Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №950/793/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №950/793/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бакланов Р. В.

Номер провадження 33/816/789/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі секретаря судового засідання Кислої Ю. М., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стеценка В.М., розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стеценка В.М. на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 18 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що проживає за адресою - АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 03 роки .

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 18 листопада 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 03 роки, за те, що 4 березня 2025 о 15 год. 22 хв. у м. Лебедині Сумського району Сумської області по вул. Волоха, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Honda Cіvic, державний номерний знак НОМЕР_1 , повторно протягом року, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, від проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Стеценко В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 18 листопада 2025 року, справу закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова постановлена з істотними порушеннями вимог ст. 251-252, 266 КУпАП, положень Інструкції про порядок направлення та огляду на стан сп`яніння, а також принципів презумпції невинуватості та змагальності (ст. 62, 129 Конституції України).

Захисник наголошує на тому, що огляд на стан сп`яніння було проведено з істотними порушеннями Інструкції МВС та МОЗ і ст. 266 КУпАП, оскільки поліція не склала направлення на медичний огляд на місці зупинки, після відмови від огляду, інспектор не виписав направлення до медичного закладу, не роз`яснив порядок його проходження. Однак у матеріалах справи міститься "направлення", складене пізніше, поза місцем події.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив доводи сторони захисту та необ`єктивно оцінив відеозапис, а саме, відсутність підтвердження, що ОСОБА_1 роз`яснювали права, відсутність фіксації складання направлення на відео.

Окрім цього, захисник вказує на те, що повторність не доведена належним чином. Суд послався на постанову Красноармійського районного суду Донецької області від 12 липня 2024 року, однак матеріали справи не містять підтвердження набрання нею законної сили, суд першої інстанції не перевірив дату її виконання, не встановив, чи минув строк, після якого особа вважається такою, що не має адміністративного стягнення.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стеценка В.М, які вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 262030 від 04 березня 2025 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, від проходження огляду відмовився;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, огляд не проводився;

- рапортом інспектора СРПП ВП №3 (с-щ Лебедин) Сумського РУП ст. лейтенанта поліції Борисенка О. Ю. від 04 березня 2025 року відповідно до якого останній доповідає про встановлення у водія ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння;

- листом ВП №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, у якому зазначено, що згідно облікових даних ТСЦ МВС ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував; а також вказано, що працівниками поліції за порушення вимог п. 2.5.А ст. 130 ч.1 ПДР 13 червня 2024 року було складено адміністративний матеріал за ч.1 ст. 130 КУпАП та прийнято рішення Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за справою 235/4969/24 від 12 липня 2024 року у вигляді штрафу 17 000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік;

- долученим до протоколу відеозаписом.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Щодо висловлювань апелянта про незгоду з прийнятим судовим рішенням, апелянт лише перелічує статті закону, які, на його думку, було порушено суддею суду першої інстанції, і взагалі не зазначає, що саме свідчить про те, що при розгляді даної справи не було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано всі її обставини, та у зв`язку з чим висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є помилковим. Тобто, обґрунтованих доводів, які б вказували на безпідставності складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та незаконність притягнення останнього до адміністративної відповідальності, апелянтом не наведено, і обставин, які б слугували підставою для закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, про що він просить в у поданій апеляційній скарзі, під час апеляційного перегляду даної справи встановлено не було.

Твердження захисника про те, що огляд на стан сп`яніння було проведено з істотними порушеннями Інструкції МВС та МОЗ і ст. 266 КУпАП, оскільки поліція не склала направлення на медичний огляд на місці зупинки, після відмови від огляду, інспектор не виписав направлення до медичного закладу, не роз`яснив порядок його проходження. Однак у матеріалах справи міститься "направлення", складене пізніше, поза місцем події. Зазначене не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні, оскільки з поведінки останнього безсумнівно зроблено висновок про відмову від проходження огляду, а тому наявність або відсутність заповненого бланка направлення не могла вплинути на волевиявлення водія щодо небажання проходити відповідний огляд. Більше того, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, огляд у медичному закладі проводиться у присутності поліцейського, при цьому підставою для його проведення є саме направлення, яке надається лікарю. Отже, у разі погодження водія пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі направлення необхідно було надати не водієві, а лікарю для надання повноважень на проведення відповідного огляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено права, відсутність фіксації складання направлення на відео, не спростовують висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та не є самостійною підставою для скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Посилання захисника на те, що повторність не доведена належним чином в діях ОСОБА_1 є хибним. Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд дійшов до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ч.2 ст.130 КУпАП повністю доведена та встановлена згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Відповідно, у ході апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Постанова суду за змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стеценка В.М., апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 18 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стеценка В.М. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.