Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №522/13133/26 — Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Русєвої А.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тищука В.В.

захисника – Шелест О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,

26.06.2026 року о 01:13 год. у м. Одеса, вул. Сегедська, 21, керував транспортним засобом з д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заперечуючи проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, захисник зазначила, що матеріали справи не містять належних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також доказів передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу. Із матеріалів справи не вбачається, що щодо ОСОБА_1 складалися будь-які адміністративні матеріали за порушення Правил дорожнього руху, які могли б підтверджувати існування законних підстав для його зупинки. На думку захисника, порушення вимог щодо безперервної відеофіксації не дає можливості перевірити законність дій працівників поліції. Також захисник зазначила, що наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння належними доказами не підтверджена. У протоколі про адміністративне правопорушення працівник поліції зазначив лише дві ознаки, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, та тремтіння пальців рук. Водночас, як зазначає захисник, дослідження долучених до справи відеозаписів не підтверджує наявності зазначених ознак. Навпаки, з відеозаписів, на її думку, убачається, що ОСОБА_1 спокійно спілкується з працівниками поліції, чітко відповідає на поставлені запитання, орієнтується у часі, місці та обстановці, логічно викладає свої думки та виконує вимоги працівників поліції. Крім того, відеозапис не дає можливості об`єктивно встановити стан зіниць ОСОБА_1 та їх реакцію на світло. Будь-яких дій, спрямованих на перевірку реакції зіниць на світло, на відеозаписі, за твердженням захисника, також не зафіксовано. Аналогічно, на його думку, не підтверджується і твердження про тремтіння пальців рук, оскільки під час перегляду відеозапису такі прояви об`єктивно не спостерігаються.

Крім того, захисник звернула увагу на стан здоров`я ОСОБА_1 та обставини отримання ним тяжкого бойового поранення. Зазначила, що у зв`язку з отриманими травмами ОСОБА_1 неодноразово проходив стаціонарне лікування та продовжує проходити лікування вдома, на постійній основі приймаючи препарати, рекомендовані йому при виписці зі стаціонарного лікування. Серед інших препаратів, за необхідності, ОСОБА_1 приймає налбуфін, який є знеболювальним препаратом та належить до опіоїдних анальгетиків групи агоністів-антагоністів опіатних рецепторів.

За твердженням захисника, зазначений препарат не є забороненим, реалізується за рецептом у встановленому законодавством порядку та приймається ОСОБА_1 виключно за письмовою рекомендацією лікаря, у рекомендованих лікарем дозах та за необхідності. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що після отриманого під час проходження військової служби тяжкого бойового поранення за призначенням лікаря періодично застосовує знеболювальний препарат ОСОБА_2 . Вказані пояснення, за словами захисника, не приховувалися від працівників поліції та були надані добровільно.

На підтвердження зазначених обставин захисник послалася на матеріали, відповідно до яких ОСОБА_1 протягом 2024 року проходив військову службу у діючих підрозділах Збройних Сил України та безпосередньо брав участь у бойових операціях.

Захисник наголосила, що застосування призначеного лікарем знеболювального препарату саме по собі не свідчить про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, а факт повідомлення працівникам поліції про приймання такого препарату не може розцінюватися як доказ вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, за твердженням захисника, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 перебував під впливом лікарського препарату настільки, що це впливало на його увагу чи швидкість реакції. Навпаки, під час спілкування з працівниками поліції його поведінка була послідовною, спокійною та адекватною, що, на думку захисника, підтверджується долученими відеозаписами. У зв`язку з цим захисник вказала, що сам по собі факт застосування лікарського препарату, призначеного лікарем після тяжкого бойового поранення, не може бути достатньою підставою для висновку про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння або під впливом лікарських препаратів у розумінні ст. 130 КУпАП.

Крім того, захисник звернула увагу на невідповідність часу, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на медичний огляд, фактичній послідовності подій, зафіксованій технічними засобами відеозапису. Так, відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 703084 та направлення на медичний огляд працівниками поліції зазначено, що подія мала місце 26.06.2026 року о 01:13 годині. Разом із тим, матеріали справи містять відеозаписи, які розпочинаються пізніше зазначеного часу. Зокрема, відеозапис із нагрудного відеореєстратора ID 471504 розпочинається о 01:21:37 годині, а відеозапис із нагрудного відеореєстратора ID 471807 — о 01:22:00 годині. Таким чином, за твердженням захисника, між часом, зазначеним працівниками поліції у процесуальних документах як момент виникнення підстав для проведення огляду, та початком фактичної відеофіксації подій існує проміжок часу понад 8 хвилин. На думку захисника, зазначена обставина ставить під сумнів дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду та оформлення матеріалів справи.

Також захисник послався на відсутність належного підтвердження добровільної та усвідомленої відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. Зазначив, що з наданих відеозаписів убачається, що на початку спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено правові наслідки відмови від проходження огляду. Навпаки, він погодився пройти огляд та фактично почав виконувати відповідну процедуру. На думку захисника, за таких обставин необхідно враховувати, чи було ОСОБА_1 належним чином роз`яснено правові наслідки відмови від проходження огляду саме на момент прийняття ним відповідного рішення, а також чи була така відмова добровільною та усвідомленою.

У зв`язку з викладеним захисник Шелест О.А. просила закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні захисник Шелест О.А. підтримала надані заперечення.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив. У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що права особи, що притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справи за його відсутності, але за участі захисника не будуть порушені, суд розглянув справу за наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши захисника, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідив докази, зібрані у справи, надавши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Так, аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №703084 від 26.06.2026 року, згідно якого ОСОБА_1 , 26.06.2026 року о 01:13 год. у м. Одеса, вул. Сегедська, 21, керував транспортним засобом з д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у закладі охорони здоров`я відмовився;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 26.06.2026 року, відповідно до якого, у результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, неприродно бліде обличчя, звужені зіниці, що не реагують на світло;

- відеозаписом, дослідженим в судовому засіданні, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.

Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.

Зі змісту ч.1 ст.266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2 Розділу І «Загальні положення» Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 4 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки наркотичного сп`яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, серед яких визначено: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість; зіниці очей, які не реагують на світло, що і було виявлено поліцейським у притягуваного ОСОБА_1 , а тому були підставою для проведення його огляду.

Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З урахуванням вищевикладеного слідує, що ОСОБА_1 порушуючи вимоги п. 2.5 ПДР України, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від проходження такого огляду відмовився.

Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність в діях притягуваного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про доведеність вини ОСОБА_1 в його вчиненні.

Оцінюючи доводи захисника, суд зазначає, що вони не спростовують встановлених у судовому засіданні обставин та не дають підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Посилання захисника на відсутність належних доказів факту керування транспортним засобом суд оцінює критично, оскільки з відеозапису вбачається, що після зупинки саме притягуваний перебував за кермом транспортного засобу та сам ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів справи не заперечував факту керування транспортним засобом.

Посилання захисника на неправомірність зупинки транспортного засобу суд визнає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що подія мала місце о 01:13 годині, тобто безпосередньо під час комендантської години, в умовах дії правового режиму воєнного стану, під час якого працівники поліції наділені повноваженнями щодо перевірки документів та здійснення відповідних превентивних заходів. Крім того, навіть у разі незгоди особи з підставами перевірки документів, сама по собі така обставина не виключає можливості фіксації іншого правопорушення, виявленого поліцейськими під час виконання ними службових повноважень, та не тягне автоматичного визнання недопустимими всіх отриманих у справі доказів.

Доводи захисника щодо того, що зазначені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння не підтверджуються відеозаписом, суд також визнає переконливими та їх відхиляє.

Так, відповідно до встановленого порядку саме працівник поліції під час безпосереднього спілкування з водієм здійснює виявлення зовнішніх ознак, які можуть свідчити про стан наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому відеозапис не є тотожним безпосередньому спостереженню працівника поліції за особою та не в усіх випадках технічно дає можливість відтворити або достовірно оцінити ті фізіологічні ознаки, які спостерігалися працівником безпосередньо під час спілкування з водієм. Тому відсутність на відеозаписі чітко видимого тремтіння пальців або можливості визначити реакцію зіниць на світло сама по собі не спростовує факту їх встановлення працівником поліції безпосередньо під час контакту з ОСОБА_1 .

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції поводився спокійно, логічно відповідав на запитання та виконував їхні вимоги, також не спростовує зазначених у протоколі ознак. Адекватна та спокійна поведінка особи сама по собі не виключає можливості наявності окремих фізіологічних ознак наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Доводи захисника щодо приймання ОСОБА_1 . Налбуфіну суд також оцінює критично. Безпосередньо факт призначення та приймання лікарського препарату не є тотожним встановленню стану, передбаченого ст. 130 КУпАП. Водночас зазначена обставина не спростовує наявності у працівників поліції підстав запропонувати особі пройти відповідний огляд. Більше того, саме для встановлення того, чи перебуває особа у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, законодавством і передбачено процедуру огляду. Крім того, як вбачається з інструкції до вказаного лікарського препарату, яка розміщена у вільному доступі в мережі Інтернет, приймання якого підтверджує на відео сам притягуваний, лікарський засіб Налбуфін може погіршити розумові або фізичні здібності, необхідні для потенційно небезпечних видів діяльності, таких як управління автотранспортом...

За таких обставин посилання захисника на те, що Налбуфін є лікарським препаратом, призначеним лікарем, саме по собі не спростовує обставин, зафіксованих працівниками поліції. Навпаки, повідомлення ОСОБА_1 про приймання такого препарату могло бути враховано працівниками поліції під час оцінки його стану та прийняття рішення щодо необхідності проведення відповідного огляду.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд, однак він від такого огляду відмовився. При цьому, суд відхиляє доводи захисника про те, що відмова відбулась під тиском поліцейських, оскільки з відеозапису вбачається, що під час слідування до медичного закладу і спілкування з поліцейськими, притягуваний дійшовши розуміння, що його огляд може бути позитивним, заявив, що відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння. Поліцейський при цьому декілька разів перепросив у ОСОБА_1 чи дійсно він відмовляється пройти огляд, на що ОСОБА_1 ствердно пояснив, що не буде проходити огляд на стан сп`яніння. Відтак, суд доходить висновку, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння була свідомою та категоричною, без будь-якого тиску з боку поліцейських.

Щодо посилань захисника на тяжке бойове поранення ОСОБА_1 , необхідність приймання знеболювальних препаратів, суд зазначає, що наведені обставини характеризують стан здоров`я особи та причини призначення їй відповідного лікування, однак самі по собі не спростовують обставин, зафіксованих працівниками поліції під час безпосереднього спілкування з ОСОБА_1 , та не свідчать про відсутність підстав для пропозиції пройти огляд.

Суд зазначає, що участь у відсічі збройній агресії РФ та перебування в зоні бойових дій, безумовно, заслуговують на найвищу повагу у суспільстві. Суд також розуміє, що наслідки отриманих поранень чи бойового стресу часто потребують застосування знеболювальних препаратів, зокрема таких як ОСОБА_2 . Проте, вживання сильнодіючих лікарських засобів, які впливають на швидкість реакції та увагу, покладає на водія додаткову відповідальність і сувору заборону на керування транспортними засобами. Військовослужбовці не мають індульгенції на порушення Правил дорожнього руху в цивільному житті. Наявність у водія ознак, що давали підстави підозрювати перебування у стані наркотичного сп`яніння або під дією речовин, що знижують швидкість реакції, зобов`язувала ОСОБА_1 виконати законну вимогу поліцейського та пройти медичний огляд у встановленому законом порядку та не виключають відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки закон та правила безпеки на дорозі є єдиними для всіх.

Окремо суд оцінює посилання захисника на розбіжність у часі між зазначеним у протоколі часом події та часом початку відеозапису. Така розбіжність дійсно має місце, однак сама по собі не свідчить про відсутність або недостовірність зафіксованих обставин.

Всі інші доводи сторони захисту суд враховує і зауважує, що вони не спростовують фактичних обставини цієї справи і не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення.

Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність в діях притягуваного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про доведеність вини ОСОБА_1 .

Судом враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд враховує те, що ОСОБА_1 , вчинив умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим адміністративним правопорушенням.

Обставин, які відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч.1 ст.130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 , підлягає стягненню сума судового збору.

Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва

Єдиний унікальний номер справи: №522/13133/26

Номер провадження №3/522/4471/26

Головуючий суддя – Русєва А.С.