Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №619/6016/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6016/26

провадження № 1-кп/619/596/26

ВИРОК

іменем України

08 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12026226270000077 від 17.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терни Недригайлівського району Сумської області, громадянина України, освіта повна середня, неодруженого, солдата, старшого механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

14 травня 2026 року ОСОБА_2 приблизно о 13 год 00 хв, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а саме вимоги ст. ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на відпочинку поблизу озера, в одній із альтанок, розташованих між селами Суховерхівка та Сагарівка Буринського району Сумської області, точне місце органом дізнання не встановлено, біля лавки виявив пакет з-під кави зеленого кольору, обмотаний липкою стрічкою сірого кольору, в середині, якого наявна речовина рослинного походження зеленого кольору у сухому стані, яка є канабісом та віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Шляхом привласнення знайденого придбав її для власного вживання, без мети збуту, та в подальшому, поклавши до власного рюкзака зеленого кольору, став незаконно зберігати при собі до виявлення працівниками поліції.

Продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів, без мети збуту, з метою особистого вживання, солдат ОСОБА_2 маючи при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, 16.05.2026 рухався на рейсовому автобусі «Суми-Харків» до с. Подвірки Харківського району Харківської області, тим самим незаконно перевіз наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс.

Надалі, 16.05.2026 у період часу 14 год 38 хв по 14 год 49 хв у службовому приміщенні блокпосту, що розташоване за координатами: 49.9748197, 36.1186766 по вул. Сумський Шлях у с. Подвірки Харківського району Харківської області, де у військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено та вилучено пакет з-під кави зеленого кольору, обмотаний липкою стрічкою сірого кольору, в середині якого наявна речовина рослинного походження зеленого кольору у сухому стані - поміщено до паперового конверту НПУ з пояснювальним написом та підписами учасників огляду, яка є канабісом та віднесено до наркотичних засобів та рослин. Маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину, становить: 15,6665 г., обіг якого відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 обмежено.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , які виразилися у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів без мети збуту, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 2982 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

До обвинувального акта прокурором додано клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Крім того, до обвинувального акта додано письмову згоду ОСОБА_2 , яка складена за участі його захисника адвоката ОСОБА_3 . Згідно змісту згоди ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження, згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні. У вказаній заяві захисником ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_2 , його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 381, ч. 1 ст. 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження містять дані на підтвердження того, що обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненому проступку та всі обставини, які ставляться йому в провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття обвинуваченого ОСОБА_2 та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнаються судом обставинами, які пом`якшують його покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостями про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, ставлення винного до скоєного, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність завданої шкоди, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 309 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.

У зв`язку з викладеним на підставі п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази підлягають знищенню.

Відповідно до статей 124, 126 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України № СЕ-19/121-26/14512-НЗПРАП від 21.05.2026 у розмірі 2 888,16 грн.

Речові докази по справі: пакет з-під кави зеленого кольору, обмотаний липкою стрічкою сірого кольору, в середині якого наявна речовина рослинного походження зеленого кольору у сухому стані - поміщено до паперового конверту НПУ з пояснювальним написом та підписами учасників огляду - поміщено до полімерного сейф-пакету Експертної служби МВС № 6591231 з об`єктом дослідження, яке передано на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області - знищити.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1