Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №243/6078/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4772/26 Справа № 243/6078/25 Головуючий у першій інстанції: Соловйова О. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Соловйової О.О. від 15 січня 2026 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних,–

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2233/68, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 30759,70 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 14,3 % річних. Кредит надавався банком позичальнику на придбання житлової нерухомості, а саме: двокімнатної квартири по АДРЕСА_1 , житловою площею 24,9 кв.м, загальною площею 41,46 кв.м., у м. Горлівка Донецької області. Цього ж дня, 21.08.2008 року ОСОБА_3 уклав договір поруки №2233/68/1, за яким останній несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за невиконання зобов`язань по кредитному договору в повному об`ємі, в тому числі неустойки, штрафи, пені. У зв`язку з невиконанням зобов`язань за вказаним кредитним договором АБ «Укргазбанк» звертався до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому порядку. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.05.2020 року стягнуто солідарно з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість в сумі 6927,59 дол. США та судовий збір в розмірі 2704,87 гривень. Дане рішення станом на момент подачі позову виконане, що підтверджується інформацією з АСВП. Проте, оскільки станом на 23 лютого 2022 року ОСОБА_1 мала невиконані зобов`язання за кредитним договором №2233/68 від 21.08.2008 року по кредиту та відсотках за рішенням суду перед АБ «Укргазбанк», а тому АБ «Укргазбанк» відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 367,47 дол. США 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за рішенням суду за період з 19.05.2020 року по 23.02.2022 року (включно). Таким чином, оскільки зобов`язання ОСОБА_1 не були виконані перед АБ «Укргазбанк» вчасно за рішенням, а тому банк вправі за прострочення боржником виконання грошового зобов`язання застосовувати відповідальність згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тому позивач просив стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 3% річних за невиконання зобов`язання в розмірі 367,47 дол. США.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Соловйової О.О. від 15 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість по 3% річних за невиконання зобов`язання в розмірі 367,47 дол. США. Стягнуто в рівних частках з кожного, а саме з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь банку судові витрати у розмірі 2422,40 грн, тобто по 1211,20 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, довідкою про доставку судової повістки в електронному вигляді, яка долучена до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 21 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2233/68, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 30759,70 доларів США 70 центів на строк з 21 серпня 2008 року по 20 серпня 2021 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 14,3% річних (а.с. 82-86 т.1).

Цього ж дня, між Відкритим товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2233/68/1 від 21 серпня 2008 року, відповідно до умов якого останній зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №2233/68 від 21.08.2008 року, укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальнику надався кредит в сумі 30759,70 валюта доларів США 70 центів на строк з 21 серпня 2008 року по 20 серпня 2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 14,3% річних з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об`ємі, що і позичальник – за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань – в повному об`ємі (а.с. 73-74 т.1).

У зв`язку з неналежним виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, банк змушений був звернутися за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2020 року у цивільній справі №233/5397/19 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №2233/68 від 21.08.2008 року у сумі 6927,59 доларів США та судовий збір в розмірі 2704,87 грн, по 1352,43 грн. з кожного. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 34-37 т.1).

Постановою Донецького апеляційного суду від 13 січня 2021 року у справі №233/5397/19 апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2020 року залишено без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2020 року залишено без змін.

Отже, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2020 року в справі №233/5397/19 набрало законної сили - 13 січня 2021 року, що також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.

На підставі вищевказаного рішення були видані виконавчі листи №233/5397/19 від 27.09.2024 та відкриті виконавчі провадження №76539963 (щодо ОСОБА_3 ) та №76597599 (щодо ОСОБА_1 ), які наразі завершені, що підтверджується інформацією про виконавче провадження від 16 червня 2025 року.

Так, постановою державного виконавця Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івановою С.О., від 04.12.2024 виконавче провадження №76539963 закінчене, у зв`язку з виконанням рішення суду у повному обсязі, на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 77 т.1).

27 січня 2025 року головним державним виконавцем Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Макаровою Ю.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №76597599 (щодо ОСОБА_1 ), у зв`язку з виконанням рішення суду у повному обсязі, на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 80 т.1).

Оскільки станом на 23 лютого 2022 року ОСОБА_1 мала невиконані зобов`язання за кредитним договором №2233/68 від 21.08.2008 року по кредиту та відсотках за рішенням суду перед АБ «Укргазбанк», а тому АБ «Укргазбанк» відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахувало 367,47 дол. США 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за рішенням суду за період з 19.05.2020 року по 23.02.2022 року (включно), підтвердженням чого є розрахунок заборгованості (а.с. 87 т.1).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України, у ч. 5 якої визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №14-68цс18, у постанові Верховного Суду України у справі №5-86кз16 від 30 березня 2016 року, а також узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

У частині першій та другій статті 273 ЦПК України передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Судом встановлено, що відповідачі з 13 січня 2021 року (день набрання законної сили рішенням суду від 19 травня 2020 року в справі №233/5397/19) по 23.02.2022 року включно (у межах заявлених позовних вимог) не сплатили позивачу грошові кошти в розмірі 6927,59 доларів США, які були стягнуті рішенням суду.

Положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, яка є актуальною у цій частині.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, провадження №14-446 цс 18, вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Будь-яких доказів часткового виконання у добровільному чи примусовому порядку рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2020 року в справі №233/5397/19 у період з 13 січня 2021 року по 23.02.2022 року включно відповідачами не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання апелянтки на перебування за місцем реєстрації на тимчасово окупованій території, обмеження доступу до банківських послуг та пов`язані з цим труднощі у виконанні судового рішення не підтверджені належними та допустимими доказами неможливості виконання відповідачами рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2020 року з часу набрання ним законної сили 13 січня 2021 року та до 23.02.2022 року (повномасштабного вторгнення в Україну). Крім того, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснюється незалежно від вини боржника (постанова від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц).

Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 12.04.2014 №1207 – VII, продовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора.

Права і свободи жителів ТОТ як внутрішньо переміщених осіб регулюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706–VII, відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Указом Президента України від 07.02.2019 №32/2019.

Крім того, наразі місто Горлівка включено у список тимчасово окупованих РФ територій (далі – ТОТ), цей факт не потребує доведенню.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 23.07.2025 ОСОБА_1 була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа з 22.07.2014 за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас, наразі м. Часів Яр є зоною активних бойових дій. В судовому засіданні місцевого суду встановлено, що ОСОБА_1 на час слухання справи в судовому засіданні перебувала в м. Горлівка, яке є тимчасово окупованою територією.

Аналіз положення ч. 6 ст. 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 12.04.2014 №1207 – VII дає підстави вважати, що особи, які проживають на тимчасово окупованій території звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована.

У даній справі предметом позовних вимог є не стягнення відсотків за час користування кредитними коштами за іпотечним кредитом, а стягнення 3% річних за період з 19.05.2020 по 23.02.2022 на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України як міри відповідальності за несвоєчасне виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.05.2020 року по справі №243/5397/19.

Отже, правові підстави для застосування ч. 6 ст. 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 12.04.2014 №1207-VII, у даній справі відсутні.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №757/29209/22-ц.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 виснував, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК та ст. 217 ГК. Тому, правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК та ст.218 ГК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши наявність у позивача права на отримання 3% річних, у зв`язку з невиконанням відповідачами рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2020 року в справі №233/5397/19 про стягнення на користь позивача 6927,59 доларів США, яке набрало законної сили 13 січня 2021 року, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 3% річних за період з 13.01.2021 (день набрання законної сили рішенням суду від 19 травня 2020 року в справі №233/5397/19) по 23.02.2022 року включно (у межах заявлених позовних вимог) у розмірі 231 (двісті тридцять один) дол. США 74 центи.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума санкцій = С x 3 x Д : 365 (366) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Таким чином, 3% річних з 13.01.2021 по 23.02.2022 року включно на суму грошового зобов`язання (6927,59 доларів США) становить 231,74 дол. США: 6927,59 x 3 % x 407 : 365 : 100.

Підстави для стягнення з відповідачів на користь банку 3% річних у період з 19.05.2020 року по 12.01.2021 включно відсутні, адже рішення суду у цей час ще не набрало законної сили.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, залишив поза увагою, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2020 року в справі №233/5397/19 набрало законної сили 13 січня 2021 року, а тому з цієї дати у відповідачів виник обов`язок виконання цього рішення.

Тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутих солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Укргазбанк» 3% річних з 367,47 дол. США на 231,74 дол. США.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розміру стягнутих солідарно з відповідачів на користь позивача 3% річних; в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2026 року в частині розміру стягнутих солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 3% річних – змінити з 367,47 дол. США на 231 (двісті тридцять один) дол. США 74 центи.

В іншій частині рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк