Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №742/4235/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/4235/25

Головуючий у першій інстанції – Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1620/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів Луговця О. А., Стельмаха А. П.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі по тексту – АТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг від 19.10.2024 у розмірі 73836,95 грн.

В обґрунтування позову посилалось на те, що «Мonobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

19.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала у мобільному додатку примірник Договору, та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 29 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту.

Проте відповідач не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, не сплатила щомісячні мінімальні платежі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 04.06.2025 становить 73 836,95 грн, що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та заборгованістю за пенею.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.04.2026 позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 19.10.2024 у розмірі 65 263,58 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2664,64 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачка після використання кредитного ліміту не внесла у встановлені строки обов`язкові платежі та не погасила заборгованість, банк набув право здійснювати передбачені договором нарахування процентів на фактичний залишок боргу. Невиконання обов`язку зі своєчасного погашення платежів призвело до виникнення простроченої заборгованості та від`ємного залишку коштів на рахунку, який відповідно до банківських правил обліковується, як несанкціонований овердрафт, проте суд першої інстанції прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню вимоги щодо нарахованої пені у період воєнного стану, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.04.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові АТ «Універсал Банк» про стягнення коштів відмовити, здійснити розподіл судових витрат.

За доводами апеляційної скарги, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, прийнятим з порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи.

Зазначає, що банком (позивач) фактично підтверджено використання іншого девайсу в період 06.11.2026 та 07.11.2024, який належить ОСОБА_1 і за допомогою якого були списані кошти. При цьому одне перерахування ОСОБА_2 07.11.2024 о 13 годині в сумі 56000,00 грн вказує на сумнівність, оскільки постановою Правління Національного банку України від 27.08.2024 № 102 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18» встановлено ліміт на перекази в розмірі 50000,00 грн на місяць, тобто банк в порушення вимог постанови НБУ здійснив вивід коштів, це доводить, що клієнтом не здійснено операцій.

Вважає, що суд першої інстанції поклав на відповідача обов`язок доводити відсутність вини відповідача ОСОБА_1 , а навпаки фактично звинуватив її в розголошенні персональних даних доступу. Банк звертаючись до суду мав би довести перед судом беззаперечність та підставність своїх вимог шляхом надання доказів.

Вказує, що у матеріалах справи підтверджено, що 09.11.2024 по заяві ОСОБА_1 внесені відомості до ЄДРСР за № 12024270330001119 за ч. 4 ст. 190 КК. Відкриття кримінального провадження підтверджує ознаки шахрайських дій в період використання кредитних коштів зі стороннього девайса 06 та 07.11.2024, відсутність добровільного волевиявлення відповідача на отримання та використання кредитних коштів у вказаний спосіб.

Наголошує на тому, що судом не встановлено належним чином факт укладення кредитного договору в частині овердрафту, не встановив конкретної договірної умови, не дослідив механізм його утворення, не встановив погодження відповідачем істотних умов кредитування.

Стверджує, що суд обмежився припущенням про те, що будь-яке повідомлення даних третім особам автоматично покладає всі ризики на клієнта, такий підхід суперечить принципу справедливого балансу між сторонами споживчих правовідносин.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду було подано поза межами встановленого судом строку.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктом 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 19.10.2024 між АТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 29 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Укладений між сторонами договір про надання банківських послуг складається з анкети-заяви (а.с. 12 т. 1), запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг Monobank (а.с. 15-16 т. 1), Умов і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» (а.с. 21-27 т. 1), Паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с. 32 т. 1).

Згідно з Тарифами чорної картки Monobank: пільговий період до 62 днів, пільгова процентна ставка 0,00001 %, розмір обов`язкового щомісячного платежу за карткою «Monobank» 4 % від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості), базова процентна ставка на залишок заборгованості на місяць 3,1 % на місяць (а.с. 28-29 т. 1).

Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 04.06.2025, в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 , тип рахунку - чорна картка, зі строком дії - до 06/29 (а.с. 19 т. 1).

Згідно довідки АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.10.2024 за карткою НОМЕР_1 становить: 19.10.2024 – 35 000 грн, 20.10.2024 – 29 000 грн (а.с. 20 т. 1).

Відповідно до виписки про рух коштів по картці відповідача за період з 19.10.2024 по 01.06.2025 підтверджується користування кредитними коштами ОСОБА_1 , зокрема, здійснення 06.11.2024 переказу коштів третім особам (а.с. 11, 101-102, 103 т. 1).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 04.06.2025 за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 73836,95 грн, яка складається із заборгованості за наданим кредитом у розмірі 65263,58 грн та пенею у розмірі 8573,37 грн (а.с. 9 т. 1).

Задовольняючи частково позов АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка після використання кредитного ліміту не внесла у встановлені строки обов`язкові платежі та не погасила заборгованість, банк набув право здійснювати передбачені договором нарахування процентів на фактичний залишок боргу. Невиконання обов`язку зі своєчасного погашення платежів призвело до виникнення простроченої заборгованості та від`ємного залишку коштів на рахунку, який відповідно до банківських правил обліковується як несанкціонований овердрафт, проте не підлягають задоволенню вимоги щодо нарахованої пені у період воєнного стану, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Проте погодитись з такими висновком суду першої інстанції частково не може апеляційний суд через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, встановлено, що 19.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк».

Судом першої інстанції зазначено, що згідно анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 19.10.2024, ОСОБА_1 добровільно приєдналася до умов банківського обслуговування Monobank, підтвердила ознайомлення з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту та погодилася використовувати удосконалений електронний підпис як аналог власноручного підпису. Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини, обов`язкові для виконання.

З довідки банку про наявність рахунку встановлено, що на ім`я відповідачки відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 зі строком дії картки до 06/29, а згідно з довідкою про зміну кредитного ліміту 19.10.2024 їй встановлено кредитний ліміт 35 000,00 грн, який 20.10.2024 змінено на 29 000,00 грн. Отже, банк виконав свій обов`язок щодо надання відповідачці можливості користування кредитними коштами в межах погодженого ліміту.

Із виписки по рахунку за період з 19.10.2024 по 01.06.2025, вбачається фактичне користування відповідачкою банківським рахунком та кредитними коштами. Зокрема, 06.11.2024 з використанням авторизованого доступу проведено низку операцій з переказу коштів, у тому числі три транзакції на загальну суму 27 040,00 грн на сервіс накопичення «Банка», після чого 26 000,00 грн зараховані на інший рахунок відповідачки («біла картка»). Наведене свідчить, що кредитні кошти використані саме в межах клієнтського профілю відповідачки та через інструменти дистанційного банківського обслуговування, доступ до яких забезпечувався персональними засобами автентифікації.

Проте до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права щодо оцінки доказів та за невідповідності висновків обставинам справи, що є підставою для зміни судового рішення суду першої інстанції щодо розміру стягнутої заборгованості, враховуючи наступне.

За матеріалами справи, 19.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім`я НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт 500000,00 грн у разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарних дні, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом. Підтвердила, що надані нею документи є чинними (дійсними) та наведені копії відповідають оригіналу та надана нею інформація є правдивою. Засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 0244f2b5400580e5ef3195337c1ccc705afc4c6af842ab47e456d3e972d0686521, що буде використовуватися не для вчинення правочинів та платіжних операцій. Погодилась з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є запевнення клієнта до договору, з підписанням якого в Мобільному застосунку договір набуває чинності.

Також в анкеті-заяві відображено дані паспорта відповідача, які додані до анкети в електронному вигляді, а також визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Згідно довідки АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.10.2024 за карткою НОМЕР_1 становить: 19.10.2024 – 35 000,00 грн, 20.10.2024 – 29 000 грн (а.с. 20).

Перевіряючи аргументи скарги, з наданого АТ «Універсал Банк» розрахунку апеляційним судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено, як тіло кредиту з урахуванням відсотків, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.

З наявної у справі виписки про рух коштів по картці відповідача вбачається, що банк здійснював автоматичне списання щомісячних платежів та відносив витрати відсотків в рахунок тіла кредиту, безпідставно збільшуючи тіло кредиту.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що відповідача було ознайомлено із наданням банківських послуг, саме на тих умовах, на які посилається позивач у позовній заяві.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови банківських послуг, відсутність у заяві на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин (правова позиція Великої Палати Верховного Суду по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 р).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, оскільки ОСОБА_1 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами у встановлений законом спосіб укладено кредитний договір, в тому числі погоджено Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису.

Єдиним документом, з наданих позивачем до суду, який містить підпис відповідачки, є заява-анкета про надання банківських послуг від 19.10.2024, в якій взагалі вказано обов`язок відповідачки сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, проте вказана анкета не містить умов договірного списання відсотків та віднесення суми відсотків до тіла кредиту.

З наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом становить 73836,95 грн (а.с. 9 т. 1), проте вказана сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком всупереч закону та умовам договору без будь-якого належного оформлення правовідносин здійснювалось списання процентів, внаслідок чого автоматично банком був збільшений кредитний ліміт та відповідно збільшено тіло кредиту.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судове рішення в апеляційному порядку та в яких межах.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що внаслідок дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих відсотків, проте вимог щодо стягнення відсотків за користування коштами банком в позові не заявлено, отже позов підлягає задоволенню, в межах заявлених вимог, у сумі 29000,00 грн заборгованості, яка складається з тіла кредиту.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, проте дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості, які підлягають до стягнення на користь позивача.

Таким чином, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.04.2026, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні в частині визначення до стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості з 65263,58 грн до 29000,00 грн.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо здійснення операцій виключно сторонніми особами без волі ОСОБА_1 , не спростовують її відповідальності перед банком в межах фактично отриманої суми. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що остання, будучи введеною в оману, самостійно повідомила третім особам відомості, які дали змогу отримати доступ до мобільного застосунку та ініціювати перекази коштів, що також підтверджується скриншотами переписки, а саме витягом переписки з клієнтом в чат-боті, звернення клієнта та всі відповіді банку (а.с. 112-115 т. 1). Отже, несанкціоновані дії третіх осіб стали можливими внаслідок недотримання відповідачкою обов`язку щодо збереження конфіденційності персональних даних та реквізитів доступу.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що доступ до рахунку було отримано внаслідок неправомірних дій банку, технічного збою системи чи компрометації засобів захисту з боку позивача.

Посилання сторони відповідача на внесення відомостей до ЄРДР та визнання ОСОБА_1 потерпілою не є достатньою підставою для відмови у позові. Сам факт відкриття кримінального провадження лише свідчить про початок досудового розслідування та перевірку заявлених обставин, однак не встановлює відсутності боргу перед банком і не звільняє позичальника від виконання цивільного зобов`язання в межах фактично отриманої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовної заяви АТ «Універсал Банк» на суму 29000,00 грн, що становить 39,28% (29000,00 грн х 100% / 73836,95 грн), тому з ОСОБА_3 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір за розгляду справи у суді першої інстанції підлягає зменшенню з 2664,64 грн до 1189,40 грн, від сплаченої позивачем суми 3028,00 грн (а.с. 1 т. 1).

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню на суму 36263,58 грн (65 263,58 – 29000,00 грн), тобто на 55,56% (36263,58 грн х 100% / 65263,58 грн), тому відповідно з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2018,83 грн (3633,60 грн х 55,56%), від сплаченої відповідачем суми – 3633,60 грн (а.с. 10 т. 2).

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 376 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року в частині визначеної до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором та судового збору - змінити, зменшивши стягнуту суму заборгованості з 65263,58 грн до 29000,00 грн, судового збору з 2664,64 грн до 1189,40 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2018,83 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді