Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №345/2466/24 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2466/24

Провадження № 2/345/22/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кардаш О.І.,

за участю секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

В С Т А Н О В И В:

До Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 150 000 грн., а також судових витрат.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.09.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначено покарання. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 12.03.2024 даний вирок залишено без змін.

Зокрема, ОСОБА_2 13.06.2023 наніс позивачу легкі тілесні ушкодження під час здійснення останнім охорони та захисту лісу.

Такими діями відповідача позивачу заподіяно немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які викликали негативні зміни у його житті: переживання та неприємні спогади, насторога, тривога, важкість виконання повсякденних та службових обов`язків, тимчасова відірваність від домашньої роботи та активного життя, суттєве погіршення морально-емоційного клімату у сім`ї.

Окрім фізичної травми, психологічну травму у вигляді приниження своєї честі та гідності, був учасником (потерпілим) кримінального провадження упродовж 9 місяців, що вплинуло на його звичне життя.

Натомість, відповідач не вжив жодних заходів для полегшення пережитої події, зокрема не вибачився, будь-яку компенсацію не виплатив.

Як наслідок, ОСОБА_2 змушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.04.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник відповідача – адвокат Іванів О.Б. подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що позов не підлягає до задоволення виходячи з того, що всі доводи позивача є голослівними та не заслуговують на увагу, а розмір моральної шкоди належними та допустимими доказами не підтверджено.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.06.2024 провадження у даній справі зупинено, яке відновлено судом 30.07.2026.

Дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу – ОСОБА_1 легкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Зокрема, 13.06.2023 приблизно о 16:00 год. до майстра лісу ОСОБА_1 поступило повідомлення від жителів с. Грабівки про незаконну порубку деревини у лісовому масиві, що по АДРЕСА_1 . Реагуючи на вказане повідомлення приблизно о 17:00 год. ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 , з яким раніше був знайомий та мав конфлікти під час виконання ним службових обов`язків по охороні та захисту лісу, який в той час здійснював незаконну порубку деревини, та здійснив спробу припинити протиправні дії вказаної особи.

В подальшому, ОСОБА_1 , виконуючи свої службові обов`язки, представився працівником держлісохорони, зробив ОСОБА_2 зауваження. На зауваження майстра лісу філії «Осмолодського лісового господарства» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ОСОБА_1 в адрес ОСОБА_2 припинити протиправні дії, які полягали в незаконній рубці деревини, ОСОБА_2 почав поводити себе агресивно, що виразилось у висловлюванні нецензурною лексикою, штовханині та у нього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел спрямований на заподіяння працівнику держлісохорони тілесних ушкоджень, діючи умисно, незаконно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник держлісоохорони, ОСОБА_2 наніс два-три удари ОСОБА_1 в область обличчя.

Продовжуючи реалізацію протиправного умислу спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за допомогою тупого предмету (негострої сторони ножа) наніс ОСОБА_1 три удари в область лівої ноги.

В результаті вказаних протиправних дій потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: синця та садна в ділянці голови; синця в ділянці лівої руки; синця в ділянці лівого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Так, вироком вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.09.2023 (справа 345/3666/23 провадження 1-кп/345/294/2023) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України та призначено йому покарання – 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі. Початок строку відбування покарання вирішено рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 12.03.2024 даний вирок залишено без змін.

В подальшому, 15.04.2024 Калуський РВФ ДУ «Центр пробації в Івано-Франківській області» звернувся до Калуського міськрайонного суду з поданням про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання оскільки засудженим подано довідку №069629 від 10.09.2019 про встановлення останньому 2 групи інвалідності та посвідчення особи з інвалідністю.

25.04.2024 ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яку мотивувала тим, зважаючи на те, що оскільки засудженим подано довідку №069629 від 10.09.2019 про встановлення останньому 2 групи інвалідності та посвідчення особи з інвалідністю, то до обвинуваченого ОСОБА_2 не слід було застосовувати покарання у вигляді обмеження волі.

В подальшому, вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.06.2024 (справа 345/3666/23 провадження №1-о/345/1/2024) заяву про перегляд вироку Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.04.2024 за нововиявленими обставинами – задоволено. Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.09.2023 відносно ОСОБА_2 скасовано в частині призначеного покарання з підстав п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України та призначено йому покарання - один рік позбавлення волі. Згідно вимог ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У зв`язку з скасуванням вироку суду за нововиявленими обставинами, цього ж дня, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області (справа №345/3666/23, провадження № 1-в/345/47/2024) відмовлено в задоволенні подання провідного інспектора Калуського РВ філії ДУ "Центр пробації" у Івано-Франківській області Боратюк В. про звільнення від відбування покарання ОСОБА_2 у вигляді обмеження волі призначеного вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.09.2023 оскільки вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.09.2023 (справа 345/3666/23 провадження 1-кп/345/294/2023), яким ОСОБА_2 визнано винним та призначено покарання у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі, в рамках виконання якого було подано дане подання - скасований вироком Калуського міськрайонного суду від 25.06.2024 та призначено нове покарання з врахуванням анкетних даних засудженого.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19.12.2024 вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.06.2024 (справа 345/3666/23 провадження №1-о/345/1/2024) в частині призначеного покарання змінено та вирішено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 345 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у вигляді апробаційного нагляду строком на 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 59-1 ч. 2 КК України.

