Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №656/192/15-ц — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 656/192/15-ц Головуючий в І інстанції: Крисанова В.І.

Номер провадження: 22-ц/819/1217/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи";

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2015 року, ухвалене у складі судді Крисанової В.І., дата складення повного рішення – не зазначено, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

18 березня 2015 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 60 347,25 грн та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 603,47 грн.

Позов обґрунтований наступним.

28 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс" (Первинний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 05003711862, відповідно до умов якого Первинний кредитор надає відповідачці кредит у сумі 39 900,00 грн, а відповідачка зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Додатком № 1 до нього – Графіком платежів.

18 травня 2012 року між Первинним кредитором та позивачем було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого позивач зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Первинного кредитора, а Первинний кредитор зобов`язувався відступити Товариству свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1 до договору факторингу.

Таким чином, Первинним кредитором було відступлено позивачу право грошової вимоги за кредитним договором № 05003711862 від 28 грудня 2007 року.

Відповідно до умов кредитного договору та договору факторингу, позивач вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

У порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 10 січня 2015 року має прострочену заборгованість за кредитом у сумі 37 716,11 грн, по відсотках у сумі 20 037,13 грн, по комісії у сумі 1 096,13 грн. У зв`язку з систематичним порушенням боржником своїх обов`язків зі сплати кредиту, відповідачці було нараховано неустойку (штраф) у сумі 1 497,88 грн.

Виходячи з викладеного, просить задовольнити позов.

На початку судового розгляду справи уточнено прізвище відповідачки, яка після одруження 06 грудня 2013 року змінила прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , а 23 жовтня 2014 року змінила прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

Ухвалою Іванівського районного суду Херсонської області від 25.03.2015 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

Представник позивача Поліщук А.М. в судове засідання не з`явився, повідомив суд про розгляд справи в його відсутність та те, що він позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи й розглянув справу за відсутності сторін.

Заочним рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2015 року позов було задоволено. Суд вирішив:

--- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , уродженки та мешканки с. Трохимівка, Іванівського району, Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", 07400, м. Бровари, Київська область, бульвар Незалежності, 14, р/р № НОМЕР_2 в ПАТ "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ – 35326253, МФО 300346, заборгованість по кредитному договору № 05003711862 від 28 грудня 2007 року в сумі 60 347,25 грн, яка складається із: залишку заборгованості за кредитом у сумі 37 716,11 грн, відсотків за користування кредитом у сумі 20 037,13 грн, комісії у сумі 1 096,13 грн, штрафу у сумі 1 497,88 грн;

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" судові витрати по сплаті судового збору у сумі 603,47 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 28 грудня 2007 року між Первинним кредитором та відповідачкою був укладений кредитний договір № 05003711862, відповідно до умов якого Первинний кредитор надає відповідачці кредит у сумі 39 900,00 грн на строк до 10 січня 2015 року, а відповідачка у своє чергу зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та виконати всі інші грошові зобов`язання, передбачені цим кредитним договором (а.с.5-9).

Також суд виходив з того, що 18 травня 2012 року між Первинним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого Первинний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором № 05003711862, укладеним з відповідачем, про що 19 лютого 2015 року ТОВ повідомило відповідача (а.с.20-24, 30).

Також суд виходив з того, що згідно розрахунку відповідачка станом на 10 січня 2015 року має заборгованість за кредитним договором в сумі 60 347,25 грн, яка складається із: залишку заборгованості за кредитом у сумі 37 716,11 грн, відсотків за користування кредитом у сумі 20 037,13 грн, комісії у сумі 1 096,13 грн, штрафу у сумі 1 497,88 грн (а.с.28).

Також суд враховував положення п.9.4. кредитного договору про те, що Кредитодавець вправі без обмежень уступати будь-які свої права за цим договором.

Також суд враховував положення п.3.1. договору факторингу від 18 травня 2012 року, відповідно до якого Первинний кредитор зобов`язується продати (відступити) кредитний портфель позивачу в дату відступлення та передати позивачу кредитні документи у порядку та на умовах, визначених пунктом 4.4. цього договору, а позивач зобов`язується прийняти такий кредитний портфель та сплатити Первинному кредитору купівельну ціну в порядку встановленому пунктами 5.1.-5.3. цього Договору.

Також суд враховував, що 19 лютого 2015 року позивач направив відповідачці повідомлення про те, що він на підставі договору факторингу від 18 травня 2012 року має право вимоги до неї за кредитним договором № 05003711862 від 28 грудня 2007 року, відповідно до якого станом на дату відступлення розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 60 347,25 грн (а.с.30).

Також суд виходив з положень кредитного договору, які передбачали: сплату процентів за користування кредитом в розмірі 16% річних від непогашеної суми кредиту (п.2.1.); сплату разової комісії за надання кредиту в розмірі 1% від початкової суми кредиту (п.2.2.); сплату комісії за управління кредитом в розмірі 0,07% від початкової суми кредиту (п.2.3.); внесення щомісячного платежу на погашення кредиту не пізніше відповідної дати щомісячного платежу, зазначеної в Графіку платежів (не пізніше 10 числа місяця у відповідному платіжному періоді) (п.3.1.); зобов`язання позичальника повернути кредитодавцю суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, комісію за управління кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені цим договором в повному обсязі, в строки та у порядку, що визначені цим кредитним договором (п.5.1.2.); право кредитодавця незалежно від настання кінцевого терміну повернення кредиту вимагати дострокового погашення заборгованості, в тому числі суми кредиту (або її відповідної частини) та/або процентів за користування кредитом, та/або комісії за надання кредиту, та/або комісії за управління кредитом, та/або суми неустойки чи інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором та вимагати розірвання цього договору у випадку порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів (п.6.2.3.); право кредитодавця у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань щодо сплати щомісячних платежів згідно умов цього договору вимагати від позичальника сплати кредитодавцю неустойки (штрафу) в розмірі 20% від повної суми щомісячного платежу, зобов`язання по сплаті якого порушено позичальником (п.7.2.).

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка неналежно виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем, який набув право вимоги, на загальну суму 60 347,25 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом у сумі 37 716,11 грн, по відсоткам за користування кредитом у сумі 20 037,13 грн, по комісії у сумі 1 096,13 грн., по штрафу у сумі 1 497,88 грн. Відтак, на думку суду, відповідно до положень ст.ст.526, 536, ч.1 ст.610, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1054 ЦК України, вказана заборгованість в сумі 60 347,25 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у повному об`ємі.

Оскільки позивач сплатив при подачі позовної заяви судовий збір у сумі 603,47 грн, то відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України суд дійшов висновку, що він підлягає стягненню з відповідачки в повному обсязі.

24 лютого 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф в Україні введено воєнний стан, який триває наразі. Місто Херсон і майже вся Херсонська область були окуповані російськими військами.

У зв`язку із введенням воєнного стану та тимчасовою окупацією міста Херсона військами країни-агресора Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.

11 листопада 2022 року правобережжя Херсонської області та саме місто Херсон були звільнені від загарбників.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. "Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області", зокрема вирішено відновити з 12 червня 2023 року процесуальну діяльність Херсонського апеляційного суду, вирішено змінити територіальну підсудність судових справ судів Херсонської області, в тому числі Іванівського районного суду Херсонської області, шляхом зміни підсудності Великоолександрівському районному суду Херсонської області.

До Великоолександрівського районного суду Херсонської області, засобами поштового відправлення, від відповідача у цій справі надійшла заява про перегляд вказаного заочного рішення.

Суд встановив, що станом на 25.09.2025 справи, які перебували в провадженні Іванівського районного суду Херсонської області, в тому числі й цивільна справа ЄУН 656/192/15-ц, до Великоолександрівського районного суду Херсонської області не передавались. Відповідно, на даний час, вважав суд, є підстави вважати, що цивільна справа ЄУН 656/192/15-ц є втраченою, а тому розгляд заяви про скасування заочного рішення за відсутності матеріалів судового провадження є неможливим, наслідком чого, вважав суд, є необхідним ініціювати розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження по цій справі.

А тому ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25.09.2025 року суд постановив відкрити провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження, розгляд якого здійснювати за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 березня 2026 року суд постановив:

--- відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 656/192/15-ц за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", про перегляд заочного рішення у справі 656/192/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 60 347,25 грн, в частині відновлення змісту таких документів:

– довідки про автоматичний розподіл справи між суддями (для місцевого суду) від 18 березня 2015 року;

– ухвали від 25 березня 2015 року;

– ухвали від 25 березня 2015 року;

– внесення дат слухання від 26 березня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 28 березня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 28 березня 2015 року;

– внесення дат слухання від 03 квітня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 03 квітня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 03 квітня 2015 року;

– ухвали від 14 квітня 2015 року;

– внесення дат слухання від 15 квітня 2015 року;

– внесення дат слухання від 21 квітня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 21 квітня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 21 квітня 2015 року;

– ухвали від 21 квітня 2015 року;

– ухвали від 21 квітня 2015 року;

– ухвали від 06 травня 2015 року;

– ухвали від 06 травня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 07 травня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 07 травня 2015 року;

– внесення дат слухання від 07 травня 2015 року;

– ухвали від 12 травня 2015 року;

– ухвали від 12 травня 2015 року;

– внесення дат слухання від 13 травня 2015 року;

– ухвали від 25 травня 2015 року;

– внесення дат слухання від 26 травня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 26 травня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 26 травня 2015 року;

– ухвали від 27 травня 2015 року;

– ухвали від 27 травня 2015 року;

– внесення дат слухання від 28 травня 2015 року;

– внесення дат слухання від 05 червня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 08 червня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 08 червня 2015 року;

– ухвали від 25 червня 2015 року;

– ухвали суду для зупинення провадження у справі від 25 червня 2015 року;

– внесення дат слухання від 02 вересня 2015 року;

– ухвали від 02 вересня 2015 року;

– ухвали від 02 вересня 2015 року;

– ухвали від 02 вересня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 02 вересня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 02 вересня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 14 вересня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 14 вересня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 15 вересня 2015 року;

– судової повістки про виклик в суд від 15 вересня 2015 року;

– внесення дат слухання від 16 вересня 2015 року;

– рішення від 23 вересня 2015 року;

– рішення від 24 вересня 2015 року,

– а також документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", а саме: належним чином завіреної копії кредитного договору № 05003711862 від 28 грудня 2007 року; витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 36702932 від 30 червня 2012 року; витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 39060442 від 30 листопада 2012 року; копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; належним чином завіреної копії анкети; належним чином завіреної копії заяви про перерахування коштів; копії паспорта відповідача; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідача; належним чином завіреної копії договору купівлі-продажу кредитного портфелю; розрахунку заборгованості за кредитом станом на 2015 рік.

--- в іншій частині відновлення матеріалів втраченого судового провадження є неможливим.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 червня 2026 року було поновлено відповідачу строк на подання заяви про перегляд вказаного заочного рішення та у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення було відмовлено.

Поновляючи відповідачу строк на подання заяви про перегляд вказаного заочного рішення, суд встановив, що вказане заочне рішення від 23 вересня 2015 року було ухвалено за результатами заочного розгляду справи і підставою для ухвалення рішення у заочному порядку стала повторна неявка відповідача у судове засідання. Разом з тим, як зазначив суд, матеріали частково відновленого судового провадження не містять належних даних про те, коли саме відповідач отримала копію заочного рішення суду. Суд послався на положення статей 283, 284 ЦПК України, відповідно до яких копія заочного рішення надсилається відповідачу, який не з`явився у судове засідання, а у разі невручення повного заочного рішення у день його проголошення строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено. За таких обставин суд вважав причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення поважними, а тому вважав, що вказаний строк підлягає поновленню.

Разом з тим, суд враховував, що з відновлених матеріалів цивільної справи (а саме з ухвал Іванівського районного суду Херсонської області від 21 квітня 2015 року, 06 травня 2015 року, 12 травня 2015 року, 25 травня 2015 року та 25 червня 2015 року) вбачається участь у розгляді справи представника відповідача, який брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та вчиняв процесуальні дії в інтересах відповідача, зокрема заявляв клопотання про визнання явки представника позивача обов`язковою. На думку суду, наведене свідчить про те, що інтереси відповідача під час розгляду справи не були залишені без представництва, а відповідач мала процесуальну можливість через представника подати заперечення проти позову, надати докази, заявити клопотання, у тому числі й про застосування позовної давності. Суд враховував, що у поданих 17 червня 2026 року запереченнях відповідач зазначила, що особи, які брали участь у справі як її представники у 2015 році, їй невідомі, а повноважень на представництво її інтересів вона їм не надавала. Однак, як зазначив суд, такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, адже саме по собі твердження заявника про невідомість їй цих осіб або про відсутність надання їм повноважень не спростовує змісту процесуальних ухвал суду, якими зафіксовано участь представника відповідача у розгляді справи, та не є достатньою підставою для висновку про незаконність такого представництва у межах вирішення питання про перегляд заочного рішення.

На вказане заочне рішення ОСОБА_1 , вважаючи рішення необґрунтованим через неповне або неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник послався на необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема вказала, що суд не прийняв до уваги неподання позивачем документів які підтверджують фактичне надання (перерахування) коштів позичальнику, строк, періодичність та порядок виконання зобов`язань за кредитним договором (Графік платежів), відсутність належного розрахунку суми боргу та його складових зважаючи на періодичність платежів, обумовлену кредитним договором, що суд не врахував, що з порівняння її підписів на документах щодо надання кредиту та її підписів у копії паспорта вбачається, що підписи на документах від її імені не справжні, а також що суд не звернув увагу на те, що вона була позбавлена можливості заявити про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції з поважних причин, адже особи, які, представляли її інтереси у цій справі начебто за її дорученням, неналежним чином використовували права та обов`язки та не заявили про застосування строків позовної давності, а вона сама не була повідомлена за адресою свого фактичного проживання про розгляд справи, хоча ця адреса була відома як Позивачу. Також суд не взяв до уваги надання позивачем лише копій кредитного договору, заяви про перерахування коштів, паспорта Відповідача, розрахунку заборгованості за кредитом станом на 2015 рік, враховуючи пояснення позивача про знищення їх оригіналів за строками зберігання відповідно до законодавства.

У відзиві адвокат Стеценко Максим Владленович, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити в силі оскаржуване заочне рішення, зазначивши наступне.

В своїй апеляційній скарзі скаржник дійшов до хибної думки про те, що ТОВ "Кредитні ініціативи" знищив оригінали кредитної справи, адже при відновлені втраченого провадження позивач надав належним чином завіреної копії документів. Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено аргументи відповідача з цього приводу та цілком правомірно роз`яснено, що з відновлених матеріалів цивільної справи, а саме з ухвал Іванівського районного суду Херсонської області від 21 квітня 2015 року, 06 травня 2015 року, 12 травня 2015 року, 25 травня 2015 року та 25 червня 2015 року, вбачається участь у розгляді справи представника відповідача. Як встановлено судом, представник відповідача брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та вчиняв процесуальні дії в інтересах відповідача, зокрема заявляв клопотання про визнання явки представника позивача обов`язковою. Наведене свідчить про те, що інтереси відповідача під час розгляду справи не були залишені без представництва, а відповідач мала процесуальну можливість через представника подати заперечення проти позову, надати докази, заявити клопотання.

Щодо нібито підробки підписів на документах про отримання кредиту зазначив, що в матеріалах справи міститься копії кредитного договору та копія паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 , в якому міститься підпис ОСОБА_7 ще до того, як апелянт змінила прізвище з ОСОБА_4 . Змінивши прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_6 , апелянт також змінила підпис. У зв`язку з цим є невірним твердження скаржниці те, що письмові зображення графічних знаків (букв алфавіту) не належать їй.

Щодо представників відповідача, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зазначив, що апелянт вказує, що в реєстрі адвокатів України відсутні відомості про отримання вказаними вище особами свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. З цього приводу слід звернути увагу на наступне. Відповідно до ч.1 ст.40 ЦПК України в попередній редакції, яка діяла під час розгляду справи, встановлювалося коло осіб, які можуть бути представниками, а саме представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу. Згідно ЄДРСР, встановивши фільтр по регіону Херсонська область та вказавши прізвище сторін у справі, вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 брали активну участь як представники сторін у содових процесах, незважаючи на те, що не отримували свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тобто, дані особи цілком вірогідно могли бути представниками боржника. Під час розгляду судом цієї справи, інтереси ОСОБА_1 представляли представники, що зафіксовано в ухвалах від 21 квітня 2015, 06 травня 2015, 12 травня 2015, 25 травня 2015, 25 червня 2015, брали участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції та заявляли клопотання про визнання явки представника позивача у судове засідання обов`язковою. При цьому надано витяг з Єдиного реєстру судових рішень з якого можна дійти до висновку, що вказані особи обізнані у галузі права. На переконання сторони позивача, ОСОБА_10 намагається скористатися ситуацією перебування Іванівського районного суду Херсонської області на непідконтрольній Україні території, і тим, що матеріали цієї справи не були передані до Великоолександрівського районного суду Херсонської області, а також тим, що відновити судове провадження в повній мірі буде неможливо з тих підстав, що доказ який з великою ймовірністю не матиме можливості долучити до матеріалів справи у зв`язку з його відсутністю у позивача з причин закінчення строків зберігання такого роду документів.

Також зазначив, що 09.02.2018 виконавчий лист № 656/192/15-ц пред`явлений до примусового виконання та відкрито виконавче провадження № 55753200 станом на зараз перебуває на виконанні. 21.08.2018 постановою державного виконавця у ВП № 55753200 звернуто стягнення на доходи боржника, що отримує дохід у ФОП ОСОБА_11 . Згідно реєстру судових рішень вбачається наявність п`ятнадцяти ухвал у справі 656/192/15-ц, що підтверджує факт НЕ "поверхневого" розгляду даної справи.

У письмовому зверненні до Херсонського апеляційного суду під назвою "Відповідь на відзив" ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю, а у випадку, якщо суд визнає докази достатніми та вимоги обґрунтованими, а надані документи, в тому числі документ із назвою "розрахунок заборгованості за кредитом станом на 2015 рік", достатніми для обґрунтування позовних вимог та не витребовуватиме інших доказів (розрахунків) – застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог. При цьому послалася на наступне.

Щодо знищення документів вказала, що позивач не мав права знищувати документи до погашення кредиту, виходячи з ч.1 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", підпункту 5.2.1, а також пункту 9.1 кредитного договору, яким встановлено, що цей договір діє до повного повернення позичальником заборгованості та до повного виконання будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих на себе згідно умов цього договору.

Щодо відсутності підтвердження надання кредиту (доказів фактичного перерахування коштів Первинним кредитором (Кредитодавцем) в рахунок надання кредиту ) та ненадання документів щодо умов його погашення зазначила, що Верховний Суд у постановах від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зробив висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Жодного первинного бухгалтерського документа про перерахування коштів позивачем до суду не надано.

Окрім того, у своєму рішенні судом у 2015 році, за результатами з`ясуванням обставин справи та перевірки доказів, встановлено що "згідно розрахунку відповідачка станом на 10 січня 2015 має заборгованість за кредитним договором в сумі 60 347,25 грн".

Жодні посилання у оскаржуваному рішенні суду на дослідження Додатку 1 до Договору – Графіку платежів, та взагалі його подання у якості доказів, відсутні.

Щодо розрахунку боргу вказала, що за наведеним же у розрахунку позивача сума тіла кредиту виникає одразу станом на дві дати – на 28.12.2007 та у червні 2012 року (після відступлення права вимоги 18.05.2012) – "на дату за графіком". При цьому нарахована ця заборгованість також у червні 2012 року, що прямо суперечить кредитному договору, оскільки кредитний період починається у 2007 році, й нарахування здійснюються щомісячно, а не одноразово. Як вбачається з наведеного, документ, наданий позивачем як "розрахунок суми боргу", не відповідає умовам самого кредитного договору та не може вважатись належним доказом у цій справі, оскільки фіксує лише загальні суми, без здійснення розрахунків щодо кожного щомісячного платежу, як то передбачено самим кредитним договором.

Щодо позовної давності зазначила, що за розрахунком позивача, наведеним в апеляційній скарзі, на момент пред`явлення позову позивачем у 2015 році, строк позовної давності не сплив щодо вимог в сумі 20 875,26 грн, які утворились з платежів за 3 роки що передували поданню позову – з 19.03.2012 року по день пред`явлення позову 18.03.2015 року. Як випливає зі змісту ухвал суду першої інстанції у 2015 році, що особи, які, представляли її інтереси у цій справі начебто за її (відповідача) дорученням, неналежним чином використовували права та обов`язки, та не заявили про застосування позовної давності, а вона (відповідач) сама не була повідомлена за адресою свого фактичного проживання про розгляд справи, хоча ця адреса була відома як позивачу, так і суду з анкети до кредитного договору як адреса для листування, то фактично вона (відповідач) була позбавлена можливості заявити про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції з поважних причин. Зважаючи на викладене в апеляційній скарзі та узагальнене вище, враховуючи що позивачем при поданні позову та під час розгляду справи у 2025 році не надано обґрунтованих розрахунку стягуваних сум щодо кожного щомісячного платежу, не надано Додатку №1 до кредитного договору "Графік платежів", не надано докази фактичного перерахування коштів в рахунок надання кредиту, а за розрахунком відповідача за більшою частиною вимог сплив строк позовної давності, просить застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Із матеріалів справи та документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (належним чином завіреної копії кредитного договору № 05003711862 від 28 грудня 2007 року; витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 36702932 від 30 червня 2012 року; витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 39060442 від 30 листопада 2012 року; копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; належним чином завіреної копії анкети; належним чином завіреної копії заяви про перерахування коштів; копії паспорта відповідача; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідача; належним чином завіреної копії договору купівлі-продажу кредитного портфелю; розрахунку заборгованості за кредитом станом на 2015 рік) вбачається наступне.

28 грудня 2007 року між Первинним кредитором та відповідачкою був укладений кредитний договір № 05003711862, відповідно до умов якого Первинний кредитор надає відповідачці кредит у сумі 39 900,00 грн на строк до 10 січня 2015 року, а відповідачка зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та виконати всі інші грошові зобов`язання, передбачені цим кредитним договором.

Положення кредитного договору передбачають наступне: сплату процентів за користування кредитом в розмірі 16% річних від непогашеної суми кредиту (п.2.1.); сплату разової комісії за надання кредиту в розмірі 1% від початкової суми кредиту (п.2.2.); сплату комісії за управління кредитом в розмірі 0,07% від початкової суми кредиту (п.2.3.); внесення щомісячного платежу на погашення кредиту не пізніше відповідної дати щомісячного платежу, зазначеної в Графіку платежів (не пізніше 10 числа місяця у відповідному платіжному періоді) (п.3.1.); зобов`язання позичальника повернути кредитодавцю суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, комісію за управління кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені цим договором в повному обсязі, в строки та у порядку, що визначені цим кредитним договором (п.5.1.2.); право кредитодавця незалежно від настання кінцевого терміну повернення кредиту вимагати дострокового погашення заборгованості, в тому числі суми кредиту (або її відповідної частини) та/або процентів за користування кредитом, та/або комісії за надання кредиту, та/або комісії за управління кредитом, та/або суми неустойки чи інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором та вимагати розірвання цього договору у випадку порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів (п.6.2.3.); право кредитодавця у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань щодо сплати щомісячних платежів згідно умов цього договору вимагати від позичальника сплати кредитодавцю неустойки (штрафу) в розмірі 20% від повної суми щомісячного платежу, зобов`язання по сплаті якого порушено позичальником (п.7.2.); Кредитодавець вправі без обмежень уступати будь-які свої права за цим договором (п.9.4.).

18 травня 2012 року між Первинним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого Первинний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором № 05003711862, укладеним з відповідачем, про що 19 лютого 2015 року ТОВ повідомило відповідача.

Відповідно до положень п.3.1. договору факторингу від 18 травня 2012 року Первинний кредитор зобов`язується продати (відступити) кредитний портфель позивачу в дату відступлення та передати позивачу кредитні документи у порядку та на умовах, визначених пунктом 4.4. цього договору, а позивач зобов`язується прийняти такий кредитний портфель та сплатити Первинному кредитору купівельну ціну в порядку встановленому пунктами 5.1.-5.3. цього Договору.

19 лютого 2015 року позивач направив відповідачці повідомлення про те, що він на підставі договору факторингу від 18 травня 2012 року має право вимоги до неї за кредитним договором № 05003711862 від 28 грудня 2007 року, відповідно до якого станом на дату відступлення розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 60 347,25 грн.

Положення кредитного договору передбачають наступне: сплату процентів за користування кредитом в розмірі 16% річних від непогашеної суми кредиту (п.2.1.); сплату разової комісії за надання кредиту в розмірі 1% від початкової суми кредиту (п.2.2.); сплату комісії за управління кредитом в розмірі 0,07% від початкової суми кредиту (п.2.3.); внесення щомісячного платежу на погашення кредиту не пізніше відповідної дати щомісячного платежу, зазначеної в Графіку платежів (не пізніше 10 числа місяця у відповідному платіжному періоді) (п.3.1.); зобов`язання позичальника повернути кредитодавцю суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, комісію за управління кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені цим договором в повному обсязі, в строки та у порядку, що визначені цим кредитним договором (п.5.1.2.); право кредитодавця незалежно від настання кінцевого терміну повернення кредиту вимагати дострокового погашення заборгованості, в тому числі суми кредиту (або її відповідної частини) та/або процентів за користування кредитом, та/або комісії за надання кредиту, та/або комісії за управління кредитом, та/або суми неустойки чи інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором та вимагати розірвання цього договору у випадку порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів (п.6.2.3.); право кредитодавця у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань щодо сплати щомісячних платежів згідно умов цього договору вимагати від позичальника сплати кредитодавцю неустойки (штрафу) в розмірі 20% від повної суми щомісячного платежу, зобов`язання по сплаті якого порушено позичальником (п.7.2.); Кредитодавець вправі без обмежень уступати будь-які свої права за цим договором (п.9.4.).

Згідно розрахунку заборгованості відповідачка станом на 10 січня 2015 року має заборгованість за кредитним договором в сумі 60 347,25 грн, яка складається із: залишку заборгованості за кредитом у сумі 37 716,11 грн, відсотків за користування кредитом у сумі 20 037,13 грн, комісії у сумі 1 096,13 грн, штрафу у сумі 1 497,88 грн.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Щодо кредитного договору, укладеного між сторонами

За змістом ст..ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням встановлених обставин суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт укладення 28 грудня 2007 року між Первинним кредитором ТОВ "ПростоФінанс" та відповідачкою кредитного договору № 05003711862, відповідно до умов якого Первинний кредитор надає відповідачці кредит у сумі 39 900,00 грн на строк до 10 січня 2015 року.

При цьому апеляційний суд не може прийняти до уваги посилання скаржника (відповідача) на відсутність доказів фактичного надання (перерахування) коштів позичальнику, адже ці доводи містять ознаки припущень і не свідчать про встановлення дійсного факту. Наданий Розрахунок заборгованості містить детальні дані про отримання кредитних коштів, часткове погашення заборгованості, строк, періодичність та порядок виконання зобов`язань за кредитним договором (Графік платежів).

Апеляційний суд вважає, що надані позивачем належним чином завірені копії документів повністю підтверджують встановлені судом фактичні дані, зважаючи на те, що протилежних фактів стороною відповідача не доведено, а також на те, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції (з березня по вересень 2015 року) сторона відповідача не спростовувала вказані факти.

Щодо розміру кредитної заборгованості

Апеляційний суд вважає, що в силу положень ч.3 ст.89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Установивши, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 10 січня 2015 року становить 60 347,25 грн та складається із: залишку заборгованості за кредитом у сумі 37 716,11 грн, відсотків за користування кредитом у сумі 20 037,13 грн, комісії у сумі 1 096,13 грн, штрафу у сумі 1 497,88 грн, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув вказану суму заборгованості.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, оскільки вказані умови кредитного договору, зокрема і процентна ставка, особисто узгоджені з відповідачем, на спростування чого належних доказів не надано.

Суд апеляційної інстанції враховує й те, що відповідач на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем, свого належного контррозрахунку не надав, наданий ним розрахунок нарахувань за кредитом повністю і в усьому протирічать умовам кредитного договору.

Висновки суду апеляційної інстанції

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, висновки якого не спростовані.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом неподання позивачем документів які підтверджують фактичне надання (перерахування) коштів позичальнику, строк, періодичність та порядок виконання зобов`язань за кредитним договором (Графік платежів), відсутність належного розрахунку суми боргу та його складових зважаючи на періодичність платежів, обумовлену кредитним договором, неврахування судом того, що суд не взяв до уваги, що з порівняння її підписів на документах щодо надання кредиту та її підписів у копії паспорта вбачається, що підписи на документах від її імені не справжні, а також що суд не звернув увагу на те, що вона була позбавлена можливості заявити про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції з поважних причин, адже особи, які, представляли її інтереси у цій справі начебто за її дорученням, неналежним чином використовували права та обов`язки та не заявили про застосування строків позовної давності, а вона сама не була повідомлена за адресою свого фактичного проживання про розгляд справи, хоча ця адреса була відома як Позивачу.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що є доведеним факт укладення 28 грудня 2007 року між Первинним кредитором ТОВ "ПростоФінанс" та відповідачкою кредитного договору № 05003711862, відповідно до умов якого Первинний кредитор надав відповідачці кредит у сумі 39 900,00 грн на строк до 10 січня 2015 року. Також є доведеним факт того, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 10 січня 2015 року становить 60 347,25 грн та складається із: залишку заборгованості за кредитом у сумі 37 716,11 грн, відсотків за користування кредитом у сумі 20 037,13 грн, комісії у сумі 1 096,13 грн, штрафу у сумі 1 497,88 грн, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув вказану суму заборгованості. Це підтверджується розрахунком заборгованості, який був свого часу належно оцінений судом першої інстанції та якому дав оцінку й суд апеляційної інстанції.

Також є доведеним і факт укладення 18 травня 2012 року між Первинним кредитором та позивачем договору факторингу, відповідно до умов якого Первинний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором № 05003711862, укладеним з відповідачем, про що 19 лютого 2015 року ТОВ повідомило відповідача.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем доказами, яким суд першої інстанції при розгляді справи до початку повномасштабної агресії рф про ти України дав належну оцінку, а також іншими доказами, наданими стороною позивача при відновленні втраченого провадження, яким апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги дав належну оцінку.

Як вже було зазначено, надані позивачем належним чином завірені копії документів повністю підтверджують встановлені судом фактичні дані, апеляційний суд враховує, що протилежних фактів стороною відповідача не доведено, а в ході розгляду справи в суді першої інстанції (з березня по вересень 2015 року) сторона відповідача не спростовувала вказані факти.

Суд апеляційної інстанції також враховує й те, що, як правильно зазначив суд першої інстанції в ухвалі від 18 червня 2026 року, якою було поновлено відповідачу строк на подання заяви про перегляд вказаного заочного рішення та у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення було відмовлено, що з відновлених матеріалів цивільної справи (а саме з ухвал Іванівського районного суду Херсонської області від 21 квітня 2015 року, 06 травня 2015 року, 12 травня 2015 року, 25 травня 2015 року та 25 червня 2015 року) вбачається участь у розгляді справи представника відповідача, який брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та вчиняв процесуальні дії в інтересах відповідача, зокрема заявляв клопотання про визнання явки представника позивача обов`язковою. Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, наведене свідчить про те, що інтереси відповідача під час розгляду справи не були залишені без представництва, а відповідач мала процесуальну можливість через представника подати заперечення проти позову, надати докази, заявити клопотання, у тому числі й про застосування позовної давності. У поданих 17 червня 2026 року запереченнях відповідач зазначила, що особи, які брали участь у справі як її представники у 2015 році, їй невідомі, а повноважень на представництво її інтересів вона їм не надавала. Однак, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, адже саме по собі твердження заявника про невідомість їй цих осіб або про відсутність надання їм повноважень не спростовує змісту процесуальних ухвал суду, якими зафіксовано участь представника відповідача у розгляді справи, та не є достатньою підставою для висновку про незаконність такого представництва.

Відтак, відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції не скористалася правом на подання заяви про застосування позовної давності. При цьому апеляційний суд враховує й те, що позовна давність за цим позовом не сплила, враховуючи положення кредитного договору (за п.6.2.3. саме право, а не обов`язок кредитодавця незалежно від настання кінцевого терміну повернення кредиту вимагати дострокового погашення заборгованості, в тому числі тіла кредиту, процентів та комісії за надання кредиту та пред`явлення позову 18 березня 2015 року.

Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1), скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 07 вересня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська