Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №274/3063/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/3063/26

Провадження № 1-кп/0274/663/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року місто Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2026 за № 12026060480000271, щодо:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичеві Житомирської області, є громадянином України, непрацевлаштований, розлучений, має середню-спеціальну освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України визнається таким, що не має судимості,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.03.2026 у справі № 274/1485/26, яка набрала законної сили 17.03.2026, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить сорок тисяч вісімсот гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Однак, у ОСОБА_5 , який достовірно знав про наявність вказаної постанови суду та був ознайомлений з нею, виник злочинний умисел, спрямований на її невиконання.

Діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та бувши ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», 19.04.2026 близько 15 год 15 хв керував транспортним засобом марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 та, рухаючись по вул. Бистрицькій в м. Бердичеві Житомирської області поряд з будинком № 149, був зупинений працівниками СРПП Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області за порушення Правил дорожнього руху.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.03.2026 у справі № 274/1485/26, яка набрала законної сили та якою він позбавлений права керування транспортними засобами строком на п`ять років

Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнається винуватим, передбачена ч. 1 ст. 382 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчиненого ним діяння, викладені у обвинувальному акті. Дав показання про те, що в березні 2026 року під час керування власним автомобілем в м. Бердичеві по вул. Чуднівській його зупинили працівники поліції та ознайомили з постановою суду, згідно з якою він позбавлений права керування транспортними засобами. В подальшому, 19.04.2026 він знову керував автомобілем тому, що його попросили поїхати на кладовище на Проводи, і він погодився, оскільки не було кому їхати за кермом, та знову був зупинений працівниками поліції. Висловив своє щире каяття у вчиненому, про свій вчинок шкодував, просив суворо його не карати, не позбавляти волі, оскільки його співмешканка вагітна і невдовзі він буде батьком, а свій автомобіль він продав та після 19.04.2026 транспортними засобами більше не керував.

Окрім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість також підтверджується сукупністю зібраних в ході досудового розслідування та досліджених судом у судовому засіданні доказів, а саме фактичними даними:

- постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.03.2026 у справі № 274/1485/26, яка набрала законної сили 17.03.2026 та якою ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить сорок тисяч вісімсот гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років. На постанові суду є власноручний напис ОСОБА_5 від 15.03.2026 про ознайомлення з рішенням суду та з положеннями ст. 382 КК України;

- протоколу огляду місця події від 19.04.2026 з фототаблицями до нього, згідно з яким у присутності двох понятих та за участю ОСОБА_5 зафіксовано перебування на узбіччі автомобільної дороги поряд з будинком № 149 по вул. Бистрицькій в м. Бердичеві Житомирської області транспортного засобу марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 та ОСОБА_5 поруч із зазначеним автомобілем, яким останній керував;

- протоколу огляду предметів від 22.04.2026, при проведенні якого було оглянуто «DVD-R» диск та збережені на ньому відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля поліції та бодікамери працівників СРПП Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області, на яких зафіксовано, що:

1) 15.03.2026 близько 20 год 23 хв ОСОБА_5 рухався автомобілем марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Чуднівській в м. Бердичеві та був зупинений працівниками поліції. В подальшому працівники поліції під підпис ознайомили ОСОБА_5 з постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.03.2026 у справі № 274/1485/26 та попередили про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 382 КК України;

2) 19.04.2026 близько 15 год 09 хв працівники поліції на службовому автомобілі по вул. Чуднівській в м. Бердичеві виявили рух транспортного засобу марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , який подальшому зупинили та викликали слідчо-оперативну групу для оформлення матеріалів кримінального провадження;

- листа Територіального сервісного центру МВС № 1842 від 22.04.2026 № 31/35-1842-5837-2026, з якого вбачається, що ОСОБА_5 отримував посвідчення водія 01.04.1985, яке має статус «вилучений».

Аналізуючи обвинувальний акт та надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду.

Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 382 КК України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України включає в себе, зокрема, повне ігнорування судового рішення, що набрало законної сили.

З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Згідно з положеннями ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом, достовірно знаючи про наявність постанови суду, яка набрала законної сили та якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення, зокрема, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років. Оскільки, ОСОБА_5 , бувши ознайомленим з вказаною постановою суду, не виконав її, то це свідчить про умисне ухилення обвинуваченого від її виконання, що і є однією з форм невиконання судового рішення згідно з ч. 1 ст. 382 КК України.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 своїми протиправними та винними діями скоїв, при встановлених у суді обставинах, суспільно небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України, є нетяжким умисним злочином.

Обвинувачений ОСОБА_5 відповідно до ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, (єдина судимість погашена - 30.11.2022 ОСОБА_5 звільнений судом від призначеного йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у зв`язку з закінченням іспитового строку). Він непрацевлаштований, розлучений, на військовому обліку перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога. Обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема, 31.07.2023 та 04.03.2026 - за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 04.03.2026 та 31.03.2026 - за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Як інформацію, яка характеризує особу обвинуваченого, суд також бере до уваги дані листа Бердичівського відділу державної виконавчої служби від 22.04.2026 № 46752, згідно з яким на виконанні перебувають три постанови про стягнення із ОСОБА_5 адміністративних штрафів за порушення Правил дорожнього руху на загальну суму 89420 грн.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, суд призначає ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України строком на один рік. Окрім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, підтвердженої інформації про отримання ним доходів немає, тому відсутні підстави розглядати можливість призначення йому покарання у виді штрафу. Також суд враховує, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а накладені на нього адміністративні стягнення у виді штрафів ним сплачені не були та виховного впливу, вочевидь, на нього не мали.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 302/904/16-к (провадження № 51-966 км 18), загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи особу обвинуваченого, який вважається раніше несудимим, щиро розкаявся у скоєнні нетяжкого злочину, а також зважаючи на поведінку обвинуваченого після скоєння злочину (визнання вини та відсутність підтверджених фактів керування ним транспортними засобами в подальшому), беручи до уваги складену за його участю досудову доповідь із висновком про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_5 без його ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду саме такий захід примусу зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним так і іншими особами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу, зважаючи на відсутність клопотань з даного приводу, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_5 - не застосовувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: DVD-R диск з відеозаписами з поліцейських бодікамер та відеореєстраторів службового автомобіля - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1