Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №166/1360/26 — Ратнівський районний суд Волинської області

Справа № 166/1360/26

Провадження № 2/166/859/26

категорія: 69

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 вересня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської областів складі: головуючого судді Фазан О. З.,

за участі секретаря Приймачук О. М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку сапрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів,

встановив:

ОСОБА_3 ,який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 у серпні 2026 року звернувся через систему "Електронний суд" до Ратнівського районного суду Волинської області з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на користь останньої на утримання сина ОСОБА_4 , визначений рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року у справі №166/1407/24, з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Свої вимоги, обґрунтовує тим, що рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року у справі № 166/1407/24 з позивача (в даному цивільному позові) на користь відповідача (в даному цивільному позові) стягнуто аліменти на утримання дитини ( ОСОБА_4 ) у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що після ухвалення рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року у справі № 166/1407/24 сімейний стан позивача істотно змінився.

Так, 07 лютого 2025 року позивач уклав шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син. З моменту народження другої дитини на позивача покладено рівний з матір`ю обов`язок щодо її утримання, забезпечення належних умов життя, розвитку та виховання.

Однак, дружина позивача здійснює догляд за малолітньою дитиною, що не досягла 3-х річного віку та не має самостійного трудового доходу, у зв`язку з чим її матеріальне забезпечення об`єктивно здійснюється позивачем. За таких обставин після створення нової сім`ї на позивача покладено також обов`язок щодо матеріального забезпечення дружини, яка здійснює догляд за їхньою спільною малолітньою дитиною, що не досягла 3-х річного віку.

Таким чином, після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів істотно змінився не лише сімейний стан позивача, а й обсяг його сімейних обов`язків.

Просить суд, зменшити розмір аліментів, які з нього стягуються на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 , з 1/4 частки на 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 06.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

Представник позивача адвокат Андрушко Б. С. подав суду заяву, в якій просить справу слухати у відсутності сторони позивача, позовні вимоги задовольнити.

Відповідачка не з`явилася, не клопотала про відкладення судового засідання, хоча сповіщена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено даними Укрпошти Трекінг R067248731963.

Дослідивши письмові докази у справі, суд доходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що згідно рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року у справі № 166/1407/24 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 ,аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 16-17).

Із матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , було зареєстровано шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 07.02.2025 Щацькою селищною радою (а.с. 14).

У даному шлюбі в позивача народилася дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджено копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 , виданого 02.07.2025 Ратнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.13).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що з укладенням іншого шлюбу та наявністю на його утриманні ще однієї дитини та дружини , його сімейний стан, у порівнянні з його сімейним станом на момент ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, суттєво змінився, що є підставою для зменшення розміру аліментів.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан та на його утриманні знаходиться ще одна дитина та дружина.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року у справі №166/1407/24, встановлений розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, та є безспірним згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України, а його зменшення у зв`язку з тим, що у позивача змінився сімейний стан, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та суперечитиме його інтересам.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду № 554/3355/20 від 09.09.2021 року.

Відтак, суд вважає, що у даному випадку зміна сімейного стану, не доводить погіршення матеріального стану позивача, а тому не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини та буде суперечити її інтересам.

Будь-яких інших доказів на підтвердження погіршення матеріального стану, позивачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд доходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, слід відмовити, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, а наявність дитини та дружини,яка перебуває на його утриманні у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 28, 76, 81, 89, 133-142, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 141, 150, 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Суддя Фазан О.З.