В подальшому, від потерпілого ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме вироку Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.06.2024 посилаючись на те, що органом дізнання та експертами встановлено, що ОСОБА_2 підробив та використав підроблені документи про його інвалідність, у тому числі, використав такі підроблені документи під час розгляду судом обвинувального акту стосовно нього за обвинуваченням ч. 2 ст. 345 КК України, що вплинули на судове рішення.

Так, вироком Калуського мськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.12.2025 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 358 КК України - штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.; за ч. 4 ст. 358 КК України - штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Даний вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.12.2025 вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 29.04.2026 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким визнано ОСОБА_2 винним за ч. 1 ст. 358 КК України та призначено йому покарання у виді одного року пробаційного нагляду з покладенням обов`язків згідно п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням покарання призначеного вироком Калуського міськрайонного суду від 25.06.2024 за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік із застосуванням ст. 75 КК України, який ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19.12.2024 змінений в частині призначеного покарання та призначено за ч. 2 ст. 345 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду, призначено остаточне покарання шляхом повного складання призначених покарань у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки з покладенням на підставі ст. 59-1 КК України обов`язків. Визнано ОСОБА_2 винним за ч. 4 ст. 358 КК України та призначено йому покарання у виді одного року пробаційного нагляду з покладенням обов`язків згідно п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за ч. 4 ст. 358 КК України повністю приєднано невідбуті частини покарання, призначені на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, призначивши ОСОБА_2 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 4 (чотири) роки з покладенням обов`язків згідно ст. 59-1 КК України. В решті вирок залишено без змін.

Вказаний вирок набрав законної сили 29.04.2026.

Зокрема, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням покарання призначеного вироком Калуського міськрайонного суду від 25.06.2024 за ч. 2 ст. 345 КК у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік із застосуванням ст. 75 КК, який ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19.12.2024 змінений в частині призначеного покарання та призначено за ч. 2 ст. 345 КК із застосуванням ст. 69 КК покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду, призначено остаточне покарання шляхом повного складання призначених покарань у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки з покладенням обов`язків згідно ст. 59-1 КК України.

Тобто, вина ОСОБА_2 в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу – ОСОБА_1 легкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків підтверджена.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12, та ст. 81 ЦПК України.

Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України №6-954цс16 від 26 жовтня 2016 року.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Позивач в обґрунтування завдання моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що в результаті вчинення відповідачем умисних дій, йому було завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних та фізичних стражданнях, які викликали негативні зміни у його житті: переживання та неприємні спогади, насторога, тривога, важкість виконання повсякденних та службових обов`язків, тимчасова відірваність від домашньої роботи та активного життя, суттєве погіршення морально-емоційного клімату у сім`ї, погіршення сну, емоційна напруга та нервозність.

При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав і враховує ступінь їх глибини, оскільки вина відповідача в заподіяні факту моральної шкоди повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача, як заподіювача шкоди підлягає стягненню 50 000 грн. моральної шкоди на користь позивача, яка, на думку суду, буде достатньою компенсацією завданих душевних страждань.

При цьому, суд враховує те, що 20.06.2024 відповідачем на рахунок позивача сплачено кошти на загальну суму 20 000 грн. в якості компенсації моральних збитків.

А тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 000 грн. моральної шкоди.

Щодо стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом частин 3-6 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

До матеріалів справи представник позивача надав договір про надання правничої допомоги від 27.07.2023, додатковий договір від 01.03.2024, детальний опис виконаних робіт та квитанцію № 16 від 01.03.2024 на загальну суму 6000 грн.

Зважаючи на викладене, а також обсяг роботи проведений адвокатом, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, в заявленому розмірі.

Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 3028 грн. (а.с. 7).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становив 3.028,00 грн, відтак мінімальний розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становив 1.211,20 грн. Оскільки в даному випадку 1 відсоток ціни позову є меншим за мінімальний розмір судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1.211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 6000 грн. витрат за надання правової допомоги.

Стягнути ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: