Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №674/1625/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/1625/26

Провадження № 33/820/695/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді, 24.07.2026 о 00.18 год. на автомобільній дорозі Н-03 Житомир - Чернівці, 248 км + 200 м, у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області ОСОБА_1 керував двоколісним електричним самокатом OKAI без державного номерного знака з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, відмову зафіксовано за допомогою відеозапису, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року в частині накладення на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазнає, що в статті 130 КУпАП законодавець розрізняє дві категорії осіб, до яких застосовується адміністративна відповідальність: до водіїв - штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, та інших осіб - тільки штраф.

Тобто для того, щоб особу вважали водієм, вона повинна керувати транспортним засобом та мати відповідне право на керування таким транспортним засобом (зокрема посвідчення водія відповідної категорії).

Відповідно, лише особа, яка володіє такими документами, може кваліфікуватися як водій у правовому сенсі.

Чинне законодавство України передбачає окрему категорії водійських прав для засобів пересування, таких як електросамокати чи інші засоби легкого персонального електротранспорту, а саме категорію водійського посвідчення А1 у разі потужністі двигуна до 4 кВт.

Номінальна і пікова потужність електросамокатів «ОКАЇ» становить 600 В, отже керування зазначеним електросамокатом потребує посвідчення категорії A1 з огляду на припис п.1.10 ПДР України.

Разом з тим, судом було встановлено, що у ОСОБА_1 наявне водійське посвідчення виключно категорії В.

Враховуючи викладене, у випадку керування електросамокатом без наявності посвідчення водія категорії A1, особа не набуває статусу водія в повному юридичному розумінні цього поняття, яке має визначальне значення для застосування стягнення у виді позбавлення права керування, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Тобто за умови вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, особою, яка ніколи не отримувала в установленому законом порядку посвідчення водія відповідної категорії, в розумінні п. 1.10 Правил, така особа є «іншою особою» на яку санкцією даної ст. КУпАП передбачено накладення стягнення виключно у виді штрафу.

Враховуючи зазначене вище, зокрема те, що керування даним електросамокатом вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія) категорії А1, а оскільки у ОСОБА_1 відсутня така категорія посвідчення водія, то особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», згідно ст. 130 КУпАП, тобто у виді накладення штрафу без стягнення у виді позбавлення права керування, а тому призначене покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, у даному конкретному випадку, є помилковим, та підлягає скасуванню в цій частині у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції про притягнення апелянта до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Позиції учасників судового провадження

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, поважних причин неявки не повідомив, що відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Керівництво Хмельницької обласної прокуратури було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, прокурор у судове засідання не з`явився, що відповідно до вимог ст.250, частини 6 статті 294 КУпАП не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, оскільки участь прокурора у розгляді справ цієї категорії не є обов`язковою, а є правом прокурора, згідно вимог статей 7, 250 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

У поданій апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 оскаржує обґрунтованість призначеного йому покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту статей 245, 280КУпАП вбачається, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У ході апеляційного розгляду встановлено, що зміст оскаржуваної постанови судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, відповідає вимогам статей 283-284 КУпАП, справу суддею суду першої інстанції розглянуто відповідно до вимог статті 280 КУпАП.

Суддею суду першої інстанції у ході судового розгляду встановлено, що 24.07.2026 о 00.18 год. на автомобільній дорозі Н-03 Житомир - Чернівці, 248 км + 200 м, у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області ОСОБА_1 керував двоколісним електричним самокатом OKAI без державного номерного знака з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився.

Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд, з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, для кваліфікації діяння за частиною 1 статті 130 КУпАП, яке полягало у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити та довести факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 727513 від 24.07.2026, в якому зафіксовано обставини правопорушення (а/с 1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на медичний огляд водія транспортного засобу від 24.07.2026, у яких зафіксовано виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя - та його відмову від проходження огляду (а/с 5);

- відеозаписами, здійсненими портативними відеореєстраторами VB400 № 476326 та № 477838, якими зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння (а/с 9).

Вважаю, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не оскаржуючи фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, просить змінити постанову судді в частині накладеного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, зазначає, що керування даним електросамокатом вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія) категорії А1, а у нього відсутня така категорія посвідчення водія, то особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», тобто стягнення призначається тільки у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд з такими доводами погодитися не може.

Що ж стосується твердження ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно позбавив його права керування транспортними засобами, то апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Зі змісту статті 2 КУпАПвбачається, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23), об`єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення. У цій постанові об`єднана палата сформулювала висновок щодо правозастосування положень статей 55, 286, 286-1 КК: особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, Суд поширює і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011).

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 30 КУпАП, позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП накладається у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1.10. ПДР, затверджених ПКМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Разом з тим, згідно статті 1 п. v) Віденськоїконвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Україною 25.04.1974, з поправками від 28.09.2004, «термін «водій» означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.п. (включно і велосипеди) або яка веде по дорозі скот, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин».

Стаття 54 ЗУ «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року№ 3353-XII передбачає, що якщо міжнародною угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди.

Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, в тому числі електросамокатом, є водієм транспортного засобу, а не «іншою особою».

З урахуванням зазначених вимог закону, а також практики Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку, що у даному випадку до ОСОБА_1 необхідно застосувати стягнення, як до водія транспортного засобу.

Суддя за результатами розгляду цієї справи, застосовував до правопорушника стягнення в межах санкції частини 1статті 130 КУпАП- у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції, вважає його правильним, а відповідні доводи апелянта щодо неможливості застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами такими, не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, визначив вид стягнення і його розмір у межах, установлених частиною 1 статті 130 КУпАП, та у межах строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.

З огляду на встановлене, вважаю, що в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.

З урахуванням наведеного, доходжу висновку про відмову у задоволенні апеляційної скаргиособи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для скасування постанови судді в частині накладення на ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційні доводи є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Дунаєвецькогорайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя