Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №766/13138/19 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/13138/19 Головуючий в І інстанції: Єпішин Ю.М.

Номер провадження: 22-ц/819/1155/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Манько К.М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД;

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖОІН АП!", ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лошкарьова Федора Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , апеляційною скаргою адвоката Лошкарьова Федора Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_6 , апеляційною скаргою адвоката Лошкарьова Федора Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_3 , апеляційною скаргою адвоката Лошкарьова Федора Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_4 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Єпішина Ю.М. в м. Херсоні, дата складення повного рішення – 04 червня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖОІН АП!", ОСОБА_5 , про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

02 липня 2019 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили стягнути з ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД на користь кожного з позивачів компенсацію в розмірі по 600 євро та витрати на правову допомогу в розмірі по 7000,00 грн.

Позов обґрунтований наступним.

23.11.2017 року між ними та турагентом ФОП ОСОБА_5 , що діяв на підставі агентського договору на реалізацію турпродукту №1364/16 від 07.11.2016 року, від імені та за дорученням Туроператора ТОВ "ДЖОІН АП!", були укладені договори про надання туристичних послуг № 900932 та № 900940, відповідно яких, туроператор через турагента зобов`язався забезпечити надання позивачам комплексу туристичних послуг з 26.11.2017 року по 10.12.2017 року.

Істотними умовами договору були характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення: BAY 2703 Bravo Airways (MD-83) 26.11.2017 (KHF 13:20) -> (SSH 17:20) ECONOM; YE 5118 Yanair (B-737-400) 10.12.2017 (SSH 07:50) -> (OZH 11:40) ECONOM.

Відповідно до істотних умов договору позивачами була сплачена сума (29070,50+29070,50) 58141,00 гривень та сформовані наступні електронні квитки (маршрут / квитанція): 2060007090780 на ім`я BYCHKOV DMYTRO MR; 2060007090781 на ім`я YAN HANNA MRS; 2060007090764 на ім`я SHAPOVALOV DENYS MR; 2060007090765 на ім`я DMYTRIIEVA DARIA MRS.

10.12.2017 року, під час знаходження позивачів у міжнародному аеропорту Шарм-ель-Шейх й після проходження реєстрації на рейс YE5118/10 DEC та посадці позивачів, в якості пасажирів у салоні літаку, представником відповідача було повідомлено про скасування рейсу YE5118/10 DEC, оскільки на злітну смугу, з турбіни літаку, почало витікати масло, що змусило позивачів повернутися до готелю.

На адресу відповідача рекомендованим листом 7300304447787 від 12.03.2019 року були направлені чотири претензії щодо виконання повітряного перевезення й відміну рейсу YЕ5118/10 DEC. З урахуванням відсутності відповіді, повторно, рекомендованим листом 7304001102472 від 23.04.2019 року, на адресу відповідача була направлена ще одна претензія, проте будь-якої відповіді від відповідача отримано не було.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили задовольнити позов.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.12.2019 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом й ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача та з порушенням правил підсудності. Також зазначив, що рейс 5118 не було скасовано, а було затримано з технічних причин на 21 годину 15 хвилин, внаслідок чого пасажирам було надано обслуговування відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів та багажу.

Відповідь на відзив до суду не надходило.

Від представника третьої особи – ТОВ "ДЖОІН АП!" до суду надано письмові пояснення, в яких останній при винесенні рішення покладається на розсуд суду, при цьому, посилаючись на положення Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №735 від 30.11.2012 року, які втратили чинність на підставі Наказу Державної авіаційної служби № 1239 від 26.11.2018 року, зазначає про відсутність підстав для виплати компенсації позивачам.

Пояснень на позовну заяву з боку третьої особи – ОСОБА_5 до суду не надходило.

24 лютого 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф в Україні введено воєнний стан, який триває наразі. Місто Херсон і майже вся Херсонська область в перш дні були окуповані російськими військами.

У зв`язку із введенням воєнного стану та тимчасовою окупацією міста Херсона та майже всієї області військами країни-агресора Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.

11 листопада 2022 року правобережжя Херсонської області та саме місто Херсон були звільнені від загарбників.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. "Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області", зокрема вирішено відновити з 01 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.

Після деокупації міста Херсона та відновлення роботи суду була проведена інвентаризація, розгляд справи було продовжено.

Суд розглянув справу за відсутності її учасників.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року у задоволенні позову про захист прав споживачів, а саме про стягнення з відповідача на користь кожного з чотирьох позивачів компенсації в розмірі по 600 євро та судових витрат було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 23.11.2017 року між турагентом Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , що діє на підставі Агентського договору на реалізацію турпродукту від імені та за дорученням Туроператора ТОВ "Джоін АП!" (туроператор), та ОСОБА_1 , який діє за усним дорученням від імені інших туристів – ОСОБА_6 , (туристом), укладено договір №900940 про надання туристичних послуг. Туроператор через турагента зобов`язався відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язався на умовах даного договору прийняти та оплатити їх (п.2.1. договору). Крім того, 23.11.2017 року між турагентом Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , що діє на підставі Агентського договору на реалізацію турпродукту від імені та за дорученням Туроператора ТОВ «Джоін АП!» (туроператор), та ОСОБА_3 , який діє за усним дорученням від імені інших туристів – ОСОБА_4 , (туристом), укладено договір №900932 про надання туристичних послуг. Туроператор через турагента зобов`язався відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язався на умовах даного договору прийняти та оплатити їх (п.2.1. договору).

