Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №599/1021/26 — Зборівський районний суд Тернопільської області

Справа № 599/1021/26

н.п.1-кп/599/92/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Зборові кримінальне провадження №12026211070000072 від 05 травня 2026 року про обвинувачення

ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Мшанець Зборівського району Тернопільської області, проживає у АДРЕСА_1 , українка, громадянка України; не одружена, із середньою освітою, утриманців не має, не депутат, не працює, раніше не судима,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

обвинувачена ОСОБА_5 28 квітня 2026 року, у нічну пору доби, перебуваючи в кімнаті житлового будинк, за місцем проживання потерпілого ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також те, що банківська картка містить обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального платіжного засобу, шляхом вільного доступу таємно викрала банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_4 , яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1 п. 15.2, ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також згідно примітки до ст. 358 КК України, є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, підтверджує та посвідчує певні факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, що знаходилась в гаманці чорного кольору, котрий лежав на полиці в шафі, розміщеній в спальній кімнаті та належав потерпілому ОСОБА_4 .

Також, 28 квітня 2026 року, у період дії в Україні воєнного стану, у нічну пору доби, перебуваючи в кімнаті житлового будинку, за місцем проживання потерпілого ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що її дії носять таємний характер та є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, викрала грошові кошти в сумі 4800 гривнь, які знаходилися в гаманці чорного кольору, котрий лежав на полиці в шафі, розміщеній в спальній кімнаті будинку, належав потерпілому ОСОБА_4 та не становив для останнього матеріальної цінності.

Після цього, ОСОБА_5 , завлодівши грошовими коштами в сумі 4800 гривень та банківською карткою АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_4 , 29 квітня 2026 року покинула місце проживання ОСОБА_4 та у подальшому розпорядилася викраденим майном на власний розсуд.

Не зупиняючись на вчиненому, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 , володіючи викраденою раніше банківською карткою AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_4 та паролем до неї, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що її дії носять таємний характер, 01 травня 2026 2026 року об 11 год 57 хв., викрала грошові кошти з вказаної банківської картки, знявши їх за допомогою банкомата AT «Ощадбанк», розташованого за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, селище Залізці, вулиця Шевченка, будинок №49, на суму 4000 гривень, без відома потерпілого.

Внаслідок зазначених вище протиправних діянь ОСОБА_5 , заподіяла потерпілому ОСОБА_4 , матеріального збитку на загальну суму 8800 грн.

ОСОБА_5 вчинила за вищевказаних обставин кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану та передбачене ч.1 ст.357 КК України, тобто викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

Допитана обвинувачена ОСОБА_5 надала показання, згідно яких крадіжку вчинила у зв`язку зі скрутним матеріальним станом, у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті, не заперечувала фактичних обставин справи, в тому числі розміру заподіяної шкоди, щиро розкаялася у вчиненому.

Тому суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Учасники не заперечують проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень доведена.

Дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного станута за ч.1 ст.357 КК України, тобто викрадення офіційного документа з корисливих мотивів.

Потерпілий цивільного позову не заявляв, у судовому засіданні вказав, що претензій до обвинуваченої немає, викрадене йому повернуто, збитки відшкодовано.

При призначенні виду покарання, суд у відповідності до вимог ст.ст.50,65 КК України враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є за ч.4 ст.185 КК України є тяжким злочином, а за ч.1 ст.357 КК України – кримінальними проступками, враховує щире розкаяння обвинуваченої у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків та заподіяної шкоди.

Обвинувачена за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

За таких обставин суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу, за ч.4 ст.185 КК України – у виді позбавлення волі, а остаточно призначити покарання сукупністю злочинів, згідно ст.70 КК України, у виді позбавлення волі.

Враховуючи зазначені вище обставини, які пом`кшують покарання, особу обвинуваченої та думку прокурора, суд вважає, що обвинувачену доцільно звільнити від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України та покласти на неї обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.

Керуючись ст.ст. 374-375 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, ч.1 ст.357 КК України і призначити покарання:

за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років;

за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п`ятдесят гривень.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточний вид покарання визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та обрати остаточно ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази – компакт – диск Axcent DVD-R 4.7 GB, 120 min, 16x з фотоматеріалами з камер відеоспостереження банкомату АТМ А1901881 зберігати в матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо вирок не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 діб з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору, потерпілому.

Суддя Зборівського

районного суду ОСОБА_1