Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №336/1838/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/1838/25

Провадження №: 2/336/150/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Савеленко О.А.,

за участі секретаря судового засідання Соколової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із позовною заявою про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 6 вересня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 199 980,00 грн з умовами її повернення шляхом здійснення щомісячних виплат в розмірі 5555,00 грн. Підтвердженням отримання позики є п.2 договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. за №1118.

До дня звернення з позовом ОСОБА_4 обов`язок по поверненню позики не виконував.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Спадкоємцями боржника ОСОБА_4 є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які спадщину у вигляді права власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , прийняли.

13 листопада 2024 року відповідачі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадщину, державний нотаріус Сидорук К.В. П?ятої запорізької державної нотаріальної контори, р.N?N? відповідно 1373 та 1374.

21.11.2024 року засобами поштового зв`язку відповідачам було направлено вимогу в порядку, що передбачений ст. 1281 ЦК України. Вимоги вони не отримали.

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь 199980,00 грн. заборгованості за договором позики.

Рух справи, позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Витребувано у П`ятої запорізької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.04.2025 року представником ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву. У відзиві представник просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що умови договору позики є не чіткими та не узгодженими між собою, що може свідчити про фіктивність правочину. Факт передання коштів не підтверджений жодними доказами. Також просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 16.06.2025 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Нарохи О.В. належним чином завірені копії документів, на підставі яких відбулося посвідчення договору позики від 06.03.2023, зареєстрованого в реєстрі № 1118. Витребувано з КНП «Обласна психіатрична лікарня» відомості про перебування ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога.

У задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/5 квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 – відмовити.

25.03.2026 року судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів представнику відповідача та закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті про що постановлено ухвалу із занесення до протоколу (а.с.175-176).

26.08.2026 року у судове засідання позивач та його представник належним чином повідомлені (а.с.231) не з`явились, на зв`язок у режимі ВКЗ представник позивача не вийшов, 05.05.2026 представником була подана заява про розгляд справи без його участі та участі позивача (а.с.186). Ураховуючи наявність заяви про розгляд справи без участі та думку інших учасників справи, суд постановив продовжити розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідач та її представник у задоволенні позовних вимог просили відмовити, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

06.09.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 199 980,00 грн з умовами її повернення шляхом здійснення щомісячних виплат в розмірі 5555,00 грн. (а.с.9-10).

Строк повернення коштів за договором визначено 01.09.2026 року

Згідно п. 7 Договору у разі коли позичальник не поверне зазначеної суми у строк вказаний у договорі, а також у випадку систематичного порушення строків щомісячного повернення грошей, позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в порядку і строки передбачені законодавством.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. та зареєстровано в реєстрі № 1118.

21.11.2024 року засобами поштового зв`язку відповідачам було направлено вимогу в порядку, що передбачений ст. 1281 ЦК України. Вимоги вони не отримали.(а.с.16-18).

Реєстраційна справа договору позики містить заяву ОСОБА_4 про те, що позичені кошти будуть його особистим майном. Заяву ОСОБА_1 про те, що грошові кошти, що передаються за вищевказаним договором не є спільною сумісною власністю подружжя та є її особистою власністю (а.с.117-118). Копії паспортів та РНОКПП сторін договору.(а.с.119-131).

Пунктом 2 Договору сторони підтвердили, що грошові кошти, які є предметом договору, згідно п. 1 передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 про що свідчить свідоцтво про смерть видане Оріхівським відділом реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Серії НОМЕР_1 .

Після його смерті П`ятою запорізькою нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 364/2024.

Згідно матеріалів спадкової справи свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 отримала ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , а також на грошові вклади, що зберігаються в КБ «ПриватБанк».

Спадкоємиць за законом ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 .

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1047 ЦПК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмову від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язань.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216, 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша-друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини перша, третя статті 1268 ЦК України).

Також статтею 1241 ЦК України встановлено право осіб на обов`язкову частку у спадщині.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦПК України).

Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентовані приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Статтею 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За змістом статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що: «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу закріплений у ст. 12 ЦПК України, який передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Висновки суду.

Заслухавши пояснення учасників по справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.09.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 199 980,00 грн. Отримання коштів підтверджується підписами обох сторін у договорі.

Станом на день звернення з позовом та на час розгляду справи відповідачем не спростовано вимоги позивача, не надано доказів повернення суми боргу.

Договір позики судом не визнано недійсним. Доводи представника відповідача, що договір укладено під впливом насильства та фактично кошти не передавались ОСОБА_4 , не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем вимогу про стягнення боргу пред`явлено до спадкоємців у строк визначений законом. Однак, як убачається з матеріалів спадкової справи, відповідач ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини, отже вимоги про стягнення з неї заборгованості є необґрунтованими.

Натомість судом встановлено, що ОСОБА_3 отримала після смерті ОСОБА_4 у спадщину 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , а також грошові вклади, що зберігаються в КБ «ПриватБанк».

Під час судового засідання вказала, що вартість успадкованого майна рівно сумі заборгованості.

За таких обставин, позов в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позовна заява задоволена повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1999,80 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на понесену правову допомогу в сумі 10000,00 грн. На підтвердження таких витрат суду надано: ордер про надання правничої допомоги, акт приймання виконаних робіт від 19.02.2025 року на суму 10000,00 грн. з зазначенням послуг, які було надано та квитанція на 10000,00 грн.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись 16, 202, 207, 1046,1047, 1049, 1281,1282 ЦК України, ст. 19, 76-82, 141, 258, 259,280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості спадкодавця ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 за договором позики від 06.09.2023 року стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 06.09.2023 року у розмірі 199980,00 (сто девяносто девять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень, 00 коп. )

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1999,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 80 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2026 року.

Суддя: О.А. Савеленко

04.09.26