Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №336/6623/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6623/26

Провадження №: 3/336/2472/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Савеленко О.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ФОП ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу №1065 про адміністративне правопорушення від 26.06.2026, ОСОБА_1 порушив порядок проведення розрахунків, а саме:

-перевіркою встановлено реалізацію товарів за готівкові кошти на суму 125,00 грн., по яким розрахункові операції проведені без застосування РРО, а саме: згідно з описом наявності готівки на місці проведення розрахунків в скринці каси знаходились готівкові кошти у сумі 306,00 грн., згідно Х-звіту по РРО сума готівкових коштів склала 181,00 грн., чим порушено п.1 та п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

-перевіркою встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством – відсутність відповідного найменування товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи, зокрема: згідно фіскального чеку №40002 від 18.07.2022, роздрукованого о 12 год.09 хв. не зазначено найменування товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД при продажу 1 пляшки горілки Неміров Особлива 0,1 л за ціною 33 грн. Відповідно до протоколу ОСОБА_1 порушено п.11 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

-за результатами проведення фактичної перевірки магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , відповідно до аналізу даних Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, встановлено продаж алкогольних напоїв без зазначення вірного цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку в розрахунковому документів. У відповідній графі почекових даних РРО при продажу алкогольних напоїв відсутня інформація про вірну серію та номер марок акцизного податку. Таким чином перевіркою встановлено порушення п.1, п.2 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 8138,00 грн, які повинні маркуватись марками акцизного податку без належного цифрового значення штрихового коду МАП;

Відповідно до протоколу ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч.1 ст.155-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні надав усні заперечення щодо протоколу, зазначивши що доказів вчиненого правопорушення суду не надано, просив провадження у справі закрити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП є недоведеною на підставі наступного.

КУпАП визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Ч.1 ст.155-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

У підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП суду надано: протокол про адміністративне правопорушення №1065 від 26.06.2026, опис наявності готівки, фіскальний чек на придбання цигарок на суму 175,00 грн., акт фактичної перевірки від 12.06.2026. Доказів на підтвердження всіх фактів порушень, викладених у протоколі суду не надано.

Таким чином, при дослідженні матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 встановлено, що протокол щодо нього фактично складено лише на підставі акту фактичної перевірки, який сам по собі не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Отже, у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою "внутрішнього переконання" чи системою "поза межами розумного сумніву", який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav. Russia", рішення від 30.05.2013 р., заява F 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява F 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

А згідно рішення у справі "Карелін проти Росії" (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити цей недолік протоколу.

Рішення, що ґрунтується виключно на акті перевірки в умовах незавершеної процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, не відповідатиме стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та унеможливлює настання юридичної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події, складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Керуючись ст. 155-1 ч.1, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.155-1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених частиною 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Суддя О.А. Савеленко

Постанова набрала законної сили ________________ 20___рік

Дата видачі постанови ________________ 20___рік