Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №187/1742/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1742/26

2-о/0187/48/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючої судді Караула О.А., за участю секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши в у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами окремого провадження цивільну справуза заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області,-

В С Т А Н О В И В:

До Петриківського районного суду Дніпропетровської області через свого представника Іванченко А.Л. звернувся заявник ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, де заінтересованою особою є: Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області.

Заявник зазначив, що не може реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, у зв`язку з допущеною помилкою у написанні прізвища заявника на титульній сторінці трудової книжки, подальшого виправлення, шляхом закреслення первісного запису та зазначення правильного прізвища Заявника, під час її оформлення роботодавцем, без додержання встановленого порядку – без зазначення документа, на підставі якого воно здійснене. Через що просить суд встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 20 липня 1983 року.

Ухвалою суду від 19.08.2026 було відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати в порядку окремого провадження; в судове засідання викликати заявника та заінтересованих осіб.

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином; однак надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав.

Представник заінтересованої особи до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не зявився з невідомих суду причин.

Всебічно та повно дослідивши надані докази у справі, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства(ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, що відображає п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж. Також зазначено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності йому правовстановлюючого документу, трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 20 липня 1983 року.

Підставою звернення з даною заявою до суду є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13 липня 2026 року №046950006240 про відмову заявнику у призначенні пенсії за віком. У зазначеному рішенні встановлено, що за наданими документами страховий стаж Заявника становить 20 років 11 місяців 22 дні, тоді як необхідний страховий стаж становить 33 роки. Однією з визначальних причин недостатності страхового стажу стало неврахування Пенсійним фондом періодів роботи Заявника, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , заповненій 20 липня 1983 року. У рішенні про відмову зазначено, що періоди роботи згідно із записами вказаної трудової книжки не зараховані до страхового стажу у зв`язку з тим, що на її титульній сторінці виправлено прізвище з порушенням пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, а саме відсутнє посилання на документ, на підставі якого внесено відповідні зміни.

Разом з тим, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15 червня 1966 року Заявник зазначений як « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » (російською мовою).

Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 03 лютого 1998 року, Заявник зазначений як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У довідці про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків персональні дані Заявника також зазначено як ОСОБА_1 .

Таким чином, Заявник протягом життя прізвище не змінював, іншого прізвища, яке первісно було внесене до титульної сторінки трудової книжки та у подальшому закреслене, не носив.

На титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_2 первісно було зазначено інше прізвище, яке в подальшому закреслено, та внесено правильне прізвище Заявника – « ОСОБА_2 ». При цьому ім`я – ОСОБА_3 , по батькові ОСОБА_4 , а також дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідають персональним даним Заявника, зазначеним у документах, що посвідчують його особу.

Згідно архівної довідки №Д-284 виданої Петриківською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області 02 липня 2026 року встановлено періоди трудової діяльності ОСОБА_1 , зокрема містяться відомості про прийняття ОСОБА_1 на роботу, його подальші переведення та звільнення у відповідні періоди, із зазначенням дат та реквізитів наказів. Відомості, які містяться в архівній довідці №Д-284, узгоджуються з відомостями про трудову діяльність, послідовно внесеними до трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Крім того, архівною довідкою Петриківської селищної ради від 02 липня 2026 року №Д-285 підтверджено, що у книгах обліку розрахунків із заробітної плати за відповідні роки містяться відомості саме щодо ОСОБА_1 та нарахованої йому заробітної плати.

Вирішуючи питання про достатність доказів, наданих заявником на підтвердження поданої ним вимоги, суд звертає увагу на те, що на сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Кожний доказ, наданий заявником сам по собі не містить інформації, яка б беззаперечно доводила факт, який він просить встановити в судовому засіданні, однак наявні письмові докази у своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджують, що трудова книжка серії НОМЕР_2 , заповнена 20 липня 1983 року, належить саме Заявнику – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку із зазначеними обставинами усунути допущений при оформленні трудової книжки недолік у позасудовому порядку Заявник не має можливості.

Відповідно до п.18 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про трудові книжки робітників та службовців» № 656 від 06.09.1973 р. та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносилися відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Метою встановлення заявленого факту є реалізація заявником права на пенсійне забезпечення.

За наведеного суд вважає, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Судові витрати суд залишає за заявником.

Керуючись статтями2, 4, 13, 76-81, 95, 259,263-265, 293, 294,315,319 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області, задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 20 липня 1983 року.

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

Заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа – Головне управління пенсійного фонду України у Київській області (місце знаходження: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів Київської області, 08500), код ЄДРПОУ 22933548.

Суддя О.А. Караул