Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №766/2500/24 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Херсон

Номер справи: 766/2500/24

Номер провадження: 22-ц/819/1230/26

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.

секретар Андреєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Токаленко Валентина Михайлівна, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2026 року (під головуванням судді Булах Є.М.), у справі за позовом ОСОБА_1 до Музиківської сільської ради Херсонського району Херсонської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

В лютому 2024 року позивач звернулась до Херсонського міського суду Херсонської області із позовною заявою до Музиківської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у якій просить усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши Музиківську сільську раду Херсонського району Херсонської області звільнити частину земельної ділянки площею 0,0906 га з розташованою на ній свердловиною №4, яка була надана у користування власнику житлового будинку АДРЕСА_1 ; витребувати докази; здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову вказала, що їй на праві власності належить житловий будинок садибного типу з господарським будівлями і спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.03.2018, виданим Третьою Херсонською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-411 та розпискою від 15.12.1994.

Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,82 га, яка була надана у користування в 1973 році її батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Крім житлових будинків літ. «А» та літ. «В» на цій земельній ділянці розташовані також гараж літ. «Е», сарай літ. «Д», туалет літ. «И», басейн для забору води №1, огорожа №2,3, свердловина №4.

Свердловина на вказаній земельній ділянці була облаштована приблизно в 1989 році.

В листопаді 2021 року відповідач самовільно захопив частину земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивачки, площею 0,0906 га, огородивши розташовану на ній свердловину №4, чим позбавив позивачку доступу до належній їй свердловині, у зв`язку із чим позивач вважає, що її право користування земельною ділянкою площею 0,82 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , порушено, яке вона просить відновити шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Музиківської сільської ради Херсонського району Херсонської області (код ЄДРПОУ: 26347865, місцезнаходження: 75023, Херсонська область, Херсонський район, с. Музиківка, вул. 40 років Перемоги, буд.35) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою – відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційні скарзі посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин справи підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги , особа, яка її подала зазначила наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2023 року у провадженні № 11-228сап21 вказала, щоб судове рішення вважалося належно мотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.

Оскаржуване рішення суду цим вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено наявності порушеного права, яке підлягає судовому захисту. Суд зазначив, що позивачці належить на праві власності 1/2 частка житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,82 га, наданій у користування. Разом із тим суд зазначив, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.03.2018 року не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, її цільове призначення, а також документів, які посвідчували б право спадкодавця на земельну ділянку. Посилаючись на норми цивільного та земельного законодавства, суд вказав, що право власності або право користування земельною ділянкою виникає у встановленому законом порядку, а земельна ділянка як об`єкт цивільних прав повинна бути сформована із визначенням її меж, площі та внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Дослідивши наявні у справі докази, суд зазначив, що відповідно до погосподарської книги Музиківської сільської ради за 2021–2025 роки за домоволодінням обліковується земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Водночас у технічному паспорті на житловий будинок міститься примітка про закріплення земельної ділянки площею 8200 кв. м згідно з рішенням 16 сесії Загорянівської сільської ради від 03.06.2008 року № 171. Оскільки зазначене рішення до матеріалів справи не було подано, суд дійшов висновку, що належні докази набуття спадкодавцем права на земельну ділянку площею 0,82 га відсутні. Крім того, суд врахував, що земельна ділянка площею 0,0906 га з кадастровим номером 6520386700:03:001:0060 зареєстрована на праві комунальної власності за Музиківською сільською радою, а згідно з паспортом артезіанської свердловини № 1303 свердловина розташована саме на цій земельній ділянці та перебуває на балансі КП «Струмок-2». Між позивачкою та Музиківською сільською радою існує спір про користування частиною земельної ділянки, площею 0,0906 га. за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено наявність у неї права власності як на земельну ділянку, на якій розташовано її домоволодіння, так і на свердловину № 4, що свідчить про відсутність її порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Однак такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх наявних у справі доказів у їх сукупності, як того вимагають положення статей 76, 89 ЦПК України, оскільки суд фактично не надав належної оцінки документам, які підтверджують як існування земельної ділянки площею 0,82 га, наданої у користування попередньому власнику домоволодіння, так і перехід до апелянта права користування цією земельною ділянкою у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок.

На момент звернення до суду, як зазначає апелянт, позивачці належала 1/2 ч. житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.03.2018 року. Рішенням Херсонського міського суду від 15.08.2025 року (справа № 766/12564/23) за позивачкою було визнано право власності на іншу 1/2 ч. житлового будинку. 08.01.2026 року право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за № 63090269, що підтверджується Витягом № 459879148 від 12.01.2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,82 га була надана у користування батькам позивачки ще у 1973 році. Вважає, що після переходу до неї права власності на домоволодіння відповідно до вимог ст. 377 ЦК України до неї перейшло і право користування цією земельною ділянкою в тому самому обсязі та на тих самих умовах, що існували у попереднього власника.

Свідоцтвами про право на спадщину від 05.10.1994 року та від 29.03.2018 року, довідкою Східненської сільської ради від 21.11.2017 року, технічним паспортом КП «Херсонське БТІ» від 16.10.2023 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також схемою розташування земельної ділянки, виготовленої ТОВ «Експрес-Кадастр», підтверджується, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,82 га, яка була надана у користування, а свердловина № 4 входить до складу цього домоволодіння як його приналежна річ.

Як вбачається з матеріалів справи, свердловина № 4 була облаштована ще приблизно у 1989 році та протягом тривалого часу використовувалася як складова частина належного позивачці домоволодіння.

Суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що схема розташування земельної ділянки, виготовлена ТОВ «Експрес-Кадастр», була погоджена уповноваженою посадовою особою саме Музиківської сільської ради. Отже, відповідач, погодивши зазначену схему, фактично не заперечував місце розташування та межі земельної ділянки, однак суд першої інстанції цій обставині будь-якої правової оцінки не надав.

Незважаючи на викладене, суд першої інстанції, пославшись виключно на відсутність у матеріалах справи рішення Загорянівської сільської ради від 03.06.2008 року № 171 та кадастрового номера земельної ділянки у свідоцтві про право на спадщину, залишив поза увагою наведені вище докази, не надав їм належної правової оцінки та не навів мотивів їх відхилення, чим порушив вимоги ст. ст. 89, 263 ЦПК України.

Суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку, що відсутність у свідоцтві про право на спадщину кадастрового номера земельної ділянки та окремих документів, які посвідчували б право спадкодавця на земельну ділянку, свідчить про відсутність у позивачки права користування нею.

Такий висновок суду суперечить положенням ст. 377 ЦК України, відповідно до яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій цей будинок розташований, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника. Отже, закон пов`язує перехід права користування земельною ділянкою саме з переходом права власності на розташоване на ній нерухоме майно, а не з наявністю окремого правовстановлюючого документа чи присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера.

При цьому предметом заявленого позову було не визнання права власності чи права користування земельною ділянкою, а усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, з посиланням на те, що приблизно у листопаді 2023 року (під час введення в Україні військового стану) відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки площею 0,0906 га, огородив її та позбавив позивачку можливістю користуватися як цією частиною земельної ділянки, так і розташованою на ній свердловиною № 4.

Таким чином, предметом доказування у справі було встановлення наявності у позивачки права користування земельною ділянкою, факту створення відповідачем перешкод у здійсненні цього права та правомірності обраного способу захисту. Натомість суд фактично змінив предмет доказування, звівши розгляд спору виключно до питання оформлення прав на земельну ділянку, хоча таких вимог не заявлялося.

Крім того, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність у позивачки порушеного права, пославшись на те, що земельна ділянка площею 0,0906 га з кадастровим номером 6520386700:03:001:0060 зареєстрована на праві комунальної власності за Музиківською сільською радою. Разом із тим сама по собі державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку не свідчить про те, що вона не входить до складу земельної ділянки площею 0,82 га, яка була надана у користування власнику домоволодіння та право користування якою перейшло до позивачки.

Суд не встановив меж земельної ділянки площею 0,82 га, не дослідив питання співвідношення її меж із межами земельної ділянки площею 0,0906 га, не перевірив, чи повністю або частково накладаються зазначені земельні ділянки одна на одну, та не навів жодних мотивів, з яких дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не входить до складу земельної ділянки, якою користується позивач.

Фактично суд ототожнив факт державної реєстрації права комунальної власності із відсутністю у позивачки права користування спірною частиною земельної ділянки, хоча такі обставини не є тотожними та потребували належного дослідження і правової оцінки.

Крім того, помилковим є висновок суду першої інстанції про недоведеність права позивачки на свердловину № 4. Суд поклав в основу рішення лише паспорт артезіанської свердловини № 1303 та відомості про перебування її на балансі КП «Струмок-2», однак не перевірив, чи стосуються вони саме спірного об`єкта, на підставі яких документів та коли саме свердловину було віднесено на баланс комунального підприємства, а також чи може сам по собі факт перебування майна на балансі свідчити про виникнення права власності.

Однак довідка-характеристика виконавчого комітету Східненської сільської ради від 23.09.1994 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 05.10.1994 року, технічний паспорт, виданий 16.10.2023 року КП «Херсонське БТІ», Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відповідно до якого свердловина № 4 визначена як приналежна річ домоволодіння, а також Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.01.2026 року у своїй сукупності підтверджують, що свердловина № 4 входить до складу домоволодіння.

Сам по собі факт перебування певного майна на балансі комунального підприємства не є безумовним доказом виникнення чи існування права власності на таке майно та не спростовує наведені позивачкою докази щодо належності свердловини до складу домоволодіння.

Апелянт вказує, що усі надані позивачкою докази у своїй сукупності підтверджують, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці площею 0,82 га, право користування якою перейшло до позивачки разом із набуттям права власності на домоволодіння, а свердловина № 4 є його приналежною річчю.

Крім того, жодним доказом у справі не спростовано, що спірна земельна ділянка площею 0,0906 га, яку зайняв відповідач, не входить до складу земельної ділянки площею 0,82 га, якою я користуюся.

Проте суд першої інстанції не оцінив наведені докази у їх взаємному зв`язку та сукупності, а окремим із них взагалі не надав належної правової оцінки, що призвело до помилкового висновку про відсутність у позивача порушеного права.

Позиція інших учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив з того, що що позивачем не доведено наявність у неї права власності як на земельну ділянку, на якій розташовано її домоволодіння, так і на свердловину №4, що свідчить про відсутність у неї порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне.

Свідоцтво про право на спадщину від 05.10.1994 року свідчить, що спадкоємцями жилого будинку літ. «А», сараїв літ Б,літ. Д, літ. Ж, літньої кухні літ. В, туалета літ. Г, гаражу літ. З, колодязя №1, що знаходиться в с. Загоряновка Білозерського району Херсонської області по вулиці без назви, будинок без номеру, розташованого на земельній ділянці присадибного фонду Східненської сільської Ради площею 0,82 га є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( т.1 а.с.8)

Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно в датований 19.12.2011 року свідчить про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з описом: житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», літня кухня літ. «В», туалет літ. «Г», сарай літ. «Д», гараж, басейн для води №1, огорожа №2,3. Площа земельної ділянки, - не зазначена.( т.1 а.с.140).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.03.2018 за №2-411, що видано Державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті брата ОСОБА_6 належить на праві власності частка в праві власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд під номером АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0,82 га, яка надана у користування. Житловий будинок позначено на плані літ. «А», загальною площею 61.7 кв.м, житловою площею 32,1 кв.м, при ньому є: сарай літ. «Д», літня кухня літ. «В», туалет літ. «Г,И», басейн для води №1, огорожа №2,3. ( т.1 а.с.6).

Право власності позивачки на зазначеного вище майна також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №118950168 від 29.03.2018 ( а.с.7).

До позовної заяви ОСОБА_1 додана розписка про продаж їй ОСОБА_7 частини жилого будинку в с. Загорянівка, Белозерського району Херсонської області та отримання від неї за продаж 7 000 руб 15 грудня 1994 року ( т.1 а.с.27)

ЕДРСР, доступ до якого наявний у суду містить заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 серпня 2025 року про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину житлового будинку та визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.10.1994 року, посвідченого Білозерською державною нотаріальною конторою Херсонської області за реєстровим №1-1821, належала ОСОБА_5 ( за набувальною давністю). Наведене рішення не містить опис майна та площі земельної ділянки.

Матеріали копії погосподарської книги №1 Східненської сільської ради за 1991-1995 роки містить розділ !V в якому площа земельної ділянки за 1990-1992 роки зазначена 0,40; за 1993-1994 – 0,82 , ( а.с.79-80), особовий рахунок закритий, господарство вибуло 02.03.1994 ( т.1 а.с.81). Витяг з погосподарської книги містить інформацію за 2006 рік: загальна площа земельної ділянки -8,31, у тому рахунку присадибна ділянка -0,25, для ведення особистого сілянського господарства 01,55, земельних паїв (часток)- 6,51 ( т.1 а.с.77). Матеріали копії погосподарської книги №8 Східненської сільської ради за 2016-2020 роки в розділі !!! містить площу земельних ділянок усього: за 2016-2018 -, 0,26 а за 2020 рік – 0,25 га. ( т.1 а.с.78). Матеріали копії погосподарської книги №5 за 2021-2025 роки в розділі !!! містять площу земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , - 0,25 га, з яких 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель (а.с.74-75).

Довідка Східненської сільської ради від 21.11.2017 року за №479 за підписом сільського голови та землевпорядника сільської ради видана в тому що за зазначеною адресою закріплені земельні ділянки загальною площею 0,82 га ( т.1 а.с.21).

В технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 від 16.10.2023 року, виготовлений на замовлення позивачки КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» ХОР у розділі експлікація до схеми розташування будівель та споруд в примітках зазначено, що земельна ділянка площею 8200 кв.м закріплена згідно рішення 16-сесії сільської ради від 03.06.2008 року № 171 та у переліку назв будівель та споруд зазначено серед іншого- №4 свердловина ( т. 1 а.с.9-12) .

Про необхідність надання правовстановлюючих документів , на підставі яких експерт повинен встановити розташування, розмір та межі земельної ділянки наголошувалося у постанові суду апеляційної інстанції від 05.11.2025 року, у цій справі.

Разом з тим, суд першої інстанції не встановив наявність такого рішення. Інформації щодо внесення земельної ділянки до Державного Земельного кадастру, позивачкою не надано.

15.11.2019 р між позивачкою та Південною регіональною філією ДП «УкрДАГП» укладений договір на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АДРЕСА_1 на території Східненської сілської ради Білозерського району Херсонської області( т.1 а.с.24-26). Які документи надавалися виконавцю щодо розміру земельної ділянки, матеріали справи не містять, як і розробленої технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ( т.1. а.с.24-26).

Схема розташування земельної ділянки без дати, за підписом виконавця ТОВ «Експрес Кадастр» Домків О.Є. надає інформацію про її розташування з зазначенням розмірів, розмір земельної ділянки 0,2500 ( т.1 а.с.22).

У письмовій промові позивачка зазначила, що оскільки її батько – ОСОБА_2 був учасником ВВВ, працював механізатором в радгоспі «Східний», то йому було дозволено взяти землю в користування стільки, скільки він вважав за потрібне, тому і збільшилась площа земельної ділянки з 0,82 га до 1,1938 га ( т.2 а.с.64)

Рішенням Музиківської сільської ради №827 від 05.03.2020 ОСОБА_1 відмовлено у надані згоди на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2.0 га, оскільки генеральним планом не передбачено розміщення земельних ділянок для ведення ОСГ в межах населеного пункту.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 29.03.2023 №348504754 земельна ділянка площею 0,0906 га з кадастровим номером 6520386700:03:001:0060 на підставі рішення органу місцевого самоврядування Музиківської сільської військової адміністрації №160ОДЛ від 27.09.2023 є власністю Музиківської сільської ради.

Відповідно до паспорту артезіанської свердловини №1303, зазначена артезіанська свердловина розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці площею 0,0906 га з кадастровим номером 6520386700:03:001:0060 та належить Комунальному підприємству «Струмок-2».

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів ( ч.3 ст. 152 ЗК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

За частинами 1, 2 ст. 120 ЦК України в редакції на час отримання позивачкою права власності в порядку спадкування на частину 29.03.2018 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Станом на набуття позивачкою права власності на іншу частину домоволодіння за судовим рішенням від 25.08.2025 року виникнення права користування земельною ділянкою унормовано нормами ст. 120 ЗК України в редакції на час виникнення у позивачки права власності на іншу частину домоволодіння.

Не відновлення у встановленому порядку меж земельної ділянки, відповідно до того правовстановлючого документу, яким земельна ділянка виділялася власнику будинку у користування, відповідно не доведення їх порушення,- не надають підстав виснувати, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами чинення її перешкод у користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачкою вищевказаними, наданими нею доказами не доведено, що частина земельної ділянки площею 0,0906 га, яку вона просить зобов`язати сільраду звільнити, знаходиться у її користування відповідно до вимог закону

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на наданих сторонами доказах, обставинах справи та нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 375,376, 382 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Токаленко Валентина Михайлівна, -залишити без задоволення .

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови суду складено 07 вересня 2026 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

В.В. Майданік