Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №212/8527/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/8527/26

2/212/5967/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання – Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Венера Фінанс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Венера Фінанс” (далі – ТОВ “ФК “ Венера Фінанс ”) звернулось до суду з позовом, в обґрунтування якого посилались на те, що 20 грудня 2024 року між ТОВ “Клай Інвест” та відповідачем укладено кредитний договір № 273479 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору. Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 8000 грн., строк кредиту - 90 днів, відсоткова ставка - 0,72 % (процентів) на добу. 19 грудня 2025 року між ТОВ “Клай Інвест” та ТОВ “ФК “Венера Фінанс” укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ “ФК “Венера Фінанс” за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ “ФК “Венера Фінанс” набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 9958,40 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 8000 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 1958,40 грн., які просили стягнути з відповідача , а також покласти на останнього судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 15 500 грн.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позову заяву, у якому вказано, що позивач заявляє до стягнення 1 958,40 грн. процентів, однак не надає повного, детального та перевірного розрахунку цієї суми. Із поданих документів неможливо встановити: за який саме період нараховано проценти, за якою формулою вони обчислені, на який залишок заборгованості вони нараховувалися, чи здійснювала відповідач платежі за договором. Подана позивачем виписка з особового рахунка не містить руху коштів, дат нарахувань, дат платежів, залишку боргу після кожної операції та детальної формули розрахунку. Такий документ не є достатнім доказом розміру заборгованості, оскільки не дає суду можливості перевірити правильність заявленої суми без самостійного здійснення розрахунку замість позивача. Також, згідно пункт 1.2 індивідуальної частини договору містить очевидну суперечність, зазначено, що кредит строком на 90 днів, тобто до 02 січня 2025 року, однак від 20 грудня 2024 року до 02 січня 2025 року не минає 90 днів. У інших документах позивача, зокрема у реєстрі боржників і вимозі про виконання зобов`язань, кінцевим строком кредиту зазначено 19 березня 2025 року. Таким чином, у матеріалах справи одночасно існують різні варіанти кінцевого строку кредитування, наявність яких не дозволяє однозначно визначити період правомірного користування кредитом, строк повернення кредиту та період, за який могли нараховуватися проценти. Позивач не має права після виникнення спору обирати з кількох суперечливих варіантів той, який є для нього вигідним. Будь-які неясні або неоднозначні умови договору, сформульованого професійним кредитодавцем, повинні тлумачитися не на користь кредитодавця, а на користь споживача. В індивідуальній частині договору залишені незаповнені шаблонні вказівки, які очевидно не є погодженими сторонами умовами договору, що свідчить про неналежне формування документа кредитодавцем та ставить під сумнів чіткість, завершеність і зрозумілість індивідуальних умов кредитування. Також, позивач не розкрив питання попередніх оплат відповідача, так як загальна сума платежів за графіком становить 15 184,00 грн., тоді як позивач заявляє до стягнення 9 958,40 грн. Різниця між цими сумами може свідчити про наявність попередніх платежів, списань, коригувань або іншого зарахування сум за договором. Однак позивач не надав жодного повного руху коштів за договором, з якого можна було б встановити: чи здійснювала відповідач платежі та у яких сумах і у які дати, на погашення яких складових вони були спрямовані тощо. Це має істотне значення для вирішення справи, оскільки неправильна черговість зарахування платежів може штучно збільшувати залишок боргу. Комісія 2 000 грн. є сумнівною та могла вплинути на розмір заявленої заборгованості і позивач не пояснено, чи була ця комісія сплачена відповідачем, чи була вона списана, чи була виключена з вимог, чи вплинула вона на розмір залишку процентів, чи зараховувалися можливі платежі відповідача передусім у погашення комісії. Крім того, маска картки сама по собі не дозволяє повноцінно ідентифікувати власника банківського рахунку, позивач не надано: банківської виписки з рахунку відповідача, документа банку-емітента про належність картки відповідачу, повних реквізитів рахунку отримувача та підтвердження фактичного зарахування коштів саме на рахунок відповідача. Також, позивачем не доведено укладення договору в електронній формі, сам факт зазначення одноразового ідентифікатора в довідці не доводить автоматично, що саме відповідач усвідомлено погодила всі індивідуальні умови договору, включно зі строком, комісією, графіком платежів, черговістю зарахування платежів та умовами нарахування процентів. Позивач не надав повного технічного журналу, з якого можна було б встановити: дату й точний час створення заявки, IP-адресу, пристрій, з якого здійснювалося оформлення, дату й час відправлення одноразового ідентифікатора, дату й час його введення, зміст електронних документів, які були доступні споживачу саме на момент акцепту, підтвердження відкриття й ознайомлення з усіма додатками, графіком та паспортом споживчого кредиту. Відповідно до Закону України “Про споживче кредитування” для договорів споживчого кредиту встановлені обмеження щодо денної процентної ставки та загального розміру витрат споживача. Позивач посилається на ставку 0,72 % на день, однак загальна денна процентна ставка за договором розраховується з урахуванням усіх витрат споживача, включаючи проценти та комісії. У договорі зазначено, що загальні витрати за кредитом становлять 7 184,00 грн., а денна процентна ставка складає 1 %. Однак такий розрахунок можливий лише за умови строку кредитування 90 днів. Водночас сам договір містить іншу дату — 02 січня 2025 року, яка не відповідає 90 денному строку. Отже, через суперечливість строку кредитування неможливо перевірити правильність розрахунку денної процентної ставки, загальної вартості кредиту та процентної частини заборгованості. Позивач посилається на договір факторингу та витяг із реєстру боржників, однак витяг із реєстру боржників лише фіксує суму, яку сторони договору факторингу зазначили щодо відповідача і сам по собі запис у реєстрі боржників не доводить: правомірність виникнення цієї суми, правильність розрахунку процентів, наявність або відсутність платежів відповідача, правильність черговості зарахування платежів, фактичне існування вимоги саме у такому розмірі на дату відступлення. Позивач повинен довести не тільки факт укладення договору факторингу, а й реальне існування вимоги до відповідача саме в заявленому розмірі. Також, договір факторингу укладено 19 грудня 2025 року, водночас вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором датована 17 березня 2026 року і порушення своєчасного повідомлення відповідача має значення для оцінки добросовісності позивача, обґрунтованості його вимог та заявлених ним судових витрат. Крім того, заявлені позивачем судові витрати на правничу допомогу у сумі 15 500 грн. перевищують саму ціну позову та становлять понад 150 % від заявленої суми боргу. Справа є типовою малозначною справою про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов має стандартну структуру, містить типові доводи про електронний договір, факторинг, виписку з особового рахунка, реєстр боржників і вимогу та розгляд справи призначено у спрощеному провадженні без повідомлення сторін, участь представника позивача в судових засіданнях не передбачається. Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 грн. є явно неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та фактичним обсягом індивідуальної роботи у цій справі. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткової компенсації витрат на професійну правничу допомогу, зменшити їх до мінімального розумного та співмірного розміру, який не перевищує 500 грн.

Від представника позивача ТОВ “ФК “Венера Фінанс” на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій вказано, що відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ “Клай Інвест” погодилась на і умови, передбачені кредитним договором, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Згідно з умовами кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 0,72 % від суми основного боргу і у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором заборгованість була нарахована за 34 календарних днів і розмір відсотків становить 1 958,40 грн. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 19 грудня 2025 року ТОВ “Клай Інвест” та позивач уклали договір факторингу № 19122025/1 і згідно з реєстром, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 273479 від 20 грудня 2024 року у сумі 9958,40 грн., яка була нарахована не позивачем, а первісним кредитором за укладеним договором та з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Також, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера — ТОВ “Профітгід”, яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Крім того, між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису Відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору. Враховуючи викладене, просили відзив на позовну заяву залишити без розгляду та задоволення, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати та задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що 20 грудня 2024 року між ТОВ “Клай Інвест” та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 273479, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL3555.

Відповідно до п.1.2 договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 02 січня 2025 року. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів (п.1.3 договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua (п.1.5-1.7 договору).

Відповідно до п.3.1-3.2 договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Сума кредиту, комісія, що вказана в п.1.4. цього Договору, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.

Також, відповідачем погоджено Графік розрахунків та загальну вартість кредиту, що є Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 273479 від 20 грудня 2024 року, яким визначено: дату видачі кредиту/дату платежу, чисту суму кредиту/суму платежу за розрахунковий період, суму кредиту/суму погашення, проценти за користування кредитом, реальну річну проценту ставку та загальну вартість кредиту.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ “Клай Інвест”, ОСОБА_1 , з якою укадено договір № 273479 від 20 грудня 2024 року ідентифікований ТОВ “Клай Інвест”. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua (одноразовий ідентифікатор KL3555).

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ “ПрофітГід”, у рамках договору про надання фінансових послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30 вересня 2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника ТОВ “ПрофітГід” було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції - A926173B301049CLY273479T2353244, надавач платіжних послуг - ТОВ “ПрофітГід”, платник ТОВ “Клай Інвест”, номер транзакції - 43469-82880-61524, дата та час здійснення переказу – 20 грудня 2024 року о 14.38 годині, сума переказу – 8000 грн., номер платіжної картки отримувача – НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача - PRIVAT BANK, призначення переказу - выдача кредита #273479.

19 грудня 2025 року між ТОВ “Клай Інвест” та ТОВ “ФК “Венера Фінанс” було укладено договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого ТОВ “Клай Інвест” зобов`язується відступити ТОВ “ФК “Венера Фінанс” права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ “ФК “Венера Фінанс” зобов`язується їх прийняти та сплатити ТОВ “Клай Інвест” суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Факт оплати за договором факторингу № 18122025/1 від 19 грудня 2025 року ТОВ “ФК “Венера Фінанс” на користь ТОВ “Клай Інвест” підтверджується копіями платіжних інструкцій.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року ТОВ “ФК “Венера Фінанс” набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 273479 від 20 грудня 2024 року сумі 9958,40 грн., з яких: 8000 грн. – заборгованість зі тілом кредиту, 1958,40 грн. – заборгованість за відсотками.

Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наданими позивачем доказами підтверджено, що між ТОВ “Клай Інвест” та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 273479 від 20 грудня 2024 року з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та відповідно наявність між сторонами кредитних відносин, а також підтвердженим факт відступлення ТОВ “Клай Інвест” позивачу право грошової вимоги до відповідача щодо грошових та інших зобов`язань (включаючи проценти, пеню та інші платежі) за вказаним договором.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує, що відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року, у справі № 310/11534/13 (провадження № 14- 154цс18), від 31 жовтня 2018 року, у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до п.1.2 договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 02 січня 2025 року. Строк дії договору 90 днів.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач окрім заборгованості за тілом кредиту в сумі 8000 грн., також просив також стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в розмірі 1958,40 грн. (а.с.22).

У відповіді на відзив представником позивача наведено обґрунтування щодо способу розрахунку заборгованості за відсотками, а саме зазначено про нарахування процентів в розмірі 0,72% за 34 календарних дні. Проте позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності нарахування заборгованості за відсотками саме у заявленому розмірі, оскільки не надано розрахунку заборгованості із зазначенням періоду нарахування відсотків, сум, які могли бути частково погашені відповідачем,. При цьому суд враховує, що згідно Графіку розрахунків, нарахування процентів мало здійснюватись кожні 14 днів у сумі 806,40 грн у період з 02.01.2025 року до 13.03.2025 року, а також у сумі 345,60 грн. з 13.03.2025 року по 19.03.2025 року, а отже за відсутності розрахунку заборгованості, суд позбавлений можливості перевірити правильність та обґрунтованість нарахованих відсотків, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками задоволенню не підлягають.

У той же час, суд відхиляє твердження відповідача щодо не доведення отриманих коштів, оскільки з досліджених судом доказів у сукупності встановлено факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявність обов`язку щодо їх повернення, що не було спростовано відповідачем, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої та неповернутої суми тіла кредиту у розмірі 8000 грн.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.2-6 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

На виконання вказаних вимог закону, позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09 квітня 2026 року, укладеного з АБ “Пархомчук та партнери”; Акт про отримання правової допомоги від 23 яервня 2026 року, у відповідності до якого адвокатом Пархомчук С.В. було надано позивачу наступну правову допомогу: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості – 0,5 год. – 1500 грн., складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви) та моніторинг / аналіз судової практики – 3 год. – 9000 грн., інші клопотання та заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄРСР щодо процесуального статусу судової справи – 1,5 год. – 4500 грн., канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправка поштової кореспонденції – 500 грн., всього на суму 15 500 грн.; рахунок на оплату у розмірі 15500 грн. та платіжну інструкцію № 3549 від 23 червня 2026 року про сплату позивачем на користь АБ “Пархомчук та партнери” грошових коштів у сумі 15 500 грн. згідно рахунку від 23 червня 2026 року.

Згідно Постанови Верхового Суду України від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, у даній справі позивачем заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 15 500 грн., тоді як ціна позову складає 9958,40 грн.

На думку суду, з урахуванням викладеної у відзиві відповідачем неспівмірності заявлених витрат, а також з урахуванням ціни позову, фактичної складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, кількості процесуальних дій, вчинених адвокатом, а також беручи до уваги, що позовні вимоги судом задоволено частково у сумі 8000 грн., заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із заявленою ціною позову. Обґрунтованим та пропорційним розміром витрат по вказаній справі на думку суду буде сума, що не перевищує 8000 грн., у зв`язку із чим наявні підстави для зменшення заявлених витрат з 15 500 грн. до 8000 грн.

Також, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2138,82 грн., виходячи з розрахунку (8000 грн. * 2662,40 грн. / 9958,40 грн.), а всього судові витрати у загальному розмірі 10138,82 грн. (8000 грн. + 2138,82 грн.).

Керуючись ст.ст.6, 207, 252-258, 261, 267, 512, 514, 525-526, 530, 611, 626-629, 634, 639 ЦК України, ст.ст.2, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Венера Фінанс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Венера Фінанс” суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 273479 від 20 грудня 2024 року у загальному розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Венера Фінанс” судові витрати у загальному розмірі 10138 (десть тисяч сто тридцять вісім) гривень 82 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Венера Фінанс”, код ЄДРПОУ 43561872, юридична адреса: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2026 року.

Суддя: М.Д. Власенко