Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №650/134/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/134/25

провадження № 1-кп/650/314/26

ВИРОК

іменем України

07 вересня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

із секретарем – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в спеціальному судовому провадженні кримінальне провадження № 22024230000000490 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки села Гора Бориспільського району Київської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України,

встановив:

Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС рф на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут ІНФОРМАЦІЯ_2 , підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

До складу ІНФОРМАЦІЯ_3 входять Україна, рф та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ІНФОРМАЦІЯ_3 усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Декларацією ІНФОРМАЦІЯ_3 № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ІНФОРМАЦІЯ_3 ; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав.

Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

застосування збройної сили державою в порушення Статуту ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є рф.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі – Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ІНФОРМАЦІЯ_3 і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та рф уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом рф від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору рф зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Згідно зі статтями 1-2, 73, 132-134 Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Отже, з урахуванням вищевикладених норм міжнародного гуманітарного та національного права на території України розпочався збройний конфлікт внаслідок акту агресії рф при наступних обставинах.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС рф на територію України.

22 лютого 2022 року президент російської федерації направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил рф за межами рф, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

У подальшому Збройні Сили рф, які діяли за наказом керівництва рф і ЗС рф, вторглися на територію України шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно увійшли на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, при цьому нанесли ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об`єктам України, а також ввели на територію суверенної держави війська країни-агресора.

Таким чином, з 24.02.2022 і по цей день дії рф проти України підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії рф проти України.

У зв`язку з цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який на цей час відповідно до чинного законодавства триває.

Невстановленими представниками збройних сил та інших збройних формувань російської федерації, які 24.02.2022 незаконно вторглись на територію Херсонської області та фактично здійснили її окупацію, згідно з положеннями Гаазької Конвенції 1907, вчиняються дії щодо усунення законних органів влади, що діють на вказаних територіях, з метою повалення і захоплення влади на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані російською федерацією з 24.02.2022 вся територія Скадовського району Херсонської області перебуває в тимчасовій окупації.

Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною 24.08.1991, територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.

Відповідно до положень п.п. 6,7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Окупаційна адміністрація рф - сукупність державних органів і структур рф, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

При цьому згідно з п.п. 1.1 п. 1 Указу т. зв. «глави Військово-цивільної адміністрації Херсонської області ОСОБА_7 » від 08.07.2022 № 184-р «Про адміністративно-територіальний устрій Херсонської області» визначено що адміністративно-територіальний устрій Херсонської області це поділ її території на адміністративно - територіальні одиниці, відповідно до яких створюється система органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Підпунктом 1.2. п. 1 адміністративно-територіально одиницями Херсонської області є міські округи та муніципальні округи. Пунктом 2 адміністративно-територіальною одиницею являється, зокрема, Скадовський муніципальний округ. Адміністративно-територіальні одиниці створюються в межах кордонів муніципальних утворень.

Статтею 2 федерального закону російської федерації від 06.10.2003 № 131-ФЗ «Про загальні принципи організації місцевого самоуправління в російській федерації» визначено, що муніципальне утворення - міське чи сільське поселення, муніципальний район, муніципальний округ, міський округ, міський округ із внутрішньоміським розподілом, внутрішньоміський район чи внутрішньоміська територія міста федерального значення.

Сільське поселення - один або кілька об`єднаних загальною територією сільських населених пунктів (селищ, сіл, станиць, сіл, хуторів, кишлаків, аулів та інших сільських населених пунктів), у яких місцеве самоврядування здійснюється населенням безпосередньо та (або) через виборні та інші органи місцевого самоврядування і яким надано повноваження вирішення питань місцевого значення.

У подальшому указом т. зв. «т.в.о. губернатора Херсонської області ОСОБА_7 » від 27.03.2023 № 52/1-у «Про адміністративно-територіальний устрій Херсонської області» утворено адміністративно-територіальні одиниці Херсонської області - міста обласного значення та райони Херсонської області, серед них, Скадовський район. Відповідно до п.п. 2.4. та додатку № 2 до цього указу поселення Благодатне адміністративно підлегле Скадовському району з адміністративним центром у м. Скадовськ.

У травні 2022 року представниками збройних формувань російської федерації усупереч законному порядку установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території села Благодатне Скадовського району Херсонської області цілеспрямовано створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію т.зв. «Територіальне управління поселення Благодатне» Скадовського району Херсонської області, відповідальну за управління тимчасово окупованою територією України, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.

Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, громадянка України ОСОБА_5 , проживаючи в с. Благодатне Скадовського району Херсонської області, будучи проросійськи налаштованою, розуміючи факт захоплення села Благодатне та Херсонської області збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про те, що Херсонська область є невід`ємною складовою частиною України, що порядок утворення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування регулюється виключно Конституцією України та законами України, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше жовтня 2022 року, реалізуючи прямий умисел, вирішила зайняти керівну посаду у незаконному органі влади, створеному в селі Благодатне Скадовського району Херсонської області.

З метою реалізації вказаного злочинного умислу ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також суспільно-небезпечні наслідки таких дій і бажаючи їх настання, прийняла пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування представників окупаційної адміністрації держави-агресора - російської федерації та не пізніше жовтня 2022 року добровільно зайняла посаду т.зв. «начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 » Скадовського району Херсонської області, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора, яку обіймає по теперішній час.

На судовому засіданні прокурор підтримав обвинувачення та зазначив, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України, повністю доведена сукупністю досліджених судом доказів, зокрема показаннями свідків, протоколами проведених слідчих та процесуальних дій, матеріалами огляду інтернет-ресурсів, відеозаписами, висновком судової портретної експертизи та іншими письмовими доказами.

Також, прокурор вказав, що показаннями свідків підтверджується, що ОСОБА_5 , будучи місцевою мешканкою села Благодатне Скадовського району Херсонської області, добровільно погодилася на співпрацю з окупаційною владою та не пізніше жовтня 2022 року зайняла посаду так званого «начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 » Скадовського району Херсонської області. Її робоче місце знаходилося у приміщенні сільської ради, де вона здійснювала прийом громадян, видавала та підписувала довідки, займалася паспортизацією населення і земельними питаннями, надавала списки громадян, виконувала розпорядження окупаційної адміністрації та брала участь у проведенні незаконного референдуму.

На переконання прокурора, досліджені докази підтверджують, що ОСОБА_5 діяла з прямим умислом, усвідомлювала факт окупації Скадовського району, незаконність створених державою-агресором органів влади та характер посади, яку вона обійняла. Добровільність її дій підтверджується тим, що вона за власною волею зайняла керівну посаду в окупаційній адміністрації та виконувала пов`язані з нею організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції. Даних про застосування до обвинуваченої фізичного або психічного примусу не встановлено.

Прокурор зазначив, що обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , не встановлено. Обставиною, яка обтяжує її покарання, прокурор вважає вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану. Також просить урахувати, що обвинувачена раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо.

Прокурор просить визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, строком на п`ятнадцять років, з конфіскацією всього належного їй майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили прокурор просить залишити без змін.

