Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №214/7140/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7140/26

3/214/1542/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ,

про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026, близько 08 год. 00 хв., ОСОБА_1 перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила стосовно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме умисні дії які полягали ображанні нецензурною лайкою, висловлюванні образ, приниженні, чим завдала шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 повторно вчинила правопорушення протягом року, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку, що зі сторони ОСОБА_1 присутнє явне ухилення від явки до суду з метою затягування строків притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Беручи до уваги наведене та з урахуванням того, що вимогами ст.268 КУпАП, не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП у судовому засіданні, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, що підтверджується:

- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №412614 від 16.06.2026, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, (а.с.1);

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства щодо постраждалої особи ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 від 07.06.2026, згідно якої ризик небезпеки - високий (а.с. 3);

- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника ОСОБА_1 серії ЕТ№110852 від 16.06.2026 (а.с.4);

- відеозаписами, які містять фіксацію обставин складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.6);

- довідкою з адмінпрактики від 17.06.2026, згідно якої 19.12.2025 Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виду штрафу в сумі 1360 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП(а.с.7).

Відповідно до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положеннями ст.9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з нормами статей 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство, відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Як слідує з п.17 ч.1 ст.1 Закону, фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Стаття 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, а саме: вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Аналізом вказаних матеріальних норм встановлено, що суб`єктом складу правопорушення за ст.173-2 КУпАП може бути виключно особа, яка є членом сім`ї потерпілого та чи перебувають кривдник і потерпіла особа в будь-яких стосунках між собою. Об`єктивна сторона правопорушення передбачає активну чи пасивну поведінку кривдника, спрямовану на спричинення шкоди потерпілій особі вчиненням насильства (економічного, фізичного, психологічного). Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідальність за ч.3 ст.172-2 КУпАП, передбачена за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є донькою та матір`ю, тобто в контексті ч.1 ст.1, ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вони є суб`єктами, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, а відтак відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, що ставиться йому в провину.

При цьому, судом встановлено, що 16.06.2026 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбувся конфлікт, під час якого остання ображала потерпілу нецензурною лайкою, висловлювала образи, принижувала. Вказані обставини підтверджуються як письмовими матеріалами справи, так і поясненнями потерпілої на відтвореному в судовому засіданні відеозаписі.

Виходячи з наведеного, з дотриманням ст.ст.245, 280 КУпАП, суд всебічно, повно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, дослідив письмові матеріали та дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, за ознаками – вчинення домашнього насильства повторно, тобто повторно протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Обираючи вид і міру стягнення. суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, ступінь її вини, зневажливе ставлення до встановленого правопорядку та його суспільну небезпечність, тому вважає за необхідне застосувати щодо неї адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі санкції правопорушення, що ставиться їй в провину.

Згідно зі ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.23, 24, 27, 33-35, 40-1, ч.3 ст.173-2, ст.ст.245, 268, 280, 283, КУпАП суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. у дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя А.В.Ткаченко