Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №350/1182/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1182/26

Номер провадження 2/350/957/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -

установив:

І. Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просила розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем 15 травня 2009 року Ясенською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області, за актовим записом №4. Просить малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом із нею за її місцем реєстрації, після розірвання шлюбу прізвище їй не змінювати та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з відповідачем по справі вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя мають двоє дітей, дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем у них не склалось через різні погляди на життя та на сімейні проблеми, між ними немає взаєморозуміння. На даний час вони не підтримують сімейних стосунків і шлюбні відносини існують тільки формально. Вважає, що подальше сумісне проживання та збереження шлюбу є неможливим і воно суперечило б їхнім інтересам, надії на нормалізацію відносин між ними немає.

Сторони у судове засідання не прибули.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду від 24.07.2026 відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.08.2026 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від позивачки поступила заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримала. Просила після розірвання шлюбу їй не змінювати.

07.09.2026 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника відповідача - адвоката Родікова І.С., поступила заява, в якій вказав що відповідач позов про розірвання шлюбу визнає, просить справу розглянути у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 6), сторони по справі зареєстрували шлюб 15 травня 2009 року Ясенською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області, за актовим записом №4.

Копіями свідоцтв про народження (а.с. 9,11) підтверджено, що сторони мають двоє дітей, дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, враховуючи наявність у них неповнолітніх дітей, не можуть розірвати в позасудовому порядку.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як визначено ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивачка не бажає зберегти сім`ю, оскільки вона та відповідач не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім`я розпалася, шлюб існує формально. Збереження шлюбу суперечило б її інтересам, у зв`язку з чим вона просить розірвати шлюб із відповідачем.

Суд вважає, що оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в задоволенні такої вимоги буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Небажання відповідача зберегти шлюб на думку суду підтверджується його заявою про не запереченням щодо позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін у цій справі, а тому шлюб між ними необхідно розірвати.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивачка просила не змінювати її прізвище на дошлюбне, враховуючи вищезазначене положення ст.113 СК України, суд вважає її вимогу підставною.

Вирішуючи вимогу позивачки про залишення після розірвання шлюбу малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із нею, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а також на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою та чи проживають спільно. Розірвання шлюбу між батьками або проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною другою статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення такого спору беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною третьою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а у разі спору - органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Конвенції про права дитини передбачено право дитини, здатної сформулювати власні погляди, вільно висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються, причому таким поглядам має приділятися належна увага відповідно до віку та зрілості дитини.

ОСОБА_2 на час розгляду справи досяг одинадцятирічного віку та є малолітньою дитиною. Із матеріалів справи вбачається, що після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами він проживає разом із матір`ю. Позивачка просить після розірвання шлюбу залишити малолітнього сина проживати разом із нею. Матеріали справи не містять відомостей про наявність між батьками спору щодо того, з ким після розірвання шлюбу має проживати їхній малолітній син.

У постанові від 18 липня 2022 року у справі №405/4659/21 (провадження №61-5775св22) Верховний Суд зазначив, що за відсутності між батьками спору щодо місця проживання дитини суд під час розгляду справи про розірвання шлюбу може залишити дитину проживати разом з одним із батьків. При цьому зазначення у рішенні суду про те, з ким після розірвання шлюбу залишається проживати дитина, не є вирішенням спору про визначення місця її проживання, оскільки суд лише констатує, з ким фактично залишається проживати дитина після припинення сімейних відносин між батьками, не визначаючи та не змінюючи її місця проживання.

Отже, враховуючи фактичне проживання малолітнього ОСОБА_2 разом із матір`ю, відсутність між батьками спору з цього питання, а також необхідність забезпечення стабільності умов проживання дитини та її найкращих інтересів, суд доходить висновку про наявність підстав залишити після розірвання шлюбу малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із матір`ю.

При цьому суд звертає увагу, що зазначення у резолютивній частині рішення про залишення малолітньої дитини проживати разом із матір`ю не є вирішенням спору про визначення місця проживання дитини, оскільки за встановлених обставин такого спору між батьками немає. Суд лише констатує, з ким дитина залишається проживати після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місця проживання.

Залишення дитини проживати разом із матір`ю не позбавляє батька права та обов`язку брати участь у вихованні дитини, спілкуванні з нею та її матеріальному утриманні.

V. Розподіл судових витрат.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, а також понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачкою та документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на її користь, а саме: 1331,20 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4331,20 грн.

На підставі ст.ст.110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 268, 273, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 травня 2009 року Ясенською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області, за актовим записом №4.

Малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом із матір`ю.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачки - ОСОБА_6 - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 - 4331 (чотири тисячі триста тридцять одну) гривню 20 копійок судових витрат.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: