Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №364/508/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 364/508/25

Номер провадження 2/213/1649/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Попова В.В.

секретар судового засідання – Куропятник І.О.,

за участі:

представника позивача – адвоката Іщенко Ю.П. (відеоконференція)

представника відповідача – адвоката Романенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв`язку у залі судових засідань №14, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №364/508/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Іщенко Юлія Павлівна до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Романенко Олена Сергіївна про поділ майна, що є спільною власністю подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача в інтересах позивача звернулась до суду з вказаним вище позовом, в обґрунтування якого вказує, що 18.10.2019 між сторонами укладено шлюб. Сторони мають двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У період перебування у шлюбі сторони, як подружжя, набули у спільну сумісну власність трикімнатну квартиру, загальною площею 60,4 кв. м, житловою площею 39,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час ринкова вартість вказаної квартири становить 470 000,00 грн. Також, за час перебування у шлюбі сторонами було придбано автомобіль марки, VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , синього кольору, легковий, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_2 . На даний час автомобіль зареєстровано на ім`я відповідача. Вартість автомобіля на даний час становить 251 800,00 грн. Наразі у сторін виникли труднощі у стосунках, особисте непорозуміння та взаємні претензії. При обговоренні питань майнового характеру позивач зіткнувся з непорозумінням з боку дружини щодо правового режиму спільного майна. Оскільки трикімнатна квартира та автомобіль є спільним майном подружжя позивача та відповідача, вказане майно придбане в період зареєстрованого шлюбу за спільні кошти подружжя, тому кожен із сторін має право на 1/2 частку цього майна. Спірний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача, тому позивач не зможе ним користуватися. Відповідач вже мала намір без відома позивача продати вказаний автомобіль, розмістивши оголошення про продаж на сайті інтернет-торгівлі AUTO.RIA. Тому просить: 1. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трикімнатну квартиру, загальною площею 60,4 кв. м, житловою площею 39,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , синього кольору, легковий, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_2 ; 2. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визначити, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві власності на квартиру, загальною площею є рівними та встановити їх у розмірі по 1/2 частці за кожним; 3. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири кожному; 4. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частку вартості автомобіля марки VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , синього кольору, легковий, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_2 в розмірі 125 900,00 грн; 5. Виділити автомобіль марки VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , синього кольору, легковий, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_2 у власність ОСОБА_2 .

Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання.

04.06.2025 позовна заява надійшла до Володарського районного суду Київської області.

05.06.2025 ухвалою судді Володарського районного суду Київської області справу передано до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю.

13.01.2026 ухвалою судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області справу передано до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю.

21.05.2026 справа надійшла до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

26.05.2026 ухвалою судді позов залишено без руху.

23.06.2026 подано уточнену позовну заяву.

29.06.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі, витребувано докази.

15.07.2026 надійшли витребувані докази.

20.07.2026 надійшов відзив на позов.

21.07.2026 надійшли витребувані докази.

28.07.2026 надійшла відповідь на відзив.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Інших заяв/клопотань від учасників справи не надходило.

В судовому засіданні:

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, які викладені в позові, просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, підтримала позицію, яка викладена у відзиві, відповідно до якого відповідач визнає, що спірна квартира, в порядку ст. 60 СК України, є їх з позивачем спільною сумісною власність. Проте, частково грошові кошти, які були витрачені на придбання цієї квартири, а саме 7 000,00 доларів США відповідач отримала у позику від своїх родичів. Рішення взяти кошти у позику на придбання спірної квартири, сторони прийняли спільно. За час перебування у шлюбі позика повернута не була, станом на час складення даного відзиву відповідач одноособово сплачує кошти отримані в позику на придбання спільної квартири. При визначенні порядку поділу квартири просить врахувати, що 28.07.2023 позивач виїхав з території України та проживає за кордоном, та те, що позивач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання їх дітей, загальний розмір якої станом на 01.04.2026 становить 257 783,17 грн, тоді як вартість 1/2 частки спірної квартири становить 235 000,00 грн. Тому відповідач просить визнати за нею право власності на 9/10 частку спірної квартири, врахувавши, що з нею проживають двоє малолітніх доньок, позивач не сплачує аліменти на їх утримання, участі ні у вихованні, ні у додаткових витратах не несе.

Позовні вимоги в частині поділу автомобіля, марки Volkswagen Touran, VIN: НОМЕР_1 відповідач не визнає. Вказує, що незважаючи на те, що спірне авто придбано в період шлюбу з позивачем, воно була придбано за особисті кошти відповідача від продажу ювелірних прикрас, які належали останній на праві особистої власності, а тому відповідно не може бути визнане об`єктом спільної сумісної власності сторін. В період з 25.09.2024 по 18.11.2024 відповідачем було продано ювелірних прикрас на загальну суму 46 711,50 грн. Курс євро до гривні станом на 18.11.2024 становив 43,65 грн. за 1 євро. Тому, відповідач за кошти в розмірі 1 100,00 євро, отримані від продажу власних ювелірних прикрас, 21.12.2024 придбала спірне авто за 1000,00 євро. Отже, просить визнати за відповідачем право власності на 9/10 частку спірної квартири, а в задоволенні іншої частини позову відмовити, та стягнути витрати на правничу допомогу.

Представником позивача надано відповідь на відзив, де вказує, що підстави для збільшення частки відповідача, як одного з подружжя, відсутні. Відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з доньками. Позивач на теперішній час мешкає та працює закордоном. Жодних постанов про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення з нього аліментів на утримання доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 він не отримував, тому вказана інформацію про те, що відповідач пред`явила до виконання судові документи, а також про наявність заборгованості за сплати аліментів йому відома не була. Вказує, що заборгованість зі сплати аліментів не є підставою для збільшення частки в майні одного з подружжя. Позивач, перебуваючи з відповідачем у шлюбі, будучи на той час за межами України, підшукав підходяще авто закордоном для їх родини марки VOLKSWAGEN TOURAN, контактував з дилером щодо поставки, проводив огляд авто, організував його поставку, здійснив оплату вартості транспортного засобу, перерахувавши відповідачу кошти на його розмитнення. Просить позов задовольнити повністю.

Фактичні обставини, встановлені судом.

18.10.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 уклали шлюб, який було зареєстровано у Центрально -Міському районному у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №892.

Сторони є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про їх народження. Діти мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 21.06.2024 державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Ситнік О.О. за реєстровим №1-1112, ОСОБА_8 придбала у власність трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,4 кв.м, житловою площею 39 кв.м.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.06.2024 зареєстровано право власності ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1 .

25.09.2024, 21.10.2024, 25.10.2024, 08.11.2024, 12.11.2024, 15.11.2024, 18.11.2024 між відповідачем та ПТ «ЛОМБАРД «ПЕРШИЙ» АТ «ЦЕФЕЙ» і «КОМПАНІЯ» були укладені договори фінансового кредиту та застави.

Відповідно до звіту з незалежної оцінки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 04.04.2025 її загальна ринкова вартість складає 470 000,00 грн, відповідно вартість 1/2 частини – 235 000,00 грн.

Згідно з висновком судового експерта Чивчиш О.П. №Д16/04/25 від 29.04.2025 про оцінку транспортного засобу, середня ринкова вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , без проведення огляду, без урахування технічного стану, величини пробігу, умов в яких він експлуатувався (зберігався), станом на 25.04.2025 складає 251 800,00 грн.

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Володарського районного суду Київської області від 14.07.2025 (справа №364/520/25). Рішення набрало законної сили 14.08.2025.

09.09.2025 відповідач зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 та набула прізвище « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб та її паспортом.

Відповідно до відповіді Територіального сервісного центру МВС №1248 від 15.07.2026, підставою для реєстрації 29.01.2025 легкового автомобіля VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , 2005 року випуску, за ОСОБА_8 є посвідчення митниці НОМЕР_3 від 28.01.2025 та вантажно-митної декларації 1101300000/2025/1767 від 28.01.2025, видане Дніпровською митницею, що також підтверджується копією цього посвідчення.

Постановою головного державного виконавця Довгинцівського ВДВС м. Кривий Ріг від 11.12.2019 виконавче провадження зі стягнення аліментів з позивача на користь ОСОБА_11 на утримання дочки ОСОБА_5 , 2018 року народження з 1/4 частини всіх видів заробітку було закінчено.

31.03.2025 Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ у справі №211/3025/25, який 02.10.2025 ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області змінено, з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви 27.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19.05.2025 ОСОБА_1 переказав на ім`я ОСОБА_8 аліменти на утримання дітей за березень, квітень, травень 2025 року у розмірі 14 550,00 грн.

24.07.2025 відкрито виконавче провадження №78679880 за вказаним вище судовим наказом.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі №211/12373/25 позивачу надано дозвіл без згоди батька на зняття з реєстрації неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_2 та дозвіл на реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №78679880 станом на 01.02.2026 остання становить 24 550,00 грн.

17.02.2026 видано дублікат виконавчого листа від 22.10.2019 у справі №210/908/19 про зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на користь ОСОБА_11 на утримання дочки ОСОБА_5 , 2018 року народження з 1/4 частини всіх видів заробітку до 1/5 та 04.03.2026 відкрито виконавче провадження №80374167.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №80374167 станом на 01.04.2026 остання становить 251 223,17 грн.

Зміст спірних правовідносин.

Викладеними обставинами відповідають правовідносини, які виникають із рівних прав подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (ч. 6, 7 ст. 57 СК України).

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Вказане свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України також передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Тлумачення положень частини першої статті 57 СК України свідчить, що придбане в шлюбі за відплатним договором майно може бути визнане особистою приватною власністю одного з подружжя лише в тому випадку, якщо придбання цього майна відбулося виключно за особисті кошти одного з подружжя.

Така позиція викладена в Постанові Верховного суду від 06.09.2023 у справі №524/2518/20.

Отже, стаття 60 СК України, стаття 368 ЦК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №711/2302/18 також зазначив, що в законодавстві передбачена презумпція віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Подібні висновки щодо презумпції належності майна, придбаного в період шлюбу, до спільної сумісної власності подружжя та щодо розподілу тягаря доказування на спростування цієї презумпції викладено в інших постановах, зокрема в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №646/6271/16-ц, від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц, від 10.06.2020 у справі №454/2786/17-ц, від 08.05.2024 у справі №450/3740/21. Судова практика з вирішення зазначених питань є усталеною.

Згідно з ч. 4 ст. 71 СК присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК.

Верховний Суд в постанові від 16.01.2023 у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22) зробив висновок про те, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Верховного Суду від 16.01.2023 у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22)). Верховний Суд ураховує, що суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)). Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , синього кольору, легковий, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 - придбані відповідачем у період шлюбу із позивачем, тобто набуті сторонами за час шлюбу.

Враховуючи викладене, а саме те, що спірна квартира та транспортний засіб були придбані сторонами під час перебування в зареєстрованому шлюбі, суд приходить до висновку, що воно є спільною сумісною власністю подружжя, тобто сторін по справі, і їх частки у власності є рівними, а тому позивач обґрунтовано має право на 1/2 частину спільно нажитого майна подружжя, а саме, на 1/2 частки квартири та транспортного засобу.

Підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя судом не встановлено.

Заборгованість зі сплати аліментів не є підставою для збільшення частки в майні одного з подружжя (правовий висновок Верховного Суду у Постанові від 15.11.2023 у справі №521/11825/20).

Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна, відповідачем не доведено.

Відповідач не надала належних і допустимих доказів придбання спірного транспортного засобу виключно за особисті кошти.

Отже, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошова компенсація у розмірі половини вартості транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , синього кольору, легковий, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 – 125 900,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та доведеними належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому, ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006).

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5, 10, 12, 19, 76-81, 95, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Іщенко Юлія Павлівна до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Романенко Олена Сергіївна про поділ майна, що є спільною власністю подружжя - задовольнити.

Визнати трикімнатну квартиру загальною площею 60,4 кв.м., житловою площею 39,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 - об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_12 та здійснити поділ даної квартири шляхом визначення розміру ідеальних часток співвласників, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири загальною площею 60,4 кв.м., житловою площею 39,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати транспортний засіб VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , синього кольору, легковий, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_12 .

Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , синього кольору, легковий, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN, vin НОМЕР_1 , синього кольору, легковий, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 125 900 (сто двадцять п`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7 218,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Представник позивача - адвокат Іщенко Юлія Павлівна, вул. Рибасівська, буд.25,

м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача - адвокат Романенко Олена Сергіївна, АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено – 07.09.2026.

Суддя В.В. Попов.