Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №607/11571/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/11571/26Головуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П.

Провадження № 33/817/399/26 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.183-1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Недокуса В.І. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В :

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок в дохід держави.

Згідно постанови, ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання №921/222/24, яке видане 09.01.2025 Господарським судом Тернопільської області по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів 1 093 272,92 гривень (один мільйон дев`яносто три тисячі двісті сімдесят дві гривні, дев`яносто дві копійки), що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, чим порушив ч. 12 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження».

В апеляційній скарзі захисник Недокус В.І. просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що:

у матеріалах справи відсутнє підтвердження дати пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження і повідомлення про це боржника, а тому немає доказів того, що ОСОБА_1 знав про відкриття виконавчого провадження і початок перебігу шестимісячного періоду обчислення заборгованості з аліментів, що спростовує наявність умислу на ухилення від їх сплати;

суд першої інстанції не взяв до уваги ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024, якою відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , який має статус ФОП і те, що потерпіла визнала факт часткової сплати ним коштів на рахунок дочки;

протокол не містить відомостей про перелік доданих до нього матеріалів, що є порушенням права особи на захист;

суд першої інстанції в цій справі не дотримався презумпції невинуватості, а фактично виходив із презумпції правилності протоколу і заяви потерпілої.

В судове засідання ОСОБА_1 і його захисник — адвокат Недокус В.І. не з`явилися. Від захисника надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Потерпіла ОСОБА_3 та її представник адвокат Ороновська О.М. в судове засідання апеляційного суду не з`явились, подали заперечення, в яких просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а також просили врахувати, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2026р. було внесено відомості за фактом звернення ОСОБА_3 про злісне ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів за період з березня 2024 року по липень 2025 року.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року, то воно підлягає поновленню виходячи з того, що зазначені в апеляційній скарзі підстави, через які було його пропущено, підтверджуються матеріалами справи і є поважними.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо суті інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, апеляційний суд з`ясував наступне.

За змістом диспозиції ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, виступають суспільні відносини у сфері забезпечення і дотримання прав дитини та інших передбачених законом суб`єктів на матеріальне утримання з боку осіб, які в силу нормативних приписів зобов`язані таке утримання надавати.

З об`єктивної сторони, це правопорушення характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов`язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї. При цьому для утворення складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, є обов`язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Визначення періоду і розміру заборгованості здійснюється державним виконавцем, у провадженні якого перебуває відповідне виконавче провадження.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 цих вимог закону дотримався.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання згідно з наказом Господарського суду Тернопільської області №921/222/24 від 09.01.2025 про сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 . Внаслідок цього утворилася заборгованість, яка станом на 27.11.2025 становить 1 093 272,92 грн, що значно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, а саме:

заявою потерпілої ОСОБА_3 від 17.04.2026р. про злісне ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів, яке призвело до виникнення заборгованості з аліментів на загальну суму більше одного мільйона гривень;

розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 27.11.2025р, згідно з яким борг становить 1 093 272,92 гривень;

протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №782563 від 05.05.2026р., в якому ОСОБА_1 не надав письмових пояснень про причини виникнення заборгованості з аліментів;

копіями постанов державного виконавця від 27.11.2025 про встановлення тимчасових обмежень боржника та постановою про розшук майна боржника від 14.01.2026

Доводи захисника про відсутність у матеріалах справи дати пред`явлення виконавчого документа апеляційний суд вважає неспроможними. Наявність у справі копій постанов державного виконавця про обмеження у правах та розшук майна боржника, виданих у межах виконавчого провадження №78242883, однозначно свідчить про те, що виконавчий документ був пред`явлений до виконання та перебуває на стадії примусового стягнення. Суд першої інстанції правильно зазначив, що вказані постанови та розрахунок боргу не були оскаржені або скасовані у встановленому законом порядку, а отже, є чинними.

Твердження про те, що ОСОБА_1 не знав про відкриття провадження, спростовується самим фактом існування судового рішення про стягнення аліментів (наказ №921/222/24), яке боржник зобов`язаний виконувати незалежно від отримання додаткових повідомлень від виконавця. Такі доводи захисту спростовуються сукупністю досліджених судом письмових доказів та є внутрішньо суперечливими, оскільки у межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем ще 27 листопада 2025 року (тобто за пів року до складання протоколу про адміністративне правопорушення) було винесено постанови про встановлення тимчасових обмежень боржника ОСОБА_1 у правах полювання, користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, а також у праві керування транспортними засобами. Також, встановлено, що 10 квітня 2026 року (тобто до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення від 05.05.2026) ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою в порядку статті 339-1 ГПК України, в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця Тернопільського ВДВС щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджує обізнаність про факт перебування виконавчого документа на примусовому виконанні.

Щодо посилань на часткову сплату аліментів, яку підтверджувала потерпіла в засіданні: апеляційний суд зазначає, що враховуючи розмір загальної заборгованості (понад 1 млн грн), факт епізодичних часткових виплат не нівелює наявності боргу, що перевищує суму платежів за шість місяців, а отже, не спростовує склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення через відсутність прямого умислу на ухилення від сплати аліментів, апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на те, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, визначається внутрішнім психічним ставленням особи до наслідків своєї тривалої бездіяльності та характеризується виною. Відповідно до положень статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Диспозиція частини 1 статті 183-1 КУпАП не містить спеціальної вказівки про те, що дане правопорушення може бути вчинене виключно з формою вини у вигляді прямого умислу боржника на злісне ухилення від виконання зобов`язань. Таким чином, для кваліфікації дій (бездіяльності) особи за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП достатнім є встановлення самого факту невиконання юридично закріпленого обов`язку зі сплати аліментів упродовж нормативно визначеного періоду за наявності у особи можливості та усвідомлення обов`язку здійснювати такі виплати.

Посилання захисту на провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 та введення мораторію не звільняє особу від адміністративної відповідальності за несплату аліментів, оскільки аліментні зобов`язання мають особливий правовий статус і спрямовані на забезпечення інтересів дитини. Провадження про банкрутство чи неплатоспроможність фізичної особи не зупиняє і не скасовує обов`язку батьків щодо утримання дитини, а мораторій не поширюється на виплату аліментних платежів. Сама диспозиція ч. 1 ст. 183-1 КУпАП не пов`язує настання відповідальності з фінансовим станом боржника чи мотивами несплати, встановлюючи відповідальність за сам об`єктивний факт бездіяльності.

Таким чином, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та призначив адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт, що відповідає мінімальному розміру цього стягнення, визначеному в санкції вказаної статті та відповідає засадам справедливості та співмірності.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи, а в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП.

Підстави для закриття провадження за п.8 ст.247 КУпАП відсутні, оскільки в матеріалах справи немає і сторонами не надано відомостей про те, що по тому самому факту щодо ОСОБА_1 наявна постанова компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту. Самостійно збирати докази у справах про адміністративні правопорушення суд не уповноважений.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Недокуса В.І. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 — без змін.

Копії цієї постанови надіслати особі, щодо якої було винесено оскаржену постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя