Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №335/9175/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/9175/26 2-а/335/187/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Бойкинюк Д.П.,

за участю

представника позивача - адвоката Захарова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданим через представника – адвоката Захарова Олександра Сергійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2026 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла вказана позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2026 № R688347 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Адміністративний позов обґрунтований в узагальненому виді посиланням на таке.

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R688347 від 11.08.2028 року на громадянина ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. В постанові зазначено наступне – за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стала заява Позивача від 10.08.2026 року про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Позивач дійсно подавав таку заяву, але виключно через те, що з записом в застосунку Резерв+ про порушення правил військового обліку (через те, що нібито не прибув за повісткою до ТЦК та СП) не міг отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації через заплановане бронювання.

При цьому позивач жодних повідомлень про надходження рекомендованого листа від відповідача він не отримував, як і інформувань за номером телефону ані від пошти, ані від відповідача. Тобто позивач не був належним чином проінформований та не знав про необхідність своєї явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не дивлячись на те, що позивач подав заяву про згоду на притягнення до адміністративної відповідальності, це не позбавляло відповідача обов`язку повідомити ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи. ОСОБА_1 не отримував жодних викликів до ТЦК та СП для розгляду справи про адміністративне правопорушення, отже не знав про дату, час і місце її розгляду. Внаслідок чого, у разі необхідності, він був позбавлений можливості скористатися правами, закріпленими у статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою від 24.08.2026 було відкрите провадження у справі, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позов.

26.08.2026 від відповідача надійшов в електронному виді відзив на позов та документи на обґрунтування викладених у ньому доводів.

У відзиві представник відповідача, пославшись на відповідні норми Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», повідомив про такі обставини.

Згідно даних Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 з 07.04.2010 року.

10.08.2026 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 Позивачем за допомогою додатку «Резерв+» направлена заява про визнання факту вчинення правопорушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

За результатами розгляду адміністративної справи про адміністративне правопорушення за ознаками частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена Постанова №R688347 від 11.08.2026 року за справою про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Отже, притягнення позивача до адміністративної відповідальності як порушника законодавства, є законним та обґрунтованим, так як Позивач не прибув за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Захаров О.С., позовні вимоги підтримав, пославшись на викладені у позові факти і доводи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Після завершення судового розгляду суд перейшов до стадії складання повного тексту рішення по суті позовних вимог, оголошення якого було призначене на 12 год. 45 хв. 08.09.2026.

Дослідивши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний, солдат резерву, що потребує базової загальновійськової підготовки (номер в реєстрі «Оберіг» 120920201429426600009), що підтверджує як наданими ним роздруківками з мобільного застосунку «Резерв+», так і роздруківками із вказаного реєстру, наданими відповідачем.

Станом на 04.07.2027 в електронному кабінеті позивача у мобільному застосунку «Резерв+» містилась інформація про порушення ним правил військового обліку, а графі «Причина звернення до Нацполіції» містився запис «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» з датою звернення «03.07.2026». Відомостей про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації станом на 04.07.2026 у вказаному електронному кабінеті не було.

10.08.2026 через електронний кабінет військовозобов`язаного від позивача надійшла заява № S839C3088-2677-F111-88B5-0050569D792C в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 279-9 КУпАП (про не оспорювання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності), зо позивачем не заперечується і підтверджується додатками до відзиву відповідача на позов.

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R688347 від 11.08.2028 року на громадянина ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. В постанові зазначено наступне – за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543).

За визначенням абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543 особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

Отже, в період часу з 06 по 25 січня 2026 року (період виникнення обставин, що обумовили винесення оскаржуваної постанови) діяв особливий період.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно з п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (надалі – Порядок № 560), за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з п. 30-2 Порядку № 560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: 1) друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; 2) друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Відповідно до п. 35 Порядку № 560 передбачено, що представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.

Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово, зокрема, за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до п. 36 Порядку № 560 за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені:

- через дільниці оповіщення шляхом їх виклику до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки представниками цих дільниць, та вручення повісток за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання;

- представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад;

- представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв`язку;

- групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, поліцейські, а також під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків - керівник установи (організації) або фізична особа - підприємець, яка надає послуги з управління багатоквартирними будинками, або голова правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

За змістом п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить, що відповідні законодавчі приписи не забороняють вручення повісток за місцем проживання без використання засобів поштового зв`язку, оскільки передбачають можливість особистого вручення або іншими засобами зв`язку, без конкретизації їх видів. Натомість законодавство визначає обов`язкове підтвердження обставин вручення військовозобов`язаному повістки про виклик до ТЦК та СП (розписка про отримання, відеозапис вручення чи доведення до відома змісту повістки тощо). Відсутність такого підтвердження свідчить, по суті, про поважність причин неявки військовозобов`язаної особи за відповідним викликом у дату, яка зазначена у повістці.

Суд констатує, що позивач заперечує факт вручення йому будь-якої повістки про явку до відповідача, а відповідач не надав ані доказів на підтвердження факту вручення позивачу такої повістки, ані доказів на підтвердження факту її відправлення засобами поштового зв`язку або спроби вручення групою оповіщення, ані взагалі доказів на підтвердження факту створення та існування такої повістки в паперовому вигляді.

Щодо подання позивачем заяви в порядку ч. 1 ст. 279-9 КУпАП та її наслідків суд зауважує про таке.

Відповідно до ч. ч. 6-8 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, встановлюються статтями 279-1 – 279-9 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених 210 і 210-1 КУпАП, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

За змістом ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 КУпАП, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Відповідно до ч. ч. 11, 12 ст. 283 КУпАП Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

По справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення може направлятися особі, щодо якої її винесено, у порядку, визначеному статтею 279-9 КУпАП (ч. 10 ст. 285 КУпАП).

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. ст. 210 і 210-1 КУпАП може відбуватись або в загальному порядку, або з урахуванням наведених вище особливостей – у разі подання особою заяви про те, що вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

При цьому такий порядок, передбачений наведеними вище нормами КУпАП, деталізований в Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженій наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 (надалі – Інструкція № 3).

Відповідно до абз. 4 і 5 п. 1 Розділу ІІ вказаної Інструкції, заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП. Така заява повинна містити таку інформацію: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), контактні дані (номер телефону та/або адресу електронної пошти), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Відповідно до абз. 3 п. 15 Розділу ІІ вказаної Інструкції, у разі подання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, заяви про визнання правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та направити копію постанови відповідно до частини четвертої статті 279-9 КУпАП.

Таким чином, визначальним для оцінки оскаржуваної постанови є те, чи дійсно позивач подавав заяву про визнання правопорушення, і якщо подавав, - то якого вона була змісту, а також чи повідомляв позивач про причини своєї неявки за повістками.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому порядок розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 279-9 КУпАП, не скасовує імперативність вимоги про необхідність встановлення посадовою особою складу адміністративного правопорушення та дослідження доказів, якими цей склад підтверджується.

За наявності таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. При цьому, за вчинення правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Як вказано вище, законом встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є день, коли військовозобов`язаним не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня.

З наведеного випливає, що самий факт подання військовозобов`язаним заяви в порядку ч. 1 ст. 279-9 КУпАП не надає підстав для автоматичного, безспірного винесення відповідною службовою особою постанови про притягнення такого військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності, а вимагає розгляду справи про адміністративне правопорушення з дотриманням загальних вимог КУпАП до порядку і загальних засад такого розгляду.

До того ж, зміст самої оскаржуваної постанови не може бути визнаний таким, що відповідає вимогам закону, оскільки вона не містить відомостей про обов`язкові ознаки як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони інкримінованого позивачу правопорушення, а саме в ній не зазначені конкретна дата, час і місце, на які позивач викликався повісткою, не зазначено дату отримання позивачем повістки, не надано оцінки тим повідомленням про причини неявки, які позивач надсилав відповідачу, і не вказано підстав, з яких ці причини визнані необґрунтованими, не зазначено зміст нібито поданої заяви позивача про визнання вчинення правопорушення, не зазначено про форму вини, з якою нібито було вчинене правопорушення.

У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, у зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Одним з основних положень практики ЄСПЛ щодо застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є те, що до процедури притягнення до адміністративної відповідальності мають висуватись вимоги, аналогічні тим, що висуваються до процедур у кримінальному судочинстві.

Наведені положення на практиці означають те, що кожна особа має право знати, в чому вона обвинувачується, при цьому обвинувачення має бути конкретним, тобто містити чіткий опис об`єктивних і суб`єктивних обставин, що в сукупності становлять склад інкримінованого правопорушення.

В даному випадку це має вкрай важливе значення й тому, що особа, яка подає заяву про визнання вчинення нею правопорушення, має чітко усвідомлювати, про яке саме правопорушення йде мова.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень.

Однак відповідач у цій справі не надав жодного доказу на підтвердження законності і обґрунтованості оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Зокрема, із змісту оскаржуваної постанови та наданих відповідачем матеріалів неможливо встановити, за неявку позивача в яку дату вона винесена, на підставі яких доказів службова особа, що розглядала справу, дійшла висновку про доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також про те, що не сплила давність притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас позивачем надані пояснення, які доказами відповідача не спростовуються.

Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При поданні позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів на підтвердження витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач не надав.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий через представника – адвоката Захарова Олександра Сергійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, – задовольнити повністю.

Постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R688347 від 11.08.2026 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адміністративного стягнення у виді 17000,00 грн. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати.

Справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (місце реєстрації – АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повний текст рішення складений і оголошений 08.09.2026.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили і є остаточним після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Мінаєв