Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №638/7187/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/7187/26

Провадження № 2-а/638/142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Морозової Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Шумейка Я.В. до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, згідно прохальної частини якої просить суд: визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5920442 від 28.03.2026 року, оформлену у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

27.04.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шумейка Я.В. до суду надійшла заява про зміну предмету позову. У вказаній заяві представник зазначає, що при зверненні до суду із позовом, представник позивача зазначав, що 28.03.2026 року у відношенні ОСОБА_1 була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5920442. При цьому предмет позову був визначений як визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5920442 від 28.03.2026 року. У той же час, у зв`язку з нечіткістю відбиття чорнила на папері самого документа представником позивача була допущена описка в номері постанови, а саме зазначена невірний номер 5920442, тоді як вірним є номер постанови – 6920442. З огляду на викладене, у зв`язку з допущенням описки в номері постанови, вважає за необхідне змінити предмет позову.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказує, що винесена постанова є протиправною і такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. В момент часу, який зазначений у постанові про накладення адміністративного стягнення, позивач не здійснював керування транспортним засобом, а штовхав автомобіль ззаду по вул. Отакара Яроша, тоді як за кермом транспортного засобу перебувала інші особи. Вказане свідчить про відсутність в його діях порушень ПДР України. Також зазначає, що 28.03.2026 року у присутності позивача належним чином не проводився розгляд справи про адміністративне правопорушення. Жодної підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справи, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляду справи, не було повідомлено позивачу про те, що відносно нього буде складатися постанова про адміністративне правопорушення тощо. Відтак на думку сторони позивача, своїми діями працівники УПП в Харківській області ДПП грубо порушили вимоги ст. 278, 279 КУпАП. Також вказує, що інспектором поліції не вживались жодні дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що є порушенням прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Враховуючи викладене, поліцейський повинен був зібрати належні докази вчинення адміністративного правопорушення, а саме зафіксувати належними доказами факт керування позивачем транспортним засобом і зазначити про їх наявність в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Сама ж по собі постанови про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимим доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

04.05.2026 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції – Ільченко Є.С. до суду надійшов відзив на позов, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування посилається на те, що 28.03.2026 року близько 02 год. 41 хв. за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 10, екіпажем управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції під час дії комендантської години було виявлено рух транспортного засобу ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Поліцейськими встановлено особу водія, ним виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки документів працівниками поліції встановлено, що позивач керував транспортним засобом не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначені дії позивача мали ознаки адміністративного порушення, передбаченого частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивачеві в повному обсязі роз`яснені його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що свідчить особистий підпис позивача в пункті №8 оскаржуваної постанови та підтверджується відеозаписом із портативного відеореєстратора. За результатами розгляду справи, інспектором поліції було винесено оскаржувану постанову серії ЕНА №6920442 від 28.03.2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400,00 грн. Для керування транспортним засобом ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій повинен мати право на керування транспортними засобами категорії «В». Відповідачем до відзиву додано медіа-файли, із яких вбачається, що позивачу було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дотримано процедуру складання оскаржуваної постанови. Оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена з метою виховання особи і спрямована на дотримання в подальшому позивачем Правил дорожнього руху, задля забезпечення для всіх учасників дорожнього руху безпеки.

05.05.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шумейка Я.В. до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній вказує, що жоден із наданих відповідачем відеозаписів не містить доказів перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу ВАЗ 21099, реєстраційний номером НОМЕР_1 , а відтак і відсутні докази керування автомобілем.

07.05.2026 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції – Ільченко Є.С. до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме просить долучити копію інформаційного запиту до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №4219/41/14/02-2026 від 29.04.2026 року та копію відповіді №31/32/13-9936-2026 від 04.05.2026 року, відповідно до змісту якої повідомлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру МВС станом на 21.04.2026 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не видавалось.

29.06.2026 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції – Ільченко Є.С. до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме відеозапису із відеореєстратора 70маі, який є додатковим до відзиву на позовну заяву.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами частини 5 статті 160 КАС України, право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Статтею 286 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з пунктом 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Матеріалами справи встановлено, що 28.03.2026 року о 02 год. 41 хв. в м. Харків, по вул. Отакара Яроша, 10, водій керуючи транспортним засобом та не має посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, а саме керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

Як зазначає представник відповідача у відзиві на позов, поліцейськими встановлено особу водія та ним виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області сержантом поліції Бучаченком Олександром Сергійовичем, за результатами розгляду справи, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6920442 від 28.03.2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 3 400,00 грн.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 1.1. ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до абз. 2 частини 2 статті16 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII, водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Пунктом 2.1 «а» ПДР України закріплено те що, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Вказані правовідносини регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Правилами дорожнього руху України.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У позові, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також вказує, що останній не перебував за кермом даного автомобілю.

Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 9 статті 31 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 р. по справі № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Із долученого до матеріалів справи представником відповідача єдиного відеозапису під назвою «відеозапис із відеореєстратора 70маі» судом встановлено, що екіпаж поліції о 02:12:52 прослідували до автомобілю, який «штовхали» та о 02:13:06 по приїзду співробітників поліції до вказаного автомобіля, біля нього виявилось чотири особи чоловічої статі. Із-за керма даного транспортного засобу жодна особа не виходила та двигун автомобіля ввімкненим не був.

У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у ПДР, та мають наступне значення:

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

- транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

- мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

На відеозаписі не встановлено, що транспортний засіб приводився в рух за допомогою двигуна. Окрім цього, також із долученого відеозапису факт керування транспортним засобом саме позивачем встановити неможливо, оскільки як зазначалось вище, біля автомобілю знаходилось чотири людини.

Таким чином, долучений відеозапис не відображає розгляд справи за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, не зафіксовано факту керування транспортним засобом позивачем.

Враховуючи викладене, всупереч вимогам статті 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії ЕНА №6920442 від 28.03.2026 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Таким чином, відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.

За таких обставин у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, що виключає можливість його притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6920442 від 28.03.2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП підлягає скасуванню.

Згідно зі статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладеного, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6920442 від 28.03.2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 72-78, 242, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6920442 від 28.03.2026 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДПРОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя: