Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №646/1896/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/1896/26

№ провадження 2/646/4480/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого - судді Барабанової В.В.

за участю секретаря судового засідання Ільченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Основ`янського районного суду міста Харкова з позовом до держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації, в якому просив стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 000,00 гривень.

Позиція позивача.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) офіційно визнала та засвідчила військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, форс-мажорними обставини.

Крім того, даним листом ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб.

З березня 2022 року Міжнародний суд ООН встановив, що РФ має негайно зупинити військові дії, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року.

З березня 2022 року Російська Федерація відмовилася виконувати рішення Міжнародного суду ООН.

Факт даної війни розв`язаний РФ, яка щоденно, щосекундно вчиняється відносно громадян України також підтверджується Законом України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності РФ та її резидентів», постановою Кабінету міністрів України від 09 квітня 2022 р. № 426, постановою Кабінету міністрів України від 3 березня 2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації»

З 24 лютого 2022 року по даний час РФ знищує, пошкоджує населені пункти України та майно громадян України, вбиває та завдає шкоди здоров`ю громадян України. Внаслідок наведеного значна кількість населених пунктів України, громадян України, які блоковані, окуповані РФ, позбавлені свободи, прав та перебувають на межі гуманітарної катастрофи внаслідок відсутності їжі, медикаментів, тощо. Аналогічно в тяжких умовах знаходяться мільйони вимушених переселенців, які врятувалися переїздом у населені пункти, у яких не відбуваються військові дії.

Крім того, РФ, здійснивши збройну агресію відносно України та окупувавши частину території України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини. Будапештського меморандуму. Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ.

Як вбачається з постанови КМУ від 01 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» особа, яка отримала від держави Україна довідку ВПО або від іноземної держави статус біженця/тимчасового захисту є потерпілою, постраждалою особою, жертвою війни, яку здійснює РФ.

Вказана довідка є беззаперечним доказом врятування особи від вбивства, тілесних ушкоджень тощо шляхом виїзду з постійного місця проживання/реєстрації де відбуваються бойові, військові дії в більш безпечний населений пункт, область, тощо.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

При вирішенні вимог позивача, суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Arlicle50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), згідно якого вирішено зобов`язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.

Особисто для позивача результатом збройної агресії РФ та постійних обстрілів м. Харкова стала необхідність покинути постійне місце проживання з метою безпеки.

Проживаючи на території міста Харкова, він мав налагоджений побут, мав можливість вести повноцінне життя на рідній землі, користуватися усіма особистими немайновими та майновими благами, які гарантовані кожній людині. Проте, з початком збройної агресії РФ проти України він позбавлений таких можливостей.

Позивач вказує, що він є свідком того, як російська військова техніка була застосована для обстрілів кварталів міста, що призвело до багатьох жертв серед цивільного населення. Разом з бойовими діями в місті суттєво погіршилась гуманітарна ситуація, транспортне сполучення фактично припинилося, заробітні плати та соціальні виплати затримувалися, зменшилась кількість робочих місць. Все вищевказане безпосередньо вплинуло на його життя. Позивач був вимушений рятувати себе та евакуюватися в більш безпечне місто.

30.08.2024 внаслідок збройної агресії Російської Федерації був здійснений обстріл Індустріального району м. Харкова, внаслідок чого був пошкоджений 8 під`їзд житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За результатом обстрілу був зруйнований під`їзд, в якому знаходилася квартира АДРЕСА_2 , яка належала позивачу на праві приватної власності та була єдиною його домівкою.

11 грудня 2024 року виконавчим комітетом Харківської міської ради було затверджено перелік потенційно небезпечних об`єктів, які потребують проведення невідкладних аварійно-відновлювальних робіт або підлягають демонтажу, згідно з яким було ухвалене рішення про частковий демонтаж багатоквартирних житлових будинків на АДРЕСА_3 (3-й під`їзд) та АДРЕСА_1 (8-й під`їзд).

Інформація з офіційного сайту Харківської міської ради https://wvvvv.city.kharkiv.ua/uk/news/-56953.html.

Отже, на теперішній час під`їзд АДРЕСА_4 , де знаходилась його квартира АДРЕСА_2 , повністю демонтований.

На той період позивач мав інвалідність 2-ї групи однак після обстрілу його здоров`я погіршилось, протягом 2024-2025 постійно знаходиться на лікуванні у медичних закладах (виписки із медичних карт та пенсійне посвідчення додаю). З 08.10.2025 має інвалідність 3-ї групи.

Позивач вважає за необхідне зазначити, що вирішити питання про розмір завданої йому матеріальної шкоди він позбавлений можливості, оскільки це вимагає проведення відповідної експертизи (оцінки спеціаліста), наслідком чого є значні додаткові витрати за відсутності грошових коштів та не гарантує виконання судового рішення РФ.

Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих йому моральних страждань, істотних порушень його конституційних прав, умисного характеру дій РФ, а також почуття безпорадності та розчарування, яке він відчуває вже 3 роки через неможливість спокійно проживати та користуватись своїми правами та власним житлом, спілкуватись з близькими, позивач вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну йому моральну шкоду у сумі 15 000 000,00 грн.

Рух справи.

Ухвалою судді Основ`янського районного суду міста Харкова від 12.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено цивільну справу до розгляду в загальному позовному провадженні у підготовче судове засідання.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 04.08.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник відповідача Російської Федерації в судові засідання 04.08.2026 та 07.09.2026 не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України».

Суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи, виходить з такого.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 вказав, що в разі застосування деліктного винятку (наявність факту заподіяння шкоди) будь-який спір, що виник на території України в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема рф, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом. Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що починаючи з 2014 року немає необхідності в направленні до посольства рф в Україні запитів щодо згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням рф збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ у зв`язку з повномасштабною збройною агресією.

За таких обставин, враховуючи, що з 24.02.2022 надсилання поштової кореспонденції є неможливе з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з рф у зв`язку з повномасштабною збройною агресією, висновки Верховного Суду щодо наявності підстав для ігнорування імунітету рф, як країни (застосування деліктного винятку), здійснення повідомлення відповідача шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебсайті судової влади України (, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до Договору дарування від 13.12.2003 за реєстр. №2-4952, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 , загальна площа квартири 64,8 кв.м. Вказане підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу: 393455165 від 04.09.2024.

Так, згідно з Актом про пожежу від 31.08.2024, 30.08.2024 о 15 год 40 хв. (орієнтовно) на об`єкті 12-ти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виникла пожежа, причиною якої зазначено: проведення бойових (воєнних) дій.

За вказаним фактом 30.08.2026 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221180001275.

Згідно з коротким змістом витягу з ЄРДР за № 12024221180001275 від 30.08.2026, 30.08.2024 близько 15:20 год. в результаті збройної агресії з боку РФ був здійснений обстріл Індустріального р-ну м. Харкова, в результаті чого був пошкоджені житлові будинки по АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 та пошкоджені інші житлові будинки, автомобілі громадян та інші споруди, розміщені поруч з епіцентром влучання, є загиблі та поранені особи, чим були порушені закони та звичаї війни. В ході обстрілу загиблі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкала АДРЕСА_9 ; ОСОБА_3 , 1957 р.н., мешкав АДРЕСА_10 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкав: АДРЕСА_11 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкала: АДРЕСА_12 . В ході обстрілу поранені 40 цивільних осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , 3 ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_1 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_30 , ОСОБА_44 . Внаслідок обстрілу 5 автомобілів вигоріли повністю та ідентифікації не підлягають та 19 автомобілів пошкоджено з наступними д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_19, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 . НОМЕР_16 , НОМЕР_17 . (ЖЄО №12493 від 30.08.2024).

10.09.2024 КП «Жилкомсервіс» (дільниця № 47) був складений Акт № 226 обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 , під час обстеження встановлено, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України 30.08.2024 був пошкоджений житловий будинок АДРЕСА_13 з першого по дванадцятий поверх, квартири №№ з 336 по АДРЕСА_14 були пошкоджені до ступеня, не придатного до проживання

11 грудня 2024 року виконавчим комітетом Харківської міської ради було затверджено перелік потенційно небезпечних об`єктів, які потребують проведення невідкладних аварійно-відновлювальних робіт або підлягають демонтажу, згідно з яким було ухвалене рішення про частковий демонтаж багатоквартирних житлових будинків на АДРЕСА_3 (3-й під`їзд) та АДРЕСА_1 (8-й під`їзд).

Також судом досліджено виписки із медичних карт та пенсійне посвідчення позивача, протягом 2024-2025 року, відповідно до яких останній періодично знаходився на лікуванні у медичних закладах.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Під час розгляду цієї справи суд виходить з того, що загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія рф проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.

Відомим також є той факт, що 24 лютого 2022 року рф здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Україна залишається об`єктом збройної агресії з боку рф, яку остання здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац перший затвердженого постановою від 27 січня 2015 року № 129-VIII Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй (далі ООН), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання рф державою-агресором (далі Звернення)).

З 20 лютого 2014 року тривають силові дії рф (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН Визначення агресії від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1 схваленої постановою від 21 квітня 2015 року № 337-VIII Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків»). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала росію державою-агресором (абзац шостий Звернення).

02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 4951 цього Закону застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

У цій справі суд в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо можливості ігнорування імунітету рф та розгляду справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни, а тому розглядає цей спір.

Відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Стаття 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Від початку повномасштабного вторгнення рф місто Харків стало прифронтовим містом з можливими бойовими діями та перебуває під постійними масованими обстрілами з боку країни агресора. В ході зазначеного вторгнення, під час чергового ракетного удару по місту Харкову з боку рф, було завдано шкоду майну позивача ОСОБА_1 .

Факт здійснення обстрілів державою агресором підтверджується копіями витягів з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12024221180001275 від 30.08.2026.

Також факт пошкодження квартири позивача, у будинку та прилеглої територія, за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується актом про пожежу від 31.08.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).

