Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №639/7965/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/7965/26

Провадження №1-кп/639/451/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

законного представника потерпілої - ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

психолога - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026226250000103 від 27.05.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленівка Вінницького району Вінницької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_8 , 2014 року народження, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

31.03.1995 Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, на підставі ст. 46 КК України з відстроченням виконання основної міри покарання на 2 роки;

12.06.1996 Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 81, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України (1960 року) до 2 років виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави та з конфіскацією майна;

14.11.1996 Староміським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 140, ст. 43 КК України (1960 року) до 4 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

22.03.2001 Староміським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 140, ст. 17 КК України (1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

17.05.2007 Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі;

14.09.2012 Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

19.03.2019 Миколаївським апеляційним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

16.04.2020 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;

21.11.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 15.05.2025 умовно-достроково відповідно до ст. 81-1 КК України на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 07.05.2025 на невідбутий строк 6 років 10 місяців 23 дні,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 26.05.2026 приблизно о 20 годині 25 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився поблизу платформи маршрутного таксі № 16, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях 147, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступив у конфлікт з раніше йому незнайомою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є неповнолітньою особою.

Саме в той час ОСОБА_7 , вирішив спричинити неповнолітній ОСОБА_5 тілесні ушкодження будь-якого ступеню тяжкості.

Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_7 , в ході словесного конфлікту, спочатку дочекавшись, коли неповнолітня ОСОБА_5 піднесе до рота металеву банку з енергетичним напоєм «Non Stop», а потім, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, проявляючи надмірну агресію, по відношенню до неповнолітньої особи та маючи фізичну перевагу над нею, із застосуванням фізичної сили, передбачаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, перебуваючи в положенні стоячи, ОСОБА_7 наніс один удар долонею правої руки по металевій банці з енергетичним напоєм «Non Stop», яку потерпіла ОСОБА_5 тримала поблизу роту. В результаті чого, потерпілій ОСОБА_5 , був нанесений удар металевою банкою з енергетичним напоєм «Non Stop» в ділянку нижньої губи та по слизовій оболонці верхньої губи праворуч.

Надалі ОСОБА_7 , був змушений припинити свої неправомірні дії, оскільки знайомий потерпілої ОСОБА_9 , діючи цілком правомірно, зупинив неправомірні дії ОСОБА_7 , спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень неповнолітній та провів цивільне затримання останнього до приїзду екіпажу співробітників УПП ДПП в Харківській області, які отримали виклик на службовий планшет.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_7 спричинив неповнолітній потерпілій ОСОБА_5 наступні тілесні ушкодження: забійну рану на тлі крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи праворуч та забійну рану на червоній каймі нижньої губи праворуч, які є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, тривалість якого перевищує 6-ть днів, але не перевищує 3-х тижнів (21 день), що підтверджено висновком судово-медичної експертизи №09-767/2026 від 15.06.2026.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України, підтвердив обставини його вчинення, як вони встановлені судом. Від надання показань відмовився в силу ст.. 63 Конституції України.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_5 та її законний представник ОСОБА_4 в судових дебатах просили призначити ОСОБА_7 покарання відповідно до закону.

Учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також щодо речових доказів

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_7 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченого кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило потерпілій короткочасний розлад здоров`я.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він неодноразово судимий, останній раз 21.11.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 15.05.2025 умовно-достроково відповідно до ст. 81-1 КК України на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 07.05.2025 на невідбутий строк 6 років 10 місяців 23 дні, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, неодружений, має неповнолітню дитину – ОСОБА_8 , 2014 року народження (зі слів), має постійне місце проживання та реєстрації, проходить військову службу, в ході якої характеризується позитивно, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 ККУ України, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а також принципів законності, справедливості, обгрунтованості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу винного, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, його вік, стан здоров`я, сімейний стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, думки потерпілої та її законного представника щодо призначення покарання.

При цьому суд дійшов висновку, що досягнення мети покарання щодо ОСОБА_7 в цілому, за наведених обставин, на теперішній час можливе шляхом призначення йому покарання у виді обмеження волі в розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 125 КК України.

При цьому суд зазначає, що положення ст. 61 КК України не заборонено призначення покарання у виді позбавлення волі військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом. ОСОБА_7 відповідно до ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 07.05.2025 звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2024 для проходження військової служби за контрактом.

Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Так, положеннями ст.69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, (за винятком випадків, які перелічені у ч.1 цієї статті) призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

У той же час, в даному випадку судом встановлено лише одну обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , натомість, також встановлено обставину, яка обтяжує його покарання.

Застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Під час розгляду провадження в суді, не встановлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та відповідно і підстав для висновку про можливість застосування ст. 69 КК України.

Призначення більш м`якого покарання за інкримінований злочин, із застосуванням положень ст. 69 КК України не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, як і звільнення від відбування покарання з випробуванням, за обставин цього кримінального провадження, не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальне правопорушення ОСОБА_7 було вчинене під час його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (на підставі ст. 81-1 КК України), призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2024, остаточне покарання ОСОБА_7 повинно бути призначене за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком (з застосуванням положень ст. 72 КК України).

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід до ОСОБА_7 не обирався та, зважаючи на проходження ним військової служби, підстави для його обрання відсутні. Після набрання вироком законної сили обвинувачений підлягає затриманню та направленню до місць відбування покарання.

Долю речових доказів належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2024, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня його затримання на виконання вироку.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирати.

Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_7 та через установу попереднього ув`язнення направити його до місць відбування покарання.

Речові докази: DVD-R диски з відеозаписами – зберігати в матеріалах кримінального провадження (к/п, а.с. 93, 122).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування.

Роз`яснити обвинуваченому, потерпілій, її законному представнику право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1