Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №766/7439/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/7439/25 Головуючий в І інстанції: Шестакова Я.В.

Номер провадження: 22-ц/819/1203/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк";

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Шестакової Я.В., дата складення повного рішення – 25 червня 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

13 травня 2025 року Ванжа Надія Володимирівна, яка діє від імені Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", звернулася через підсистему "Електронний суд" до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.11.2021 у розмірі 69 997,31 грн, що складається із: 59 789,12 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 208,19 грн – заборгованість за простроченими відсотками. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Позов обґрунтований наступним.

26.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту.

Шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.11.2021 року ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення та погодження наступних умов кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн (п.1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка "Універсальна Gold"; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8% (п.1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно – у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Зазначену Заяву було підписано відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".

На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії – 05/25, тип – Універсальна Gold, що підтверджується випискою по рахунку.

Свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором (додається до позовної заяви) та підтверджується випискою за рахунком. У зв`язку з зазначеним утворилася заборгованість, яка станом на 14.04.2025 року становить 69 997,31 грн, яка складається з наступного: 59 789,12 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 208,19 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

У зв`язку з наведеним просила задовольнити позов.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.09.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.12.2025 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом ОСОБА_1 , який заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, відповідач зазначив, що не користувався карткою та встановленим кредитним лімітом, а усі транзакції були проведені без його участі. Також вказав, що він не отримував копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а також щодо недоведеності банком наявності заборгованості ОСОБА_1 .

Відповідач заявив клопотання про витребування доказів по справі, а саме витребувати з АТ КБ "Приватбанк": копію заяви-анкети/кредитного договору; повну деталізацію всіх операцій по картці; підтвердження отримання відповідачем картки (акт видачі, SMS-підтвердження); відеозаписи з банкоматів (за наявності); аудіозаписів звернень до кол-центру; докази надсилання відповідачу вимог/повідомлень; докази належного обліку боргу.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.02.2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд зазначив, що відповідно до п.1 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги та копії, а також одержувати копії судових рішень. Разом з тим, із початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) учасники справи мають можливість ознайомлюватися з матеріалами справи в електронній формі без обмеження у часі доби та без необхідності особистого відвідування суду. Для цього особі необхідно зареєструватися у підсистемі "Електронний суд" та отримати відповідний доступ до матеріалів цивільної справи.

Суд вказав, що позивачем позовну заяву подано до Херсонську міського суду Херсонської області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", тобто в електронній формі. Усі додані до позовної заяви документи, у тому числі Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.11.2021 року, підписана власноруч відповідачем на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України"; Виписка за договором № б/н за період з 01.12.2021 14.04.2025 року за відповідним картковим рахунком, відкритим на ім`я відповідача; розрахунок заборгованості за договором № б/н від 26.11.2021 року, укладеному між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 14.04.2025 року; копію списку "DN140791SAN 01/05/03" згрупованих відправлень на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими матеріалами (№ 33. Кому (найменування адресата) ОСОБА_1 ; Куди (поштова адреса) вул. Дорофеєва, 6, 86, відповідна адреса; № відправлення (ШКІ) 0505298877362), направлено до суду в електронній формі та вони є доступними для ознайомлення учасниками справи в особистому кабінеті підсистеми ЄСІТС "Електронний суд". З огляду на це повторне витребування тотожної інформації є недоцільним та призведе до безпідставного дублювання процесуальних дій.

Також суд зазначив, що додатково у клопотанні відповідача про витребування доказів заявлено вимогу щодо отримання від АТ КБ "ПриватБанк" відеозаписів з банкоматів та аудіозаписів звернень до кол-центру. Водночас у зазначеному клопотанні відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неможливість самостійного отримання вказаних доказів. Також не визначено період часу, за який підлягають витребуванню відповідні докази, не зазначено адрес банкоматів, відеозаписи з яких необхідно отримати, а також дати та часу звернень до кол-центру АТ КБ "ПриватБанк", аудіозаписи яких пропонується витребувати. Крім того, вказав суд, у клопотанні не обґрунтовано, для встановлення яких саме обставин справи необхідне витребування зазначених доказів, а також не зазначено, які саме факти вони можуть підтвердити або спростувати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про витребування доказів є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Суд враховував, що позивач подав позовну заяву разом з усіма доданими до неї документами через підсистему "Електронний суд" у електронній формі відповідно до вимог ЦПК України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для витребування оригіналів електронних доказів, оскільки такі докази вже подані до суду у належному вигляді. Крім того, вказав суд, матеріали справи містять належні докази, які підтверджують факт укладення договору, ідентифікацію відповідача та перерахування грошових коштів, що підлягають оцінці судом у їх сукупності під час розгляду справи. Водночас, зазначив суд, заявником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неможливість самостійного отримання зазначених доказів або про наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем матеріалів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог заперечує, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд розглянув справу за відсутності її учасників.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2026 року позов було задоволено, суд ухвалив

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.11.2021 року, яка виникла станом на 14.04.2025 року в сумі 69 997,31 грн, яка складається з наступного: 59 789,12 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 208,19 грн – заборгованість за простроченими відсотками;

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 2 422,40 грн в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 26.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту. Шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.11.2021 року ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення та погодження наступних умов кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн (п.1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка "Універсальна Gold"; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8% (п.1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно – у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору). Зазначену Заяву було підписано відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".

Також суд виходив з того, що відповідно до змісту договору, який складається із Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 26.11.2021 року, відповідач був ознайомлений і погодився з його умовами, а також з відповідальністю, яка наступає в разі невиконання узгоджених умов кредитного договору. Отже, як зазначив суд, відповідач був повідомлений та обізнаний щодо умов кредитування, зокрема, про типи кредитної лінії та відсоткові ставки, умови чого зазначені в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорті споживчого кредиту. Таким чином, суд встановив, що договір № б/н від 26.11.2021 року про надання банківських послуг, сторонами укладено відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, на умовах, зазначених у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.11.2021 року.

Також суд виходив з того, що на підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії – 05/25, тип – Універсальна Gold, що підтверджується випискою по рахунку.

Також суд враховував, що згідно виписки клієнта АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 на кредитну картку останнього НОМЕР_1 встановлювався кредитний ліміт. При цьому ОСОБА_1 протягом 2021-2024 років неодноразово вчиняв транзакції за кредитною карткою: останні витрати з картки здійснено 27.06.2022 року, останнє поповнення – 25.10.2025 року. Суд зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідачем вказано, що усі наявні транзакції після червня 2022 року здійснено не ним, а є результатом крадіжки. У той же час, вказав суд, згідно виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , остання транзакція здійснена у червні 2022 року, після чого витрати з картки відсутні, окрім списань в рахунок відсотків за користування кредитом та послуг банку. Суд також зазначив, що з виписки клієнта ОСОБА_1 вбачається, що надходження коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним лімітом здійснювалося до 25.10.2024 року включно. Отже, на думку суду, клієнт продовжував погашати заборгованість за кредитним лімітом, а, отже, був обізнаний щодо наявності боргу. Суд враховував, що відповідач не оспорює факт укладання кредитного договору та користування кредитними коштами до червня 2022 року включно. Заперечення відповідачем висловлено виключно щодо заборгованості, яка виникла після червня 2022 року, проте, як зазначив суд, з виписки за кредитною карткою НОМЕР_1 вбачається, що після 27.06.2022 року жодних витрат з картки не здійснювалося, а заборгованість сформувалася за період з 27.06.2022 року по 20.05.2025 року.

Також суд виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором № б/н від 26.11.2021 станом на 14.04.2025 року становить у розмірі 69 997,31 грн, що складається із: 59 789,12 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 208,19 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Щодо твердження відповідача про те, що формування заборгованості по кредитному картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , стало наслідком крадіжки банківської картки та здійснення сторонніми особами несанкціонованих операцій, суд зазначив, що вказані доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зокрема, відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про викрадення картки, відомостей про внесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, документів щодо оскарження спірних транзакцій, а також інших доказів, які б свідчили про здійснення операцій третіми особами без волі та відома власника рахунку. За таких обставин, на думку суду, зазначені твердження мають характер припущень та не можуть бути покладені в основу висновків суду.

На вказане рішення відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі або, якщо апеляційний суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог, змінити рішення, виключивши з суми стягнення всі нарахування, відсотки, комісії, штрафні або інші платежі, сформовані після втрати відповідачем контролю над карткою у червні 2022 року, та визначити суму лише після повного дослідженні первинних документів і деталізації операцій, а у разі неможливості ухвалення нового рішення на підставі наявних матеріалів скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому послався на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, у скарзі скаржник заявив клопотання про витребування у позивача докази, вказані у скарзі, оскільки вони мають істотне значення для справи та перебувають у володінні позивача. Це по суті такі докази, які він просив витребувати при розгляді справи в суді першої інстанції: копію заяви-анкети/кредитного договору; повну деталізацію всіх операцій по картці; підтвердження отримання відповідачем картки (акт видачі, SMS-підтвердження); відеозаписи з банкоматів (за наявності); аудіозаписів звернень до кол-центру; докази надсилання відповідачу вимог/повідомлень; докази належного обліку боргу.

Зокрема, вказав, що відповідач не заперечує сам факт оформлення банківської картки у 2021 році, проте, вказав, предметом спору є не абстрактне існування банківських правовідносин, а доведеність конкретного розміру заборгованості, правові наслідки вилучення картки під час окупації, відсутність доступу відповідача до платіжного інструменту та рахунку з червня 2022 року, а також правомірність нарахування відсотків і покладення всієї суми боргу на відповідача та обставини воєнної агресії, незаконного затримання, катувань, погроз і примусового розголошення пін-коду.

Також зазначив, що суд не прийняв до уваги обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву, про те, що в червні 2022 року у тимчасово окупованому м. Херсоні його було затримано озброєними військовими РФ, доставлено у невідоме місце, піддано побиттю, катуванням і погрозам, у нього було вилучено банківську картку ПриватБанку, під тиском він був змушений повідомити пін-код. Картку йому не повернули, з того моменту він не мав фізичного доступу до платіжного інструменту та не міг контролювати операції за рахунком. Після вказаних подій він змушений був залишити окупований ОСОБА_2 , у липні 2022 року виїхав до Грузії, а у 2023 році – до ФРН, де проживає дотепер. Про справу він дізнався випадково через застосунок "Дія", копії позову, розрахунку заборгованості, договору, виписок та інших додатків належним чином не отримував. При цьому вказав, що суд формально віднісся до вказаних тверджень відповідача, фактично поставив відповідачу в провину те, що він не надав заяву до правоохоронних органів. Але такий підхід є формальним, оскільки він не міг подати відповідну заяву через окупацію, загрозу життю та подальший вимушений виїзд.

Також вказав, що суд детально не перевірив, з яких саме операцій, списань, комісій, перенесень та нарахувань сформовано тіло кредиту в розмірі, що перевищує суму витрачених кредитних коштів.

Також зазначив, що суд помилково переклав тягар доказування на відповідача, адже фактично виходив з презумпції правильності банківського розрахунку.

Також вказав, що суд неправомірно відмовив у витребуванні доказів, що істотно обмежило право відповідача на захист. Таким чином суд не забезпечив реальну рівність сторін та право на ефективний захист.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

26.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту.

Шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.11.2021 року ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення та погодження наступних умов кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн (п.1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка "Універсальна Gold"; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8% (п.1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно – у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Зазначену Заяву було підписано відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".

На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії – 05/25, тип – Універсальна Gold, що підтверджується випискою по рахунку.

Згідно Виписки по рахунку АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 на кредитну картку останнього НОМЕР_1 встановлювався кредитний ліміт, відповідач протягом 2021-2024 років неодноразово вчиняв транзакції за кредитною карткою: останні витрати з картки здійснено 27.06.2022 року, після 27.06.2022 року жодних витрат з картки не здійснювалося, останнє поповнення — 25.10.2025 року.

Вказана Виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором № б/н від 26.11.2021 станом на 14.04.2025 року становить у розмірі 69 997,31 грн, що складається із: 59 789,12 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 208,19 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Щодо кредитного договору, укладеного між сторонами

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст..ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Крім того, згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

Таким чином, банківська виписка має статус первинного документу, вона є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, який повинен досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

У постанові від 09.08.2023 року у справі № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій".

З урахуванням позиції відповідача у цій справі, того, що він не заперечує проти того, що вказані Умови та Правила надання банківських послуг є складовими частинами укладеного кредитного договору, апеляційний суд вважає, що надані позивачем Умов та Правила надання банківських послуг є складовими укладеного між сторонами кредитного договору.

А тому слід дійти висновку про те, що між сторонами був укладений 26.11.2021 року кредитний договір, складовими якого є Анкета-заява від 26.11.2021 року, вказані Умови та Правила надання банківських послуг.

Щодо розміру кредитної заборгованості

Апеляційний суд вважає, що в силу положень ч.3 ст.89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Установивши, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 14.04.2025 року становить у розмірі 69 997,31 грн, що складається із: 59 789,12 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 208,19 грн – заборгованість за простроченими відсотками, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув вказану суму заборгованості, яка по суті відповідачем не заперечується.

Відповідачем, як вказувалось, не заперечується, що Умови та правила банківських послуг є складовою кредитного договору.

Обставини, на які посилається позивач на підтвердження своїх доводів, також підтверджуються розрахунком заборгованості, а також банківською випискою, яка має статус первинного документу, є належним доказом щодо заборгованості відповідача

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, оскільки вказані умови кредитного договору, зокрема і процентна ставка, особисто узгоджені з відповідачем, проти цього він не заперечує.

Суд апеляційної інстанції враховує й те, що відповідач на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем, свого контррозрахунку не надав.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, висновки якого не спростовані.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом того, що предметом спору є не абстрактне існування банківських правовідносин, а доведеність конкретного розміру заборгованості, правові наслідки вилучення картки під час окупації, відсутність доступу відповідача до платіжного інструменту та рахунку з червня 2022 року, а також правомірність нарахування відсотків і покладення всієї суми боргу на відповідача та обставини воєнної агресії, незаконного затримання, катувань, погроз і примусового розголошення пін-коду. Після вказаних подій (в червні 2022 року у тимчасово окупованому м. Херсоні його було затримано озброєними військовими РФ, доставлено у невідоме місце, піддано побиттю, катуванням і погрозам, у нього було вилучено банківську картку ПриватБанку, під тиском він був змушений повідомити пін-код) він змушений був залишити окупований Херсон, у липні 2022 року виїхав до Грузії, а у 2023 році – до ФРН, де проживає дотепер.

Також підлягають відхиленню й посилання скаржника на те, що суд мав довести конкретний розмір заборгованості та правомірність нарахування відсотків, а також на те, що суд детально не перевірив, з яких саме операцій, списань, комісій, перенесень та нарахувань сформовано тіло кредиту в розмірі, що перевищує суму витрачених кредитних коштів.

Також підлягають залишенню поза увагою й посилання на те, що суд помилково переклав тягар доказування на відповідача, адже фактично виходив з презумпції правильності банківського розрахунку, а також посилання на неправомірну відмову суду першої інстанції у витребуванні доказів, що істотно обмежило його (тобто відповідача) право відповідача на захист і що засвідчило про незабезпечення судом реальної рівності сторін та право на ефективний захист.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що по суті відповідач не погоджується з оскаржуваним рішенням, проте не вказує чітко конкретних зауважень, не надає на підтвердження своїх посилань своїх контррозрахунків. А тому, як вважає апеляційний суд, доводи скаржника щодо необхідності доведення конкретного розміру заборгованості та правомірності нарахування відсотків є неконкретними й такими, що не містять в собі підстав для скасування рішення. Натомість є такими, що містять ознаки припущень і не свідчать про встановлення дійсного факту, доводи скаржника щодо того, що суд не перевірив, з яких саме операцій, списань, комісій, перенесень та нарахувань сформовано тіло кредиту в розмірі, що перевищує суму витрачених кредитних коштів.

Апеляційний суд також враховує те, що розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, підтверджується банківською випискою по рахунку, яка є доказом по справі, самим розрахунком заборгованості, анкетою-заявою відповідача від 26.11.2021 року, а також Умовами та Правилами надання банківських послуг, які відповідачем визнаються.

Суд апеляційної інстанції враховує, що доводи відповідача про те, що заборгованість стала наслідком викрадення банківської картки при окупації та здійснення сторонніми особами несанкціонованих операцій, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Й на це обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції. Адже відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою про викрадення картки, відомостей про внесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, документів щодо оскарження спірних транзакцій, а також інших доказів, які б свідчили про здійснення операцій третіми особами без волі та відома власника рахунку. Часу для цього у відповідача було достатньо, адже як він сам зазначив, після вказаних подій (червень 2022 рік) він змушений був залишити окупований Херсон, у липні 2022 року виїхав до Грузії, а у 2023 році – до ФРН, де проживає дотепер. Однак цього зроблено не було.

З приводу клопотання відповідача про залучення доказів суд апеляційної інстанції виходить з того, що воно задоволенню не підлягає через необгрунтованість.

Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За положеннями ст.367 ЦПК України:

--- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1);

--- суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2);

--- докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3).

Апеляційний суд враховує, що ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.02.2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів: копії заяви-анкети/кредитного договору; повної деталізації всіх операцій по картці; підтвердження отримання відповідачем картки (акт видачі, SMS-підтвердження); відеозаписів з банкоматів (за наявності); аудіозаписів звернень до кол-центру; доказів надсилання відповідачу вимог/повідомлень; доказів належного обліку боргу.

Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд обґрунтовано зазначив, що для ознайомлення з матеріалами справи особі необхідно зареєструватися у підсистемі "Електронний суд" та отримати відповідний доступ до матеріалів цивільної справи. Суд вказав, що позивачем позовну заяву подано до Херсонську міського суду Херсонської області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", тобто в електронній формі, а тому усі додані до позовної заяви документи, направлено до суду в електронній формі та вони є доступними для ознайомлення учасниками справи в особистому кабінеті підсистеми ЄСІТС "Електронний суд". З огляду на це повторне витребування тотожної інформації є недоцільним та призведе до безпідставного дублювання процесуальних дій.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоцільність задоволення клопотання щодо отримання від АТ КБ "ПриватБанк" відеозаписів з банкоматів та аудіозаписів звернень до кол-центру. Адже у зазначеному клопотанні відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неможливість самостійного отримання вказаних доказів. Також не визначено період часу, за який підлягають витребуванню відповідні докази, не зазначено адрес банкоматів, відеозаписи з яких необхідно отримати, а також дати та часу звернень до кол-центру АТ КБ "ПриватБанк", аудіозаписи яких пропонується витребувати. Крім того, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, у клопотанні не обґрунтовано, для встановлення яких саме обставин справи необхідне витребування зазначених доказів, а також не зазначено, які саме факти вони можуть підтвердити або спростувати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що клопотання представника відповідача про витребування доказів є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1), скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 07 вересня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська