Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №686/15875/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/15875/26

Провадження № 22-ц/820/2101/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю представника заявника,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 липня 2026 року, суддя Мазурок О.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа відділ державної реєстрації атків цивільного стану у м. Хмельницькому Хмельницького міжрегіональноо управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, зазначивши в якості заінтересованої особи відділ державної реєстрації атків цивільного стану у м. Хмельницькому Хмельницького міжрегіональноо управ ління Міністерства юстиції України (далі - Відділ), в якій просила встановити юридичний факт неправильності (неповноти) запису про народження ОСОБА_2 №4 від 28.04.1970 в частині запису про національність її матері ОСОБА_3 як «українка» змаість «полька»; встановити юридичний факт неправильності (неповноти) запису про народження ОСОБА_4 в актовому записі №122 від 09.10.1967 в частині запису національності її матері ОСОБА_5 як «українка» замість «полька»; встановити юридичний факт неправльності (неповноти) запису про народження ОСОБА_4 в актовому записі №122 від 09.10.1967 в частині запису національності її батька ОСОБА_6 як «українець» замість «поляк»; зобовязати Відділ відповідні записи в актовому записі №122, змінити.

Заявник вказала на розбіжності між первинним свідоцтвом про народження її матері ОСОБА_4 , у якому батьки останньої зазначені поляками, та відомостями Державного реєстру актів цивільного стану, де вони зазначені українцями. У реєстрових відомостях щодо народження самої заявниці її мати ОСОБА_3 також зазначена українкою.

Вказала, що її належність та належність її матері до польської національності є особистим, невідємним правом та не повязується з подальшим вирішенням спору про право.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.07.2026 у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

У мотивувальній частині суд зауважив, що встановлення факту належності особи до певної національності не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відмова органу державної реєстрації актів цивільного стану виправити або змінити актовий запис може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, матеріали заяви направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що предметом її зави не є оскарження дотримання органом державної реєстрації актів цивільного стану процедури розгляду її звернення, а тому публічно-правовий спір відсутній. Її звернення до суду зумовлене необхідністю встановити саме неправильність відомостей про національність в актових записах і внести до них зміни, що, на думку заявника, підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

В суді представник заявника підтримав доводи апеляційної сакарги.

Перевіривши матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ОСОБА_1 , (дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 »), звернулася до суду із заявою, в якій просила змінити відомості про національність її матері, ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 »), та батьків матері, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у двох актових записах про народження №4 від 28.04.1970 та №122 від 09.10.1967.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану відмовив у внесенні вказаних змін, зокрема, через відсутність актового запису про шлюб батьків ОСОБА_4 . Державний архів Хмельницької області листом від 18.09.2025 повідомив про відсутність відомостей щодо її народження у 1941 році.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (частини друга та третя статті 49 ЦК України).

Фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (стаття 300 ЦК України).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду 29.05.2019 року у справі №398/4017/18 (провадження № 14-215цс19) зазначено, що:

«Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31.12.1991, №24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27.01.1999, №70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 09.12.1997, №703/97-ВР), кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №810/2732/18 (провадження №11-381апп19) вказано, що:

«З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою до Миронівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, мав на меті внести зміни до актового запису про народження, зазначивши національність матері «німка», та актового запису про шлюб, зазначивши національність чоловіка «німець», у задоволенні якої позивачу було відмовлено.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, з огляду на таке.

У частині першій статті 315 ЦПК наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».

Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 29.05.2019 у справі №398/4017/18.

Таким чином, у зв`язку із неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі».

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції або надає адміністративні послуги, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням таких функцій чи наданням або ненаданням відповідних послуг (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту неправильності у зазначенні національностей своєї матері та батьків матері, фактично просила встановити, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 були за національністю польками, а ОСОБА_6 - поляком, внісши відповідні відомості до актових записів.

Заявниця не оскаржила законності рішення, дій чи процедури органу державної реєстрації актів цивільного стану, а просила суд безпосередньо встановити національність осіб і змінити актові записи.

Такі вимоги спрямовані не на виправлення технічної помилки, а на встановлення національної належності осіб, такий спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі (постанова Верховного Суду від 17.11.2023 у справі №216/4127/23).

Відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, однак помилився щодо мотивів такої відмови, що не вплинуло на правильність вирішення питання щодо відкриття провадження, відтак підстав для скасування оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної сарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк

О.І. Талалай