Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №171/2777/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2777/26

1-кп/171/1153/26

ВИРОК

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025170030010479 від 04.06.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, маючого базову середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду курсанта 5 навчального взводу 4 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, раніше судимого: - 10.06.2025 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України з позбавленням волі строком на 5 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 будучи мобілізованим 22.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 та 22.12.2024 відповідно до витягу з наказу № 380 командира військової частини НОМЕР_1 призначений військовослужбовцем військової служби військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалась в населеному пункті АДРЕСА_2 , перебуваючи на посаді курсанта 5 навчального взводу 4 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 30.01.2025 року самовільно залишив військову частину, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов`язок нести військову службу, у порушення вимог ст. ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 року, 30.01.2025, без поважних причин самовільно залишив територію тимчасової дислокації військової частини, а саме військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалась в населеному пункті АДРЕСА_2 , чим самовільно залишив військову частину, командуванню про причини свого неприбуття не доповів, а став проводити час на власний розсуд поза межами військової частини, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 № 840 про призначення службового розслідування відносно ОСОБА_6 , який 30.01.2025 самовільно залишив територію тимчасової дислокації ВЧ НОМЕР_1 вважається як особа яка самовільно залишила військову частину.

З 30.01.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за фактичною адресою свого проживання: АДРЕСА_1 усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 30.07.2026 добровільно та з власної ініціативи прибув до ВП № 8 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Апостолове, вул. Покровська, 6, чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення).

Своїми умисними діями ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинено в умовах воєнного стану.

Перебуваючи в самовільному залишені військової частини ОСОБА_6 , відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Окрім того, військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину ОСОБА_6 вчинив інший злочин, а саме невиконання судового рішення, що набрало законної сили, за наступних обставин.

Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 17.09.2024, яка набрала законної сили 30.04.2024 за вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення 05.07.2024, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП останнього визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 40800 гривень (сорок тисяч вісімсот гривень), та позбавлено права керувати транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років. З вказаною постановою ОСОБА_6 ознайомився 16.11.2024.

Таким чином, суд, приймаючи вищевказану постанову у справі про адміністративне правопорушення, встановив суб`єкта адміністративного правопорушення, на якого наклав адміністративне стягнення, та зобов`язав його вчинити дії та утриматися від певних дій, як міру необхідної поведінки для виконання рішення суду. Тобто, в даному випадку, ОСОБА_6 є суб`єктом, який зобов`язаний виконати рішення суду з метою відбування адміністративного стягнення.

При цьому, згідно з положеннями Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, тобто держава в особі уповноважених органів забезпечує їх виконання. Виконання рішення забезпечуватися державою в особі органів державної виконавчої служби, які уповноваженні на вчинення дій щодо стягнення штрафу, та в особі працівників поліції, які уповноважені вилучати, тимчасового утримувати посвідчення водія, що посвідчує право на керування транспортним засобом, тощо. У зв`язку із цим, працівники поліції не є суб`єктами, які зобов`язані виконати постанову суду, а лише уповноважені законом забезпечити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. З цього слідує, що суб`єктом правопорушення є учасник дорожнього руху водій, який всупереч вимог ПДР, не маючи права керування транспортним засобом здійснює керування транспортним засобом та порушує законодавство про дорожній рух.

Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного кодексу, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КК України суб`єктом кримінального правопорушення є особа, щодо якої постановлено рішення суду, що набрало законної сили, яка згідно з приписами такого зобов`язана його виконати, в частині відбування адміністративного стягнення, умисно перешкоджає виконанню рішення суду, що набрало законної сили та посягає на суспільні відносини у сфері правосуддя.

Таким чином незважаючи на те, відповідно до постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 17.09.2024, набрала законної сили, ОСОБА_6 маючи реальну можливість виконувати рішення суду в частині утримання від керування транспортними засобами, будучи належним чином повідомленим про наявність постанови суду, яка 30.04.2025 набрала законної сили, діючи умисно 13 червня 2026 року приблизно о 18:10 годині за адресою: АДРЕСА_3 ., водій ОСОБА_6 будучи позбавленим права керування транспортним засобом, ВАЗ 2101 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , білого кольору та спричинив ДТП без потерпілих.

Своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, та речових доказів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень при зазначених вище обставинах визнав повністю, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини. При цьому надав суду показання про те, що повністю визнає свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті. У скоєному щиро кається та просить суд суворо його не карати.

Заслухавши показання обвинуваченого, який визнав себе винуватим та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінальних правопорушень, дослідив матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позицій.

З урахуванням наведеного, вивчив матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що події кримінальних правопорушень мали місце, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії за: - ч. 5 ст. 407 КК України, самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинено в умовах воєнного стану; - ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 31.07.2026 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 28 вересня 2026 року включно. Саме 31.07.2026 року вважається днем затримання ОСОБА_6 ..

При обранні покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України, які згідно ст.12 КК України, є нетяжким та тяжким злочинами; наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого; дані про особу обвинуваченого, який судимий, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також його відношення до скоєного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі та ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі. Покарання за сукупністю кримінальних правопорушень слід визначити за правилами ч. 1 ст. 70 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 засуджений 10.06.2025 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, ч. 1 ст. 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Згідно з ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відтак, покарання за попереднім вироком ОСОБА_6 не відбуте, а остаточне покарання має бути призначено за правилами ст.ст. 71,72 КК України.

Оскільки обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі, підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає і вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Питання, щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376, 381-382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років,

- за ч. 1 ст. 382 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч. 1. ст. 71 КК України до покарання, призначеного за дійсним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2025 року та остаточно призначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць.

Початок строку відбуття покарання, остаточно призначеного ОСОБА_6 , обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_6 , у строк відбуття покарання за цим вироком строк його попереднього ув`язнення у даному провадженні, а саме період з 31.07.2026 року до дня набрання цим вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання цим вироком законної сили застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Речовий доказ DVD диск з відеозаписом нагрудної бодікамери, залишити в матеріалах кримінального провадження № 62025170030010479 від 04.06.2025 року.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя -