Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №466/11248/24 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11248/24

Провадження № 1-кп/466/300/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12024141380000878 від 18.06.2024 року про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, не одруженого, працюючим оператором лазерної установки з програмним керуванням ТзОВ «Сталь Майстер», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

18.06.2024 року приблизно о 06:50 год. обвинувачений ОСОБА_6 керуючи технічно-справним транспортним засобом марки «Jeep Patriot», д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Липинського у напрямку до проспекту Чорновола міста Львова поблизу будинку №5, грубо порушив Правила дорожнього руху України, а саме п.п. 1.5, 1.10, 2.3 «б», 2.3 «д», 2.9 «а», 12.3, 13.1, 13.3 вказаних Правил, які виразилися в тому що останній, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, не маючи об`єктивних завад та перешкод для виявлення в нерухомому стані автопоїзда у складі транспортного засобу марки «Renault Magnum 500», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Schwarzmuller», д.н.з. НОМЕР_3 , який перебував у правій смузі руху, навпроти будинку №5, що по вул. Липинського, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді вказаного автопоїзда.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху, пасажир автомобіля марки «Jeep Patriot», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани носа, лівої гомілки, перелому лівої плечової кістки, які згідно з висновком експерта №264/24 від 25 липня 2024 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я.

07.09.2026 сторона захисту надала суду письмову угоду про примирення, укладену 05.05.2026 між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 .

Виходячи із змісту даної угоди, обвинувачений визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, погодився на призначення узгодженого покарання, отримав роз`яснення наслідків укладення та затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України та наслідків невиконання угоди. Згідно угоди сторони погодилися на призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримавши угоду про примирення, повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України в обсязі обвинувачення та пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, який буде застосовано у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду про примирення.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав укладену між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 угоду про примирення від 05.05.2026 року, просить таку затвердити. Пояснив, що його підзахисний свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнає, угоду про примирення уклав добровільно, вказав, що не має зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого, а також узгоджених сторонами угоди виду та міри покарання. Перешкод для затвердження такої угоди не вбачає, зазначаючи про наявність фактичних та правових підстав для затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав угоду про примирення із обвинуваченим, просив її затвердити та пояснив, що укладення угоди є добровільним, на нього не чинився будь-який тиск чи примус при її підписанні. Зазначив, що будь-яких претензій майнового чи немайнового характеру до обвинуваченого не має.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченою та потерпілим, обґрунтовуючи це тим, що узгоджене сторонами покарання виходить за межі санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, є занадто м`яким та не відповідає інтересам суспільства. Просить у затвердженні угоди відмовити.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, що вказує на можливість укладення угоди про примирення у кримінальних провадженнях такої категорії.

Вказане узгоджується з правовими висновками, сформованими Верховним Судом у постанові від 26.06.2025 по справі № 675/1502/24, відповідно до яких укладання угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим у кримінальних провадженнях щодо двооб`єктних кримінальних правопорушень, зокрема, стосовно злочину, передбаченого статтею 286-1 КК України, допускається, адже частина 3 статті 469 КПК України містить чіткі та недвозначні формулювання щодо кола кримінальних проваджень, у яких може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим і встановлює лише одне обмеження, згідно з яким у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, укладення угоди про примирення не допускається.

Судом встановлено та ніким з учасників кримінального провадження не заперечується факт вчинення ОСОБА_6 нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України при обставинах, вказаних в обвинувальному акті.

Судом встановлено, що укладення угоди про примирення від 05.05.2026 між обвинуваченим та потерпілим, є добровільним; зміст угоди відповідає вимогам КПК України.

Судом роз`яснено в судовому засіданні та з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6 розуміє права, визначені пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом роз`яснено та встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 розуміє наслідки затвердження угоди про примирення, визначені пунктом 2 частини 1 статті 473 КПК України.

Крім того судом з`ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 6, 7 ст. 474 КПК України. Суд вважає, що угода про примирення відповідає вимогам передбаченим ст. 471, 473, 474 КПК України.

Угодою про примирення закріплено обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю вказаного кримінального правопорушення, добровільне повне відшкодування потерпілому шкоди.

З пояснень потерпілого судом встановлено відсутність у нього будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого внаслідок заподіяних йому тілесних ушкоджень, в результаті скоєної обвинуваченим дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачений та потерпілий в судовому засіданні підтвердили вид та міру покарання ОСОБА_6 , що узгоджені ними в угоді про примирення, а саме - ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України щодо переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 статті 286-1 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.

Сторона захисту просила суд взяти до уваги форму вини обвинуваченого, а саме, що скоєний ним злочин є необережним; ступінь тяжкості вчиненого діяння та наслідки його вчинення - тілесні ушкодження середньої тяжкості; дані про його особу, позитивні характеристики, відсутність судимостей та те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності; обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують; ставлення обвинуваченого до скоєного, визнання ним своєї провини, осуд своєї поведінки, щирий жаль з приводу спричиненого ДТП та заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, цілковите розуміння негативних наслідків скоєного та добровільне повне відшкодування моральної і матеріальної шкоди потерпілому.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, вивчивши обвинувальний акт та інші матеріали судового провадження, що наявні у розпорядженні суду, дослідивши та перевіривши на відповідність вимогам закону угоду про примирення від 05.05.2026 суд доходить висновку, що угода укладена сторонами добровільно, тобто не є результатом застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, в тому числі узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність.

Водночас, суд не погоджується з доводами прокурора щодо неможливості затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими з огляду на наступне.

КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга - між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені КК України. Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа.

Суд, при ухваленні вироку на підставі угоди та призначенні покарання, зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність. За таких обставин сторони угоди, визначаючи покарання, зобов`язані дотримуватись положень розділу ХІ «Призначення покарання» Загальної частини КК України.

Так, згідно із ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, мотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 403, 405, 407, 408, 409 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, в тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони мають право узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п.3 ч.1 ст. 65 КК України). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК України мають право, використовуючи положення ст. 69 КК України, узгоджувати: основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України; або інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин; або не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України.

Таким чином, враховуючи, що у даному випадку наявні кілька передбачених статтею 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, якими є щире каяття (що виявилося у критичному ставленні до вчиненого злочину та готовності нести кримінальну відповідальність), активне сприяння розкриттю вказаного кримінального правопорушення, усунення ним спричиненої матеріальної та моральної шкоди потерпілому, який підтвердив цю обставину в судовому засіданні, а також з огляду на відсутність обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в психіатричному чи наркологічному кабінетах не перебуває, позитивно характеризується за місцем праці, суд вважає можливим перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України, та призначити основне покарання у виді штрафу.

З дотриманням положень частин 1, 2 статті 53 КК України, зважаючи на вказані вище обставини справи та відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити узгоджене сторонами угоди про примирення основне покарання у виді штрафу та призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що узгоджено умовами угоди про примирення.

Приймаючи рішення про затвердження угоди про примирення від 05.05.2026 суд враховує і практику Верховного Суду.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 31.03.2016 року (справа №5-27кс16) примирення є комплексним міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованим на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб`єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають складні зв`язки між принципами публічності і диспозитивності. Як зазначено в цьому рішенні, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок, і вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія інтерес.

Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права. І під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов`язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.

Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Тобто, існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.

Тому, щодо наданої суду угоди про примирення, суд керується не тільки формальними вимогами норм статей 468, 469, 474 КПК України щодо видів угод про примирення і класифікації злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а й чітко дотримується їх засадничих принципів. Для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».

Подібна правова позиція стосовно суспільного інтересу викладена в ухвалі Верховного Суду від 19.06.2025 року у справі № 357/13234/24, а також постанові від 10.04.2025 року по справі № 756/2340/23, в межах яких затверджено угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

У зв`язку з вказаним, суд вважає, що зміст угоди про примирення від 05.05.2026 року укладеного між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_5 жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм ч. 3 ст. 469, п. 7 ст. 474 КПК України. Обґрунтованих підстав, обмежувати дію принципу диспозитивності у даному кримінальному провадженні суд не встановив.

Таким чином, оскільки підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про примирення судом не встановлено, то така підлягає затвердженню судом.

Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відтак з обвинуваченого в дохід держави слід стягнути:

- 3979,50 грн витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-24/19944-ІТ від 14.10.2024 року;

- 5969,25 грн витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-24/19942-ІТ від 14.10.2024 року;

- 3979,50 грн витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-24/19943-ІТ від 21.10.2024 року.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Крім того, у даному кримінальному провадженні необхідно скасувати після вступу вироку в законну силу арешт, накладений:

- ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 19.06.2024 року (справа №466/6563/24) на тягач «Renault Magnum» реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «Schwarzmuller» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 та CAQ № 828624 належить ОСОБА_7 ;

- ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 19.06.2024 року (справа №466/6563/24) на автомобіль «Jeep Patriot» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 належить ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 , укладену 05.05.2026 року у кримінальному провадженні № 12024141380000878 від 18.06.2024 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн (п`ятдесят одна тисяча гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави 3979,50 грн витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-24/19944-ІТ від 14.10.2024 року; 5969,25 грн витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-24/19942-ІТ від 14.10.2024 року; 3979,50 грн витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-24/19943-ІТ від 21.10.2024 року, а всього 13928,25 грн (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 25 коп.).

Речові докази по справі, а саме:

- тягач «Renault Magnum» реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «Schwarzmuller» реєстраційний номер НОМЕР_3 – повернути власнику ОСОБА_7 ;

- автомобіль «Jeep Patriot» реєстраційний номер НОМЕР_1 – повернути власнику ОСОБА_6 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 19.06.2024 року (справа №466/6563/24) на тягач «Renault Magnum» реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «Schwarzmuller» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 та CAQ № 828624 належить ОСОБА_7 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 19.06.2024 року (справа №466/6563/24) на автомобіль «Jeep Patriot» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 належить ОСОБА_6 .

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 у виді особистого зобов`язання залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Суддя ОСОБА_1