Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №953/9868/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9868/26

н/п 1-кп/953/882/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_2 ,

законного представника – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026220000000654 від 25.05.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

25 травня 2026 року близько 02 години 55 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, керував технічно справним автомобілем Ленд Ровер Рендж Ровер, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якому на пасажирському сидінні перебувала пасажирка ОСОБА_7 . Рухаючись по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» зі сторони вул. Леся Сердюка в бік Салтівського шосе у м. Харкові, на ділянці 503 км автодороги «Київ-Харків-Довжанський», ОСОБА_4 , діючи необережно, не обрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та допустив перекидання автомобіля Ленд Ровер Рендж Ровер, реєстраційний номер НОМЕР_2 на правий бік, чим грубо порушив вимоги п. 2.1 «а», 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

2.1 «а» «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;

2.9 «а» «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

У результаті дорожньо-транспортної події пасажир автомобілю Ленд Ровер Рендж Ровер, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної події, що мала місце 25 травня 2025 року, отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді важкої тупої відкритої черепно-мозкової травми: саден голови, забійної рани правої тім`яної ділянки, перелому кісток склепіння і основи черепу (лінійного перелому вздовж лямбдоподібного шва праворуч з поширенням лінії перелому на тім`яно-соскоподібний шов, правого соскоподібного відростку та барабанну частину правої скроневої кістки), крововиливи під тверду мозкову оболонку у вигляді пластичної субдуральної гематоми в лівій лобно-скроневій ділянці, субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку з формуванням контузійних геморагічних вогнищ в лівій, правій та лівій скроневих частках; гемосинусу; закритої тупої травми грудної клітки: перелому 6-го ребра справа, уламкового перелому тіла та ості правої лопатки зі зміщенням, забою легень, післятравматичного правобічного пальмоніту, множинних саден тулуба; закритого крайового перелому ліктьового відростку правої ліктьової кістки, множинних саден кінцівок.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи, у даній дорожній ситуації водій автомобіля Ленд Ровер Рендж Ровер, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , грубо порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної події.

Порушення ПДР ОСОБА_4 виразилося у тому, що він усупереч вимогам ПДР України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, керував технічно справним автомобілем Ленд Ровер Рендж Ровер, реєстраційний номер НОМЕР_2 , діючи необережно, не обрав безпечну швидкість руху та не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив перекидання автомобіля Ленд Ровер Рендж Ровер, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ти самим порушив вимоги п. 2.1 «а», 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.

Законний представник потерпілої ОСОБА_7 – мати ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала розглядати провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Просила задовольнити цивільний позов з урахуванням уточненої заяви від 07 вересня 2026 року у повному обсязі у розмірі 500 000 гривень, питання визначення міри покарання для обвинуваченого залишила на розсуд суду.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, публічно вибачився перед законним представником потерпілої, фактичні обставини справи не оспорював, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Цивільний позов законного представника потерпілої на суму 500 000 гривень визнав у повному обсязі.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, а також форму вини, наслідки кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням матеріалів експертиз та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше судимий, одружений, офіційно працевлаштований, є військовослужбовцем ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке полягає у тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, у скоєному щиросердечно розкаявся, критично оцінює свою протиправну поведінку, засуджує її, вибачився перед законним представником потерпілої у залі судового засідання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не встановив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд згідно з вимогами статей 65-67 КК України з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання враховує характер і ступінь тяжкості скоєного правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, необережну форму вини, характер діяння, ступінь вини обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставини, а також, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як до вчинення інкримінованого йому правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, враховує його вік та стан здоров`я, репутацію, майновий стан обвинуваченого, який є військовослужбовцем та є офіційно працевлаштованим, раніше не судимий.

З урахуванням вищезазначених обставин, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286-1 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме його особі і буде достатнім для досягнення передбачених ст. 50 КК України цілей покарання. Окрім того, зважаючи на специфіку вчиненого злочину, суд вважає за необхідне позбавити обвинуваченого права керування транспортним засобом. При цьому суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від покарання та для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Разом з тим, санкція ч. 2 ст. 286-1 КК України передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до висновку, викладеному у постанові Об`єднаної палати Верховного суду від 04 вересня 2023 року, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. У цій постанові суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Отже, зважаючи на характер та обставини вчиненого злочину, суд вважає за необхідне застосувати дадаткове покарання у виді позбавлення обвинуваченого права керування транспортним засобом.

При цьому суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від покарання та для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Під час досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Враховуючи, що судом призначається покарання у виді позбавлення волі, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування призначеного ОСОБА_4 покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 25 травня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

При вирішенні заявленого законним представником потерпілої цивільного позову суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 2 cт. 1167 ЦK України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнав повністю.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе позов задовольнити повністю та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.

Відповідно до вимог статті 374 КПК України суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 травня 2026 року накладений арешт на майно, суд скасовує вказаний арешт та вирішує питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 25 травня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування призначеного ОСОБА_4 покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 травня 2026 року.

Речові докази:

- транспортний засіб марки «LAND ROVER RANGE ROVER», реєстраційний номер НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 24 серпня 2023 року, після набрання вироком законної сили – повернути ОСОБА_8 ;

- копію медичної карти стаціонарного хворого № 9098 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та диск з рентгенологічними дослідженнями - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/121-26/17416-ІТ від 18 червня 2026 року у розмірі 5 776,32 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Національного – наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М.С. Бокаріуса» витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № 8201/9218-9221 у розмірі 16030,35 гривень.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1