом зачинення вхідних дверей. Водночас, маючи свободу вибору, ОСОБА_5 вирішив розпилити в очі потерпілого перцевий балончик, після чого відразу зачинив вхідні двері.

За таких обставин у діях потерпілого ОСОБА_7 повністю відсутні ознаки суспільно небезпечного посягання, яке б викликало невідкладну необхідність заподіяння йому тілесних ушкоджень для захисту, а отже, обвинувачений ОСОБА_5 не перебував у стані необхідної чи навіть уявної оборони.

Щодо тверджень обвинуваченого ОСОБА_5 про перебування в стані необхідної оборони під час другого розприскування в очі потерпілому перцевим балончиком, суд виходить з такого.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 , після застосування вперше ОСОБА_5 перцевого балончика потерпілий знаходився на сходовій клітці та не повертався до своєї квартири за дерев`яним табуретом.

З показань обвинуваченого ОСОБА_5 , слідчого експерименту, проведеного 14.10.2023 за його участі, та показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що після повторного виходу ОСОБА_11 та ОСОБА_5 на сходову клітку та під час триваючого словесного конфлітку з потерпілим ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_13 , потерпілий пішов до своєї квартири, взяв дерев`яну табуретку та, тримаючи в руці, почав мовчки швидко рухатись в сторону обвинуваченого, скорочуючи дистанцію, у зв`язку з чим обвинувачений повторно розпилив в очі ОСОБА_7 перцевим балончиком.

Аналіз доказів щодо зазначених обставини свідчить про їх суперечливість та взаємовиключний характер, що не дозволяє суду дійти однозначного висновку про наявність чи відсутність обставини наближення потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого з дерев`яним табуретом в руці.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка кореспондується з ч. 4 ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оскільки стороною обвинувачення не досягнуто стандарту доказування «поза розумним сумнівом» в частині вищевказаної обставини, оскільки досліджені докази не дають змоги беззаперечно встановити факт повернення потерпілим ОСОБА_7 до своєї квартири та наближення після цього до обвинуваченого з дерев`яним табуретом в руках, будь-які сумніви щодо доведеності цієї обставини підлягають тлумаченню на користь обвинуваченого.

Отже, суд віддає перевагу показанням обвинуваченого з приводу того, що після повторного виходу ОСОБА_11 та ОСОБА_5 на сходову клітку, під час триваючого словесного конфлітку з потерпілим ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_13 , потерпілий пішов до своєї квартири, взяв дерев`яну табуретку та, тримаючи в руці, почав мовчки швидко рухатись в сторону обвинуваченого, скорочуючи дистанцію, у зв`язку з чим ОСОБА_5 повторно розпилив в очі ОСОБА_7 перцевим балончиком.

Оцінюючи зазначені дії в контексті перебування обвинуваченого ОСОБА_5 в стані необхідної оборони, суд дійшов такого висновку.

Необхідна оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК України, а саме: посягання (небезпека) має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається; підставою необхідної оборони має бути наявність у того, хто захищається, невідкладної необхідності в негайному відверненні чи припиненні суспільно небезпечного посягання.

Як вбачається з показань обвинуваченого, потерпілий ОСОБА_7 наближався до нього з табуретом мовчки, будь — яких погроз не висловлював, табуретом не розмахував, інших дій, які б свідчили про намір завдати тілесних ушкоджень обвинуваченому, не вчиняв.

При цьому, судом приймається до уваги те, що табурет потерпілий взяв уже після того, як ОСОБА_5 вперше розпилив йому в очі перцевим балончиком.

Зважаючи на такі обставини, лише наявність в руках ОСОБА_7 табурета та рух його без будь-якої вираженої агресії чи погроз в сторону обвинуваченого ОСОБА_5 не дають останньому обґрунтованих підстав вважати, що існувало реальне суспільно небезпечне посягання на його життя чи здоров`я, оскільки такі дії потерпілого також могли носити захисний характер від можливого повторного застосування обвинуваченим щодо потерпілого хімічної речовини.

Крім того, первинне раптове, неспровоковане та протиправне застосування ОСОБА_5 перцевого балончика щодо потерпілого створило обстановку спровокованого нового конфлікту, який виразився у посяганні на його здоров`я, а тому дії ОСОБА_7 , які виражались у наближенні з табуретом до обвинуваченого, не можна вважати суспільно небезпечними та такими, що давали право на необхідну оборону, оскільки у цьому випадку первинним агресором виступив саме обвинувачений.

Отже, обвинувачений ОСОБА_5 , створивши небезпечну ситуацію власними протиправними діями відносно потерпілого ОСОБА_7 , не мав правових підстав для подальшого «захисту» від наслідків власної ж провокації.

Таким чином, суд дійшов переконливого висновку про те, що у діях обвинуваченого ОСОБА_5 повністю відсутній стан необхідної оборони як під час першого, так і під час повторного розприскування хімічної речовини в очі потерпілого ОСОБА_7 .

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він має спеціальну професійну освіту, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, страждає на гіпертензивну хворобу серця, змішаний тривожний та депресивний розлад.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до вимог статтей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винуватого, викладені вище, ставлення його до вчиненого, який вину у скоєному не визнав, однак проступок ним вчинено вперше, у зв`язку з чим, обираючи з альтернативно передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України видів покарань, вважає за можливе обрати покарання у виді громадських робіт. На думку суду призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Перешкод для призначення даного виду покарання суд не вбачає та не вказані такі обставини, що перешкоджають призначенню даного покарання, у матеріалах справи.

Оскільки обвинувачений ніде не працює та не має постійного джерела доходу, суд не вбачає правових підстав для призначення йому покарання у виді штрафу.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 65-67, 70, 75, 76, 368-371, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 180 (сто вісімдесят) годин.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази - балончик аерозольний «КОБРА-1Н», який зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 2 ЖРУП № 1 ГУ НП в Житомирській області, - знищити.

Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_16