На судовому засіданні захисник зазначив, що сторона обвинувачення не довела добровільності дій ОСОБА_5 , а її винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не підтверджена належними та допустимими доказами. З огляду на викладене захисник просить суд ухвалити у справі законне та обґрунтоване рішення.

Обвинувачена на судове засідання не з`явилася, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 грудня 2024 року у справі № 490/1477/24

проведено у спеціальному порядку, а судовий розгляд справи здійснений у спеціальному судовому провадженні, за її відсутності, відповідно до ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 червня 2025 року, у зв`язку з чим суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом в ході здійснення спеціального судового провадження (in absentia), були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.

Так, участь захисника у даному кримінальному провадженні, залученого для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинуваченої та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисник брав участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала його обов`язкову участь, отримував усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченій, брав участь у кожному судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд справи по суті. Жодних зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисника протягом здійснення кримінального провадження не надходило.

Впродовж усього судового розгляду справи інформація про відповідні процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченої до суду завчасно публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України (газета «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті суду, в порядку передбаченому абз. 6 частини третьої статті 323 КПК України, а також на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з чим обвинувачена вважається належним чином ознайомленою з їх змістом.

Після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження та до ухвалення вироку у справі обвинувачена до суду не з`являлася та не була до нього доставлена, що свідчило про відсутність підстав для переходу суду до судового розгляду згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.

З матеріалів справи суд також встановив, що обвинувачена мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для неї. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченої, яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (частина третя статті 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинувачених була застосована належна правова процедура в контексті приписів статті 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Отже, зважаючи на виконання судом усіх передбачених наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства вимог щодо проведення спеціального судового провадження, кримінальне провадження здійснено за відсутності обвинуваченої, а обставини причетності останньої до інкримінованого їй кримінального правопорушення, перевірені у відкритому судовому засіданні, із дотриманням засад кримінального провадження та за активної участі захисника.

Вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується такими наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Відповідно до акта огляду від 27 лютого 2023 року проведено огляд публікації, розміщеної 22 лютого 2023 року в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_8 », під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 ”».

У публікації йдеться про виявлення на полі нерозірваної ракети, яка, за твердженням її авторів, була запущена з підконтрольної Збройним Силам України території, а також про її знешкодження представниками окупаційних правоохоронних органів. До публікації долучено відеозапис, на якому зображена жінка, підписана російською мовою як « ОСОБА_8 , глава администрации посёлка Благодатного». На доданих до акта знімках вона перебуває біля адміністративної будівлі, а також спілкується з особою у форменому одязі поблизу сільськогосподарського поля.

Відповідно до протоколу огляду від 16 жовтня 2024 року проведено огляд відкритого вебресурсу окупаційної адміністрації « ІНФОРМАЦІЯ_10 », на якому виявлено та оглянуто документи щодо запровадженого окупаційною владою адміністративно-територіального устрою Херсонської області.

Під час огляду досліджено указ так званого «губернатора Херсонської області» від 27 березня 2023 року № 52/1-у «Об административно-территориальном устройстве Херсонской области», яким на тимчасово окупованій території Херсонської області утворено міста обласного значення та райони, зокрема Скадовський район. Відповідно до додатків до цього указу поселення Благодатне адміністративно підпорядковане Скадовському району, адміністративним центром якого визначено місто Скадовськ.

Також оглянуто указ так званої « ІНФОРМАЦІЯ_11 » від 08 липня 2022 року № 184-р «Об административно-территориальном устройстве Херсонской области», яким окупаційною адміністрацією визначено поділ території Херсонської області на міські та муніципальні округи, серед яких утворено Скадовський муніципальний округ. Зазначеними документами зафіксовано створену окупаційною адміністрацією систему адміністративно-територіального устрою та включення поселення Благодатне до відповідної адміністративної одиниці Скадовського району.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до документів та їх вилучення від 24 липня 2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2024 року у приміщенні УДМС України в Херсонській області отримано тимчасовий доступ до документів, що стосуються ОСОБА_5 , та вилучено копію заяви про видачу паспорта на її ім`я, а також електронну копію цієї заяви.

Із зазначеної заяви вбачається, що вона оформлена на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Гора Бориспільського району Київської області, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Заява містить фотозображення та підпис ОСОБА_5 , а також інші її анкетні дані.

Відповідно до протоколу огляду від 21 березня 2023 року проведено огляд публікації від 22 лютого 2023 року, розміщеної в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_8 », під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 ”», а також долученого до неї відеозапису.

На відеозаписі зображена жінка, зовні схожа на ОСОБА_5 , яку представлено як « ОСОБА_8 , начальник территориального управления поселения Благодатное». Водночас у титрах відеозапису міститься напис: « ОСОБА_8 , глава администрации посёлка Благодатного».

Під час інтерв`ю зазначена особа повідомляє, що перебувала на полі в момент падіння ракети, після чого за повідомленням охоронця приїхала на місце події. У відеосюжеті також зазначається, що саме так звана «глава местной администрации» повідомила представникам окупаційних правоохоронних органів про виявлений боєприпас. Отже, зміст публікації та відеозапису відображає публічне позиціонування ОСОБА_5 як керівника створеного окупаційною владою територіального управління поселення Благодатне.

Відповідно до протоколу огляду від 21 березня 2023 року проведено огляд публікації від 25 січня 2023 року, розміщеної в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_8 », під назвою «В поселке ОСОБА_9 », а також долученого до неї відеозапису.

У публікації йдеться про організацію представниками окупаційної адміністрації поселення Благодатне надання продуктових наборів, засобів особистої гігієни та дитячих іграшок малозабезпеченим і багатодітним сім`ям. Також зазначено, що адміністрація займається забезпеченням місцевих жителів вугіллям і лікарськими засобами та надає допомогу у вирішенні питань працевлаштування.

На відеозаписі зображена жінка, зовні схожа на ОСОБА_5 , яку представлено як « ОСОБА_8 , начальник территориального управления поселения Благодатное». Під час інтерв`ю вона повідомляє про відвідування багатодітних, малозабезпечених та опікунських сімей з метою надання їм гуманітарної допомоги, зокрема продуктів і консервів, а також зазначає про допомогу в цьому з боку російських військових. Зміст публікації та відеозапису відображає публічне виконання ОСОБА_5 функцій керівника створеного окупаційною владою територіального управління поселення Благодатне.

Відповідно до протоколу огляду від 20 березня 2024 року проведено огляд публікації від 14 березня 2024 року, розміщеної в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_12 », а також долучених до неї фотозображень.

У публікації від імені ОСОБА_10 зазначено про проведення в селі Благодатне робочої зустрічі з «главой села ОСОБА_11 » та заслуховування її доповіді про результати роботи. Повідомляється, що ОСОБА_5 здійснює організацію утримання території села, громадських будівель і пам`ятника, особисто займається оформленням пенсій для маломобільних пенсіонерів та доставляє їм соціальні виплати. Також наведено питання, які обговорювалися під час зустрічі, зокрема забезпечення населення вугіллям і газовими балонами, придбання трактора для комунальних потреб та відновлення роботи сільського будинку культури.

У тексті публікації ОСОБА_12 позитивно оцінює результати роботи ОСОБА_5 та зазначає, що вона відповідально ставиться до виконання своїх обов`язків. На долучених до публікації фотозображеннях зафіксована жінка, зовні схожа на ОСОБА_5 , разом із чоловіком, представленим у публікації як ОСОБА_12 , зокрема біля будівлі з табличкою « ІНФОРМАЦІЯ_13 ». Зміст публікації та фотозображень відображає виконання ОСОБА_5 у березні 2024 року управлінських і господарських функцій в інтересах окупаційної адміністрації.

Відповідно до висновку експерта від 26 вересня 2024 року № СЕ-19/112-24/10247-ФП за результатами проведення судової портретної експертизи встановлено, що у відеофайлі під назвою « НОМЕР_1 ОСОБА_13 _17 Телега2» у проміжку часу з 00 хвилин 01 секунди 21 сотих до 00 хвилин 01 секунди 38 сотих зображена особа жіночої статі. Зазначена особа, особа жіночої статі, зображена праворуч на фотозображенні під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 », та особа на фотозображенні під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 » є однією й тією самою особою.

У відеофайлі під назвою « НОМЕР_2 Ракета 1_55 Телега2» у проміжку часу з 00 хвилин 00 секунд 27 сотих до 00 хвилин 00 секунд 29 сотих зображена особа жіночої статі. Зазначена особа, особа жіночої статі, зображена ліворуч на фотозображенні під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 (2)», та особа на фотозображенні під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 » ймовірно є однією й тією самою особою.

Вирішити питання про те, одна й та сама чи різні особи зображені у відеофайлі під назвою « НОМЕР_2 Ракета 1_55 Телега2» у проміжку часу з 00 хвилин 00 секунд 34 сотих до 00 хвилин 00 секунд 47 сотих, де праворуч зображена особа жіночої статі, на фотозображенні під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16 », у відеофайлі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_17 » тривалістю 00 хвилин 01 секунда 05 сотих, де зображена особа жіночої статі у чорній куртці та спідниці, та на фотозображенні під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 », експерту не вдалося. Причиною є непридатність для ідентифікації особи за ознаками зовнішності стоп-кадрів із відеофайлу «2023 02 22 Ракета 1_55 Телега2» у проміжку часу з 00 хвилин 00 секунд 34 сотих до 00 хвилин 00 секунд 47 сотих, фотозображення «photo1716901197» та стоп-кадрів із відеофайлу «ТГ_1».

Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи для її виконання витрачено 40 експертогодин, вартість однієї експертогодини становила 397,95 грн, а загальна сума витрат на проведення судової портретної експертизи становить 15 918 грн.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 травня 2023 року свідку ОСОБА_14 пред`явлено фототаблицю із зображеннями чотирьох осіб.

Після огляду фотознімків свідок ОСОБА_14 вказав на фотознімок № 3 та за сукупністю ознак зовнішності впізнав ОСОБА_5 . Свідок знає її як місцеву мешканку села Благодатне, яка під час тимчасової окупації села обійняла посаду керівника створеного представниками держави-агресора незаконного органу влади та виконувала відповідні управлінські функції.

Відповідно до довідки до фототаблиці на фотознімку № 3 зображена ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Особи, зображені на фотознімках № 1, № 2 та № 4, до цього кримінального провадження стосунку не мають.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки, зі змісту показань яких вбачається причетність обвинуваченої до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Так, свідок ОСОБА_14 пояснив, що тривалий час проживав у селі Благодатне Скадовського району Херсонської області, звідки виїхав 25 серпня 2022 року. ОСОБА_5 знає як місцеву мешканку, родинних стосунків із нею не має.

Після захоплення населеного пункту представники окупаційної влади усунули від виконання повноважень працівників законних органів місцевого самоврядування та почали створювати власні органи управління, які розмістили у приміщенні сільської ради. Спочатку створений окупаційною владою орган очолювала ОСОБА_15 , а ОСОБА_5 працювала в цьому ж приміщенні та займала кабінет секретаря.

Свідок особисто спілкувався з ОСОБА_5 під час тимчасової окупації села. Вона співпрацювала з представниками окупаційної влади та російськими військовими, брала участь у розподілі гуманітарної допомоги, розміщувала оголошення та пропонувала місцевим жителям працевлаштування. Зокрема, ОСОБА_5 пропонувала самому свідку роботу комірником у Благодатненській школі, яка на той час мала працювати під контролем окупаційної влади.

Після виїзду свідка його батьки залишилися на тимчасово окупованій території. З їхніх слів йому стало відомо, що приблизно у вересні-жовтні 2022 року ОСОБА_5 очолила створений окупаційною владою орган у селі Благодатне та після зайняття цієї посади займалася паспортизацією місцевих жителів. За наявною у свідка інформацією, станом на час його допиту ОСОБА_5 продовжувала обіймати зазначену посаду.

Свідок зазначив, що ОСОБА_5 мала можливість виїхати з тимчасово окупованої території, оскільки перешкод для виїзду на той час не було, що підтверджується, зокрема, його власним виїздом.

ОСОБА_14 також підтвердив, що під час досудового розслідування брав участь у пред`явленні особи для впізнання за фотознімками та серед пред`явлених зображень упізнав ОСОБА_5 за сукупністю характерних ознак зовнішності, зокрема рисами обличчя, волоссям, кольором очей та особливою прикметою на обличчі.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що ОСОБА_5 знає як мешканку села Благодатне Скадовського району Херсонської області. Після встановлення окупаційної влади вона погодилася на співпрацю з її представниками, спочатку працювала помічником керівника створеного окупаційною владою органу в селі Благодатне, а згодом сама очолила цей орган.

Після усунення від виконання повноважень законного старости ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_17 представники окупаційної військової адміністрації приблизно у третій декаді липня 2022 року призначили керівником створеного ними органу ОСОБА_18 . Протягом нетривалого часу остання сформувала штат із місцевих жителів, які підтримували окупаційну владу. До складу цього органу увійшла й ОСОБА_5

ОСОБА_15 обіймала зазначену посаду приблизно три місяці, після чого у жовтні 2022 року керівником створеного окупаційною владою органу в селі Благодатне стала ОСОБА_5 . Її робоче місце знаходилося у приміщенні сільської ради села Благодатне.

У підпорядкуванні ОСОБА_5 перебували працівники створених окупаційною владою органів і підприємств, зокрема ОСОБА_19 , яка працювала у сфері комунального господарства, землевпорядниця на ім`я ОСОБА_20 , яка приїхала з ОСОБА_21 , та ОСОБА_22 . Зазначені особи виконували розпорядження ОСОБА_5 .

Після зайняття керівної посади ОСОБА_5 організувала паспортизацію місцевого населення. Вона складала та передавала представникам окупаційних військ списки проукраїнськи налаштованих жителів села й осіб, які не бажали отримувати паспорти рф або зволікали з їх оформленням. Після цього до таких громадян приїжджали російські військові, проводили з ними бесіди та примушували отримувати паспорти рф. Такі заходи проводилися систематично, зокрема у вихідні дні.

ОСОБА_16 також повідомив, що ще до зайняття посади керівника ОСОБА_5 брала участь у проведенні незаконного референдуму щодо приєднання тимчасово окупованих територій України до рф. Надалі вона брала участь в інших організованих окупаційною владою заходах на підтримку рф та виконувала розпорядження окупаційної військової адміністрації.

ОСОБА_5 займалася земельними питаннями та намагалася отримати від місцевих жителів відомості й документи щодо належних їм земельних паїв. Вона телефонувала ОСОБА_16 , оскільки через попередню роботу із земельною документацією він знав місцевих пайовиків, розташування земельних ділянок та їхні кадастрові номери. ОСОБА_5 висловлювала невдоволення тим, що жителі села не звертаються до неї з питань земельних ділянок, і припускала, що свідок відмовляє їх від такого звернення. ОСОБА_16 відповів, що кожен власник має самостійно вирішувати, чи передавати їй відомості та документи щодо своєї землі. Після цієї розмови ОСОБА_5 направляла до нього російських військових, які вимагали, щоб він не втручався у вирішення земельних питань.

До 06 вересня 2023 року свідок залишався в селі Благодатне. Виїхати з тимчасово окупованої території він вирішив після того, як представники окупаційної влади почали примушувати його до співпраці та вимагали займатися оформленням земельних ділянок. Для виїзду він повідомив, що потребує лікування в місті Сімферополі.

Стосовно розпорядження майном громади свідок пояснив, що його дружина працювала завідувачем закладу дошкільної освіти в селі Благодатне. Після входження російських військ комп`ютерну техніку, проєктори та інше майно закладу було передано місцевим жителям на зберігання, щоб воно не дісталося окупаційним військам. Коли ОСОБА_5 прийшла до приміщення дитячого садка та виявила відсутність частини майна, вона направляла російських військових до його дружини, вимагаючи повідомити місце його знаходження та повернути майно. За місцем проживання проводилися обшуки, однак відповідне майно виявлено не було.

Крім того, ОСОБА_5 розпоряджалася покинутими житловими будинками та іншими приміщеннями в селі, розселяючи в них російських військових. Станом на час допиту свідку було відомо, що вона продовжує обіймати посаду керівника окупаційного органу та займатися розміщенням військовослужбовців рф у залишених місцевими жителями будинках. Свідок також повідомив про відомий йому конфлікт, під час якого у відповідь на зауваження місцевих мешканок щодо такого розселення ОСОБА_5 погрожувала проведенням у селі «зачистки».

ОСОБА_16 зазначив, що ОСОБА_5 мала реальну можливість відмовитися від співпраці з окупаційною владою та виїхати з тимчасово окупованої території. Будь-які погрози, фізичний або психічний примус стосовно неї свідку невідомі. На його переконання, відповідну посаду вона зайняла добровільно та прагнула продемонструвати окупаційній адміністрації результати своєї роботи.

Свідок ОСОБА_23 показала, що до 20 серпня 2023 року проживала у селі Благодатне Скадовського району Херсонської області. ОСОБА_5 знає з дитинства, родинних відносин із нею не має.

Після тимчасової окупації села Благодатне ОСОБА_5 проводила агітацію на підтримку держави-агресора, брала участь у діяльності створених окупаційною владою органів, а згодом почала виконувати функції голови сільської ради. Точної дати зайняття нею цієї посади свідок не пам`ятає, зазначивши, що це відбулося орієнтовно у червні-липні 2022 року. Робоче місце ОСОБА_5 знаходилося у приміщенні сільської ради в селі Благодатне. На дверях її кабінету була розміщена табличка із зазначенням її прізвища та займаної посади.

ОСОБА_23 особисто зверталася до ОСОБА_5 у приміщенні сільської ради з питання отримання вугілля на опалювальний період. Під час вирішення цього питання мешканців села змушували отримувати паспорти рф. Усі питання, пов`язані з отриманням довідок та інших документів, мешканці вирішували через ОСОБА_5 . Остання видавала та підписувала відповідні документи як голова сільської ради. Крім того, мешканців села змушували переоформлювати земельні ділянки, а питання щодо землі також вирішувалися через ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 здійснювала виїзди до інших населених пунктів, організовувала роботу створеного окупаційною владою органу та спрямовувала мешканців для вирішення питань до приміщення сільської ради.

Також ОСОБА_23 повідомила, що ОСОБА_5 брала участь у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території. ОСОБА_5 входила до складу відповідної комісії та разом з іншими її учасниками, об`єднаними у групи по три-чотири особи, ходила по домівках мешканців села. Такі групи супроводжували озброєні військовослужбовці рф.

На переконання свідка, ОСОБА_5 мала реальну можливість виїхати з тимчасово окупованої території або відмовитися від роботи в незаконно створеному окупаційною владою органі. Будь-яких обставин, які перешкоджали б їй залишити окуповану територію чи відмовитися від виконання покладених на неї функцій, свідку не відомо.

Також на судовому засіданні були досліджені показання свідка, отримані не шляхом її безпосереднього допиту судом під час судового засідання, а у порядку частини одинадцятої статті 615 КПК України, відповідно до якої показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

У вказаному порядку досліджені показання свідка ОСОБА_24 , яка була допитана під час досудового розслідування, що підтверджується протоколом допиту свідка, а також змістом DVD-R диска, доданого до протоколу допиту, який було відтворено в залі суду.

Таке рішення було ухвалене судом у зв`язку з неможливістю забезпечення прибуття зазначеного свідка до зали суду з об`єктивних причин.

Відповідно до результатів допиту свідка ОСОБА_24 , зафіксованих за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, встановлено, що 04 жовтня 2024 року вона надала такі показання.

Свідок ОСОБА_24 станом на 24 лютого 2022 року проживала у селі Благодатне Скадовського району Херсонської області та працювала директором ІНФОРМАЦІЯ_19 . Тимчасово окуповану територію залишила 28 квітня 2023 року.

ОСОБА_5 знала особисто протягом тривалого часу, оскільки її молодший син відвідував заклад дошкільної освіти, яким керувала ОСОБА_24 . До тимчасової окупації ОСОБА_5 офіційно не працювала, була домогосподаркою, разом із родиною займалася фермерством та вирощуванням сільськогосподарської продукції.

Після створення у селі Благодатне незаконного органу окупаційної влади його спочатку очолила ОСОБА_25 , яка приблизно у серпні 2022 року представлялася мешканцям як представник окупаційної адміністрації. Надалі, орієнтовно у листопаді 2022 року, керівником цього органу стала ОСОБА_5 , яка очолила окупаційну владу в селі Благодатне. Точної дати зайняття нею цієї посади ОСОБА_24 не пам`ятала.

Про зайняття ОСОБА_5 зазначеної посади ОСОБА_24 спочатку дізналася від мешканців села, зокрема пенсіонерів, які зверталися до сільської ради. Згодом ОСОБА_5 особисто повідомила їй, що тепер очолює сільську раду. Під час цієї розмови ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_24 продовжити працювати директором закладу дошкільної освіти при новій владі та передати окупаційній адміністрації майно, яке перебувало у закладі. ОСОБА_24 від такої співпраці та передання майна відмовилася.

Після відмови передати майно закладу ОСОБА_5 вимагала повернути проєктор, який, на її переконання, мав знаходитися у дитячому садку. У відповідь на повідомлення про відсутність проєктора ОСОБА_5 заявила, що в разі неповернення майна наступного дня прийдуть люди, при цьому дала зрозуміти, що йдеться про озброєних представників окупаційних формувань.

ОСОБА_5 виконувала організаційно-розпорядчі функції, здійснювала підбір працівників та проводила з ними співбесіди як у приміщенні сільської ради, так і щодо роботи в закладі дошкільної освіти. Вона телефонувала колишнім працівникам дитячого садка, запрошувала їх на співбесіди та пропонувала працювати при окупаційній владі. Зокрема, пропонувала роботу електрику ОСОБА_26 , однак він на таку пропозицію не погодився. Також прийняла на роботу водія на прізвище ОСОБА_27 , а ОСОБА_19 , яка працювала ще за попереднього керівника незаконного органу, продовжила працювати під керівництвом ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 мала доступ до приміщень та майна територіальної громади, володіла ключами від відповідних будівель, входила до приміщень сільської ради, будинку культури та закладів освіти, оглядала їх і розпоряджалася ними. Під час приїзду представника окупаційної адміністрації ОСОБА_10 вона супроводжувала його до будинку культури та показувала приміщення. Намагалася організувати відкриття будинку культури, підбирала працівників для закладу дошкільної освіти, який у подальшому розпочав роботу під контролем окупаційної влади.

Крім того, ОСОБА_5 займалася розміщенням військовослужбовців рф у житлових будинках мешканців села. Вона приходила до знайомих та пенсіонерів, вимагала від них ключі від будинків і заселяла туди військовослужбовців рф. Зокрема, у сусідній із будинком ОСОБА_24 житловий будинок за її участю були поселені військовослужбовці держави-агресора.

ОСОБА_5 також організовувала отримання мешканцями села паспортів рф. Вона збирала пенсіонерів, у тому числі матір ОСОБА_24 , та повідомляла, що без переоформлення документів і отримання російського паспорта вони не одержуватимуть пенсій, гуманітарної та іншої допомоги. Тим мешканцям, які відмовлялися отримувати паспорти рф, ОСОБА_5 особисто погрожувала виникненням проблем і наполягала на необхідності оформлення таких документів.

Особистої агітації ОСОБА_5 за участь у незаконному референдумі ОСОБА_24 не чула, тому підтвердити таку обставину не могла. Водночас особи з переносними скриньками для голосування здійснювали подворовий обхід мешканців села у супроводі військовослужбовців рф. До будинку ОСОБА_24 приходили ОСОБА_19 та ОСОБА_28 разом із двома військовослужбовцями рф, які вимагали взяти участь у голосуванні.

ОСОБА_5 зайняла посаду добровільно, сама прагнула очолити створений окупаційною владою орган та мала можливість відмовитися від цієї посади або виїхати з тимчасово окупованої території. До зайняття посади вона підтримувала ідеї « ОСОБА_29 » та переконувала оточення в тому, що встановлення російської влади не матиме негативних наслідків.

Щодо досліджених доказів, крім показань ОСОБА_24 , сторони не заявляли заперечень стосовно їх допустимості. Доводи захисника щодо допустимості та доказового значення показань ОСОБА_24 суд оцінює окремо.

Оцінюючи можливість використання показань свідка ОСОБА_24 , отриманих під час досудового розслідування, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманими у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Водночас цією ж нормою прямо передбачено виняток із загального правила безпосередності, відповідно до якого суд вправі посилатися на показання, надані слідчому чи прокурору, якщо їх отримано в порядку, визначеному статтею 615 КПК України.

Частиною одинадцятою статті 615 КПК України встановлено, що показання, отримані під час допиту свідка у кримінальному провадженні, яке здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді за умови, якщо хід і результати такого допиту зафіксовані за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Таким чином, кримінальним процесуальним законом безпосередньо передбачено спеціальний виняток із загальної засади безпосередності дослідження показань, зумовлений особливостями здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого надалі неодноразово продовжено. Воєнний стан діяв і 04 жовтня 2024 року, коли під час досудового розслідування було проведено допит свідка ОСОБА_24 .

Хід і результати допиту ОСОБА_24 у повному обсязі фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації. Відповідний відеозапис збережено на оптичному диску, доданому до протоколу допиту свідка від 04 жовтня 2024 року, та безпосередньо досліджено судом шляхом його відтворення на судовому засіданні за участю сторін. Суд мав можливість сприйняти не лише зміст відповідей свідка, а й безпосередньо спостерігати перебіг її допиту, послідовність поставлених запитань та наданих відповідей, а також поведінку свідка під час допиту. Отже, передбачена частиною одинадцятою статті 615 КПК України процесуальна умова використання таких показань як доказу в суді дотримана.

Безпосередній допит ОСОБА_24 під час судового розгляду забезпечити неможливо з об`єктивної та незворотної причини.

Так, на судовому засіданні 12 травня 2026 року свідок ОСОБА_16 повідомив, що його дружина ОСОБА_24 померла. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , померла ІНФОРМАЦІЯ_21 у віці 49 років. Актовий запис про смерть № 1188 складено 27 листопада 2025 року. За таких обставин можливість безпосереднього допиту ОСОБА_24 судом повністю виключена.

Такий підхід відповідає практиці Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 216/3169/22 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду виходив із правомірності дослідження судом показань померлого свідка, отриманих під час досудового розслідування відповідно до вимог частини одинадцятої статті 615 КПК України. У постанові від 02 червня 2026 року у справі № 461/8270/23, провадження № 51-4768км25, Верховний Суд також визнав правомірним використання відеозаписаних під час досудового розслідування показань свідка, якого, незважаючи на вжиті судом заходи, безпосередньо допитати у суді не вдалося.

Суд враховує, що сторона захисту не брала участі у допиті ОСОБА_24 під час досудового розслідування та, відповідно, не мала на тому етапі можливості поставити їй запитання. Разом із тим ця обставина сама по собі не виключає можливості використання її показань, оскільки кримінальним процесуальним законом прямо передбачена можливість використання в суді показань свідка, отриманих у порядку частини одинадцятої статті 615 КПК України, а встановлені цією нормою вимоги щодо їх відеофіксації у цьому кримінальному провадженні дотримані.

При цьому показання ОСОБА_24 не є єдиним або вирішальним доказом винуватості ОСОБА_5 . Повідомлені нею відомості щодо добровільного зайняття ОСОБА_5 керівної посади у створеному окупаційною владою органі, виконання нею організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, підбору працівників, розпорядження майном і приміщеннями територіальної громади, схиляння місцевих жителів до отримання паспортів рф та розміщення військовослужбовців держави-агресора у житлових будинках узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_23 , безпосередньо допитаних на судовому засіданні, а також з протоколами огляду інтернет-ресурсів, відеозаписами, висновком судової портретної експертизи та іншими письмовими доказами, безпосередньо дослідженими судом.

Крім того, під час відтворення відеозапису допиту сторона захисту мала можливість безпосередньо сприймати його зміст, звертати увагу суду на будь-які суперечності, особливості процедури проведення допиту чи інші обставини, які, на її переконання, могли впливати на оцінку цих показань. Показання ОСОБА_24 оцінюються судом не ізольовано, а виключно у сукупності з усіма іншими дослідженими доказами відповідно до вимог статті 94 КПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для використання показань ОСОБА_24 , отриманих під час досудового розслідування 04 жовтня 2024 року та зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, і не вбачає підстав для їх відхилення лише з огляду на те, що цей свідок не був безпосередньо допитаний на судовому засіданні.

Будь-яких інших доказів під час судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Таким чином, суд, безсторонньо та неупереджено оцінивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, які є належними та допустимими, дійшов висновку, що підтверджені ними обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення було вчинено і вона є винною у його вчиненні. Стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведено кожний з елементів, які мають значення для правової кваліфікації вчиненого нею діяння.

Наявність у діях обвинуваченої прямого умислу на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а саме на добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Суд враховує, що добровільність у контексті частини п`ятої статті 111-1 КК України означає вчинення особою відповідних дій за власним волевиявленням, за відсутності обставин, які б виключали кримінальну протиправність діяння, зокрема фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності або іншої об`єктивної неможливості обрати інший варіант поведінки.

З досліджених доказів установлено, що після тимчасової окупації Скадовського району Херсонської області представниками держави-агресора було припинено діяльність законних органів місцевого самоврядування та створено власну систему незаконних органів влади. Дані протоколу огляду від 16 жовтня 2024 року та досліджених під час його проведення актів окупаційної адміністрації підтверджують створення так званого « ІНФОРМАЦІЯ_22 », до складу якого було включено село Благодатне. Саме у структурі цього незаконного органу ОСОБА_5 обійняла посаду керівника територіального управління поселення Благодатне.

ОСОБА_5 не лише формально представлялася керівником створеного окупаційною владою органу, а фактично виконувала повноваження його керівника. У публікаціях телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_8 » вона зазначена як « ОСОБА_8 , начальник территориального управления поселения Благодатное» та « ОСОБА_8 , глава администрации поселка Благодатного». У публікації телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_12 » від 14 березня 2024 року ОСОБА_5 представлена як «глава села ОСОБА_8 », з якою представник окупаційної адміністрації ОСОБА_12 провів робочу зустріч у селі Благодатне та заслухав звіт про результати її роботи.

Зміст зазначених публікацій підтверджує, що ОСОБА_5 відкрито та публічно діяла від імені незаконного органу влади. Вона давала інтерв`ю представникам окупаційних засобів масової інформації, повідомляла про діяльність очолюваної нею адміністрації, організацію надання гуманітарної допомоги мешканцям села, вирішення питань соціального забезпечення, доставлення пенсій маломобільним громадянам, забезпечення населення вугіллям та іншими ресурсами. Крім того, вона звітувала про стан території села, громадських будівель і пам`ятників, порушувала питання придбання техніки для комунального господарства та відновлення роботи сільського будинку культури.

У відеозаписі публікації щодо падіння на території села нерозірваної ракети ОСОБА_5 коментувала обставини події як керівник місцевої адміністрації, повідомляла про свій виїзд на місце падіння ракети після отримання інформації від охоронця та про звернення до представників створених окупаційною владою правоохоронних органів. Така поведінка свідчить про фактичне здійснення нею владних і представницьких функцій, а не про формальне використання її прізвища в інформаційних матеріалах.

ОСОБА_5 також брала участь в організованих окупаційною владою публічних заходах. На дослідженому судом відеозаписі заходів, проведених 09 травня 2023 року в селі Благодатне, вона зображена під час покладання квітів до меморіалу разом з іншими представниками незаконного органу влади та у присутності осіб у військовій формі. Захід супроводжувався використанням прапора та іншої символіки держави-агресора. ОСОБА_17 , залучена до проведення огляду, впізнала в жінці у рожевому костюмі саме ОСОБА_5 .

Наведені письмові та відеодокази узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 і ОСОБА_23 , безпосередньо допитаних на судовому засіданні, а також із показаннями ОСОБА_24 , отриманими та дослідженими у порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 615 КПК України. Зазначені свідки, кожен у межах особисто відомих йому обставин, підтвердили, що після створення окупаційною владою незаконного органу в селі Благодатне його спочатку очолювала ОСОБА_25 , а надалі керівну посаду обійняла ОСОБА_5 . Її робоче місце знаходилося у приміщенні сільської ради, де вона мала окремий кабінет, на дверях якого була розміщена табличка із зазначенням її прізвища та займаної посади.

ОСОБА_14 особисто бачив ОСОБА_5 у приміщенні сільської ради, де вона працювала у кабінеті секретаря, спілкувалася з мешканцями, брала участь у розподілі гуманітарної допомоги та пропонувала роботу в установах, діяльність яких була організована окупаційною владою. Зокрема, ОСОБА_5 запропонувала йому працевлаштування комірником у Благодатненській школі, яка мала працювати за правилами держави-агресора.

ОСОБА_16 підтвердив, що ОСОБА_5 спочатку працювала у складі створеного окупаційною владою органу, а приблизно з жовтня 2022 року очолила його. Після зайняття посади вона організовувала паспортизацію мешканців села, складала та передавала військовослужбовцям рф списки осіб, які відмовлялися або зволікали з отриманням російських паспортів, після чого до таких осіб приходили військовослужбовці та примушували їх оформлювати відповідні документи.

Крім того, ОСОБА_5 підбирала працівників незаконного органу, надавала їм доручення та контролювала їх виконання. У її підпорядкуванні перебували працівники комунального господарства, землевпорядник та інші особи. Вона вирішувала питання, пов`язані із земельними ділянками мешканців села, вимагала надання їй відомостей про земельні паї та документи на них. Після відмови ОСОБА_16 сприяти їй у збиранні відповідної інформації направила до нього військовослужбовців рф, які вимагали не перешкоджати її діяльності.

ОСОБА_23 особисто зверталася до ОСОБА_5 у приміщенні сільської ради з питання отримання вугілля на опалювальний період. Усі питання, пов`язані з отриманням довідок та інших документів, мешканці вирішували через ОСОБА_5 , яка видавала та підписувала відповідні документи як керівник незаконного органу. Отримання допомоги та вирішення інших соціальних питань пов`язувалося з необхідністю оформлення паспортів рф. Також мешканців змушували переоформлювати земельні ділянки за правилами, запровадженими окупаційною владою.

ОСОБА_23 підтвердила участь ОСОБА_5 у діяльності, пов`язаній із проведенням незаконного референдуму на тимчасово окупованій території. Групи осіб із переносними скриньками здійснювали подворовий обхід мешканців села у супроводі озброєних військовослужбовців рф, примушуючи їх брати участь у голосуванні. Ця обставина характеризує загальну спрямованість діяльності ОСОБА_5 на підтримку та утвердження окупаційної влади, хоча безпосередня участь у проведенні такого референдуму не становить окремого предмета пред`явленого їй обвинувачення.

Особливо конкретними є показання ОСОБА_24 , оскільки ОСОБА_5 особисто повідомила їй, що очолила сільську раду, та запропонувала продовжити працювати директором закладу дошкільної освіти при новій владі. Одночасно вона вимагала передати окупаційній адміністрації майно цього закладу. Після відмови ОСОБА_24 співпрацювати та передавати майно ОСОБА_5 вимагала повернення проєктора і попередила, що в разі невиконання її вимоги наступного дня прийдуть озброєні люди.

ОСОБА_5 проводила співбесіди з кандидатами на роботу, телефонувала колишнім працівникам дитячого садка, запрошувала їх працювати при окупаційній владі та вирішувала питання їх працевлаштування. Вона мала ключі та вільний доступ до приміщень сільської ради, будинку культури й закладів освіти, оглядала ці приміщення, визначала порядок їх використання та розпоряджалася майном територіальної громади. Під час приїзду ОСОБА_10 супроводжувала його до будинку культури та демонструвала приміщення як керівник відповідного територіального органу.

Організаційно-розпорядчий та адміністративно-господарський характер виконуваних ОСОБА_5 функцій підтверджується також її діями щодо розміщення військовослужбовців рф у залишених мешканцями житлових будинках. Вона приходила до власників та інших осіб, у яких перебували ключі, вимагала їх передати та заселяла до таких будинків військовослужбовців держави-агресора. Ці дії свідчать про наявність у неї реальних владних повноважень і фактичне розпорядження майном на території очолюваного нею поселення.

Відомості, отримані з показань свідків, узгоджуються з результатами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками. ОСОБА_14 та ОСОБА_24 незалежно один від одного впізнали на фотознімку № 3 саме ОСОБА_5 як особу, яку вони знали особисто та яка після тимчасової окупації села Благодатне обійняла керівну посаду у створеному окупаційною владою органі.

Результати впізнання кореспондують із висновком судової портретної експертизи від 26 вересня 2024 року № СЕ-19/112-24/10247-ФП. Експертизою встановлено, що особа жіночої статі у відеозаписі щодо надання гуманітарної допомоги, особа, зображена на фотознімку з відповідної публікації, та особа на порівняльному фотозображенні ОСОБА_5 є однією й тією самою особою. Щодо відеозапису про падіння ракети експерт дійшов висновку, що зображена у ньому жінка та ОСОБА_5 ймовірно є однією й тією самою особою. Особу обвинуваченої також підтверджують матеріали тимчасового доступу до її паспортної документації, яка містить анкетні дані, фотозображення та підпис ОСОБА_5 .

Таким чином, розміщені на окупаційних інформаційних ресурсах відомості щодо посади ОСОБА_5 не є ізольованими повідомленнями або неперевіреними твердженнями. Вони підтверджуються змістом відеозаписів із її особистою участю, результатами судової портретної експертизи, протоколами пред`явлення особи для впізнання та показаннями осіб, які тривалий час знали обвинувачену, особисто спілкувалися з нею під час окупації й безпосередньо сприймали виконання нею повноважень керівника незаконного органу влади.

Суд також враховує характер і тривалість поведінки обвинуваченої. ОСОБА_5 не приховувала займаної посади, відкрито працювала у приміщенні сільської ради, приймала мешканців, підписувала документи, вирішувала питання соціальної допомоги та забезпечення вугіллям, підбирала працівників, надавала їм доручення, розпоряджалася приміщеннями і майном територіальної громади, взаємодіяла з військовослужбовцями рф та публічно звітувала представникам окупаційної адміністрації про результати своєї роботи. Така системна діяльність свідчить не про випадкове перебування у приміщенні сільської ради чи виконання окремих технічних завдань, а про усвідомлене прийняття нею владної ролі у структурі окупаційної адміністрації.

Даних про застосування до ОСОБА_5 фізичного чи психічного примусу, погроз, насильства або інших обставин, які могли б виключати добровільність її дій, під час судового розгляду не встановлено. Навпаки, ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 вказали, що ОСОБА_5 мала можливість залишити тимчасово окуповану територію або відмовитися від запропонованої посади. Жодному із цих свідків не було відомо про застосування до неї будь-яких заходів примусу.

Добровільність дій ОСОБА_5 підтверджується також їх характером. Вона сама пропонувала іншим особам співпрацювати з окупаційною владою, проводила співбесіди та підбирала працівників, погрожувала залученням озброєних військовослужбовців рф для виконання своїх вимог, примушувала мешканців до отримання паспортів рф, брала участь у публічних заходах із символікою держави-агресора, давала інтерв`ю та звітувала представникам окупаційної адміністрації. Така активна, ініціативна та тривала поведінка є несумісною з твердженням про вимушене або формальне перебування на посаді.

Отже, наведені докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_5 , будучи громадянкою України та тривалий час проживаючи у селі Благодатне, усвідомлювала факт тимчасової окупації території Скадовського району, незаконний характер створених державою-агресором органів влади, а також характер і обсяг повноважень посади, яку вона обійняла. Вона передбачала, що виконання функцій керівника відповідного територіального органу сприятиме діяльності та утвердженню окупаційної адміністрації, і бажала діяти у такий спосіб.

Її дії були спрямовані на фактичне виконання функцій керівника територіального управління поселення Благодатне, створеного окупаційною владою на тимчасово окупованій території Херсонської області, та включали керівництво підпорядкованими працівниками, організацію роботи установ, видання і підписання документів, вирішення соціальних та земельних питань, розпорядження майном і приміщеннями територіальної громади, взаємодію з представниками окупаційної адміністрації та військовослужбовцями рф.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зайняття ОСОБА_5 посади начальника територіального управління поселення Благодатне Скадовського району Херсонської області було добровільним, умисним та пов`язаним із виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а тому вчинене нею діяння охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України.

Судом також безпосередньо досліджено інші матеріали кримінального провадження процесуального та організаційного характеру, які не були покладені судом в основу висновків щодо фактичних обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Зокрема, судом досліджено постанову про створення групи слідчих від 24 лютого 2023 року, постанови про визначення групи слідчих від 13 листопада 2023 року та 06 лютого 2024 року, постанову слідчого від 19 листопада 2024 року про зупинення досудового розслідування, постанову про відновлення досудового розслідування від 03 грудня 2024 року, рапорт про вчинення кримінального правопорушення від 01 березня 2024 року № 71/22/1/106-1047 з додатками, доручення від 14 березня 2023 року № 71/22/1/171-112, постанову про призначення судової портретної експертизи від 07 серпня 2024 року, вимоги про судимість від 13 червня 2023 року № 71/22/1/198-769 та від 16 жовтня 2024 року № 71/6/373-9995.

Крім того, досліджено супровідний лист № 71/22/1/106-1048, супровідні листи від 22 березня 2023 року № 71/22/1/106-1433, від 19 травня 2023 року № 71/22/1/193-937, від 06 червня 2023 року № 71/22/1/193-1436, від 22 березня 2024 року № 71/22/1/240-2427, від 30 липня 2024 року № 71/6/373-7063, від 26 вересня 2024 року № 19/112/23-12635-2024 та від 11 жовтня 2024 року № 71/22/1/240-8397.

Зазначені документи відображають організацію та подальший рух досудового розслідування, прийняття відповідних процесуальних рішень, визначення складу слідчої групи, зупинення і відновлення досудового розслідування, призначення експертизи, надання та виконання процесуальних доручень, а також направлення матеріалів між відповідними органами та установами.

Водночас суд не розглядає зазначені документи як самостійні докази винуватості ОСОБА_5 у пред`явленому їй обвинуваченні. Їх дослідження здійснено у взаємозв`язку з іншими матеріалами кримінального провадження з метою перевірки дотримання встановленого КПК України порядку здійснення досудового розслідування, законності прийняття відповідних процесуальних рішень та наявності належних процесуальних повноважень у посадових осіб, які проводили процесуальні дії.

Під час судового розгляду захисник не ставив під сумнів законність здійснення досудового розслідування, а також повноваження слідчих і прокурорів, які приймали відповідні процесуальні рішення та проводили процесуальні дії. Конкретних доводів щодо порушення встановленого КПК України порядку здійснення досудового розслідування або відсутності у відповідних посадових осіб належних процесуальних повноважень, які могли б вплинути на допустимість отриманих доказів, стороною захисту не наведено.

За результатами безпосереднього дослідження зазначених матеріалів суд також не встановив обставин, які б свідчили про порушення порядку здійснення досудового розслідування або відсутність належних повноважень у осіб, які здійснювали досудове розслідування та процесуальне керівництво ним.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах, передбачених частиною першою статті 337 КПК України, безпосередньо дослідивши на судовому засіданні наведені вище докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку відповідно до вимог статті 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, взявши до уваги показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_23 , безпосередньо допитаних на судовому засіданні, а також показання свідка ОСОБА_24 , отримані під час досудового розслідування та відтворені під час судового розгляду в порядку частини одинадцятої статті 615 КПК України, які є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими обставинами, підтвердженими письмовими і відеодоказами, є належними, допустимими та не викликають сумнівів у їх достовірності, у зв`язку з чим покладаються в основу обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що на момент вчинення кримінального правопорушення село Благодатне Скадовського району Херсонської області перебувало під тимчасовою окупацією, на вказаній території було встановлено та здійснювався фактичний контроль з боку збройних формувань держави-агресора, рф, функціонувала створена всупереч законодавству України окупаційна адміністрація та підконтрольний їй незаконний орган влади, до структури якого входило територіальне управління поселення Благодатне, а ОСОБА_5 , будучи громадянкою України та достеменно знаючи про зазначені обставини, добровільно зайняла посаду начальника територіального управління поселення Благодатне Скадовського району Херсонської області, створеного окупаційною адміністрацією держави-агресора, та забезпечувала діяльність цього незаконного органу влади шляхом виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій. Такі дії суд кваліфікує за частиною п`ятою статті 111-1 КК України як колабораційну діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання суд дійшов таких висновків.

Положеннями частин першої, другої статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 3 частини першої статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 12 КК України та санкції частини п`ятої статті 111-1 КК України встановлено, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, яке передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Отже, при визначенні обвинуваченій виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, наслідки його вчинення, інші обставини, які впливають на покарання, а також дані про її особу, яка раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, характеризується за місцем проживання посередньо.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 відповідно до статті 66 КК України, суд не встановив.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 відповідно до статті 67 КК України, суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_5 , як громадянка України, вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, який у зв`язку з цим становить підвищену суспільну небезпеку, наслідки якого виявилися, зокрема, у сприянні своїми діями державі-агресору в утвердженні незаконної окупаційної влади у селі Благодатне Скадовського району Херсонської області, що посягає на незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та конституційний лад України, а також враховуючи тривалий, активний та ініціативний характер її протиправної діяльності, фактичне виконання нею організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій керівника незаконно створеного органу влади, організацію роботи підпорядкованих працівників, розпорядження майном громади, сприяння примусовій паспортизації місцевих жителів та взаємодію з представниками окупаційної адміністрації і військовослужбовцями держави-агресора, а також відсутність установлених обставин, які б свідчили про застосування до неї фізичного чи психічного примусу або про об`єктивну неможливість відмовитися від зайняття зазначеної посади, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої, її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можна досягти шляхом призначення їй основного покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, десять років, та додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є її власністю.

Крім того, враховуючи положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, викладені у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, правові позиції, наведені у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування статті 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22, суд вважає необхідним призначити передбачене санкцією частини п`ятої статті 111-1 КК України обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, строком на п`ятнадцять років, що за характером та обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинене кримінальне правопорушення.

Призначення обвинуваченій мінімального покарання суд вважає необґрунтованим та таким, що не узгоджується з вимогами статей 50 та 65 КК України.

Інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, вчиненим на тимчасово окупованій території та в умовах воєнного стану. Характер діяння, його спрямованість на забезпечення функціонування незаконно створеного органу влади на території села Благодатне Скадовського району Херсонської області, фактичне виконання обвинуваченою організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій керівника цього органу, а також сприяння державі-агресору в утвердженні окупаційної влади зумовлюють підвищену суспільну небезпеку вчиненого.

Крім того, обвинувачена ухиляється від правосуддя, до суду не з`являється та участі у розгляді справи не бере, що свідчить про відсутність у неї наміру виконувати покладені законом процесуальні обов`язки та про необхідність призначення покарання, достатнього для досягнення його мети, зокрема загальної та спеціальної превенції.

Обставин, які б пом`якшували покарання, судом не встановлено. Водночас, з урахуванням ступеня тяжкості злочину, форми вини, мотиву, обстановки його вчинення, характеру та тривалості протиправної діяльності обвинуваченої, суд дійшов висновку, що призначення мінімального покарання не відповідало б засадам справедливості та не забезпечило б досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 грудня 2024 року у справі № 490/1477/24 стосовно обвинуваченої, за її відсутності, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без зазначення строку дії такої ухвали.

Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченій покарання, яке пов`язане з позбавленням волі, а також відсутність останньої на проголошенні вироку, суд вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його виконання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речові докази відсутні, арешт не накладався.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України процесуальні витрати слід відшкодувати шляхом стягнення з обвинуваченої на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експерта.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_5 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченій ОСОБА_5 обраховувати з моменту її затримання в порядку виконання вироку суду.

Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування поширюється на весь час відбування основного покарання у виді позбавлення волі. Встановлений вироком п`ятнадцятирічний строк цього додаткового покарання обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на проведення судової експертизи в сумі 15 918,00 грн.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику, а інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями частини третьої статті 323 і статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ________________ ОСОБА_1