Суд враховував, що згідно укладених договорів у розділі "Істотні умови договору" сторони погодили, зокрема, що строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування: з 26.11.2017 року по 10.12.2018 року; характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення: BAY 2703 Bravo Airways (MD-83) 26.11.2017 (KHF 13:20) -> (SSH 17:20) ECONOM; YE 5118 Yanair (B-737-400) 10.12.2017 (SSH 07:50) -> (OZH 11:40) ECONOM; вартість туристичного обслуговування щодо кожного з договорів складає 29070,50 гривень.

Також суд виходив з того, що ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД, надаючи туроператору авіаквитки, які в подальшому на виконання останнім договору на туристичне обслуговування були передані позивачам, вступило з останніми у договірні правовідносини, чим спростовується позиція ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Також суд виходив з того, що рейс № 5118 від 10.12.2017 року було виконано з затримкою на 21 год. 15 хв. Рейс не був скасований та був виконаний з затримкою, підмінним повітряним судном типу MD83 партнером – авіакомпанією "Браво". Причини затримки рейсу – технічні несправності повітряного судна запланованого на рейс, які унеможливлювали безпечне виконання польоту та їх усунення на час затримки рейсу, різне прибуття підмінного повітряного судна через погодні умови аеропорту відправлення. На час затримки рейсу пасажирам було надано обслуговування згідно правил повітряних перевезень пасажирів та багажу (харчування, розміщення в готелі).

Також суд враховував положення ч.5 ст.104 Повітряного Кодексу України, відповідно до якого якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 250 євро – для рейсів дальністю до 1500 кілометрів; 400 євро – для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів; 600 євро – для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.

Також суд враховував, що 12.03.2019 року та 23.04.2019 року позивачами на адресу відповідача рекомендованими листами 7300304447787 від були направлені претензії, які містить опис проблеми яка сталася, а також вказано вимоги за претензією із визначення розміру компенсації – 600 євро кожному з позивачів із зазначення банківських реквізитів останніх. Відомостей про відповіді на претензії матеріали справи не містять.

Також суд враховував положення пунктів 1, 2, 3 розділу XV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, відповідно до яких перевізник може затримати або скасувати рейс як з комерційних причин, так і з причин, які не залежать від нього; перевізник повинен ужити всіх необхідних заходів для уникнення затримки в перевезенні пасажирів і багажу; у разі дії надзвичайних обставин перевізник має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс або анулювати раніше підтверджене бронювання.

Також враховував пункт 4 розділу І Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, відповідно до якого надзвичайні обставини – це обставини, які призводять до тривалої затримки або скасування одного або більше рейсів, навіть якщо відповідним авіаперевізником було вжито всіх розумних заходів, щоб запобігти затримкам або скасуванням. Надзвичайними обставинами є, зокрема, але не виключно, військові дії, масові безлади, диверсія, ембарго, пожежі, паводки чи інші стихійні лиха, вибухи, дії чи бездіяльність державних органів, страйки, технічні перешкоди, що виникли внаслідок відмови та збоїв, несправностей систем електропостачання, зв`язку, комунікацій, обладнання, програмного забезпечення. Як вказав суд, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі №761/46018/16-ц.

Суд виходив з того, що рейс YE5118/10 DEC було затримано за непередбачуваних та випадкових технічних причин і обставин, а саме: технічні несправності повітряного судна запланованого на рейс, що перешкоджали безпечному виконанню польоту, які загрожували життю та здоров`ю пасажирів вказаного рейсу. Рейс, який мав здійснити відповідач, здійснений із запізненням, однак позивачі не відмовились від послуг перевезення, скористались квитками на інший рейс. Таким чином, вважав суд, обставин, передбачених ч.1 ст.104 ПК України, які б передбачали застосування ч.4, 5 ст.104 ПК України (виплата компенсації) судом не встановлено. Відтак суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На вказане рішення адвокат Лошкарьов Федір Анатолійович, який діє від імені кожного з вказаних чотирьох позивачів, подав окремі апеляційні скарги, в кожній з яких просить: його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким:

--- позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД задовольнити у повному обсязі;

--- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 передбачену законом грошову компенсацію за скасований міжнародний рейс у розмірі 600 євро, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень;

--- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 передбачену законом грошову компенсацію за скасований міжнародний рейс у розмірі 600 євро, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень;

--- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 передбачену законом грошову компенсацію за скасований міжнародний рейс у розмірі 600 євро, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень;

--- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 передбачену законом грошову компенсацію за скасований міжнародний рейс у розмірі 600 євро, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень;

--- усі понесені позивачами судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій, покласти на відповідача.

