Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №186/2717/25 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 186/2717/25

Номер провадження № 2/0186/573/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

08 вересня 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2025 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 червня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7954063, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 5 000 гривень строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,50% в день, яка застосовується в межах строку кредитування. Кредитні кошти були перераховані 03 червня 2024 року на картку позичальника - № НОМЕР_1 .

24 грудня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Свеа Фінанс" укладено договір факторингу №01.02-35/24, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7954063 від 03 червня 2024 року.

Через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на 25 грудня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 17 750 гривень, яка складається із 5 000 гривень - заборгованості за тілом кредиту, 8 250 гривень, - заборгованості по відсотках, 4 500 гривень - неустойка, чим порушуються права та інтереси позивача.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань позивач просить стягнути наведену заборгованість з відповідача в розмірі 17 750 гривень та судові витрати по справі - судовий збір 2 422,40 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить суд про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, заяву про розгляд справи в його відсутність та відзив на позовну заяву не надав. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03 червня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7954063, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 5 000 гривень строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,50% в день, яка застосовується в межах строку кредитування. Кредитні кошти були перераховані 03 червня 2024 року на картку позичальника - № НОМЕР_1 .

Кредитний договір вчинено сторонами в електронній формі, підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3542, 03.06.2024 10:58:54.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

До укладення кредитного договору відповідач ознайомився та підписав за допомогою одноразового ідентифікатора паспорт споживчого кредиту.

Виконання позивачем (кредитором) обов`язку з виплати відповідачу грошових коштів в загальному розмірі 5 000 гривень підтверджується листом ТОВ "Пейтек" від 26 грудня 2024 року.

24 грудня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Свеа Фінанс" укладено договір факторингу №01.02-35/24, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7954063 від 03 червня 2024 року.

Через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на 25 грудня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 17 750 гривень, яка складається із 5 000 гривень - заборгованості за тілом кредиту, 8 250 гривень, - заборгованості по відсотках, 4 500 гривень - неустойка, чим порушуються права та інтереси позивача.

Згідно графіку платежів, підписаного між сторонами кредитного договору, відповідач повинен був у строк до 29 травня 2025 року повернути на користь ТОВ "Авентус Україна" заборгованість за кредитним договором в сумі 31 925 гривень, з яких: 5 000 гривень - тіло кредиту, 26 925 гривень - проценти за користування кредитом.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої – шостої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та наявних письмових доказів відповідач звернувся до позивача з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписав заявку, яка є частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 5 000 гривень шляхом перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб, який ним вказано при укладенні кредитного договору.

Таким чином, між сторонами укладено кредитний договір у формі електронного документу, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», з якого виникли між ними кредитні правовідносини.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. При цьому, заміна кредитора та неповідомлення боржника, не звільняє останнього повернути кредитні кошти первісному кредитору.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Враховуючи вищевказаний договір відступлення прав вимоги, суд вважає, що ТОВ "Свеа Фінанс" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №7954063 від 03 червня 2024 року та є належним позивачем у цій справі про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором.

Враховуючи наведе правове обґрунтування та доведення позивачем отримання відповідачем кредиту на узгоджених сторонами умовах кредитування, а також порушення останнім грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі підтвердженому розрахунком позивача, який нічим не спростований, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 гривень та заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами - 8 250 гривень.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 4 500 гривень, суд приходить до наступного.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки штрафні санкції нараховані позивачем в період дії в Україні воєнного стану, то відповідач, на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, як позикодавця, суму пені, отже, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Задоволення позову не порушує прав, свобод та інтересів відповідача.

У зв`язку із наведеним, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13 250 гривень.

Так як позовні вимоги задоволено частково, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 816,80 гривень (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, -суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" заборгованість за кредитним договором №7954063 від 03 червня 2024 року в розмірі 13 250 (тринадцяти тисяч двохста п`ятдесяти) гривень, яка складається із: 5 000 гривень - заборгованості за тілом кредиту та 8 250 гривень - заборгованості по відсотках.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" судовий збір по справі в сумі 1 816 (однієї тисячі восьмиста шістнадцяти) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 08 вересня 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.