Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №398/109/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/109/26

провадження № 22-ц/4809/1344/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області 18 лютого 2026 року у складі головуючого судді Петренко С. Ю.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідачки на свою користь борг за спожитий природний газ по об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 54 059,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачкою в період з квітня 2023 року по листопад 2025 року (включно) було спожито природний газ за адресою; АДРЕСА_2 на загальну суму 54 059,11 грн, вартість якого не оплачено споживачем.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як суб`єкт ринку газу з 01 листопада 2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб та являється постачальником на якого покладені спеціальні обов`язки. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ними та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, який є однаковим для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30 вересня 2015 року визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою особою.

Споживачем постачальнику була надана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 17 квітня 2023 року.

Разом з тим, відповідно до розпорядження КМУ від 22 липня 2020 року №917 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії».

Постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до положень пункту 1 розділу VI Правил постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, який є публічним, а його умови – однаковими для споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Таким чином відповідачка приєдналась до договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (ТОВ «ГК «Нафтогаз України» шляхом акцептування договору із позивачем) через факт споживання газу.

Відсутність укладеного між Постачальником та Споживачами письмового договору на постачання природного газу не є підставою для відмови судом у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ним. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказано, що на умовах договору, позивач постачав природний газ, а відповідачка отримувала його та використовувала для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідачка зобов`язана сплачувати щомісячно, відповідно до діючих тарифів.

Пунктом 21 розділу III Правил визначено, що постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника із спеціальними обов`язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.

Ціни на газ встановлюються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 293, та зазначені у витягу з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» відповідачки.

Крім того, накази про встановлення роздрібної ціни на газ для побутових споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» опубліковані на офіційному сайті постачальника за посиланням https ://gas.ua/gas-prices-for-home.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Кропивницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», що є оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться оператором ГРМ (Кропивницькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України») згідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс ГРМ).

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30 вересня 2015 року (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розріз газових днів газового місяця (М).

Відповідно пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем ні підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил постачання природного газу, «об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартир» майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого відповідачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора газотранспортної системи (ТОЗ “Оператор ГТС України”) - Iplatforma, який в подальшому імпортується постачальником в білінгову систему «Газоліна» та використовується останнім для розрахунку вартості спожитої природного газу.

Позивач зазначив, що на підтвердження об`єму (обсягу) спожитого відповідачкою природного газу, в порядку п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України має намір подати до суду письмовий доказ у вигляді листа Оператора ГРМ з інформацією щодо дати фіксації останнього контрольного показника лічильника газу.

Отже, постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачами природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу.

Пункт 4.5. Договору визначає, що розрахунки споживача за цим договором здійснюють за рахунками та/або квитанціями абонентської книжки постачальника.

Дату виникнення зобов`язання відповідача по оплаті за спожитий природний газ визначає п. 4.6. Типового договору, при розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника, споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата рахунка постачальника про сплату послуг за цим Типовим договором має бути здійснена споживачем в термін, визначений в рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання споживачем цього рахунка.

Зазначено, що відповідачка не в повному обсязі сплачувала нараховані суми за спожитий природний газ, тобто неналежно виконувала свої зобов`язанння, порушила право позивача на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений Договором строк.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2026 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 54 059,11 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд керувався тим, що відповідачкою в період з квітня 2023 року по листопад 2025 року (включно) не здійснювалась оплата за спожитий нею природний газ, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 54 059,11 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Зазначила, що суд першої інстанції фактично позбавив її можливості реалізувати своє право на захист, оскільки вона не отримувала ні ухвалу про відкриття провадження, ні копію позовної заяви. Крім того, судова повістка про виклик до суду також не надходила на її адресу, а вказана судова кореспонденція повернулась до суду неврученою з відміткою відділу поштового зв`язку про відсутність особи за адресою.

Вказує, що позивач не надав належних доказів фактичного споживання газу саме ОСОБА_1 (новим власником), не вказав фактичні обсяги споживання, конкретний період споживання та підстави нарахування.

Стверджує, що позивач посилається виключно на дані оператора ГРМ та акт про порушення №56/23 від 11 квітня 2023 року. Разом з тим, вважає, що зазначений акт складений з істотними порушеннями вимог Кодексу газорозподільних систем та не може бути належним доказом.

Крім того, звернула увагу суду, що позивачем та оператором ГРМ порушено вимоги щодо періодичності контролю показників лічильника. Так, згідно листа Кропивницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 19 січня 2024 року №КФ/100/103/3-167-24, оператор ГРМ повідомляє, що 26.06.2017 газопостачання по об`єкту було припинено при показниках лічильника 15736 куб. м., 11.04.2023 після набуття відповідачкою права власності було встановлено показники 22530 куб. м., відтак різниця склала 6794 куб. м. Таким чином, з листа оператора ГРМ вбачається, що контрольні показники лічильника не знімались протягом майже 6 років – з 2017 року по 2023 рік.

При цьому, зауважила, що Кодексом газорозподільних систем передбачено, що контрольне зняття показників має здійснюватися не рідше ніж один раз на 6 місяців. Відповідачка вважає, що оператор ГРМ порушив свої обов`язки щодо контролю приладу обліку, своєчасного зняття показників, контролю можливого несанкціонованого підключення.

Більше того, зазначає, що позивач посилається на донарахування 6794 куб. м, сформованих за період, який не встановлений, не підтверджений документально, охоплює період до набуття відповідачкою права власності.

Відповідачка звертає увагу суду, що ще у 2023 році зверталась до оператора газорозподільних мереж щодо некоректних нарахувань, відсутності фактичного споживання, оскільки обладнання було демонтоване за заявою ОСОБА_1 17 квітня 2023 року та споживання не могло здійснюватись в період з 2023 року по 2025 роки, просила провести звіряння розрахунків, однак позивач не вжив жодних заходів щодо перевірки зазначених обставин. Таким чином, вважає, що позивач діяв недобросовісно, ігноруючи її звернення.

Відповідачка стала власником квартири у 2023 році на підставі договору купівлі-продажу від 16 січня 2023 року. Разом з тим, позивач нараховує заборгованість за період з 2018 року, який передував набуттю відповідачкою права власності.

Зауважує, що квартира не використовувалась за цільовим призначенням, ніхто в ній не проживав, оскільки там відбувався повноцінний капітальний ремонт, що підтверджується довідкою від 04 серпня 2025 року, виданою головою квартального комітету № 15. Крім того, за заявою ОСОБА_1 газопостачання було припинено 17 квітня 2023 року. Це підтверджується зокрема, листуванням, актами, довідками та показниками лічильника.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Зазначила, що визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу здійснюється Оператором газорозподільної системи (Кропивницька філія ТОВ "Газорозподільні мережі України") згідно вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30 вересня 2015 року, а не Товариством - постачальником природного газу. Саме оператор ГРМ формує первинні та остаточні об`єми розподіленого природного газу, вносить їх до інформаційної платформи оператора ГТС та доводить до відома споживача. Позивач, у свою чергу, здійснює нарахування виключно на підставі отриманої інформації. Постачальник природного газу, у тому числі ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», не є суб`єктом, уповноваженим визначати, змінювати або коригувати обсяги споживання природного газу, а також не має повноважень здійснювати будь-які перерахунки обсягів без відповідного офіційного коригування з боку оператора ГРМ.

Звертає увагу, що вказане вище повністю узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору постачання природного газу, зокрема пунктом 4.4 Договору передбачено, що об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів:

1) за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора газотранспортної системи та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу;

2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період.

Таким чином, зазначає, що єдиним належним та допустимим джерелом інформації щодо обсягів споживання природного газу є дані, сформовані оператором ГРМ відповідно до Кодексу ГРМ. Законодавством не передбачено жодних альтернативних джерел формування таких обсягів. Зауважила, що оператором ГРМ в акті про порушення № 56/23 від 11 квітня 2023 року було зафіксовано показник лічильника 22530,00 куб. м. при попередньому контрольному показнику 15736,00 куб. м., у зв`язку з чим визначено обсяг природного газу в розмірі 6794,00 куб. м. Зазначені дані були передані на інформаційну платформу Оператора ГТС та використані позивачем для здійснення нарахувань. При цьому, акт про порушення № 56/23 від 11 квітня 2023 року не містить відмітку «Відмова від підпису» та підписаний Відповідачем особисто. Крім того, матеріали справи не містять доказів внесення нею до такого акта зауважень чи заперечень під час його складання, його оскарження у встановленому законом порядку чи визнання недійсним (а.с.167-170).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником квартири, розташованої у АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 16 січня 2023 року (а.с.14-18).

Згідно заяви-приєднання від 17 квітня 2023 року ОСОБА_1 приєдналась до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Ознайомившись з умовами типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500 (далі - Договір), на офіційному сайті НКРЕКП, сайті постачальника в мережі інтернет за адресою: http:www.gas.ua, ОСОБА_1 приєдналась до умов Договору з наведеними у заяві-приєднанні персональними даними.

Пунктом 2 зазначені дані об`єкта газопостачання: адреса: АДРЕСА_3 .

Найменування оператора ГРМ, з яким споживач уклав договір розподілу природного газу – Кіровоградгаз.

ЕІС-код, присвоєний оператором ГРМ згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем – 56XM20G40375453W.

Пунктом 4 визначено, що за договором розрахунок споживача за природний газ здійснюється на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу, визначений за договором розподілу природного газу, за підсумками місяця.

Також зазначено, що наразі спосіб нарахування за величиною середньомісячного нарахування програмно не реалізований, а тому нарахування буде здійснюватися за даними Оператора ГРМ. Після його реалізації, постачальник зобов`язується не рідше одного разу на шість місяців здійснювати звіряння фактичного об`єму (обсягу) газу за даними Оператора ГРМ та здійснювати відповідний перерахунок споживачу. Величина середньомісячного споживання може бути скоригована постачальником, з урахуванням фактичних обсягів споживання (а.с.10).

На підтвердження факту отримання відповідачкою послуг за об`єктом нерухомості, АДРЕСА_2 надано фінансовий стан, відповідно до якого зазначено № рахунку НОМЕР_1 та сума заборгованості в розмірі 54059,11 грн.

Також зазначено, що за інформацією по рахунку газопостачання – відключено. Станом на 4.2023 об`єм споживання газу за даними оператора ГРМ, куб.м. становить 6794, до сплати – 54 059,11 грн.

Крім того на зворотному аркуші фінансового стану включені оплати, зокрема: 10.04.2023: сума 187,14 грн; 10.04.2023: сума 1 408,72 грн, 17.04.2023:сума 187, 14 грн; 17.04.2023: сума – 1408, 72 грн (а.с.22 зворот).

23 грудня 2025 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» направила керівнику Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» запит із проханням надати інформацію, якою підтверджується фактичне споживання (алокація обсягів) природного газу та дату проведення останнього контрольного зняття показників лічильника, зокрема за адресою: АДРЕСА_2 , ЕІС код 56XM20G40375453W (а.с.23-24).

Відповідно до копії вимоги про сплату заборгованості за спожитий газ від 08 січня 2025 року №119/4.3.1-1567-2025/208106394, ОСОБА_1 було повідомлено ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про необхідність сплати основного боргу за спожитий природний газ (а.с.19).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд керувався тим, що відповідачкою в період з квітня 2023 року по листопад 2025 року (включно) не здійснювалось платежів щодо сплати спожитого нею природного газу, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 54 059,11 грн.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого суду з огляду на таке.

Так, позивач у цій справі – ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як суб`єкт ринку газу, з 01 листопада 2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують природний газ для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу, зокрема, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на території України.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України «Про ринок природного газу».

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 2 Розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30 вересня 2015 року визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою особою.

Споживачем постачальнику була надана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 17 квітня 2023 року.

Відповідно до розпорядження КМУ від 22 липня 2020 року №917 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії».

Постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України, - постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до положень пункту 1 розділу VI Правил постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, який є публічним, а його умови – однаковими для споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Фактом укладення Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), який поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) – це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; оператор газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) – це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Пунктом 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором. До основних функцій Оператора ГРМ, серед інших, належить забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ (підп. 8 п. 3 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем України).

Відповідно до пункту 3 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРМ власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі відповідають за експлуатацію власних мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію згідно з чинним законодавством, у тому числі ПТЕСГ, зокрема укладають відповідний договір із суб`єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт.

За змістом пунктів 1, 2 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по побутовому споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу.

Пунктом 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ передбачено, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.

У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.

Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показів лічильника природного газу споживача та зобов`язаний не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу (з урахуванням встановленого строку для контрольного огляду вузла обліку) та формувати об`єм розподілу і споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань.

Згідно з пунктом 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.

Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Наявними у матеріалах доказами підтверджується, що ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої у АДРЕСА_2 з 16 січня 2023 року, що підтверджується копією договору купівлі-продажу.

Згідно заяви-приєднання від 17 квітня 2023 року ОСОБА_1 приєдналась до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Ознайомившись з умовами типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500 (далі - Договір), на офіційному сайті НКРЕКП, сайті постачальника в мережі інтернет за адресою: http:www.gas.ua, Рубаненко Т. В. приєдналась до умов Договору з наведеними у заяві-приєднанні персональними даними.

Пунктом 2 зазначені дані об`єкта газопостачання: адреса: АДРЕСА_3 .

Найменування оператора ГРМ, з яким споживач уклав договір розподілу природного газу – Кіровоградгаз.

ЕІС-код, присвоєний оператором ГРМ згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем – 56XM20G40375453W.

Пунктом 4 визначено, що за договором розрахунок споживача за природний газ здійснюється на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу, визначений за договором розподілу природного газу, за підсумками місяця.

Також зазначено, що наразі спосіб нарахування за величиною середньомісячного нарахування програмно не реалізований, а тому нарахування буде здійснюватися за даними Оператора ГРМ. Після його реалізації, постачальник зобов`язується не рідше одного разу на шість місяців здійснювати звіряння фактичного об`єму (обсягу) газу за даними Оператора ГРМ та здійснювати відповідний перерахунок споживачу. Величина середньомісячного споживання може бути скоригована постачальником, з урахуванням фактичних обсягів споживання (а.с.10).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», частиною першою статті 5 якого встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги, серед яких - послуги з постачання та розподілу природного газу.

Пунктом 1 частини першої, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та відповідний обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до суду, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідачки заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 54 059,11 грн, зазначивши, що природний газ поставлено останній у період з квітня 2023 року по листопад 2025 року.

Із наданої ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до позовної заяви інформації по рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС код 56XM20G40375453W, споживач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , убачається, що станом на квітень 2023 року об`єм споживання газу за даними оператора ГРМ, куб. м. становив 6794, показник лічильника – 22530, тариф – 7, 95689, до сплати – 54 059,11 грн. При цьому, за період з квітня 2023 року по листопад 2025 року вказані об`єм споживання газу, показники лічильника, тариф та сума до сплати залишились незмінними (а.с.22).

У колонці сплачено відсутні суми сплати відповідачкою нарахованої позивачем заборгованості, в той час як на зворотному аркуші інформації про фінансовий стан містяться дані про часткові сплати відповідачкою заборгованості, зокрема: 10.04.2023: сума 187,14 грн; 10.04.2023: сума 1 408,72 грн, 17.04.2023: сума 187, 14 грн; 17.04.2023: сума – 1408, 72 грн (а.с.22 зворот).

Колегія суддів зауважує, що в позовній заяві представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначав про намір також подати до суду письмовий доказ у вигляді листа Оператора ГРМ з інформацією щодо підтвердження фактичного споживання (алокація обсягів) природного газу та дату проведення останнього контрольного показника лічильника газу, зауваживши, що вказаний письмовий доказ не може бути долучений разом з позовом через те, що запит позивача, направлений на адресу Оператора ГРМ – Кропивницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі» протягом тривалого часу знаходиться на розгляді у останнього.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вищезазначену інформацію так і не надав.

Апеляційний суд зазначає, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є недоведеними у зв`язку з тим, що ним не надано належних доказів фактичного споживання газу ОСОБА_1 , не вказано фактичних обсягів споживання газу, конкретний період споживання та підстави нарахування суми, яку просив фактично стягнути позивач.

Посилання позивача на те, що у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» обліковується заборгованість споживача ОСОБА_1 за спожитий природний газ у розмірі 54 059,11 грн за період з квітня 2023 року по листопад 2025 року, суд оцінює критично, оскільки вказане не підтверджується належними доказами.

Щодо доказів, долучених відповідачкою до апеляційної скарги, зокрема акту звіряння розрахунків за природний газ 01.11.2018 – 31.08.2023, відповідей ТОВ «ГК «Нафтогаз України», копії акту про порушення №56/23, а також інших доказів, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції, ОСОБА_1 зазначала про те, що суд першої інстанції фактично позбавив її можливості реалізувати своє право на захист, оскільки вона не отримувала ні ухвалу про відкриття провадження, ні копію позовної заяви. Крім того, судова повістка про виклик до суду також не надходила на її адресу, а вказана судова кореспонденція повернулась до суду неврученою з відміткою відділу поштового зв`язку про відсутність особи за адресою.

Колегія суддів не погоджується із такими твердженнями відповідачки з огляду на таке.

Так, згідно інформації, наданої Управлінням надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради від 15 січня 2026 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.28).

02 лютого 2026 року місцевим судом за зареєстрованою адресою місця проживання відповідачки було направлено судову повістку про виклик до суду в судове засідання, призначене у цій справі на 18 лютого 2026 року, а також копію ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до трекінгу відправлень АТ «Укрпошта» судова кореспонденція не вручена ОСОБА_1 на повернута до суду із поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.34, 39).

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, наведені доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідачки про судовий розгляд є безпідставними.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18.

За таких обставин, апеляційний суд не бере до уваги докази, долучені відповідачкою до апеляційної скарги, оскільки остання не обґрунтувала неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї.

Варто зауважити, що частина доказів стосується періоду після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, що взагалі виключає можливість прийняття таких доказів апеляційним судом.

Окрім того, апеляційним судом не береться до уваги інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XM20G40375453W за квітень 2023 року (Комерційний портфель), яка долучена позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, оскільки позивачем не було долучено вказану інформацію до матеріалів позовної заяви при подачі позову чи під час розгляду справи судом першої інстанції, та не обґрунтовано під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції неможливості подачі вказаного доказу до суду першої інстанції.

З огляду вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідачки є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з недоведеністю позивачем заявленої ним суми до стягнення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області 18 лютого 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , із позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області 18 лютого 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повна постанова складена 07.09.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник