Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №347/1562/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1562/26

Провадження № 2/347/1138/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі :

Головуючої – судді : Крилюк М.І.,

Секретаря : Лазорик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу мотивуючи свої вимоги тим, що 28 серпня 2012 року вини уклали шлюб у Вербовецькій сільській раді Косівського району Івано-Франуівської області, актовий запис 10. Від спільного проживання в подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач в поданій на розгляд суду позовній заяві вказує, що підставою для розірвання шлюбу стало те, що спільне життя між ними не склалось із-за різних поглядів на життя та відсутності взаєморозуміння. Просить шлюб розірвати.

В судове засідання позивач не з`явилася . Представник позивачки, адвокат Левицька О.І. у вимогах позовної заяви просила проводити про розгляд справи без її участі та без участі позивачки в справі ОСОБА_6 . Вимоги позову підтримує та просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Вимоги позову визнає та просить шлюб розірвати, вважає, що примирення між ними неможливе.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 СК України.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Із оглянутих матеріалів справи вбачається, що сторони в справі зареєстрували шлюб 28.08.2012 року у Вербовецькій сільській раді Косівського району Івано-Франуівської області, актовий запис 10, підтвердженням чого є свідоцтво про шлюб а.с. 37

Від спільного проживання в подружжя народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження а.с. 12, 13, 14 .

Причиною розірвання шлюбу позивач зазначає, що між ними із відповідачем втрачено почуття любові та взаєморозуміння, в них різні погляди на життя, що призвело до припинення їх спільного проживання. А тому, вважає, що сім”я розпалась, шлюб носить формальний характер, надії на примирення немає. Сторони не подавали клопотань про надання їм терміну на примирення.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберігати шлюб з відповідачкою.

Приймаючи до уваги заяву позивачки, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.

Згідно ст.112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд вважає, що сім`я сторін розпалась остаточно, сторони не бажають надання терміну на примирення, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, а тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачкою в справі не заявлено клопотання про відновлення їй дошлюбного прізвища а відтак суд вважає за доцільне залишити їй існуюче, набуте в шлюбі прізвище « ОСОБА_7 ».

За викладеними позивачкою обґрунтуваннями вимог позову ОСОБА_1 не заявлено вимогу про визначення судом місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 що свідчить про відсутність між сторонами з цього приводу спору.

На підставі наведеного, ст. ст. 51, 56, 109 – 112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 268 ЦПК України , суд , -

В и р і ш и в :

Позов задоволити.

Шлюб зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 28.08.2012 року у Вербовецькій сільській раді Косівського району Івано-Франківської області, актовий запис № 10- розірвати .

Позивачці в справі ОСОБА_1 при реєстрації розірвання шлюбу залишити існуюче прізвище « ОСОБА_7 » .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк