Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №734/3818/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/3818/25 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.

Провадження № 33/4823/770/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Гуренка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ременькової І.О. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2026 року ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 18 серпня 2025 року о 06 годині 10 хвилин в с. Кіпті, дорога М-01, 97 км (Чернігівського району Чернігівської області), керував транспортним засобом Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 11.08.2026 року у справі №734/3818/25, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, формально підійшов до розгляду справи, не надав належної оцінки наявним доказам та не з`ясував усіх фактичних обставин справи, чим не забезпечив її повного, всебічного та об`єктивного розгляду.

Захисник посилається на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тривалий час брав участь у бойових діях, зазнав контузій та був свідком загибелі й поранень побратимів.

Також захисник зазначає, що ОСОБА_1 фактично не мав наміру ухилятися від проходження огляду на стан сп`яніння, а після первинної емоційної реакції був готовий пройти огляд. Однак після його згоди пройти перевірку працівники поліції повідомили, що протокол уже складено. При цьому ОСОБА_1 , за твердженням захисника, мав намір самостійно поїхати до лікарні.

Захисник вважає, що суд мав дослідити не лише формально зазначений у протоколі факт відмови від огляду, а й реальну поведінку ОСОБА_1 , послідовність дій працівників поліції та його фактичне волевиявлення.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що на відеозаписах відсутні явні ознаки алкогольного чи наркотичного сп`яніння: у ОСОБА_1 відсутнє тремтіння рук, він чітко розмовляв, відповідав на запитання, висловлював та аргументував свою позицію.

Також захисник наголошує, що доведенню підлягали не лише факт керування транспортним засобом, а й наявність ознак сп`яніння, пропозиція або вимога пройти огляд, умови та можливість його проходження в медичному закладі, а також факт саме відмови водія від проходження огляду, якому має передувати роз`яснення прав особи та належна фіксація ознак сп`яніння.

Окремо захисник звертає увагу на те, що після складання протоколу ОСОБА_1 самостійно звернувся до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду, за результатами якого ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у нього не встановлено.

Захисник також зазначає, що на теперішній час ОСОБА_1 бере участь у діяльності благодійного фонду, здійснює перевезення транспортних засобів для військовослужбовців та особисто доставляє автомобілі в райони ведення бойових дій. У зв`язку з цим позбавлення його права керування транспортними засобами на один рік, на думку захисника, має для нього суттєві наслідки та істотно обмежує можливість продовжувати відповідну діяльність.

Водночас захисник посилається на висновок судово-психіатричної експертизи №699 від 23.06.2026 року, відповідно до якого на момент події 18.08.2025 року ОСОБА_1 виявляв ознаки посттравматичного стресового розладу, що проявлялися, серед іншого, у дратівливості, імпульсивності, емоційній нестійкості та схильності до гострих афективних реакцій. Тому, на переконання захисника, його поведінка під час спілкування з працівниками поліції мала оцінюватися з урахуванням його психічного стану та наслідків участі у бойових діях.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта адвоката Ременькової І.О. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , з огляду на таке.

У судове засідання, призначене на 07 вересня 2026 року, адвокат Ременькова І.О. не з`явилася, подавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці. При цьому часових меж перебування у відпустці у клопотанні не зазначила, підтверджуючих документів не надала.

З метою забезпечення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на участь у розгляді справи судове засідання було відкладено.

У судове засідання адвокат Ременькова І.О. та ОСОБА_1 повторно не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання. Про проведення судового засідання в режимі відеоконференції адвокат та особа, яка притягується до адміністративної не клопотали.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП (стаття 1 КУпАП).

За таких обставин, з урахуванням належного повідомлення адвоката Ременькової І.О. та ОСОБА_1 про судове засідання, надання їм можливості взяти участь у розгляді справи, а також відсутності повідомлень про поважні причини повторної неявки, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.Ч.7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходив з того, що вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами.

Із зазначеними висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, вважаючи його правильним, обґрунтованим та таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Посилання захисника на висновок судово-психіатричної експертизи №699 від 23.06.2026 року суд оцінює у сукупності з іншими доказами у справі. При цьому сам по собі факт наявності у ОСОБА_1 посттравматичного стресового розладу не свідчить про відсутність у нього здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також не спростовує факту його відмови від проходження огляду.

Як убачається з дослідженого відеозапису апеляційним судом, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 розумів зміст поставлених йому запитань, реагував на звернення працівників поліції, послідовно висловлював свою позицію та усвідомлено висловлював своє ставлення до запропонованого йому проходження огляду.

Отже, наведений висновок експертизи не спростовує встановлених судом обставин щодо характеру поведінки ОСОБА_1 під час події та не свідчить про те, що його відмова від проходження огляду була зумовлена таким психічним станом, за якого він не усвідомлював значення своїх дій або не міг керувати ними.

Суд враховує, що емоційний стан особи може впливати на характер її поведінки під час спілкування з працівниками поліції, однак сам по собі такий стан не усуває обов`язку водія виконати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння та не виключає відповідальності за відмову від його проходження.

Відтак посилання захисника на психічний стан ОСОБА_1 та обставини його участі у бойових діях не спростовують встановленого судом факту відмови від проходження огляду та не є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду не є необхідним додаткове встановлення факту перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, оскільки відповідальність у такому випадку пов`язана саме з невиконанням водієм передбаченого пунктом 2.5 Правил дорожнього руху обов`язку пройти огляд на вимогу поліцейського.

У даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, та виражене тремтіння пальців рук.

Наявність зазначених ознак стала підставою для пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Доводи захисника про те, що на відеозаписі нібито не зафіксовано явних ознак алкогольного чи іншого сп`яніння, що ОСОБА_1 чітко розмовляв, відповідав на запитання, висловлював та аргументував свою позицію, не спростовують зазначених висновків.

Апеляційний суд звертає увагу, що працівники поліції, виявивши передбачені законодавством ознаки сп`яніння, не повинні самостійно встановлювати остаточний факт перебування водія у стані сп`яніння, оскільки саме проведення огляду має на меті об`єктивне встановлення такого стану.

Відтак відсутність на відеозаписі, на думку захисту, очевидних проявів сп`яніння не спростовує наявності у працівників поліції підстав запропонувати ОСОБА_1 пройти відповідний огляд.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, серед іншого, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи та матеріали, які містять фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Долучений до матеріалів справи відеозапис апеляційний суд оцінює у сукупності з іншими доказами та не вбачає підстав для визнання його неналежним чи недопустимим доказом.

Відеозапис відображає перебіг подій під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та дозволяє встановити послідовність дій учасників події.

Дослідженим апеляційним судом, зокрема, у часовому проміжку з 04 хв. 33 сек. до 04 хв. 39 сек. на відеозаписі зафіксовано, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу «Drager».

ОСОБА_1 від проходження такого огляду на місці зупинки відмовився.

Після цього, у часовому проміжку з 04 хв. 41 сек. до 04 хв. 46 сек., працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 не погодився на проходження огляду у закладі охорони здоров`я, після чого працівниками поліції було оформлено відповідний адміністративний матеріал.

Зазначені обставини спростовують доводи захисника про те, що ОСОБА_1 фактично не мав наміру ухилятися від проходження огляду та був готовий пройти відповідну перевірку.

Посилання захисника на те, що після первинної відмови ОСОБА_1 нібито погодився пройти огляд, однак працівники поліції повідомили, що протокол уже складено, не спростовує зафіксованої на відеозаписі попередньої відмови від проходження огляду.

При цьому матеріали справи не містять об`єктивних даних про те, що працівники поліції позбавляли ОСОБА_1 можливості пройти огляд у закладі охорони здоров`я або створювали перешкоди для його проведення.

Навпаки, зі змісту відеозапису вбачається, що після відмови від проходження огляду на місці зупинки ОСОБА_1 була запропонована можливість пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, однак він не погодився на таку пропозицію.

Отже, твердження захисту про те, що ОСОБА_1 самостійно поїхав до лікарні не спростовує встановленого факту його відмови від проходження огляду у запропонованому працівниками поліції порядку.

Щодо посилання захисника на те, що після складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 самостійно звернувся до закладу охорони здоров`я та за результатами проведеного обстеження ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у нього не встановлено, апеляційний суд зазначає наступне.

Зазначені обставини не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки проведене ним у подальшому самостійне медичне обстеження не є тим оглядом на стан сп`яніння, від проходження якого йому було запропоновано працівниками поліції безпосередньо під час оформлення події.

Після відмови від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку, однак він не погодився на таку пропозицію.

Подальше самостійне звернення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я відбулося вже після його відмови від проходження огляду, запропонованого працівниками поліції, а тому не є проходженням того огляду, який йому пропонувався у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Таким чином, посилання захисника на результати подальшого самостійного медичного обстеження не спростовують встановленого судом факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду та не виключають складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду апеляційний суд зазначає, що дослідженим відеозаписом не встановлено таких порушень, які б свідчили про незаконність вимоги працівника поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду або про створення йому перешкод у реалізації можливості пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Також, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Отже, апеляційним судом не встановлено будь-яких істотних порушень прав і свобод особи з боку працівників поліції, які б могли вплинути на законність зупинки транспортного засобу, проведення огляду на стан сп`яніння чи складання матеріалів про адміністративне правопорушення, а також бути підставою для визнання отриманих доказів недопустимими або скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, не встановив підстав для іншої оцінки доказів, ніж та, що була надана судом першої інстанції.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тривалий час брав участь у бойових діях, зазнав контузій та був свідком загибелі й поранень побратимів, суд сприймає як обставини, що характеризують особу, однак вони не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення.

Так само не спростовує висновків суду посилання на те, що на теперішній час ОСОБА_1 бере участь у діяльності благодійного фонду, здійснює перевезення транспортних засобів для військовослужбовців та особисто доставляє автомобілі в райони ведення бойових дій.

Суд апеляційної інстанції враховує особу ОСОБА_1 , однак не встановлює таких обставин, які відповідно до вимог КУпАП давали б підстави для незастосування передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується, зокрема, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 33 КУпАП або про невідповідність призначеного стягнення вимогам закону.

Призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом першої інстанції у межах, установлених законом.

Відтак апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам та обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, апеляційному суду не надано.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були б підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови, апелянтом не наведено, а під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2026 року є законною та обґрунтованою, постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Ременькової Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддяМ.О. Гуренко