Змагальність сторін є однією з основних засада (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1,4 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанова від 20.06.2024 у справі № 216/5657/22) у відповідній категорії справ при визначенні грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що: дійсно внаслідок військової агресії рф проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди; законодавець в статті 23 ЦК передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості); розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди; такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії рф проти України тощо.

Виходячи з обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач обґрунтовує моральну шкоду у значному погіршенні його психоемоційного стану та фізичного стану здоров`я, якості життя. Як вбачається з матеріалів справи, проживаючи на території міста Харкова, він мав налагоджений побут, мав можливість вести повноцінне життя на рідній землі, користуватися усіма особистими немайновими та майновими благами, які гарантовані кожній людині. Проте, з початком збройної агресії РФ проти України він позбавлений таких можливостей.

Разом з бойовими діями в місті суттєво погіршилась гуманітарна ситуація, транспортне сполучення фактично припинилося, заробітні плати та соціальні виплати затримувалися, зменшилась кількість робочих місць. Все вищевказане безпосередньо вплинуло на життя позивача і він був вимушений рятувати себе та евакуюватися в більш безпечне місто. Особливий негативний вплив на його психологічний стан спричинило пошкодження його майна внаслідок дій держави-агресора.

Отже, суд визначаючи розмір моральної шкоди виходить з такого.

Суд звертає увагу, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання доказів на підтвердження моральної шкоди, однак обов`язок з доведення такої, згідно зі статтею 81 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду, покладається на заявника, а тому саме останній має доводи таку тими доказами, якими вважає за необхідне.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про компенсацію моральної шкоди у таких розмірах: справа «Недайборщ проти Російської федерації» (скарга № 42255/04) 9 000 євро; «Антипенко проти Російської Федерації» (Antipenkov v. Russia) (скарга № 33470/03) 6000 євро, «Пшеничний проти Російської Федерації»(Pshenichnyy v. Russia) (скарга № 30422/03) 2 000 євро, «Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia) (скарга № 38411/02) 20 000 євро, «Грідін проти Російської Федерації» (Gridin v. Russia) (скарга № 4171/04) 1 800 євро. Тобто розмір моральної шкоди, яку Європейський суд з прав людини вирішив відшкодувати, у наведених справах значно менший ніж заявлений у цій справі (41 015,21 тисяч євро). При цьому суд враховує, що в указаних справах були різні обставини та підстави відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд виходить з того, що позивач не наводить мотивування, яким чином він визначив розмір моральної шкоди саме у заявленому розмірі (15 000 000 грн.), а не іншому. А тому суд вважає за необхідне враховувати розмір моральної шкоди, компенсований Європейським судом з прав людини у наведених справах.

Суд враховує, що збройна агресія російської федерації є загальновідомою обставиною і завдані заявнику збитки очевидно змінили його звичний спосіб життя, як і об`єктивні обставини відчуття постійного стресу та емоційного навантаження у зв`язку з вказаною агресією, враховуючи, що заявник не заявляє вимогу матеріального характеру, разом з тим ним понесені матеріальні збитки, а тому враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо визначення розміру моральної шкоди вважає, що така підлягає відшкодуванню в розмірі 3 000 000,00 грн.

Щодо визначення грошового еквіваленту.

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (стаття 524 ЦК України).

Тлумачення частини другої статті 524 ЦК України свідчить, що учасники цивільного обороту можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті в договорі.

Підстав для допустимості визначення відшкодування (компенсації) шкоди в іноземній валюті, окрім випадків якщо зокрема, її викрадено, чинний ЦК не містить.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 216/5657/22.

Отже, суд враховує, що предметом спору є відшкодування шкоди (матеріальної та моральної), яке виникло внаслідок деліктного зобов`язання, а тому визначення такої суми має здійснюватися на підставах статей 192, 524 ЦК України, тобто в гривні, відповідно підстави для визначення грошового еквіваленту вказаної суми у резолютивній частині рішення відсутні (аналогічний підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 216/5657/22).

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни позивач зазнала моральних переживань, душевних страждань, які виразилися у втраті душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, побоюванні за безпеку, порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації її життя й безпеки.

Визначаючи розмір морального відшкодування суд враховує зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у її житті, яка змушена була залишити місце свого проживання, змінивши власний побут та спосіб життя.

Враховуючи відчуття позивачем душевних страждань, що не дають їй можливості проживати повноцінним життям та життям, яким вона проживала до збройної агресії росії проти України, те, що позивач зазнає душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, суд дійшов висновку, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок російської федерації, у сумі 3 000 000,00 грн.

Судові витрати.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до ч. 6, 9 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню, з урахуванням пропорційного задоволення позову з відповідача в дохід держави, у розмірі 3 328,00 грн..

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації, про стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 3 000 000 (три мільйони) гривень 00 копійок.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь держави судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_18 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_15 ;

відповідач: Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації, місцезнаходження посольства Російської Федерації за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 27.

Головуючий: В.В. Барабанова