При цьому скаржник послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що головним порушенням суду при ухваленні оскаржуваного рішення є неправильна правова кваліфікація технічної несправності повітряного судна (а саме витік мастила з турбіни літака безпосередньо перед вильотом) як надзвичайної обставини або випадку непереборної сили, що нібито звільняє перевізника від відповідальності. На думку скаржника, така позиція повністю суперечить сучасному повітряному праву та усталеній міжнародній практиці, яка визначає внутрішні технічні проблеми літака як звичайний експлуатаційний ризик перевізника. За сучасними міжнародними стандартами, зокрема відповідно до Регламенту ЄС № 261/2004 (пункт 3 статті 5), технічна несправність літака не вважається надзвичайною обставиною, крім дуже вузького кола випадків, коли вона спричинена зовнішніми подіями, які не є властивими нормальній діяльності авіакомпанії та повністю перебувають поза її фактичним контролем. При цьому вказав на помилковість посилання суду на постанову Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 761/46018/16-ц, адже, вказав, Повітряний кодекс України та підзаконні авіаційні правила мають тлумачитися з урахуванням європейського законодавства, оскільки Україна взяла на себе зобов`язання щодо гармонізації національних норм із правом Європейського Союзу. Нагадав, що згідно з усталеною практикою Європейського суду справедливості (наприклад справа Corina van der Lans проти Koninklijke Luchtvaart Maatschappij NV), технічні проблеми у літаку, навіть якщо вони виникли несподівано, вважаються невід`ємною частиною звичайної діяльності авіаперевізника. Як підсумок, зазначив, що простий витік мастила з турбіни двигуна безпосередньо перед вильотом є класичним результатом зносу прокладок або швів, який мав бути виявлений та усунутий під час регулярного технічного обслуговування літака інженерною службою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД.

Також зазначив, що другим фундаментальним порушенням норм матеріального права судом першої інстанції є формалізоване та штучне розмежування понять затримки та скасування авіарейсу з метою ухилення від задоволення позовних вимог. На думку скаржника, суд відмовив у компенсації, виходячи з того, що рейс YE 5118 фактично не був скасований, а був лише виконаний із запізненням на 21 годину 15 хвилин підмінним повітряним судном іншої авіакомпанії, а самі пасажири скористалися цим перевезенням. Однак, вважає, таке судження є юридично неспроможним, оскільки воно повністю суперечить сучасним стандартам уніфікації повітряного права та принципу рівного поводження із пасажирами. Як вказав скаржник, за сучасними міжнародними стандартами та практикою Європейського суду справедливості, тривала затримка рейсу, яка перевищує 3 години, за своїми юридичними наслідками та правом на компенсацію повністю прирівнюється до скасування рейсу; це правило було вперше чітко сформульовано у рішенні Європейського суду справедливості у справі Sturgeon проти Condor Flugdienst GmbH. Отже, вважає скаржник, тривала затримка на 21 годину 15 хвилин у цій справі мала бути прирівняна до скасування рейсу з виплатою кожному позивачу передбаченої законом компенсації у розмірі 600 євро.

Також вказав, що суд не прийняв до уваги пріоритет та виключність норм Монреальської конвенції в регулюванні міжнародних повітряних перевезень, а саме Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, підписаної в Монреалі 28 травня 1999 року, яка була ратифікована Україною, яка набрала чинності у міжнародних відносинах для України 06.05.2009 року відповідно до ст.53 Конвенції та яка є частиною нашого національного законодавства (відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень" від 17.12.2008 року № 685-VI, який набрав чинності 20.01.2009 року). Зазначив, що суд побудував своє рішення виключно на нормах ЦК України та ст.104 Повітряного кодексу України, проігнорувавши той факт, що рейс YE 5118 від 10 грудня 2017 року за маршрутом Шарм-еш-Шейх–Запоріжжя був міжнародним авіаперевезенням, а тому ці правовідносини мають регулюватися насамперед вказаною Конвенцією. Вважає, що суд проігнорував принцип прирівнювання тривалої затримки до скасування рейсу, який випливає з системного тлумачення міжнародних норм, грубо порушив цей засадничий принцип уніфікації.

Також зазначив, що суд не врахував об`єктивну відповідальність авіаперевізника та тягар доведення за правилом res ipsa loquitur. А тому, вважає, що саме перевізник повинен довести, що він вжив усіх розумних та превентивних заходів для уникнення затримки чи скасування рейсу. Вважає, що у цій справі ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД не надало суду жодних доказів того, які саме конкретні превентивні заходи були вжиті для запобігання витоку мастила. Авіакомпанія обмежилася лише простим посиланням на сам факт поломки та затримку прибуття підмінного літака через погодні умови в аеропорту відправлення. Проте посилання на погодні умови в іншому аеропорту не є виправданням, оскільки первинною причиною зриву перевезення стала саме технічна несправність власного літака в Шарм-еш-Шейху.

Також послався на ігнорування судом першої інстанції існуючої міжнародної практики тлумачення ключових термінів, таких як затримка, скасування рейсу та надзвичайні обставини, є прямим порушенням принципу судової уніфікації.

Крім того, вказав, що суд порушив розумні строки розгляду справи та права на справедливий судовий розгляд, адже позов був поданий до суду 02 липня 2019 року, а судове рішення було ухвалене лише 04 червня 2026 року, тобто через шість з половиною років після відкриття провадження.

