Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №199/9020/24 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/9020/24

(2/199/363/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною заявою, в її обґрунтування посилаючись на те, що набув статусу кредитора за:

договором позики №76935598 від 01.12.2023 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року і відповідно до реєстру боржників №22 від 11.04.2024 р. до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 38572,50 грн., з яких: 11100,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 27472,50 грн. – сума заборгованості за відсотками;

кредитним договором №29076-12/2023 від 18.12.2023 р., укладеним між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем, на підставі договору факторингу №29042024 від 29.04.2024 року і відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №29042024, в якому зазначено, що позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 25200,00 грн., з яких: 6300,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 18900,00 грн. – сума заборгованості за відсотками;

кредитним договором №12771-12/2023 від 15.12.2023 р., укладеним між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем, на підставі договору факторингу №29042024-1 від 29.04.2024 року і відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №29042024-1, в якому зазначено, що позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 44250,00 грн., з яких: 10000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 34250,00 грн. – сума заборгованості за відсотками;

кредитним договором №123303 від 23.11.2023 р., укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем, на підставі договору факторингу №14062024 від 14.06.2024 року і відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №14062024 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 18724,08 грн., з яких: 13531,30 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4691,78 грн. – сума заборгованості за відсотками; 501,00 грн. – заборгованість за комісією;

кредитним договором №1151573 від 01.12.2023 р., укладеним між відповідачем та ТОВ «Селфі кредит», на підставі договору факторингу №30052024 від 30.05.2024 року і відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №30052024 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 74231,80 грн., з яких: 14900,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 59331,80 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Предмет позову становить вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами у загальному розмірі 200 978,38 грн.

Відповідач скористався правом надання відзиву на позовну заяву, в якій вказав, що на підтвердження позовних вимог позивачем не надано доказів сплати визначеної ціни продажу за договором – оплати за відступлення права вимоги за вказаними договорами факторингу. Позивач на підтвердження своїх вимог не надав доказів щодо отримання відповідачем від первісних кредиторів кредитних коштів за вищезазначеними кредитними договорами, вважає, що відсутні докази перерахунку коштів за вищезазначеними кредитними договорами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 01.12.2023 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №76935598. За цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до умов договору, позика надається в сумі 11100,00 грн. Строк позики за договором становить 30 днів. Базова процентна ставка/день є фіксованою та становить 2,5%. Відповідно до графіку повернення загальна вартість кредиту становить 13597,50 грн., яка складається з тіла кредиту 11100,00 грн. та 2497,50 грн. розміру відсотків.

14.06.2021 між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №22 від 11.04.2024 р. до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 38572,50 грн., з яких: 11100,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 27472,50 грн. – сума заборгованості за відсотками.

18.12.2023 р. між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №29076-12/2023 на наступних умовах. На умовах п. 1.1 цього договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6300,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Згідно п. 1.2 тип кредиту: надається на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів, тобто до 15.04.2024 р. Відповідно до п. 1.4.1 договору процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору.

29.04.2024 між позивачем та ТОВ «Аванс кредит» укладено договір факторингу №29042024, відповідно до якого ТОВ «Аванс кредит» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №29042024, в якому зазначено, що позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 25200,00 грн., з яких: 6300,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 18900,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

15.12.2023 р. між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №12771-12/2023 на наступних умовах. На умовах п. 1.1 цього договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Згідно п. 1.2 тип кредиту: надається на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів, тобто до 08.12.2024 р. Відповідно до п. 1.4.1 договору процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору.

29.04.2024 між позивачем та ТОВ «Стар файненс груп» укладено договір факторингу №29042024-1, відповідно до якого ТОВ «Стар файненс груп» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Стар файненс груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №29042024-1, в якому зазначено, що позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 44250,00 грн., з яких: 10000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 34250,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

23.11.2023 року між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» було укладено договір про споживчий кредит №123303 на наступних умовах. Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6 договору, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п. 2.1 договору). Відповідно до п. 2.2.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 16667,00 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 13000,26 грн. на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 3666,74 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Загальний строк кредитування за цим договором складає 112 днів з 23.11.2023 р. (дата надання кредиту) по 14.03.2024 р. (п. 2.6 договору). Відповідно до п. 2.9.1 договору орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 27972,18 грн.

14.06.2024 між позивачем та ТОВ «ФК «Кредіплюс» укладено договір факторингу №14062024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №14062024 від 14 червня 2024 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 18724,08 грн., з яких: 13531,30 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4691,78 грн. – сума заборгованості за відсотками; 501,00 грн. – заборгованість за комісією.

01.12.2023 року між відповідачем та ТОВ «Селфі кредит» було укладено договір про надання споживчого кредиту №1151573 на наступних умовах. Відповідно до п. 1.3 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 14900,00 грн. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту (строк дії договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів (п. 1.4 договору). Відповідно до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47541,10 % річних (п. 1.7.1 договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 132908,00 грн. (п. 1.8.1 договору).

30.05.2024 між позивачем та ТОВ «Селфі кредит» укладено договір факторингу №30052024, відповідно до якого ТОВ «Селфі кредит» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Селфі кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №30052024 від 30.05.2024 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 74231,80 грн., з яких: 14900,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 59331,80 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Відповідач скористався правом надання відзиву на позовну заяву, в якій вказав наступне. На підтвердження позовних вимог позивачем не надано доказів сплати визначеної ціни продажу за договором – оплати за відступлення права вимоги за вказаними договорами факторингу. Позивач на підтвердження своїх вимог не надав доказів щодо отримання відповідачем від первісних кредиторів кредитних коштів за вищезазначеними кредитними договорами, вважає, що відсутні докази перерахунку коштів за вищезазначеними кредитними договорами.

18.12.2024 р. між відповідачем, як клієнтом, з однієї сторони та Цокало Т.М., як адвокатом, з іншої сторони, було укладено договір №1146 про надання правничої допомоги.

Згідно Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до договору №1146 про надання правової допомоги від 18.12.2024 р., адвокатом Цокало Т.М. станом на 24.12.2024 р. виконано ряд послуг за договором, а саме:

надання усної консультації – 1500 грн.;

ознайомлення із матеріалами позовної заяви по справі №199/9020/24 – 1000 грн.;

підготовка та написання заяв по суті – відзив по справі №199/9020/24 за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором – 6500 грн. Позивачем/клієнтом станом на 24.12.2024 р. внесено гонорару 9000,00 грн., згідно квитанції №1146 в сумі 9000,00 грн. від 18.12.2024 р.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли з кредитних правовідносин та регулюються положеннями ЦК України, зокрема статтями 11, 14, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, а також статтями 1077 та 514 ЦК України щодо переходу права вимоги.

Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивач в обґрунтування правових підстав позовних вимог посилався на положення ст. ст. 512, 514 ЦК України.

Суд враховує, що за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги за договорами факторингу може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав або вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі існуючого кредитного договору на момент укладення договорів факторингу.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання сторонами укладених договорів факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, № 29042024 від 29.04.2024 року, № 29042024-1 від 29.04.2024 року, № 14062024 від 14.06.2024 року та № 30052024 від 30.05.2024 року, зокрема доказів здійснення оплати за зазначеними договорами факторингу, що має істотне значення для підтвердження фактичного переходу відповідних прав грошової вимоги від первісних кредиторів до позивача.

Наведені обставини свідчать про недоведеність позивачем факту набуття права вимоги у встановленому законом порядку.

Окрім недоведеності набуття права вимоги, суд також оцінює докази, подані позивачем на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості відповідача.

Так, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували виконання первісними кредиторами своїх зобов`язань щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів фактичного перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача чи інших первинних документів, які б підтверджували видачу кредиту у спосіб, визначений умовами кредитних договорів.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити факт отримання відповідачем кредитних коштів та, відповідно, виникнення у нього обов`язку щодо їх повернення.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не підтверджує факту користування відповідачем кредитними коштами та не є належним доказом існування заборгованості.

Суд враховує, що розрахунок заборгованості є документом, складеним самим позивачем або первісним кредитором, а тому за відсутності первинних бухгалтерських документів не може беззаперечно підтверджувати ані факт видачі кредиту, ані його розмір, ані розмір заборгованості.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунку позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Проте матеріали справи таких документів не містять.

Відсутні також будь-які інші документи, які б підтверджували виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитними договорами, зокрема документи щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, оформлення заявки на отримання кредиту або інші первинні – документи, які свідчили б про виникнення спірного грошового зобов`язання.

За таких обставин наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути визнаний достатнім та належним доказом існування заборгованості, оскільки він не підтверджений жодними первинними документами.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлення обставин справи повинно ґрунтуватися на належних, допустимих та достовірних доказах, а не на припущеннях.

Відповідно до частин першої – третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи виключно в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, прямо встановлених процесуальним законом, а кожен учасник справи самостійно розпоряджається своїми процесуальними правами.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення сторін.

За правилами статей 77–80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 83 ЦПК України встановлено, що докази подаються учасниками справи безпосередньо до суду.

Оцінюючи надані сторонами докази окремо та у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач не довів ані належного набуття права вимоги за спірними кредитними договорами, ані факту видачі відповідачу кредитних коштів, ані розміру заявленої до стягнення заборгованості.

За таких обставин позовні вимоги є недоведеними, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статей 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат здійснює представництво та надає інші види правничої допомоги, а гонорар є формою винагороди адвоката за надані послуги та має бути розумним, враховувати складність справи та витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано договір №1146 про надання правничої допомоги від 18.12.2024, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до договору №1146 про надання правової допомоги від 18.12.2024 р., квитанцію №1146 в сумі 9000,00 грн. від 18.12.2024 р.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 рокуу справі № 922/445/19 дійшли висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги за наявності відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та принципи справедливості і співмірності.

Відповідно до акту приймання передачі наданої правничої допомоги від 24.12.2024 р., адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні послуги за договором,вчинені адвокатом за час подання відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором:

надання усної консультації, дата надання 18.12.204 р., гонорар 1500,00 грн.,

ознайомлення з матеріалами позовної заяви, дата ознайомлення 18.12.2024 р., гонорар 1000,00 грн.,

підготовка та підписання заяв по суті - відзив по справі, дата складання відзиву – 21.12.2024р., гонорар 6500,00 грн., усього 9 000,00 грн.

Враховуючи приписи ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ознайомлення з матеріалами позовної заяви не є видами адвокатської діяльності, тому підстави для стягнення гонорару в сумі 1 000,00 грн. за цей вид послуг згідно акту відсутні.

Отже, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, а також, що в задоволенні позову відмовлено повністю, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Стосовно розподілу судового збору: враховуючи приписи ч. 1 ст. 141 ЦПК України: оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати по оплаті судового збору підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 4 000 (всім тисяч) грн. 00 коп.

Дата виготовлення повного судового рішення 07.09.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя В.В.Спаї