Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №193/891/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 193/891/26

Провадження № 2/202/5281/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді - Мачуського О.М., за участю секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Мохир Я.В. звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором (оферти) № 17.12.2024-100000709 від 17.12.2024 року в загальному розмірі 17 216,47 грн, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Кредитний договір (оферти) № 17.12.2024-100000709, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 17.12.2024 року. Кошти перераховано на картковий рахунок відповідача з реквізитами 5168-74XX-XXXX-1600. Строк, на який надається кредит, - 155 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 20.05.2025 року.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в обумовленому розмірі. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язання за Договором у визначені ним строки належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позову за нею утворилась заборгованість у розмірі 17 216,47 грн, яка складається з: 3 461,80 грн - заборгованості за тілом кредиту; 6 461,48 грн - заборгованості за процентами; 7 293,19 грн - неустойки.

Позивач зазначив, що відповідачем здійснювались часткові платежі за кредитним договором (від 11.02.2025 по 08.09.2025 включно), що, на думку позивача, свідчить про визнання відповідачем боргових зобов`язань за Договором.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 08.06.2026 р. позовну заяву передано на розгляд Індустріального районного суду міста Дніпра.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 02.07.2026 р. справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Правом на подання відзиву на позовну заяву, передбаченим ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористалась, доказів поважності причин неподання відзиву не надала. В судове засідання не з`явилась.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без участі позивача та його представника за наявними у справі доказами, а також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши подані сторонами письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Пропозицію про укладення електронного кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка, підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений відповідачем як фінансовий.

Відповідно до умов Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах строковості, платності і поворотності. Спосіб надання коштів - перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (п. 4.1 Договору).

Умови надання кредиту, а саме: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів, встановлені в Заявці, яка є невід`ємною частиною оферти.

Позичальник під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку, за допомогою якої з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних забезпечено однозначне встановлення фізичної особи Позичальника. Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» є абонентом Системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. ст. 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20); від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20; від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20; від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.

Тобто судова практика у цій категорії справ є усталеною.

Абзац другий частини другої ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що кредитний договір № 17.12.2024-100000709 від 17.12.2024 року укладено у спосіб, визначений чинним законодавством України, з дотриманням вимог щодо його укладення та із зазначенням усіх істотних умов.

Договір, у тому числі кредитний договір, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача 5168-74XX-XXXX-1600, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 17.12.2024 року.

Таким чином, позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі та на умовах, визначених Договором.

Разом з тим відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за Кредитним договором № 17.12.2024-100000709 від 17.12.2024 року в частині своєчасного та повного повернення кредиту і сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком складає 17 216,47 грн, яка складається з: 3 461,80 грн - заборгованості за тілом кредиту; 6 461,48 грн - заборгованості за процентами; 7 293,19 грн - неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем протягом лютого-вересня 2025 року здійснювались часткові платежі на виконання зобов`язань за кредитним договором. Такі дії відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, є діями, що свідчать про визнання боргу, зокрема частковою сплатою боржником основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, вимога про стягнення неустойки у розмірі 7 293,19 грн, нарахованої за прострочення відповідачем виконання зобов`язань за Договором задоволенню не підлягає.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 17.12.2024-100000709 від 17.12.2024 року в загальному розмірі 9923,28 грн, з яких: 3 461,80 грн - заборгованість за тілом кредиту (основний борг); 6 461,48 грн - заборгованість за процентами.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1534,56 грн.

Доказів понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем не надано.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, ч. ч. 1, 2 ст. 19, ст. ст. 76-81, 133, 141, 175, 184, 209, 247, 263-265, 268, 274, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, реквізити рахунку: МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , заборгованість за Кредитним договором № 17.12.2024-100000709 від 17.12.2024 року у розмірі 9923,28 грн., з яких: 3 461,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 461,48 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1534,56 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мачуський