У поясненні щодо апеляційних скарг адвокат Данилюк Дмитро Володимирович, який діє від імені відповідача ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

При цьому зазначив, що ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД є неналежним відповідачем, адже позивачі не замовляли, не придбавали та не оплачували відповідачу вартість повторного перевезення безпосередньо у відповідача ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД. На його думку, належним відповідачем є ТОВ ДЖОІН АП яке і продало послуги перевезення позивачам і у якого з позивачами діє договір про надання туристичних послуг, в склад яких також входить перевезення.

Вказав, що затримка рейсу сталась з форс-мажорних (надвичайних) обставини, а саме під час перед польотного огляду літака було виявлено технічні несправності, які потребували час на їх усунення для безпечного виконання рейсу та забезпечення прильоту підмінного повітряного судна для перевезення пасажирів. Вважає, що перевізник ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД мав право, відповідно до вказаних вище приписів закону, здійснити затримку рейсу для усунення виявлених у перед польотній підготовці літака несправностей для безпечного виконання рейсу.

У письмових зверненнях у виді відповідей на відзив на апеляційну скаргу адвокат Лошкарьов Федір Анатолійович, який діє від імені кожного позивача, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД (ЄДРПОУ 38267160) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), передбачену законом грошову компенсацію за скасований міжнародний рейс у розмірі 600 євро, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД (ЄДРПОУ 38267160) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), передбачену законом грошову компенсацію за скасований міжнародний рейс у розмірі 600 євро, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД (ЄДРПОУ 38267160) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), передбачену законом грошову компенсацію за скасований міжнародний рейс у розмірі 600 євро, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД (ЄДРПОУ 38267160) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), передбачену законом грошову компенсацію за скасований міжнародний рейс у розмірі 600 євро, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень. Усі понесені позивачами судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій, покласти на відповідача.

При цьому серед доводів він по суті послався на ті, які зазначені в позовній заяві.

Щодо належного відповідача вказав, що правовий статус відповідача та спростування аргументів щодо відсутності договірних відносин Першим і ключовим твердженням, на якому наполягає Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД у своїх запереченнях, є те, що позивачі не довели факту укладання договору перевезення безпосередньо з авіакомпанією, оскільки придбали комплексний туристичний продукт у туроператора Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖОІН АП!" через турагента. Відповідач зазначає, що оскільки оплату за перевезення було здійснено на користь туроператора, а не безпосередньо перевізнику, між пасажирами та авіакомпанією нібито не виникло договірних зобов`язань, а тому позов пред`явлено до неналежного відповідача. Така позиція є юридично неспроможною та повністю спростовується нормами матеріального права України та положеннями міжнародних конвенцій.

Оформлення та видача позивачам електронних квитків під номерами 2060007090780 на ім`я BYCHKOV DMYTRO MR, 2060007090781 на ім`я YAN HANNA MRS, 2060007090764 на ім`я SHAPOVALOV DENYS MR, та НОМЕР_5 на ім`я DMYTRIIEVA DARIA MRS свідчить про виникнення безпосередніх двосторонніх договірних відносин між пасажирами та перевізником. Будь-який електронний квиток, зареєстрований у базі даних авіакомпанії, є самостійним договором перевезення, незалежно від каналу продажу чи способу його придбання. Участь посередників, таких як туристичний оператор Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖОІН АП!" чи турагент фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , у процесі реалізації авіаквитків є стандартною світовою практикою і жодним чином не нівелює статус авіакомпанії як договірного та фактичного перевізника. Кошти, сплачені позивачами за туристичний продукт у загальному розмірі 58 141,00 гривень, включали вартість повітряного перевезення, яка згодом перераховується авіакомпанії у межах внутрішніх господарських розрахунків між туроператором та перевізником. Вимагати від пасажира надання окремого фінансового документа про пряму оплату на рахунок авіакомпанії є абсурдним і протиправним, оскільки пасажир виконав свої зобов`язання щодо оплати в повному обсязі перед уповноваженим агентом з продажу. Понад те, Монреальська конвенція 1999 року, яка є частиною національного законодавства України, містить окремий розділ, що регулює правовідносини за участю фактичного перевізника. Згідно з положеннями цієї Конвенції, якщо перевезення здійснюється фактичним перевізником, який не є договірним перевізником у розумінні укладеного пасажиром договору з посередником, то як договірний, так і фактичний перевізники несуть відповідальність перед пасажиром. Пасажир має безумовне право пред`явити позов про стягнення компенсації та відшкодування шкоди безпосередньо до фактичного перевізника, який виконував або мав виконувати рейс. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯНЕІР" ЛТД, надаючи туроператору авіаквитки для пасажирів, вступило з останніми у прямі договірні правовідносини, що повністю спростовує твердження про неналежність відповідача у цій справі.

Також зазначив, що спроба відповідача заперечити договірний характер відносин через чартерний статус рейсу YE 5118 також не витримує жодної юридичної критики. Повітряний кодекс України та Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу поширюють свою дію на всі види комерційних повітряних перевезень, включаючи чартерні та регулярні рейси. Права пасажирів на безпеку польоту, отримання допомоги та виплату грошової компенсації у разі тривалої затримки або скасування є ідентичними для всіх категорій рейсів. Таким чином, договір перевезення між позивачами та відповідачем є чинним, дійсним та створює для авіакомпанії обов`язок забезпечити належне виконання зобов`язань.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 07.09.2026 року о 09:00 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися і про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.

23.11.2017 року між турагентом Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , що діє на підставі Агентського договору на реалізацію турпродукту від імені та за дорученням Туроператора ТОВ "Джоін АП!" (туроператор), та ОСОБА_1 , який діє за усним дорученням від імені інших туристів – ОСОБА_6 , (туристом), укладено договір №900940 про надання туристичних послуг. Туроператор через турагента зобов`язався відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язався на умовах даного договору прийняти та оплатити їх (п.2.1. договору).

23.11.2017 року між турагентом Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , що діє на підставі Агентського договору на реалізацію турпродукту від імені та за дорученням Туроператора ТОВ "Джоін АП!" (туроператор), та ОСОБА_3 , який діє за усним дорученням від імені інших туристів – ОСОБА_4 , (туристом), укладено договір №900932 про надання туристичних послуг. Туроператор через турагента зобов`язався відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язався на умовах даного договору прийняти та оплатити їх (п.2.1. договору).

Згідно укладених договорів у розділі "Істотні умови договору" сторони погодили, зокрема, що строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування: з 26.11.2017 року по 10.12.2018 року; характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення: BAY 2703 Bravo Airways (MD-83) 26.11.2017 (KHF 13:20) -> (SSH 17:20) ECONOM; YE 5118 Yanair (B-737-400) 10.12.2017 (SSH 07:50) -> (OZH 11:40) ECONOM; вартість туристичного обслуговування щодо кожного з договорів складає 29070,50 гривень.

Відповідно до п.3.1.3. договору туроператор через турагента зобов`язався забезпечити туриста необхідними документами відповідно до кількості туристів: ваучер, страховий поліс, авіаквитки на авіарейсах згідно з графіком відправлення за маршрутом, вказаним в листі бронювання.

На виконання умов договору сформовано електронні квитки (маршрут/квитанція): 2060007090780 на ім`я BYCHKOV DMYTRO MR; 2060007090781 на ім`я YAN HANNA MRS; 2060007090764 на ім`я SHAPOVALOV DENYS MR; 2060007090765 на ім`я DMYTRIIEVA DARIA MRS, копії яких надано позивачами.

На підставі договірних правовідносин на туристичне обслуговування, які існують між відповідачем ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД та туроператором ТОВ "Джоін АП!", відповідач ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД надав туроператору ТОВ "Джоін АП!" вказані авіаквитки, які в подальшому на виконання останнім договору на туристичне обслуговування були передані позивачам. Таким чином, відповідач вступив з останніми у договірні правовідносини.

До відзиву на позовну заяву відповідачем надано довідку, зі змісту якої вбачається, що рейс № 5118 від 10.12.2017 року було виконано з затримкою на 21 год. 15 хв. Рейс не був скасований та був виконаний з затримкою, підмінним повітряним судном типу MD83 партнером – авіакомпанією "Браво". Причини затримки рейсу – технічні несправності повітряного судна запланованого на рейс, які унеможливлювали безпечне виконання польоту та їх усунення на час затримки рейсу, різне прибуття підмінного повітряного судна через погодні умови аеропорту відправлення. На час затримки рейсу пасажирам було надано обслуговування згідно правил повітряних перевезень пасажирів та багажу (харчування, розміщення в готелі).

12.03.2019 року та 23.04.2019 року позивачами на адресу відповідача рекомендованими листами 7300304447787 від були направлені претензії, які містить опис проблеми яка сталася, а також вказано вимоги за претензією із визначення розміру компенсації - 600 євро кожному з позивачів із зазначення банківських реквізитів останніх.

Зміст претензій, які було спрямовано позивачами 12.03.2019 року та 23.04.2019 року на адресу ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД зводиться до наступного: "Перед взлітом, виявилася поломка, потекло масло з турбіни. Усіх пасажирів повернули в аеропорт, де протримали біля шести годин. Після чого усіх відвезли до готелю. Після п`ятнадцяти годин ми улетіли іншою авіакомпанією".

Отже, зміст претензії не спростовує обставини, зазначені відповідачем.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Як правильно зазначив суд першої інстанції, правовідносини, що виникли у цій справі у галузі авіаперевезення, регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності для України 06 травня 2009 року, Повітряним кодексом України та Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735 (в редакції, що діяла станом на час виникнення правовідносин між сторонами).

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За положеннями ст.910 ЦК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин:

--- за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а у разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його перевезення (частина 1);

--- укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів) (частина 2).

Згідно з ч.1 ст.922 ЦК України за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров`ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.

Аналогічна норма передбачена статтею 19 Монреальської конвенції.

Частиною 16 ст.100 ПК України передбачено, що пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу обслуговування пасажиру в порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними договорами України.

Розділом XIII ПК України (статті 103-107) передбачено права пасажира на компенсацію у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки авіарейсів.

Частиною 1 ст.103 ПК України встановлено, що положення цього розділу застосовуються до пасажирів, які вирушають з/до аеропорту, розташованого на території України, а також до пасажирів, які вирушають з/до аеропорту, розташованого в іншій країні, до/з аеропорту, розташованого на території України.

Положення цього розділу застосовуються до пасажирів (регулярних та чартерних рейсів), яким відмовлено у перевезенні проти їхньої волі або рейс яких скасовано чи затримано, за умови, що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, що передбачений правилами авіаперевізника та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення, чи забронював рейс, який затримано/перенесено авіаперевізником або фрахтувальником повітряного судна (туроператором) на інший рейс незалежно від причин затримки/перенесення (частина 2 ст.103 ПК України).

Згідно з ч.1 ст.105 ПК України у разі скасування рейсу пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу та компенсацію відповідно до частин п`ятої і шостої статті 104 цього Кодексу. Пасажир має право на компенсацію, якщо його не поінформовано про скасування рейсу: щонайменше за два тижні до запланованого часу відправлення; у період не більше ніж за два тижні і не менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за дві години до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через чотири години після запланованого часу прибуття; менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття.

Також право пасажирів у разі відмови в перевезенні, скасуванні або затримки рейсів на компенсацію передбачено розділом XVI Правил, які містять аналогічні норми.

Відповідно до ч.5 ст.104 ПК України, якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 250 євро – для рейсів дальністю до 1500 кілометрів; 400 євро – для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів; 600 євро – для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.

Відповідно до ч.3 ст.105 ПК України перевізник не зобов`язаний виплачувати компенсацію, передбачену частинами п`ятою і шостою статті 104 цього Кодексу, якщо він може надати підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія непереборної сили або надзвичайна ситуація, якій не можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів.

За приписами ст.106 ПК України:

--- авіаперевізник повинен надати пасажирам сприяння, передбачене пунктами 1 і 4 частини п`ятої статті 105 цього Кодексу, у разі затримки рейсу:

до двох годин – для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

до трьох годин – для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

на чотири години і більше від запланованого часу відправлення – для інших рейсів, не зазначених у другому і третьому абзацах цієї частини (частина 1);

--- якщо виконання затриманого рейсу відкладається на день, наступний за днем його виконання, передбаченим розкладом і зазначеним у квитку, перевізник повинен надати пасажирам номери у готелі, харчування та забезпечити трансфер за маршрутом аеропорт - готель – аеропорт (частина 2);

--- якщо затримка рейсу перевищує п`ять годин, пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу (частина 3).

Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу XV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу перевізник може затримати або скасувати рейс як з комерційних причин, так і з причин, які не залежать від нього. Перевізник повинен ужити всіх необхідних заходів для уникнення затримки в перевезенні пасажирів і багажу. У разі дії надзвичайних обставин перевізник має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс або анулювати раніше підтверджене бронювання.

Пунктом 6 розділу І Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу передбачено, що надзвичайні обставини – обставини, які призводять до тривалої затримки або скасування одного або більше рейсів, навіть якщо відповідним авіаперевізником було вжито всіх розумних заходів, щоб запобігти затримкам або скасуванням. Надзвичайними обставинами є, зокрема, але не виключно, військові дії, масові безлади, диверсія, ембарго, пожежі, паводки чи інші стихійні лиха, вибухи, дії чи бездіяльність державних органів, страйки, технічні перешкоди, що виникли внаслідок відмови та збоїв, несправностей систем електропостачання, зв`язку, комунікацій, обладнання, програмного забезпечення.

У постанові від 17 вересня 2018 року у справі №761/46018/16-ц Верховний Суд зазначив:

--- положеннями статті 29 Монреальської конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню;

--- аналогічне положення міститься у пункті 2 глави 2 розділу ХХVІІ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, де зазначено, що відповідальність перевізника за неналежне перевезення в будь-якому випадку обмежена реальними збитками, доведеними пасажирами;

--- зі змісту зазначених норм права випливає, що авіаперевізник відповідає за неналежне перевезення у межах реальних (фактичних) збитків, доведених пасажирами, але не вище ніж розмір відшкодування, встановлений нормами Монреальської конвенції;

--- вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, суди дійшли правильного висновку про те, що авіаперевізником було вжито всіх розумних заходів, щоб запобігти скасуванню рейсу та його затримці. Затримка рейсу сталась з поважних та незалежних від волі відповідача причин, рейс було затримано з технічних причин, але здійснено із запізнення на 3 год 28 хв., а позивачі добровільно погодились на заміну квитків на наступний день, скориставшись послугами авіаперевезення. Доказів про понесені ними збитки унаслідок затримки рейсу позивачами не надано. Крім того, позивачами не надано доказів подання претензій до авіаперевізника у зв`язку із затримкою багажу, як і доказів понесених ними унаслідок цього збитків. У зв`язку із недоведеністю вини авіаперевізника у завданні позивачам шкоди унаслідок затримки рейсу вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними".

У статті 19 Глави III ("Відповідальність перевізника та розмір компенсації за заподіяну шкоду") Конвенції містяться положення про затримку: перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок затримки в повітряному перевезенні пасажирів, багажу або вантажу. Однак перевізник не несе відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок затримки, якщо доведе, що він, його службовці та агенти вжили всіх заходів, які могли б бути необхідними для того, щоб уникнути шкоди, або що для нього чи для них було неможливо вжити таких заходів.

Глава V Конвенції ("Повітряні перевезення, що виконуються особами, які не є перевізниками за договором") містить положення про Перевізника за договором, та Фактичного перевізника (стаття 39), про відповідальність перевізника за договором та фактичного перевізника (стаття 40), про адресат пред`явлення позовів (стаття 45), про додаткову юрисдикцію (стаття 46).

Так, відповідно до статті 39 Конвенції Положення цієї глави застосовуються тоді, коли особа (далі – перевізник за договором) як основна сторона укладає договір перевезення, який регулюється цією Конвенцією, з пасажиром або вантажовідправником, або з особою, яка діє від імені пасажира або вантажовідправника, а інша особа (далі – фактичний перевізник), будучи уповноваженим перевізником за договором, здійснює все перевезення або його частину, але не є стосовно такої частини послідовним перевізником у контексті цієї Конвенції. Наявність згаданих повноважень є презумпцією за відсутності доказу протилежного.

Згідно зі статтею 40 Конвенції якщо інше не передбачено в цій главі, у випадках, коли фактичний перевізник здійснює повністю або частково перевезення, яке відповідно до договору, передбаченого статтею 39, регулюється цією Конвенцією, на перевізника за договором та на фактичного перевізника поширюється дія норм цієї Конвенції, причому на першого з них – стосовно всього перевезення, передбаченого договором, а на другого - лише стосовно того перевезення, яке він здійснює.

За приписами статті 45 Конвенції будь-який позов про відповідальність, що стосується перевезення, яке здійснюється фактичним перевізником, може за вибором позивача бути поданий проти цього перевізника або проти перевізника за договором, або проти обох, разом чи окремо. Якщо позов порушений лише проти одного із цих перевізників, він має право залучити й іншого перевізника до справи в суді, до якого подано позов, при цьому процедура такого залучення та його наслідки визначаються законом, який застосовує суд.

Відповідно до статті 46 Конвенції будь-який позов про відповідальність, передбачений статтею 45, повинен бути поданий за вибором позивача на території однієї з держав-сторін або до одного із судів, до яких позов може бути поданий проти перевізника за договором, як це передбачено в статті 33, або до суду за місцем знаходження фактичного перевізника, або за місцем його основної діяльності.

Щодо належного відповідача

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що належним відповідачем у справі є ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД, адже в розумінні Монреальської Конвенції ТОВ "ЯНЕІР" є договірним перевізником, оскільки взяло на себе юридичне зобов`язання перевезти позивачів. Туроператор ТОВ "ДЖОІН АП!", за обставинами справи, виконав лише роль агента, який замовив рейс (викупив місце, місця або виписав квиток через свій офіс), він не є належним відповідачем. Останнім (договірним перевізником) є українська авіакомпанія ТОВ "ЯНЕІР", ЄДРПОУ 38267160, тобто авіакомпанія, чий літак піднявся (чи мав піднятися) в повітря, основним видом діяльності якої є пасажирський авіаційний транспорт (КВЕД 51.10).

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі № 243/9071/18 зроблено висновок, що

--- "…на виконання умов договору туроператором надано позивачам: пам`ятку туриста, ваучер, авіаквитки на ім`я позивачів. З наведеного вбачається, що до обов`язків туроператора за договором на туристичне обслуговування входить бронювання квитків, тобто забезпечення перевезення, а не здійснення самого перевезення. Відповідно, відповідальність тероператора настає у разі встановлення факту незабезпечення або несвоєчасного забезпечення туристів обумовленими договором послугами. У правовідносинах, пов`язаних з перевезенням, туроператор виступає посередником між туристом та перевізником

--- З наведеного вбачається, що ТОВ «Авіакомпанія Скайап», надаючи туроператору авіаквитки, які в подальшому на виконання останнім договору на туристичне обслуговування були передані позивачам, вступило з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у договірні правовідносини. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір перевезення між позивачами та ТОВ «Авіакомпанія Скайап» не укладався та про те, що ніяких зобов`язань перед позивачами у ТОВ «Авіакомпанія Скайап» не має".

ТОВ "ДЖОІН АП!" код ЄДРПОУ 38729427, має ліцензію (КВЕД 79.12) Діяльність туристичних операторів і не має ліцензію на пасажирські авіаперевезення. А тому вказане Товариство не є належним відповідачем у цій справі.

Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, надаючи туроператору авіаквитки, які в подальшому на виконання останнім договору на туристичне обслуговування були передані позивачам, ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД вступило з останніми у договірні правовідносини, чим спростовується позиція ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Щодо суті спору

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що рейс № 5118 від 10.12.2017 року було виконано з затримкою на 21 год. 15 хв, він не був скасований та був виконаний з затримкою, підмінним повітряним судном типу MD83 партнером – авіакомпанією "Браво". Причини затримки рейсу – технічні несправності повітряного судна запланованого на рейс, які унеможливлювали безпечне виконання польоту та їх усунення на час затримки рейсу, різне прибуття підмінного повітряного судна через погодні умови аеропорту відправлення. На час затримки рейсу пасажирам було надано обслуговування згідно правил повітряних перевезень пасажирів та багажу (харчування, розміщення в готелі).

З цими обставинами та обслуговуванням позивачі по суті погодилися.

Також суд підставно враховував положення ч.5 ст.104 Повітряного Кодексу України, а також те, що 12.03.2019 року та 23.04.2019 року позивачами на адресу відповідача рекомендованими листами 7300304447787 від були направлені претензії, які містить опис проблеми яка сталася, а також вказано вимоги за претензією із визначення розміру компенсації – 600 євро кожному з позивачів із зазначення банківських реквізитів останніх. Відомостей про відповіді на претензії матеріали справи не містять.

На думку суду апеляційної інстанції, суд обґрунтовано враховував положення пунктів 1, 2, 3 розділу XV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, а також пункт 4 розділу І вказаних Правил щодо трактування надзвичайних обставин, а саме що такими є, зокрема, але не виключно, військові дії, масові безлади, диверсія, ембарго, пожежі, паводки чи інші стихійні лиха, вибухи, дії чи бездіяльність державних органів, страйки, технічні перешкоди, що виникли внаслідок відмови та збоїв, несправностей систем електропостачання, зв`язку, комунікацій, обладнання, програмного забезпечення. Як правильно вказав суд, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі №761/46018/16-ц.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рейс YE5118/10 DEC було затримано за непередбачуваних та випадкових технічних причин і обставин, а саме: технічні несправності повітряного судна запланованого на рейс, що перешкоджали безпечному виконанню польоту, які загрожували життю та здоров`ю пасажирів вказаного рейсу. Рейс, який мав здійснити відповідач, здійснений із запізненням, однак позивачі не відмовились від послуг перевезення, скористались квитками на інший рейс.

Таким чином, суд обґрунтовано вважав, що обставин, передбачених ч.1 ст.104 ПК України, які б передбачали застосування ч.4, 5 ст.104 ПК України (виплата компенсації) не встановлено.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові за необґрунтованістю.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції

Таким чином рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом пріоритету та виключності норм Монреальської конвенції в регулюванні міжнародних повітряних перевезень, а також на помилковість посилання суду на постанову Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 761/46018/16-ц з урахуванням того, що простий витік мастила з турбіни двигуна безпосередньо перед вильотом є класичним результатом зносу прокладок або швів, який мав бути виявлений та усунутий під час регулярного технічного обслуговування літака інженерною службою ТОВ "ЯНЕІР" ЛТД, а тому, на думку скаржника, Повітряний кодекс України та підзаконні авіаційні правила мають тлумачитися з урахуванням європейського законодавства, оскільки Україна взяла на себе зобов`язання щодо гармонізації національних норм із правом Європейського Союзу, а відповідно до усталеної практики Європейського суду справедливості технічні проблеми у літаку, навіть якщо вони виникли несподівано, вважаються невід`ємною частиною звичайної діяльності авіаперевізника.

Також слід залишити поза увагою й посилання скаржника на помилковість класифікації судом події як затримка авіарейсу в той час, як насправді це було скасування авіарейсу, адже за сучасними міжнародними стандартами та практикою Європейського суду справедливості, тривала затримка рейсу, яка перевищує 3 години, за своїми юридичними наслідками та правом на компенсацію повністю прирівнюється до скасування рейсу.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує пріоритет та виключність норм Монреальської конвенції в регулюванні міжнародних повітряних перевезень, а також те, що, як встановлено, рейс YE5118/10 DEC було затримано за непередбачуваних та випадкових технічних причин і обставин, а саме: технічні несправності повітряного судна запланованого на рейс, що перешкоджали безпечному виконанню польоту, які загрожували життю та здоров`ю пасажирів вказаного рейсу. Рейс, який мав здійснити відповідач, здійснений із запізненням, однак позивачі не відмовились від послуг перевезення, скористались квитками на інший рейс, на час затримки рейсу пасажирам було надано обслуговування згідно правил повітряних перевезень пасажирів та багажу (харчування, розміщення в готелі). Слід також враховувати й те, що сама подія із затриманням рейсу сталася 10.12.2017 року, а претензію відповідачу було направлено лише 12.03.2019 року, тобто через 1 рік і 3 місяці, що саме по собі свідчить про повне усвідомлення з боку позивачів самої проблеми та погодження із таким розвитком подій.

У даному випадку суд першої інстанції правильно застосував положення пунктів 1, 2, 3 розділу XV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, а також пункт 4 розділу І вказаних Правил щодо трактування надзвичайних обставин, а саме що такими є, зокрема, технічні перешкоди, що виникли внаслідок відмови та збоїв, несправностей систем електропостачання, зв`язку, комунікацій, обладнання, програмного забезпечення. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі №761/46018/16-ц.

Також підлягають відхиленню посилання на неврахування судом об`єктивної відповідальності авіаперевізника та тягару доведення за правилом res ipsa loquitur.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що у цій справі належними доказами не доведено відсутність з боку відповідача заходів для запобігання самого факту поломки, крім того відповідач здійснив необхідні дії для прибуття підмінного літака, проте очевидно відсутня його вина в затримці підмінного літака через погодні умови в аеропорту відправлення.

Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого рішення та не містять в собі підстав для його скасування, підлягають залишенню поза увагою інші доводи апеляційної скарги.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Лошкарьова Федора Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , апеляційну скаргу адвоката Лошкарьова Федора Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_6 , апеляційну скаргу адвоката Лошкарьова Федора Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_3 , апеляційну скаргу адвоката Лошкарьова Федора Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови – 07 вересня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська